Постанова № 65903536, 31.03.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2017 року № 810/655/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

10 лютого 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Обухівського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 № 3599-17.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем протиправно, оскільки належний позивачу на праві власності автомобіль марки Лексус RX-350, державний номер НОМЕР_1, не є об'єктом оподаткування в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.

Відповідач позов не визнав, подав суду письмові заперечення проти позову, в яких у задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що транспортний засіб, який належить позивачу на праві власності є об'єктом оподаткування в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України. Зазначив, що його середньоринкова вартість станом на 30 червня 2016 р. становила 1038 803 грн 33 коп., тобто, понад 750 розмірів мінімальних заробітних плат, а тому транспортний податок підлягав сплаті позивачем.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 р. уточнено назву відповідача - Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області.

22 березня 2017 р. представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАс України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, встановив таке.

Позивач є власником транспортного засобу марки Лексус RX-350, 2014 р. випуску, об'єм двигуна 3.5 см3, державний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрації транспортного засобу серія СХЕ № 169949 (а.с. 49).

Позивач зареєстрований та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1.

30 червня 2016 р. ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 10/Р-17, згідно з яким визначено позивачу грошове зобов'язання за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб" у сумі 25000,00 грн. за 2016 рік (далі - податкове повідомлення-рішення № 10/Р-17).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесено протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Відповідно до вимог пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, обєму циліндрів двигуна, типу пального";.

Як убачається з п. 267.6.2 п. 267.2 ст. 267 ПК України, податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Наявні матеріали справи свідчать, що, як вже зазначалося, податковими повідомленнями-рішеннями № 10/Р-17 позивачу визначене податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку у сумі 25000,00 грн.

З 1 січня 2015 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, введено новий податок з громадян України - транспортний податок.

Відповідно до вимог п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як убачається з пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з вимогами пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Відповідно до вимог пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Вказана норма є чинною, Закон №71-VIII неконституційним визнано не було.

Судом встановлено, що обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Проте, згідно з вимогами ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Так, відповідно до вимог п. 8.1. ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Як убачається з ст. 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (п.п. 10.1.1.), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 ПК України.

Згідно з вимогами ст. 265 ПК України (у редакції Закону N 71-VIII), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Наведене свідчить, що транспортний податок є місцевим податком.

Так, відповідно до вимог п. 8.3. ст.8 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно до вимог п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Як убачається з п.10.3. ст. 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з вимогами п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 ПК України).

Водночас, згідно з вимогами п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно до вимог пп. 12.3.4 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Проте, відповідно до вимог пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому до спірних правовідносин не може бути застосовано положення пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, оскільки до 31 грудня 2014 р. відповідний транспортний податок на справлявся.

Згідно з вимогами ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Так, Козинською селищною радою лише 20 січня 2016 р. було прийнято рішення "Про внесення змін до Положень і ставок місцевих податків і зборів в смт. Козин Обухівського району Київської області" № 10, яким було внесено зміни до Положення про транспортний податок (а.с. 46-48).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що 2016 р. - це плановий період, а 2017 р. - вже бюджетний період, а тому, такий податок не може бути визнаний обов'язковими до сплати в 2016 р., адже рішення про його встановлення прийнято 20 січня 2016 р.

При вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на те, що транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування в розумінні п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК - середньоринкова вартість якого станом на 30 червня 2016 р. складала 1 038 803 грн 33 коп., враховуючи таке.

Згідно з витягом з розрахункової вартості транспортного засобу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30 червня 2016 р., одним із критеріїв визначення середньоринкової вартості транспортного засобу є пробіг, який відповідачем зазначено у розмірі - 57 900 км. (а.с. 31).

Згідно з поясненнями позивача в судовому засіданні, вона жодних даних щодо свого пробігу відповідачу не надавала.

При цьому представник відповідача визнав той факт, що пробіг було встановлено на власний розсуд, виходячи з даних, які містилися у останнього.

Водночас, судом враховано, що раніше - 30 червня 2016 р. відповідачем вже виносилося податкове повідомлення-рішення від № 3599-17, згідно з яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб" у сумі 25000,00 грн. за 2016 рік.

Проте, Головне управління ДФС у Київській області рішенням про результати розгляду скарги від 5 жовтня 2016 р. № 1763/14/10-36-10-01-04 назване податкове повідомлення-рішення скасовано у зв'язку з тим, що середньоринкова вартість автомобіля позивача марки Лексус RX-350 становить 1028415,30 грн. та не є об'єктом оподаткування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 10/Р-17 відповідачем винесено протиправно, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 30 червня 2016 р. № 10/Р-17.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.