Ухвала суду № 65899171, 10.04.2017, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4875/16-ц

Номер провадження 2/570/361/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне вул.П.Могили 24) цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариство Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення,

в с т а н о в и в:

покликаючись на те, що боржник неналежним чином виконує умови кредитного договору від 30 жовтня 2007 року, і станом на13 вересня 2016 року має заборгованість в сумі 143 865, 18 доларів США, взабезпечення виконання зобовязань за яким відповідач передав в заставу банку належний йому автомобіль VOLVO, модель: BH12, рік випуску: 2004, тип ТЗ: Вантажний-С, № кузова/шасі: YV2A4CEA24B360656, реєстраційний номер: ВК 7799 АI, позивач у поданій до суду 20 жовтня 2016 року позовній заяві просить в рахунок погашення частини заборгованості у розмірі 13 084.87 доларів США, що становить 348 450 грн. і саме такою сторони визначили вартість предмету застави, звернути стягнення на вказаний транспортний засіб шляхом його продажу.

Всіх учасників цивільного процесу відповідно до ст.ст.74-76 ЦПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. У поданих до суду заявах представники сторін просять справу слухати у їх відсутність на підставі представлених доказів, представник позивача позов підтримує, представник відповідача ОСОБА_2 просить закрити провадження на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки по кредитній угоді винесено два рішення про стягнення боргу та одне рішення про звернення стягнення на це ж заставне майно.

Зважаючи на те, що явку сторін не визнано обов'язковою, враховуючи достатність доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, клопотання учасників цивільного процесу, дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності сторін та у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, прийшов до таких висновків.

Вимоги ст.214 ЦПК Кодексу зобов»язують суд під час ухвалення рішення вирішити: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст.16 цього кодексу звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Суд забезпечив сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом, 30 жовтня 2007 року між ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір №0710/77, за умовами якого кредитодавець надав, а позичальник одержав 60 000 доларів США кредиту, зобов»язавшись повернути кошти до 15 жовтня 2012 року згідно з графіком погашення заборгованості та сплативши за використання кредитних коштів проценти у розмірі 14 % річних.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором сторони в той же день уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким позивач надав в заставу автомобіль VOLVO, модель: BH12, рік випуску: 2004, тип ТЗ: Вантажний-С, № кузова/шасі: YV2A4CEA24B360656, реєстраційний номер: ВК7799АI, що належав йому на праві власності.

У зв"язку з порушенням виконання зобов"язань рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 травня 2010 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 грудня 2010 року, в рахунок погашення заборгованості за даною кредитною угодою в загальній сумі 404 471 грн. 08 коп. звернене стягнення за вказане заставне майно.

Станом на 13 вересня 2016 року відповідач має перед позивачем заборгованість за вказаним договором в сумі 143 865, 18 доларів США, яка складається:

- 33 361, 96 доларів США заборгованість за кредитом;

- 43 476, 52 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 67 026, 70 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

14 серпня 2016 року позичальнику направлено повідомлення про необхідність погашення заборгованості за вказаним кредитом.

Згідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна /реєстрація змін/ від 23 вересня 2016 року № витягу 50381851 зареєстровано відомості про звернення стягнення на вказаний предмет застави.

Відповідно до повідомлення в.о.директора Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області згідно наявних баз даних станом на 07 лютого 2017 року заставний автомобіль зареєстрований з 31 липня 2015 року за ТзОВ "Термінал" ЄДРПОУ 31366203.

Згідно з ч.2 ст.223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Законна сила рішення суду - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання. Відповідно до ст.14 ЦПК судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що наявність чи відсутність прав і фактів, що лежать в їх основі, встановлюються остаточно, і в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу уповноважених осіб.

Набрання рішенням суду законної сили породжує правові наслідки:

- вирішується спір між сторонами;

- рішення суду стає загальнообов'язковим;

- рішення суду може бути виконане примусово;

- рішення суду є незмінним та остаточним.

- не допускається заявлення в суді тотожного позову;

- не допускається оспорювання в іншому процесі встановлених судом фактів і правовідносин.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Підстави для закриття провадження в справі вичерпно визначені ст.205 ЦПК і свідчать про те, що процес виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, зокрема і в зв'язку з волевиявлення сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки.

Такими підставами є обставини, які підтверджують:

1) неправомірність виникнення процесу,

2) неможливість його подальшого продовження,

3) недоцільність його продовження.

Закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи. Вказана стаття адресована суду і має обов'язковий для нього характер за наявності зазначених в ній обставин.

Відповідно до п.2 ч.1 вказаної статті суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Необхідність застосування вказаної вимоги закону зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (ст.223 ЦПК України).

Отже, за змістом зазначених норм процесуального права закриття провадження у справі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав для закриття провадження у справі. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-1133цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

У розумінні цивільного-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір. При вирішенні питання про тотожність підстав позовів суди повинні виходити перш за все з обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, за позовом позивача неодноразово вирішено спір щодо боргових зобов"язань за вказаним кредитним договором та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у виді всього тіла кредиту та всіх відсотків за кредитом шляхом стягнення коштів та шляхом звернення стягнення на майно. Відповідні рішення набрали законної сили і зазначені правовідносини перейшли в площину виконання судового рішення і ці правовідносини врегульовані спеціальним законом - Законом україни "Про виконавче провадження".

Як вбачається, підставою для звернення до суду з даним позовом є невиконання попередніх рішень.

За наявності такого рішення суд з урахуванням вимог ч.3 ст.61 ЦПК України та ч.2 ст.223 ЦПК України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в самостійному процесі.

На підставі наведеного, керуючись ч.3 ст.61, п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, ст.209, ч.2 ст.223, ст.360-7ЦПК України, суд

у х в а л и в:

клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задоволити.

Закрити провадження по цивільній справі за позовомПублічного акціонерного товариство Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Кушнір Н.В.