Рішення № 65898726, 03.04.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1378/16-ц Номер провадження 22-ц/786/708/17Головуючий у 1-й інстанції Гудков С. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Панченка О.О., Прядкіної О.В.

За участю секретаря : Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Лубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Оріхівської сільської ради Лубенського району, треті особи : Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Лубенської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлові будівлі: літ. «А-1» загальною площею 51,2 кв.м..; літ. «А-1» загальною площею 111,1 кв.м.; літ. «А-1» загальною площею 56,7 кв.м.; літ. «А-1» загальною площею 108,8 кв.м., що розташовані за межами населеного пункту с. Крем'янка Лубенського району Полтавської області.

В апеляційній скарзі Лубенська місцева прокуратура, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 вказував на те, що в серпні 2011 року він придбав у ОСОБА_4 будівельні матеріали, а саме: цеглу та плити перекриття, які знаходились в чотирьох обєктах нежитлових господарських будівель за межами населеного пункту с. Кремянка Лубенського району Полтавської області, що підтверджується договорами купівлі-продажу будівельних матеріалів та актами приймання-передачі. В подальшому він реконструював нежитлові будівлі для здійснення селянсько-фермерської діяльності, проте, в звязку з неможливістю узаконення даних будівель просив визнати за ним право власності на нежитлові будівлі: літ. «А-1» загальною площею 51,2 кв.м..; літ. «А-1» загальною площею 111,1 кв.м.; літ. «А-1» загальною площею 56,7 кв.м.; літ. «А-1» загальною площею 108,8 кв.м., що розташовані за межами населеного пункту с. Кремянка Лубенського району Полтавської області.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про відсутність спору та неможливість позивача в іншій спосіб реалізувати своє право власності відносно придбаного нерухомого майна.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали у письмовій формі договори купівлі-продажу будівельних матеріалів, а саме : цегли та плит перекриття. За умовами вказаних договорів, ОСОБА_2 придбав у продавця вищевказані матеріали, які знаходились в чотирьох обєктах незавершеного будівництва, розташованих за межами населеного пункту с. Кремянка Лубенського району.

Метою договору зазначено можливість в разі потреби підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо оформлення права забудовника на ці обєкти незавершеного будівництва.

Відповідно до актів приймання передачі, які є додатками №1 до договорів, продавець передав, а покупець прийняв у власність визначені умовами договорів будівельні матеріали.

Вказані будівлі були побудовані до 1990 року колишнім КСП «Україна» та придбані в 2008 році ОСОБА_3 під розбір.

В подальшому 4 нежитлових господарських будівлі були реконструйовані позивачем, виготовлені на них технічні паспорти та проведено звіти про оцінку майна.

Згідно рішення державного реєстратора ОСОБА_5 №29555954 від 11.05.2016 року відмовлено ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності на будівельні матеріали, оскільки для державної реєстрації заявником зазначено обєкти, що не є нерухомим майном.

Реєстратором було розяснено, що підлягають державній реєстрації земельні ділянки та обєкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці. Не підлягають державній реєстрації малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливо без їх знецінення та зміни призначення

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Відповідно до ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Фактично, як вбачається із змісту вищевказаних договорів купівлі-продажу, які укладені в простій письмовій формі, позивачем були придбані будівельні матеріали, які не являються обєктом нерухомого майна, а відтак у останнього не виникло право власності на нежитлові господарські будівлі в розумінні положень ст.392 ЦК України.

Посилання власника придбаних будівельних матеріалів на проведення подальшої реконструкції будівель, які містили ці матеріали, не змінює правової природи предмета договору купівлі-продажу та не свідчить про набуття позивачем права власності на ці обєкти в передбаченому законом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

При розгляді справ побідної категорії Верховним Судом України висловлювалась правова позиція (у постановах від 24.06.2015 року по справі справа № 6-318цс15), в постанові від 18.11.2015 року по справі №6-1858цс15), що статтею 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо звернення позивача до територіального органу ДАБК, про отримання дозволу про початок будівельних робіт, прийняття забудови до експлуатації, а місцевий суд не залучив до участі в справі Державну архітектурно-будівельну інспекцію, на яку саме покладено питання прийняття до експлуатації нерухомого майна в тому числі і самочинно переобладнаного.

На вказані процесуальні недоліки суд першої інстанції належної уваги не звернув, в порушення вимог ст. 33 ЦПК України не визначився з належним відповідачем по справі та не залучив його в якості співвідповідача, а безпідставно погодився з тим, що позивач зазначив в якості відповідача територіальну громаду в особі Оріхівської сільської ради, яка не є субєктом спірних правовідносин.

Також суд першої інстанції не зясував, чи передавалися позивачу у встановленому законом порядку та знаходяться на законних підставах в користуванні земельні ділянки на яких знаходяться реконструйовані ним нежитлові господарські будівлі.

Зазначені обставини свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до помилкового вирішення справи.

Таким чином, судове рішення підлягає скасуванню, з постановленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь прокуратури Полтавської області підлягає стягненню сплачений нею при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 606 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Лубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Оріхівської сільської ради Лубенського району, треті особи : Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Лубенської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Полтавської області судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги в сумі 606 грн. 32 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1