Постанова № 65898451, 27.03.2017, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 539/1468/13-к

Провадження № 1/553/2/2017

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27.03.2017м. м. Полтава

колегія суддів Ленінського районного суд м. Полтави в складі колегії суддів:

Головуючої судді Крючко Н.І.

Суддів: Парахіної Є.В., Кононенка С.Д.,

при секретарі: Босяк К.О.,

технічному секретарі: Заєць А.В.,

за участю прокурорів: Пічугіна Р.І., Мандро Апродова А.В.,

представника потерпілих: ОСОБА_1,

потерпілого : ОСОБА_2,

представника скаржниці ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_4,

підсудних: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в ході розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 209 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України , скаргу ОСОБА_3, особа, дії якої оскаржуються: Слідчий в особливо важливих справах прокуратури Полтавської області радник юстиції ОСОБА_11 на дії та бездіяльність слідчого прокурора , -

ВСТАНОВИЛА:

З грудня 2016 року в провадженні Ленінського районного суду перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 209 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, згідно ухвали Апеляційного суду Полтавської області на підставі подання Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.

Так, 03 березня 2017 року скаржниця ОСОБА_3 звернулась до суду з скаргою на дії слідчого, в якій просила скасувати постанову від 02.10.2009 року про накладення арешту на майно, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, винесену слідчим в особливо важливих справах прокуратури Полтавської області, радником юстиції ОСОБА_11.

В обґрунтування даної скарги скаржницею вказувалось про те, що по даній кримінальній справі було неправомірно накладено арешт на майно ОСОБА_3, а саме: квартиру, яка знаходиться у Полтавській області , м. Лубни, вул. Першотравнева, 14, 30.

Так, 23.11.2016 року з Інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, щодо обєкта нерухомого майна скаржниця дізналася, що на квартиру, яка належить останній на праві власності та знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер 21053952, накладено арешт.

В скарзі скаржницею наголошувалось на тому, що на момент укладення правочину, а саме договору купівлі продажу ВМІ 360791 від 11.07.2009 року, жодних заборон відчуження не було. З 22 липня 2009 року, було посвідчено договір купівлі продажу та внесено зміни про нового власника до Реєстру прав власників на нерухоме майно, по даний час скаржниця не здійснила жодного кримінального правопорушення, не притягувалась до кримінальної відповідальності.

Так, 02 жовтня 2009 року оскаржуваною особою, слідчим в особливо важливих справах прокуратури Полтавської області радником юстиції ОСОБА_11, винесено постанову про накладення арешту на нерухоме майно, а саме на квартиру, що розташована у АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

В звязку з тим, що договір купівлі продажу ВМІ 360791 від 11.07.2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 1429, було укладено раніше ніж було винесено постанову про накладення арешту на вказане нерухоме майно, а саме 02.10.2009 року, в звязку з цим, скаржниця вважає , що постанова оскаржуваної особи є незаконною та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник скаржниці за нотаріально посвідченою довіреністю скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні.

Скаржниця ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча завчасно та належним чином була повідомлена про день та час слухання справи.

В судовому засіданні прокурори заперечували проти задоволення скарги, посилаючись на її безпідставність, вказуючи на те, що дана квартира придбана ОСОБА_3 в період, коли останній працював в КС «Лубно», що свідчить про те, що дане майно може бути придбано на кошти ошуканих вкладників.

Представник потерпілих ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2, в судовому засіданні підтримали думку прокурорів .

Підсудні ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення скарги та просили її задовольнити.

Колегія суддів, вислухавши учасників судового процесу , дослідивши матеріали скарги, та кримінальної справи, приходить до висновку, що скарга ОСОБА_3 є такою, що підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України ( в редакції від 13.04.2012 року) запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

ОСОБА_13 положення статтей 234, 236 КПК України ( в редакції 1960 року) дії прокурора (слідчого) можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії прокурора (слідчого) розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляду справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Так, колегією суддів встановлено, що скаржницею ОСОБА_3 подано, у відповідності до положень ст.ст. 234, 236 КПК України ( в редакції 1960 року), скаргу на дії Слідчого в особливо важливих справах прокуратури Полтавської області радника юстиції ОСОБА_11.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що 02 жовтня 2009 року Слідчим в особливо важливих справах прокуратури Полтавської області радником юстиції ОСОБА_11 винесено постанову про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, 23.11.2016 року скаржниці стало відомо , що на нерухоме майно, а саме квартиру, що у АДРЕСА_3, накладено арешт .

Так, колегією суддів встановлено, що згідно правовстановчого документу, оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні, а саме договору купівлі продажу ВМІ 360791 від 11 липня 2009 року, посвідченого нотаріально, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 ( до заключення шлюбу Балакшій) ОСОБА_14 продали в рівних частинах, а ОСОБА_3 покупець, придбала 3-кімнатну квартиру, номер 30, що знаходиться в м. Лубни, Полтавської області, по вул. Першотравневій в житловому будинку №14, житловою площею 52,0 кв.м., загальною площею 82,1 кв.м..

ОСОБА_13 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, вказаний договір був зареєстрований 22.07.2009 року КП «Лубенським міжрайонним бюро технічної інвентаризації» та внесено нового власника даного нерухомого майна - ОСОБА_3.

Таким чином, з огляду на вказані вище обставини, колегією суддів встановлено, що договір купівлі продажу ВМІ 360791 від 11.07.2009 року, який зареєстрований в реєстрі за № 1429, було укладено раніше ніж було винесено постанову слідчого про накладення на арешту на вказане нерухоме майно.

Тобто, на момент винесення слідчим постанови від 02.10.2009 року про накладення арешту на майно ОСОБА_3 являлась власником квартири, що у АДРЕСА_4, право власності за якою було зареєстроване у встановленому законом порядку за реєстровим № 1429 від 22.07.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2009 року Лубенським міжрайонним прокурором була порушена кримінальна справа № 09640040 за фактом привласнення коштів КС «Лубно», за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України ( т.337, а.с.1).

До винесення слідчим оскаржуваної постанови, тобто до 02.10.2009 року, слідчими було порушено кримінальні справи відносно ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_10.

ОСОБА_13 матеріалів справи, лише 15.08.2011 року ОСОБА_7 був затриманий на підставі ст. 115 КПК України ( в редакції 1960 року) за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України ( т. 320, а.с.5-6).

В свою чергу тільки 16.08.2011 року ОСОБА_7 предявлено обвинувачення у кримінальній справі № 10649003 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України ( т. 320, а.с. 22-150, т. 321 а.с.1-138), що вказує про безпідставність накладення слідчим 02.10.2009 року до предявлення обвинувачення ОСОБА_7 арешту на належне останньому майно.

Дані обставини спростовують твердження прокурорів, представника потерплих та потерпілого про те, що вказаний договір купівлі продажу від 11.07.2009 року був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з метою приховування майна, нажитого злочинним шляхом, оскільки будь-яких підозр чи обвинувачення на момент укладення зазначеного правочину ОСОБА_7 предявлено не було.

Будь-яких обєктивних даних щодо придбання ОСОБА_7 даного нерухомого майна за кошти отримані від діяльності КС «Лубно» матеріали справи не містять, а прокурорами не доведено даних обставин перед судом, що також вказує про безпідставність тверджень обвинувачення та потерпілих з даного приводу.

Більше того, матеріали кримінальної справи не містять будь-яких обєктивних даних щодо причетності до даної справи безпосередньо - ОСОБА_3, що також вказує про обґрунтованість поданої скарги.

За вищевказаних мотивів колегія суддів відхиляє твердження прокурорів щодо необхідності накладення арешту на дане майно з метою забезпечення цивільного позову прокурора, оскільки останніми не було доведено в судовому засіданні обґрунтованості накладення арешту на майно третіх осіб, в рахунок забезпечення позову, предявленого до підсудних, а також підстав виникнення у 2009 році права на забезпечення цивільного позову, який був предявлений прокурором лише в серпні вересні 2011 року.

Поряд з наведеним, колегія суддів звертає увагу, що в тексті оскаржуваної постанови відсутні будь-які посилання про наявність предявленого обвинувачення ОСОБА_7 на момент її винесення , а також наявність обгрунтованих висновків про належність зазначеного в ній майна саме ОСОБА_7, процесуальний статус якого в ній взагалі не визначений, що вказує про відсутність, станом на 02.10.2009 року, процесуальних підстав для винесення даної постанови слідчим та її невмотивованість і безпідставність.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до ст. 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

Статтю 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так чином, з огляду на вказані фактичні обставини справи та норми закону, які гарантують захист та охорону права власності власника, колегія суддів приходить до висновку, що наявність в реєстрі заборон обтяження відносно майна ОСОБА_3 у вигляді арешту на підставі постанови слідчого від 02 жовтня 2009 року є таким, що порушує гарантоване Конституцією України право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно та позбавляє її можливості реалізовувати дане право в межах визначених та гарантованих нормами закону.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини та факти, колегія суддів приходить до висновку про законність та обгрунтованість скарги ОСОБА_3.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234,236 КПК України ( в редакції 1960 року), ст. ст 3,8,19,41,55 Конституції України, п.9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України ( в редакції 1960 року), колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_3 на дії та бездіяльності слідчого в особливо важливих справах прокуратури Полтавської області радника юстиції ОСОБА_11, подану в рамках розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 209 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України задовольнити.

Скасувати постанову про накладення арешту на майно в частині накладення арешту на: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, винесену слідчим в особливо важливих справах прокуратури Полтавської області, радником юстиції ОСОБА_11 від 02.10.2009 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.І.Крючко

Судді: Парахіна Є.В.

ОСОБА_16