Рішення № 65897882, 05.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/3384/16-ц Головуючий у І інстанції Осаулова Н. А.Провадження № 22-ц/780/770/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 52 05.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

05 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого Мережко М.В.

Суддів - Данілова О.М., Суханової Є.М.

Секретар Бобко О.В.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівськогоміськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2016 року усправі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду Київської області із зазначеним позовом .

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що 03 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного центу зайнятості м. Києва із заявою про надання йому статусу безробітного .

Наказом Дарницького районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості від 10 квітня 2015 року № НТ150410 ОСОБА_2 надано статус безробітного і призначена допомога по безробіттю..

Розслідуванням Дарницького РЦЗ встановлено , що ОСОБА_2 уклав договір із ТОВ « ЕВРОЛАЙФ УКРАЇНА ЛТД» 27 листопада 2014 року, який був дійсним до 17 червня 2015 року, тобто у період перебування на обліку, як безробітного в ЦЗ. Згідно отриманого Дарницьким РЦЗ акту розслідування № 400 від 11 квітня 2016 року, вбачається, що відповідач уклав Договір про надання послуг від 27 листопада 2014 року № 931107 з ТОВ «ЄВРОЛАЙФ УКРАЇНА ЛТД». Дія даного договору була припинена 17 червня 2015 року. Відповідно до акту 21 липня 2015 року відповідач отримав винагороду за надані послуги.

Наказом Дарницького районного центру зайнятості № 14 від 22 квітня 2016 року було прийнято рішення щодо повернення відповідачем отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 34 980, 43 грн та 25 квітня 2016 року було направлено лист-повідомлення з пропозицією повернути кошти, але кошти відповідачем повернуто не було. Тому, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом. Позивач зазначив ,що відповідачем порушено вимоги ст. 36 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2016 року в задоволенні позову .

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Як видно із матеріалів справи , 03 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного центу зайнятості м. Києва із заявою про надання йому статусу безробітного .( а.с. 9)

Наказом Дарницького районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості від 10 квітня 2015 року № НТ150410 ОСОБА_2 надано статус безробітного і призначена допомога по безробіттю.( а.с. 10) .

Розслідуванням Дарницького РЦЗ встановлено , що ОСОБА_2 уклав договір із ТОВ « ЕВРОЛАЙФ УКРАЇНА ЛТД» 27 листопада 2014 року, який був дійсним до 17 червня 2015 року ( а.с. 15-21)

Згідно отриманого Дарницьким РЦЗ акту розслідування № 400 від 11 квітня 2016 року, вбачається, що відповідач уклав Договір про надання послуг від 27 листопада 2014 року № 931107 з ТОВ «ЄВРОЛАЙФ УКРАЇНА ЛТД». Дія даного договору була припинена 17 червня 2015 року. Відповідно до акту 21 липня 2015 року відповідач отримав винагороду за надані послуги.( а.с. 12-13 ).

Із довідки ТОВ ««ЄВРОЛАЙФ УКРАЇНА ЛТД» видно ,що ОСОБА_2 отримав від товариства у липні 2015 року суму 475 ,37 грн ( а.с. 14, 22) )

Наказом Дарницького районного центру зайнятості № 14 від 22 квітня 2016 року було прийнято рішення щодо повернення відповідачем отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 34 980, 43 грн за період із 10 квітня 2015 року по 05 січня 2016 року ( а.с. 23) . Відповідачу ОСОБА_2 25 квітня 2016 року було направлено лист-повідомлення з пропозицією повернути кошти, але кошти відповідачем повернуто не було.( а.с. 24-25) .

Суд першої інстанції , задовольняючи позов , виходив із того , відповідач на час звернення до центру зайнятості, належав до працевлаштованого населення і не мав права отримувати передбачені законом соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття .

Відповідно до ст. 43 Закону України « Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч 2. ст. 34 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (N 1533-III, 02.03.2000) Фонд зобов'язаний:

виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом;

вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду;

контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю;

Відповідно до ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (N 1533-III, 02.03.2000) застраховані особи мають право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до цього Закону.

Застраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, мають право на судовий захист своїх прав.

2. Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

3. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому центральними органами виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Аналогічні правові позиції , висловлені Верховним Судом України в постановах від 01 лютого 2017 року у справі № 6-2711цс16 та у справі № 6-91цс14 , які заначають що зобов'язання у зв'язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.

Так, відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності:

а) рахункової помилки зі сторони платника;

б) недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

не дали оцінки діям відповідача, який отримавши грошову допомогу, оскаржив наказ, на підставі якого вона була виплачена.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Суд першої інстанції, даних положень не врахував , не дав оцінки діям відповідача, , в яких відсутня вина відповідача , оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції , з моменту отримання статусу безробітного , відповідач не працював , доказів відповіджно до ст. 60 ЦПК України, що в період із 10 квітня 2015 року по 05 січня 2016 року відповідач працював , позивач суду не наддав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Позивач , відповідно до ст. 60 ЦПК України не надалв суду доказів щодо порушеного права з боку відповідача , а тому висновок суду про задоволення позову є помилковим , рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про від мову у задоволен8ні позову.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309,, 313 -316,319,, ЦПК України , колегія суддів ,-

В и р і ш и л а ;

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити

Рішення Фастівськогоміськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2016 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення .

В задоволенні позову Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий

Судді