Ухвала суду № 65894194, 21.03.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/6754/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/789/10/17 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Хома М. В., Загорський О. О.,

при секретарі - Сович Н.А.

з участю сторін - представника позивача КП "Тернопільводоканал"ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 травня 2014 року в справі за позовом комунального підприємства Тернопільводоканал до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 травня 2014 року позовну заяву КП Тернопільводоканал задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2-С.П. в користь КП Тернопільводоканал 848,55 грн. заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення та 229 грн. 40 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2-С.П. просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним та ухвалити нове про перерахунок стягувачем суми проплати за водопостачання за останні три роки.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на безпідставність взяття судом до уваги розрахунку заборгованості, поданого позивачем, у якому містяться дані про несплату нею за послуги з водопостачання в період з серпня 2011 року по березень 2012 року, оскільки відповідні квитанції нею були долучені до матеріалів справи.

Будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_2-С.П. жодного разу в судове засідання не зявилася, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Представник позивача КП Тернопільводоканал ОСОБА_1 відносно апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, таким, що скасуванню не підлягає. В обгрунтування заперечень пояснив, що при розгляді справи судом першої інстанції повністю були враховані заперечення відповідача відносно позову в частині неврахування позивачем при розрахунку заборгованості сплачених нею коштів за період з серпня 2011 до березня 2012 року в сумі 283,75 грн., наслідком чого було зменшення позивачем позовних вимог з 1132,30 грн. до 848,55 грн. Крім цього, за заявою позивача позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 39,47 грн. і трьох відсотків річних у розмірі 52,01 грн. судом було залишено без розгляду. Додатково пояснив, що заборгованість у відповідача існувала й раніше. Зокрема, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22.10.2009 року в справі № 2-6121 з ОСОБА_2-С.П. було стягнуто заборгованість, що існувала станом на 01.07.2009 року в сумі 671,51 грн., однак за примусовим виконанням в органи ДВС позивач не звертався, оскільки відповідачем добровільно проводились оплати після ухвалення даного рішення. Також, 14.04.2011 року Тернопільським міськрайонним судом було видано судовий наказ № 2-н-1629/11 про стягнення з ОСОБА_2-С.П. заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 1005,25 грн. (з яких: 653,23 грн.- заборгованість за надані послуги, 288,98 грн. - інфляційні втрати; 63,04 грн. - три відсотки річних). Після скасування 18.12.2013 року даного судового наказу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом і заочним рішенням Тернопільського міськрайсуду від 31.05.2013 року в справі № 607/6754/13-ц з ОСОБА_2-С.П. в користь КП Тернопільводоканал було стягнуто 1132,30 грн. заборгованості за спожиті послуги, 39,47 грн. інфляційних втрат, 52,01 грн. - три відсотки річних та 229,40 грн. судового збору. В подальшому вказане заочне рішення за заявою відповідача про його перегляд було скасовано й у справі ухвалено рішення, що в даний час і є предметом апеляційного оскарження. З врахуванням вищезгаданих судових рішень, які на той час були чинними, проведені відповідачем оплати за період з серпня 2011 року до березня 2012 року, враховуючи положення ст.534 Цивільного кодексу України, яка передбачає черговість погашення боржником вимог кредитора, позивачем були зараховані на інфляційні нарахування, погашення трьох відсотків річних і судового збору на загальну суму 473,52 грн. Однак, після скасування даних рішень 27.01.2015 року на особовий рахунок відповідача була зарахована сума в розмірі 543,07 грн., з якої сума 473,52 грн. - на повернення стягнутих раніше судових витрат і штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 А-С.П. до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що оплата відповідачем на рахунок позивача послуг за водопостачання та водовідведення здійснюється не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що зроблений відповідно до вимог закону з врахуванням наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2-С.П. зареєстрована та проживає в квартирі № 42, що в будинку № 1 по вул.С.Качали в м.Тернополі.

Водопостачання та водовідведення вказаного житла здійснюється КП Тернопільводоканал.

Протягом тривалого часу ОСОБА_2-С.П. вносила плату за спожиті послуги не в повному обсязі, в зв'язку з чим за період з березня 2011 року по лютий 2013 року утворилася заборгованість в розмірі 848,55 грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" і Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року (далі - Правила)

Згідно ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

У ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено права та обов'язки споживача житлово - комунальних послуг.

Так, зокрема, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.32 Закону України Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з п.17 Правил послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку.

Згідно п.п.18, 30 Правил споживач повинен дотримуватись вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором або законом строки. Розрахунковим періодом оплати послуг є календарний місяць, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст.67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (ст. 68 Житлового кодексу Української РСР).

Згідно п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, ОСОБА_2-С.П., згідно з вимогами статтей 67, 68 Житлового кодексу України, зобов'язана була своєчасно та в повному обсязі вносити плату за надані послуги по затверджених у встановленому порядку тарифах.

Встановивши факт неналежного протягом тривалого часу виконання відповідачем зобов'язання по сплаті послуг за водопостачання та водовідведення, суд першої інстанції, на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку про стягнення в користь позивача заборгованості, що утворилася в розмірі 848,55 грн.

При цьому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2-С.П. в частині фальсифікації позивачем долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості, в якому, не зважаючи на наявні у неї квитанції про сплату послуг за період з серпня 2011 року до березня 2012 року, а також, за жовтень 2012 року та лютий 2013 року, в колонці проведених за вказаний період оплат значаться нульові показники, та відповідного неврахування судом наданих нею квитанцій про сплату послуг за цей період, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки заперечення ОСОБА_2 А-С.П. з цього приводу були враховані як самим позивачем, яким після скасування заочного рішення у даній справі позовні вимоги про стягнення заборгованості, що в розрахунку станом на 12.02.2013 року була зазначена в сумі 1132,30 грн., відповідно було частково зменшено на суму 283,75 грн., сплачену за вищезгаданими квитанціями, так і судом, кінцевим рішенням якого з відповідача стягнуто лише 848,55 грн. Що стосується зазначених позивачем у долученому до матеріалів справи розрахунку нульових значень оплачених відповідачем послуг за періоди щодо яких нею долучено копії відповідних квитанцій, то такі КП Тернопільводоканал пояснюються застосуванням до здійснених ОСОБА_2-С.П. оплат положень ст.534 Цивільного кодексу України, що передбачає черговість погашення боржником вимог кредитора, оскільки заборгованість у відповідача за сплату послуг за воду існувала ще до пред'явлення даного позову, що підтверджується, як долученими в ході апеляційного розгляду справи відповідними судовими рішеннями (а.с.126-127), так і, в тому числі, й тими щомісячними квитанціями, на які посилається сама ОСОБА_2-С.П., в кожній з яких значиться не лише сплата нею коштів за воду, але й конкретна сума заборгованості на початок місяця. При цьому, з врахуванням вищевказаної норми закону, а також того, що деякі судові рішення до виконання не зверталися, оскільки відповідач проводила оплати за воду, зі здійснених відповідачем щомісячних оплат позивачем такі спочатку зараховувалися на інфляційні нарахування, погашення трьох відсотків річних і судовий збір за такими, що набрали на той час законної сили судовими рішеннями на загальну суму 473,52 грн. Однак, після скасування даних рішень 27.01.2015 року на особовий рахунок відповідача була зарахована сума в розмірі 543,07 грн., з якої сума 473,52 грн. - на повернення стягнутих раніше судових витрат і штрафних санкцій, що детально відображено в розширеному щомісячному розрахунку, долученому позивачем в ході розгляду справи апеляційним судом (а.с.131-141).

Таким чином, з урахуванням того, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст.305 ч.2, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313, 314 ч.1 п.1; 315 ч.ч.1, 2; 317 ч.1, 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.Б. Щавурська

Судді : О.О. Загорський

ОСОБА_5