Ухвала суду № 65892650, 04.04.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2405/17

У Х В А Л А

04 квітня 2017 року

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Мисько Х.М.,

при секретарі Коружинець Н.В.,

розглянувши клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову адвоката ОСОБА_1 в інтересах Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕЛІТНИЙ-ЛЮКС», ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третьої особи на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв П л ю с» про скасування ухвали Львівської міської ради та рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться адміністративна справа за позовом адвоката ОСОБА_1 в інтересах Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕЛІТНИЙ-ЛЮКС», ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третьої особи на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв П л ю с» про скасування ухвали Львівської міської ради та рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів.

Разом із адміністративним позовом представник позивача подав клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому просить зупинити дію ухвали Львівської міської ради №1449 від 26 грудня 2016 року «Про надання ТзОВ «Резерв плюс» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Лемківській, 9». Зупинити дію рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, що оформлене протоколом №30 від 03 березня 2017 року, яким погоджено межі між земельними ділянками на вул. Лемківській, 9 та вул. Лемківській, 9-а по лінії 3-Й (акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 2017 року, виконаний ПП «Леополіс-клуб»). Заборонити Львівській міській раді та її структурним підрозділам, департаментам, управлінням та Львівському міському голові вчиняти будь-які дії щодо надання будь-яким особам, в тому числі ТзОВ «Резерв п л ю с» в користування, оренду чи відчуження (продаж), поділ, обєднання чи приєднання до інших земельних ділянок земельної ділянки орієнтовною площею 1,4804 га (у тому числі площею 0,1945 га у межах червоних ліній) на вул. Лемківській, 9 в м. Львові.

В обґрунтування внесеного клопотання покликається на те, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову неминуче призведуть до заподіяння шкоди правам та інтересам позивачів та для відновлення таких необхідно буде докласти значних зусиль.

Вивчивши подане клопотання про забезпечення адміністративного позову, дослідивши інші матеріали адміністративного позову, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.118 КАС України, клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу наведеної норми процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч.5 ст.117 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для них заборони вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд приймає до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та враховує співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Суд приходить до висновку, що позивачем не вказані очевидні ознаки протиправності рішень та дій відповідача та не наведені ознаки небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Крім того, суд вважає, що у клопотанні про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору, позивачем не наведено реальних обставин та обґрунтування щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем під час подання клопотання про забезпечення адміністративного позову, належним чином не обґрунтовано існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, з матеріалів поданого позову суд не вбачає очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень,а тому подане клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 117, 118 КАС України, суд,

у х в а л и в :

у задоволенні клопотання відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя Мисько Х.М.