Ухвала суду № 65892646, 06.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/6936/16 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/1598/17 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України в особі представника ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що у 1980 році проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан.

У 1980 роціпри виконанні службового обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан, отримав осколкові поранення голови, правої руки, спини, обох ніг, проявом якого є захворювання: Остеохондроз шийного та поперекового відділу хребта в стадії загострення. Сольовий діатез. Хр. простатит. Хр. баланопостит. Стійкі залишкові явища ЗЧМТ (контузія головного мозку 1980 р.) у вигляді посттравматичної та дисцикулярної енцефалопатії ІІ ст., з вираженим церебротенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією з частими судинними кризами змішаного характеру, мне стичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю, вестбуло-атаксичним синдромом-центральною вестибулярною дисфункцією ІІ-ІІІ ст., стійко вираженим цефалічним синдромом. Посттравматичний ц/арахноїдит з лікворо-динамічними порушеннями, стійким цефалічним синдромом, що підтверджено медичними документами

У зв'язку з отриманою травмою під час захисту Вітчизни, порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання.

Постійно виникає біль в шийному та поперековому відділі хребта, головний біль при зміні погоди, фізичному навантаженні, запаморочення, похитування при ході, значне погіршення пам'яті, зниження слуху, працездатності, дратівливість, порушення сну, загальна різка слабкість.

Він не має можливості зараз працювати, оскільки пересуватися на велику відстань (до місця роботи) без сторонньої допомоги не може, а особистого транспорту він не має. Це поставило його у незручне становище, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, який був в той час, коли він працював. Його заробітна плата була основним засобом існування родини, а на теперішню пенсію забезпечити себе та свою родину хоча б самим необхідним є просто неможливим. Це додає йому багато неприємних відчуттів, він змушений витрачати кошти на відновлення свого здоров'я, оскільки в місцевій поліклініці у видачі безоплатних медикаментів відмовляють, а платні ліки він не може придбати через їх високу ціну.

Також, не може вести повноцінне життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані.

Зазначає, що відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною, оскільки не може допомогти своїй родині як матеріально, так і фізично, повноцінно виконувати свої обов'язки по господарству. Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Оцінюючи завдану йому моральну шкодувиходить з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 30000 грн. 00 коп.

Стягнуто з Міністерства Оборони України судовий збір на користь держави в розмірі 551 грн. 20 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі Міністерство оборони України в особі представника ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

По справі встановлено, що позивач у період часу з лютого 19080 року по жовтень 1980 року проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан.

Під час виконання службових обов'язків в Демократичній Республіці Афганістан, отримав осколкові поранення голови, правої руки, спини, обох ніг, проявом якого є захворювання: Остеохондроз шийного та поперекового відділу хребта в стадії загострення. Сольовий діатез. Хр. простатит. Хр. баланопостит. Стійкі залишкові явища ЗЧМТ (контузія головного мозку 1980 р.) у вигляді посттравматичної та дисцикулярної енцефалопатії ІІ ст., з вираженим церебротенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією з частими судинними кризами змішаного характеру, мне стичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю, вестбуло-атаксичним синдромом-центральною вестибулярною дисфункцією ІІ-ІІІ ст., стійко вираженим цефалічним синдромом. Посттравматичний ц/арахноїдит з лікворо-динамічними порушеннями, стійким цефалічним синдромом.

01 червня 2016 року ОСОБА_4 була встановлена ІІІ група інвалідності у звязку з отриманою травмою, яка повязана з проходженням військової служби, що підтверджується копіями виписки з акта огляду МСЕК серія АВ № 0548444 та довідки до акта огляду МСЕК.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_4 моральної шкоди, оскільки сам факт захворювання, одержаного в період проходження військової служби та наслідки такого захворювання, спричинили позивачу втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту (переживаннях та хвилюваннях), душевних стражданнях, оскільки тривале лікування позначилося на здоров'ї позивача.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних страждань позивача. Суд зазначав, що протягом багатьох років позивач щодня переживає душевні страждання та у зв'язку з хворобою позбавлений нормального життя.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що встановлена позивачу третя група інвалідності є наслідком захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому враховуючи тяжкість вимушених змін в житті ОСОБА_4 виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: