Постанова № 65892, 25.07.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2006 р.

Справа № 5/205-05-6104

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду складі:

Головуючого судді: Петрова М.С.

Суддів: Разюк Г.П.

Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання:

за участю представників сторін:

від позивача: Паскаль Т.В., довір. №181 від 2.06.06 р.

від відповідача: Бойко М.О., довір. б/н від 13.01.06 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго”

на рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2005р.

по справі № 5/205-05-6104

за позовом ВАТ «ЕК „Одесаобленерго” (далі по тексту ВАТ ЕК «Одесаобленерго»

до Державного підприємства “Енергоринок” (далі по тексту ДП “Енергоринок”)

про визнання угоди недійсною

(Відповідно із ст.79 ГПК України ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.05 р. апеляційне провадження зупинено, від 17.07.06 р. апеляційне провадження поновлено з 25.07.06 р.)

В С Т А Н О В И Л А:

20.05.05 р. ВАТ “Одесаобленерго” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП “Енергоринок” про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості № 21/268 від 28.12.2002 р., укладеного між ВАТ “Одесаобленерго” та ДП “Енергоринок”, з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства, а саме укладання його з боку ВАТ «ЕК Одесаобленерго»особою, яка перевищила надані ній Статутом підприємства повноваження.

Ухвалою від 24.05.05 р. господарський суд Одеської області передав зазначену вище позовну заяву з доданими до неї матеріалами за підсудністю до господарського суду м. Києва, які ухвалою останнього від 10.06.06 р. повернуті до господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2005 р. ( суддя Могил С.К.) позов ВАТ «ЕК Одесаобленерго»залишено без задоволення, з огляду на те, що позивач відповідно із ст.241 ЦК України схвалив спірну угоду, укладену його представником з перевищенням повноважень, тому ця угода є дійсною з моменту її укладання, а відповідно із цим відсутні правові підстави для визнання її недійсною.

В якості доказів наступного схвалення спірного договору місцевий господарський суд наводить проведені оплати позивачем по договору за протоколами –погодженнями за електроенергію, куповану у відповідача в 1999 році, а також листування між сторонами, за якими позивач неодноразово звертався до ДП “Енергоринок” з пропозиціями щодо внесення змін до договору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ВАТ «ЕК Одесаобленерго»звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення, позов задовольнити, спірну угоду визнати недійсною з моменту її укладання.

В обґрунтування апеляційної скарги ВАТ «ЕК Одесаобленерго»посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо подальшого схвалення спірної угоди з боку ВАТ «ЕК Одесаобленерго», оскільки оплату за електричну енергію у 2003 р. здійснювало на підставі протоколів-погоджень та постанов НКРЕ України, КМ України, а не на підставі спірної угоди.

Скаржник також вважає, що місцевий господарський суд помилково послався на листи ВАТ «ЕК Одесаобленерго», направлені на адресу відповідача, як на докази схвалення спірної угоди, оскільки зміст останніх стосується не погодження позивача з умовами договору про реструктуризацію заборгованості.

В ході розгляду апеляційної скарги, ВАТ «ЕК Одесаобленерго»надало письмові доповнення до апеляційної скарги та додаткові докази.

У доповненнях до апеляційної скарги ВАТ «ЕК Одесаобленерго»посилається на те, що предметом спірної угоди є встановлення строків погашення заборгованості за куповану у позивача електроенергію протягом 1999 р. на підставі договору № 427/01 від 14.10.1998 р., про що зазначено в п. 1.1 Договору. Поряд з цим, рішенням арбітражного суду Одеської області від 25.07.2000 р. у справі № 17-1-24/3492 за позовом ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якої є ДП «Енергоринок»до ВАТ «Одесаобленерго» було стягнуто заборгованість за куповану електроенергію за договором № 427/01 від 14.10.1998 р. станом на 01.04.2000 р. в сумі 178 841 118,92 грн. Загальний розмір позовних вимог ДП «Енергоринок»складав 420 228 795,89 грн. та при винесенні рішення арбітражним судом було враховано факт доарбітражного врегулюванню спору сторонами, що виразилось у визнанні ВАТ «Одесаобленерго»претензії ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якої є ДП «Енергоринок»від 24.04.1999 р. №24. На підставі визнаної претензії ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго»виставило платіжну вимогу № 359 від 09.07.1999 р. на суму 241 387 676,97 грн. для безспірного списання з ВАТ «Одесаобленерго»вказаної суми. Враховуючи викладене арбітражним судом було зменшено суму заявлених позовних вимог на суму визнаної претензії. Також ВАТ «Одесаобленерго»зазначило, що при підписанні спірного договору позивач не мав можливості встановити за який період 1999 р. виникла заборгованість, оскільки зазначене ні рішення арбітражного суду Одеської області від 25.07.2000 р. у справі № 17-1-24/3492, а ні позовна заява не містить періоду виникнення заборгованості, а посилається на заборгованість, яка виникла станом на 01.04.2000 р. (сальдова заборгованість). Враховуючи викладене, ВАТ «Одесаобленерго»звернулося до господарського суду Одеської області із заявою від 19.06.2006 р. про розяснення рішення арбітражного суду Одеської області від 25.07.2000 р. у справі № 17-1-24/3492 в частині визначення позовного періоду (періоду виникнення заборгованості) по даній справі. Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2006 р. про розяснення судового рішення судом встановлено, що позовний період по справі № 17-1-24/3492 складає з моменту укладення договору купівлі –продажу електроенергії № 421/01 з 14.10.1998 р. по 01.04.2000 р. та заборгованість за позовом складає 420 228 795,89 грн. за мінусом раніше визнаної претензійної вимоги на суму 241 387 676,97 грн. Враховуючи викладене, ВАТ «Одесаобленерго»робить висновок, що заборгованість, погашення якої є предметом спірної угоди є залишком несплаченої суми за платіжною вимогою № 359 від 09.07.1999 р. на суму 241 387 676,97 грн., яку стягувач направив для примусового виконання до АКБ «Фінанси та кредит». Відповідно до листа філії «ОРУ»Банку «Фінанси та Кредит»№ 129 від 03.02.2004 р., зазначена платіжна вимога № 359 від 09.07.1999 р. була повернута стягувачу в звязку із відзивом платіжної вимоги НЕК «Укренерго»№ 01/31-2882 від 19.071999 р.

З огляду на викладене, ВАТ «ЕК Одесаобленерго»вважає, що при укладенні спірного договору діяло під впливом помилки, оскільки на момент підписання договору минув строк позовної давності для сплати боргу, а сам по собі вказаний договір за своєю правовою природою є угодою про збільшення строку позовної давності. Таким чином, на думку ВАТ «Одесаобленерго»спірний договір є недійсним на підставі ст. 48, ст. 56 ЦК УРСР.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ВАТ «ЕК Одесаобленерго»підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області скасуванню з наступних підстав.

28.12.02 р. між ДП “Енергоринок” в особі директора Кальченка В.М. та ВАТ “Одесаобленерго” в особі голови правління Печерського Ю.Л. укладено договір № 21/268 про реструктуризацію заборгованості станом на 01.12.2002 року, за яким сторони встановили умови та порядок погашення заборгованості, що виникла у результаті продажу електричної енергії ДП “Енергоринок” ВАТ “Одесаобленерго” за договором № 427/01 від 14.10.98 р. протягом 1999 року у сумі 194 509 611,35 грн.

Згідно із ст.29 ЦК УРСР, яка була чинною на момент укладання сторонами спірної угоди, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих ним законом або статутом.

Відповідно із п.8.4.1 Статуту ВАТ «ЕК Одесаобленерго» правління є виконавчим органом управління компанії, а керівництво правлінням здійснює голова правління (п.8.4.3), повноваження якого обумовлені у п.8.4.4 Статуту.

Пунктом 8.4.5 Статуту встановлені обмеження повноважень голови правління щодо укладання договорів на суму, що з наростаючим підсумком на протязі календарного місяця перевищує розмір угод, прийняття рішення про укладення яких віднесено до компетенції Спостережної ради.

За умовами п.8.3.12 до компетенції Спостережної ради відноситься погодження укладання договорів (угод) на суму, що перевищує 4000 мінімальних заробітних плат.

З наведених вище положень статуту ВАТ «ЕК Одесаобленерго»випливає, що голова правління може укладати договори на суму, що перевищують 4000 мінімальних заробітних плат, лише за погодженням Спостережної ради, при цьому згідно із п.8.4.5 це погодження повинно бути отримано головою правління у письмовій формі до укладання цих договорів.

Як вбачається із змісту спірної угоди її сума перевищує 4000 мінімальних заробітних плат на час її укладання, але ж в наявних матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючи отримання головою правління ВАТ «ЕК Одесаобленерго»письмового погодження Спостережної ради на укладання цієї угоди.

За таких обставин судова колегія вважає, що голова правління ВАТ «ЕК Одесаобленерго»підписавши спірну угоду, уклав її з перевищенням наданих йому статутом повноважень, що суперечить вимогам ст.29 ЦК УРСР.

Відповідно із ст.63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, неуповноваженою на укладання угоди, або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Виходячи з положень ст.63 ЦК УРСР місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірна угода після її укладання головою правління з перевищенням повноважень, в подальшому була схвалена ВАТ «ЕК Одесаобленерго». Однак, судова колегія вважає такий висновок місцевого господарського суду помилковим, оскільки суд 1 інстанції надав невірну оцінку наявним у справі доказам.

Так, місцевий господарський суд помилково врахував у якості погодження спірної угоди листи –пропозиції голови правління до відповідача про внесення змін до спірного договору оскільки, виходячи з положень ст. 63 ЦК схвалення угоди, укладеної з перевищенням повноважень, повинно бути здійснене самою особою, в чиїх інтересах була укладена угода. В даному випадку дії самої особи, що уклала спірну угоду с перевищенням повноважень не можуть вважатись схваленням спірної угоди у розумінні закону. В матеріалах справи відсутні будь які докази, що підтверджують схвалення спірної угоди з боку органів управління ВАТ “Одесаобленерго” загальних зборів акціонерів або Наглядової (Спостережної) ради.

Крім того, колегія вважає помилковим висновок господарського суду першої інстанції відносно того, що ВАТ “Одесаобленерго” проводило оплати за електричну енергію за спірним договором. Вказане спростовується матеріалами справи, а саме, як вбачається з договору про реструктуризацію заборгованості оплати за ним повинні проходити з зазначенням у призначені платежу реквізитів вказаного договору. Однак, згідно з платіжними дорученнями, що містяться у справі, у призначеннях платежу зазначене як підстава платежу протоколи-погодження, а ні спірна угода. До того ж протоколи погодження підписувалися з боку ВАТ «ЕК Одесаобленерго»тією ж особою, що укладала спірний договір.

За вищенаведених обставин судова колегія вважає, що спірна угода не відповідає вимогам чинного на час її укладання законодавства, а саме ст.29 ЦК України, тому у відповідності до ст. 48 ЦК УРСР підлягає визнанню недійсною з моменту її укладання, при цьому ч.2 ст.48 ЦК УРСР не застосовується, оскільки, як зазначалося вище оплата електроенергії за спірною угодою не здійснювалася.

Судова колегія погоджується із викладеними ВАТ «ЕК Одесаобленерго»у доповненнях до апеляційної скарги обставинами, але у даній справі вони не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення місцевого господарського суду, оскільки ВАТ «ЕК Одесаобленерго»фактично змінило підстави позову.

Згідно із позовною заявою ВАТ «ЕК Одесаобленерго»в якості підстави для визнання недійсною спірної угоди зазначало невідповідність її вимогам ст.29 ЦК УРСР, тобто підписання спірної угоди особою з перевищенням її повноважень.

Відповідно із ст.22 ГПК України позивач вправі змінити підставу позову лише до прийняття рішення по справі, зміна підстав позову є недопустимою в суді апеляційної інстанції, за вимогами ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді 1 інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ВАТ «ЕК Одесаобленерго»підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 24.10.05 р. скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, а спірну угоду слід визнати недійною з моменту її укладання у зв’язку із її невідповідністю вимогам ст.29 ЦК УРСР, Статуту ВАТ «ЕК Одесаобленерго».

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49,99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу ВАТ “Одесаобленерго” задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2005 р. скасувати.

2. Позов ВАТ “Одесаобленерго” задовольнити.

3. Визнати договір про реструктуризацію заборгованості № 21/268/405/01 від 28.12.2002 р. недійсним з моменту його укладання.

4. Стягнути з державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27), код ЄДРПОУ 21515381, п/р № 26004308241486 в філії “Київське міське відділення ПІБ” м. Київ, МФО 322250 на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго” (65029, м. Одеса, вул.. Садова, 3), код ЄДРПОУ 00131713Ю р/р 26002312527 АБ “Південний” м. Одеса, МФО 328209 127, 50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

5. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.