Рішення № 65890224, 05.04.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3175/16-ц

2/264/47/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , при секретарі Сініловій Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного чужого володіння,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом щодо витребування у відповідачки з незаконного володіння 5000 доларів США, обґрунтовуючи тим, що остання, яка є його колишньою дружиною, та маючи ключі від квартири де він мешкає, забрала належні йому гроші в сумі 5000 доларів США, вказавши, що покладе їх на рахунок банку для навчання сина. Посилаючись на норми закону, вважає, що відповідачка незаконно заволоділа належним йому майном, чим порушила його право.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що до 2009 року перебував з відповідачкою у шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3. У сумісній власності з ОСОБА_2 є квартира, ключі від якої маються також у відповідачки і сина. 09 квітня 2016 року він разом з сином пішли на день народження, а повернувшись виявив зникнення 10 000 доларів США. На моє запитання відповідачка підтвердила що забрала гроші, а 15 квітня повернула 5000 доларів США, вказавши, що інші п,ять тисяч доларів належать їй і вона поклала їх на депозит. Крім того пояснив, що станом на 2014 рік в нього були грошові зберігання, які він оформив депозитним вкладом на декілька осіб, в тому числі й на відповідачку в розмірі 10 000 доларів США. А в березні 2015 року, банк в звязку з банкрутством почав сплачувати клієнтам по 200 тисяч гривень. Відповідачка їх отримала,віддала йому, на частину з яких він придбав 10 000 доларів США. Просить витребувати у відповідачки належне йому майно з незаконного володіння.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позицію ОСОБА_1 та вказала, що відповідачка не спростувала заявлених до неї позовних вимог, в той час як позивач довів, що ознак проникнення у квартиру сторонніх людей ним не виявлено, а колишня дружина мала доступ, про цей факт свідчили допитані свідки.

Відповідачка та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали, пояснивши, що вказаних грошей у позивача не брала, у вказаній квартирі не проживає протягом двох років, доступ до якої в неї відсутній, оскільки має ключ тільки від однієї двері.

Суд, заслухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 317 ЦК України встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до вимог ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Судом встановлено, що 10 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано розірвання шлюбу.

26 грудня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу на суму 10 000 доларів США строком до 24 червня 2015 року включно, банк відкриває вкладнику депозитний рахунок №26301112820026.

За платіжним дорученням № 43707125 від 26.12.2014р. ОСОБА_1 здійснив грошовий переказ в сумі 10 000 доларів США на рахунок ПАТ «Дельта Банк» №26301112820026.

03.11.2015 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір депозиту на кошти в сумі 170 000 тисяч гривень, строком повернення з 03 лютого 2016 року.

В матеріалах справи мається заява на видачу готівки від 03.11.2015 року на суму 200 000 тисяч гривень в АТ «Ощадбанк», де отримувачем зазначена ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Згідно заяви на видачу готівки №161467804 від 20.11.2015р. ОСОБА_2 отримала кошти в розмірі 200 000 тисяч грн. за договором № 161467804 АТ «Ощадбанк».

Відповідно до квитанції №TR 14234994.22841.3119 від 15.04.2016р. ОСОБА_2 згідно договору №262238420 від 15.04.2016р. на депозит банку ПАТ «ПУМБ» внесено 5000 доларів США.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що є двоюрідною сестрою позивача, в вересні 2015 року продала йому 7000 доларів США, а в квітні 2016 року, зі слів брата, після того як в квартиру заходила ОСОБА_2, зникла сума в розмірі 10 000 доларів США, однак через деякий час вона повернула йому 5000 доларів США, за яких обставин їй невідомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що позивач є рідним братом, зі слів якого йому відомо, що з квартири позивача зникли 10 000 доларів США. Позивач розповідав, що за його проханням колишня дружина повернула 5000 доларів США, а інші 5000 тисяч доларів США поклала на депозитний рахунок.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що відповідачка є його рідною сестрою, яка з 2015 року проживає окремо від колишнього чоловіка, доступу у квартиру не має, оскільки позивач встановив другі двері. Також йому відомо, що їхня мати збирала гроші на навчання племінника, зібрана сума була достатньою для навчання у вищому навчальному закладі. Частину цих грошей відповідачка витратила на поховання матері, а ті що залишились поклала на депозитній рахунок банку.

Свідок ОСОБА_10 надала суду аналогічні пояснення, та доповнила, що влітку позивач декілька раз приходив до ОСОБА_2 та вимагав у неї якісь гроші, тероризував її, в звязку з чим викликали поліцію.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів та речових доказів.

Позивачем було надано до суду письмові докази щодо банківського вкладу 10 000 доларів США, а також письмові докази щодо отримання відповідачкою коштів в розмірі 200 000 тисяч грн.

Також були представлені докази, що стосується факту внесення ОСОБА_2 на депозит банку ПАТ «ПУМБ» 5000 доларів США згідно договору №262238420 від 15.04.2016р.

В той же час, допитані в суді свідки ОСОБА_10 зазначали, що це кошти зібрані матір,ю відповідачки для навчання онука і у суду відсутні підстави сумніватися в достовірності цього факту.

Відповідачка вказувала, що вона в квартирі не проживає протягом двох років. Доступу до вказаного житла не має, оскільки позивач встановив другі двері, від яких ключ в неї відсутній, а син ОСОБА_3 приходить тільки відвідувати батька в його присутності.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зазначали, що їм відомо про факт проникнення ОСОБА_2 до квартири позивача та зникнення грошей.

Однак, суд критично відноситься до пояснень цих свідків, як до належного доказу, оскільки як один так і другий свідок вказували, що зазначені обставини їм відомі зі слів позивача. Сам позивач не звертався до правоохоронних органів з приводу зникнення грошей.

Таким чином, на думку суду, в порушення вимог ст.10,60 ЦПК України, позивачем та його представником належних та допустимих доказів на підтвердження фактів щодо знаходження у вищезазначеній квартирі витребуваних позивачем коштів та їх зникнення, а також проникнення відповідачкою до житла та незаконного заволодіння чужим майном суду не надано, а заявлені вимоги ґрунтуються лише на доводах та припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного чужого володіння слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, арешт накладений на картковий рахунок ОСОБА_2 за ухвалою суду необхідно скасувати відповідно до ст. 154 ч.6 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 154, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.317,391ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Арешт накладений за ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя на особистий рахунок ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 у Публічному акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

Суддя: Н. В. Литвиненко