Ухвала суду № 65889113, 30.03.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/791/467/2017 Єдиний унікальний номер справи: 663/927/16-ц

Гловуючий в І інстанції ОСОБА_1

Доповідач Приходько Л.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Приходько Л.А.

суддів: Бездрабко В.О.,

ОСОБА_2

секретар Зварич С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 27 грудня 2016 року у справі

за позовом

ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» про захист прав споживача,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що 28 липня 2016 року між ним та ТОВ «Соул-Україна» укладено Договір фінансового лізингу №00491, за умовами якого ТОВ «Соул-Україна» взяло на себе зобовязання придбати та передати йому комбайн NEW HOLLAND TC 5050 2009 року випуску та жатку 4.7м., загальною вартістю 940000грн. 01 серпня 2016 року на виконання умов договору позивачем сплачено аванс в розмірі 10% від вартості комбайна в сумі 94000 грн. 17 серпня 2016 року відповідач повідомив про неможливість виконання умов договору та придбання обумовленого транспортного засобу, з підстав відсутності його на території України та рекомендував звернутися із заявою про розірвання договору фінансового лізингу та вирішення питання повернення авансу. Проте вимога позивача про повернення йому сплаченого авансового платежу залишилась без виконання. Відмову відповідач мотивував тим, що вищевказаний платіж являється платежем за оформлення договору.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а також на існування істотного дисбалансу договірних прав та обовязків на шкоду споживача, позивач просив визнати недійсним договір фінансового лізингу №00491, укладений 28 липня 2016 між ним та ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» та стягнути з відповідача сплачений авансовий платіж.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 27 грудня 2016 рокупозов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 00491, укладений 28.07.2016 між ТОВ «Соул-Україна та ОСОБА_3. Стягнено з ТОВ «Соул-Україна» на користь ОСОБА_3, кошти в розмірі 94000 грн., сплачені в якості авансу відповідно до договору фінансового лізингу №00491, укладеного 28.07.2016 між ТОВ «Соул-Україна» та ОСОБА_3. Стягнено з ТОВ «Соул-Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 1491,20 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Соул-Україна» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги представник ОСОБА_3 ОСОБА_4, приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, зазначив, що на його думку рішення суду є законним та обґрунтованим. Просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Представник ТОВ «Соул-Україна» будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу є недійсним, оскільки сторонами недодержано встановленої законом нотаріальної форми для його укладення, а також вимог Цивільного Кодексу України, Законів України «Про фінансовий лізинг» та «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права та досліджених судом доказах.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» укладено договір фінансового лізингу №00491 за умовами якого, лізингодавець ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» взяв на себе зобовязання придбати у продавця визначений лізингоодержувачем ОСОБА_3 у додатку № 1 до договору предмет лізингу, за вартістю предмету лізингу, яка визначається продавцем, та передати даний предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на умовах, визначених Договором, а лізингоодержувач повинен сплачувати відповідні платежі, які передбачені договором Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах договору та згідно з положеннями чинного законодавства України (п.1.1. Договору). Згідно з п. 1.2 договору предметом фінансового лізингу є транспортний засіб зазначений в даній статті та у додатку № 1 до договору, а саме: комбайн NEW HOLLAND TC 5050 плюс жатка 4,7 м. (а.с. 21-27).

В установчій частині договору платіж за оформлення договору визначений першочерговий одноразовий платіж розмір якого погоджений між сторонами та який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізигноодержувачем на розрахунковий рахунок лізингодавця за організаційні заходи повязані з підготовкою, перевіркою, розглядом документів та укладенням договору, а також за здійснення необхідних дій лізингодавця, які повязані передачею предмету лізингу лізингоодержувачу, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір платежу за оформлення договору становить 10% від погодженої вартості предмету лізингу.

Пунктом 8.1 Договору встановлено вартість предмету лізингу на момент укладення Договору 940000 грн.

На виконання умов договору фінансового лізингу 01.08.2016 ОСОБА_3 внесено на рахунок відповідача перший платіж в сумі 94000 грн. відповідно до квитанції №16082489 (а.с. 10).

На виконання умов договору позивачем отримано примірник договору разом з додатком № 1, в яких зазначено марку/модель, комплектацію, обєм/тип двигуна, тип КПП, привід, бажаний колір та вартість предмету лізингу.

З листа-відповіді № 399 від 21 вересня 2016 року ТОВ «Соул-Україна» ОСОБА_3 вбачається, що його заява від 19 серпня 2016 року про розірвання договору фінансового лізингу задоволено, договір № 00491 від 28 липня 2016 року розірвано, однак у поверненні платежу за оформлення договору відмовлено з повідомленням, що це був платіж за оформлення договору (а.с. 11).

ОСОБА_3 вважає, що оспорюваний ним договір фінансового лізингу №00491 від 28 липня 2016 року порушує його права, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема Законам України «Про захист прав споживачів», крім того договір нотаріально не посвідчений, у зв'язку із чим оспорюваний договір є нікчемним, що свідчить про недійсність цього договору, у звязку з чим просить визнати недійсним правочин та стягнути з відповідача на його користь сплачені ним на виконання умов договору кошти.

Відносини, що виникають з договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм(оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частин першої та другої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами першою та третьою статті 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з частиною другою статті 799 ЦК України договір підлягає обовязковому нотаріальному посвідченню.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обовязків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вказаної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 18 січня 2017 року у справі за № 6-648цс16, яка є обов'язковою для застосування судами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір фінансового лізингу, який є предметом даного судового розгляду, є нікчемним, оскільки укладений лише у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення, тоді як чинним законодавством передбачено, що його укладення за участю фізичної особи підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.2 ст.627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізінгоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовий лізинг віднесено до фінансових послуг.

Частинами 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Частина 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає поняття «несправедливі умови договору», згідно з якою умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону); визначення товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

При цьому, у відповідності до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а згідно з ч. 3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як вбачається з розділу 12 Договору фінансового лізингу №00491 від 28липня 2016 року, ним передбачена відповідальність сторін, порядок повернення предмету лізингу, які проаналізувавши, суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку про те, що такі умови Договору є несправедливими по відношенню до позивача, як споживача послуг.

За вищенаведених обставин, договір фінансового лізингу є недійсним, у звязку з недодержанням встановленої законом нотаріальної форми для його укладення, а також вимог Цивільного Кодексу України, Законів України «Про фінансовий лізинг» та «Про захист прав споживачів».

Суд з достатньою повнотою зясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, яким дав належну оцінку та постановив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» відхилити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 27 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.А. Приходько

Судді: В.О. Бездрабко

ОСОБА_2