Постанова № 65887973, 10.04.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2794/16-а

Провадження № 2-а/591/20/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, 3-ї особа: Сумський обласний військовий комісаріат

про визнання дій протиправними, спонукання до вчинення дій -

встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і свої вимоги мотивує тим, що він був звільнений з військової служби 4 травня 1983 року, є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІІ групи, приймав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан в період з 21 квітня 1981 року по 4 травня 1983 року, де у вересні 1981 року отримав осколкове поранення голови та кінцівок. Згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ №3301 від 25.12.2013 року йому було встановлено причинний зв»язок поранення з виконанням обов»язків військової служби в Республіці Афганістан. Рішенням МСЕК серії 10 ААВ № 599000 від 22.10.2014 року йому була встановлена ІІІ група інвалідності. Вважає, що з 22 жовтня 2014 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Звернувшись до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з приводу отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач отримав відмову. Посилаючись на неправомірність такої відмови та невідповідності її вимогам законодавства, просить визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги та зобов»язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року.

Представник позивача ОСОБА_2 в письмовій заяві позов підтримав повністю, просить суд слухати справу у його відсутність, позов просить задоволити повністю.

Відповідач - Міністерства оборони України про день та час розгляду справи повідомлене належним чином, представник до суду не з»явився, в письмовому відгуку просить суд в позові відмовити. Вважає що відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

3-тя особа: Сумський обласний військовий комісаріат надав суду письмовий відгук, вважає, що відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, а тому просить суд в позові відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав:

Судом встановлено, що позивач кулик С.М. проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан. Позивач отримав захворювання пов»язані з виконанням обов»язків військової служби під час перебування у країнах, де велися бойові дії. Позивачу МСЕК визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов»язаного з виконанням обов»язків військової служби.

На звернення позивача з приводу виплати одноразової грошової допомоги Сумським МВК листом від 20.04.2016 №2/1447 з посиланням на лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.03.2016 року за № 248/3/61719 повідомлено про те, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, та не здійснюється Міністерством оборони України, оскільки позивач звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР.

У відповідності до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов»язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232).

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов»язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов»язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом №2011. Зокрема, розділом 2 цього Закону, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов»язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов»язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 2 ст.16 Закону № 2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов»язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, йому призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Тобто, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров»я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений ОСОБА_3 Судом України у постановах від 18.11.2014 (справа № 21-446а14) та від 21.04.2015 (справа № 21-135а15).

Враховуючи, що інвалідність позивача настала в результаті поранення, яке пов»язане з виконанням обов»язків військової служби в країнах де велись бойові дії, то на момент його звернення з відповідною заявою до відповідача позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до ч.2 ст.16 Закону № 2011. Відповідно строк звернення з даною заявою на отримання одноразової грошової допомоги позивач не пропустив.

При цьому, як вбачається із документів, наявних в матеріалах справи, встановлення ІІІ групи інвалідності позивачу відбувалось саме на підставі захворювань, що пов»язані із пораненням, отриманим позивачем під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан. Отже, судом встановлено, що позивач жодних інших захворювань, окрім отриманих ним під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан не отримував. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 23 Закону № 2011 фінансове забезпечення витрат, пов»язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов»язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Зазначеним порядком визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов»язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов»язаний та резервіст).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов»язків військової служби або внаслідок захворювання, пов»язаного з виконанням ним обов»язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв»язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов»язків військової служби в країнах де велись бойові дії, він має право на одноразову грошову допомогу згідно з положеннями ч.2 ст.16 Закону № 2011, а відтак позовні вимоги про визнання протиправним відмови відповідача у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги як особі звільненої з військової служби, інвалідність якої настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що в спірних правовідносинах саме на Міністерство оборони України як на головного розпорядника коштів покладено обов»язок щодо прийняття рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням останньому інвалідності III групи.

Відповідно до приписів пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та ОСОБА_4, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що законодавцем визначено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України, зазначена правова позиція суду узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України викладеними в ухвалі від 01.12.2015 року № К/800/40725/15.

Як вбачається з матеріалів справи, Сумським МВК листом від 20.04.2016 року № 2/1447 з посиланням на лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.03.2016 року за №248/3/61719 відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги та повідомлено про те, що виплата такої допомоги відповідно до п. 17 постанови Кабінету Міністрів України № 975 здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, та не здійснюється Міністерством оборони України, оскільки позивач звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР.

Згідно з п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. 1, 2 Постанови Верховної ОСОБА_3 України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна ОСОБА_3 України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, ОСОБА_3 України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції(Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Крім того, статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімейвідповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захиствійськовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року", від 07.06.2001 року № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживанняз однієї держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації,встановлені законодавствомта іншими нормативними правовими актами для військовослужбовцівДержави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Відтак, відповідно до вище зазначених норм, міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах,військових формуваннях та органах колишньогоСоюзуРСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

Таким чином право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов»язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

З огляду на вищевикладене, в силу ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 року № 975, суд зазначає, що обов»язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв»язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв»язку з травмою, пов»язаною з виконанням обов»язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-14, 71, 158, 159-163, 167, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Визнати протиправним відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов»язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 на день встановлення інвалідності.

Постанову суду може бути оскаржено відповідно до ст. 186 КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови, або протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2017 року.

СУДДЯ КЛИМЕНКО А.Я.