Рішення № 65887513, 04.04.2017, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/15126/16-ц

Провадження №2/523/1626/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р.

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Середи І.В.,

при секретарі Щербан О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання,

ВСТАНОВИВ:

Одеський державний університет внутрішніх справ (далі - ОДУВС) звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що у 2009 р. відповідача зараховано до складу курсантів ОДУВС, поставлено на всі види продовольчого та речового забезпечення з виплатою грошового утримання. Після закінчення ВУЗу відповідач отримав диплом фахівця та був відряджений для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Одеській області. Наказом ГУ МВС України в Одеській області від 21.11.2014р. № 824 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ України за п. «ж» ст.64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про міліцію» та п.3 Договору про підготовку фахівця в ОДУВС від 08.09.2009 року, укладеного між ОДУВС та відповідачем, останній зобов'язаний у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням.

Згідно з розрахунком фактичних витрат, повязаних з утриманням ОСОБА_1, загальні витрати на утримання складають 47813,37 грн...

На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про міліцію»,постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердженняПорядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ", п.2Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23.01.1996 р. №77/96, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 фактичні виплати, пов'язані з його навчанням .

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти позову вказуючи на те, що відповідач звільнився вимушено, у звязку з неналежним матеріальним забезпеченням та іншими причинами, які змусили його піти зі служби. Крім того, розрахунок позивача не відповідає дійсним обставинам.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.3.6 та п. 4.4 Договору про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ від 08.09.2009 року, а також п.1 додаткового договору від 01.02.2013 р., укладених між ОДУВС та ОСОБА_1, відповідач повинен відшкодувати завдані позивачеві збитки, пов'язані з його навчанням. У разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Згідно з п.2.1.3 Договору в обов'язки університету входить забезпечення ОСОБА_1 харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2009 року ОСОБА_1 був зарахований до числа курсантів ОДУВС та прийнятий на службу в ОВС .

Матеріально-технічне забезпечення відповідача здійснювалося не з моменту укладення договору про підготовку фахівця, а з моменту його зарахування до числа курсантів ОДУВС.

Як передбачено п. 14 постанови Кабінету Міністрів України №992 від 22 серпня 1996 року «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням», яка діяла на момент вступу ОСОБА_4 до університету, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи запризначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобовязаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до п.2 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 01.03.2007 року № 313, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, повязаних з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням МВС та особою. У разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Наказом №92 о/с від 29.06.2013 року лейтенанта міліції відповідача ОСОБА_1, було відраховано зі складу курсантів та відряджено для подальшого проходження служби до ГУ МВС України в Одеській області (а. с. 4).

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області №824 о/с від 21.11.2014 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за власним бажанням за п. 64 «ж» (а. с. 16).

Відповідно до розрахунку фактичних витрат, повязаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_1, всього за час навчання було витрачено 47813,37 грн. (а.с.23).

Отже, враховуючи встановлені обставини та вказані норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, тому необхідно стягнути з ОСОБА_1 вартість фактичних витрат, пов'язаних із його навчанням в Одеському державному університеті внутрішніх справ, в розмірі 47813,37 грн..

Щодо заперечень представника відповідача проти розміру вказаних витрат, суд не приймає їх до уваги, оскільки до суду не було представлено належних доказів для їх спростування. Крім того, необхідно також зазначити, що доводи представника відповідача про те, що відповідач змушений був звільнитися з поважних причин також не спростовує висновків суду, оскільки він, укладаючи договір, погоджувався з його умовами.

Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Одеського державного університету внутрішніх справ задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1,іпн НОМЕР_1) на користь Одеського державного університету внутрішніх справ (р/р 31254233100570, Держказначейська служба України, м.Київ,МФО 820172,ЄДРПОУ 08571570) витрати на навчання в сумі 47813,37 грн.. та судовий збір у розмірі 1378 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: