Постанова № 65884694, 05.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1951/16

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представників третьої особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Саратський Коровай» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_8 ОСОБА_5» до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_9 та Саратської районної державної адміністрації Одеської області (третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Саратський Коровай») про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство «ОСОБА_8 ОСОБА_5» (далі ПАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5») звернулось до суду з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області) та державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області ОСОБА_9 (далі державний реєстратор). З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просив:

- визнати неправомірними дії державного реєстратора ОСОБА_9 з винесення рішення від 14 квітня 2016 року № 29247574 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо належних Банку нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Промзона, буд. 3;

- скасувати назване рішення державного реєстратора від 14 квітня 2016 року;

- зобовязати державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області провести державну реєстрацію права власності АТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5» на нерухоме майно Банку, а саме: складські приміщення і споруди заготовчої бази, що розташовані за адресою: Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Промзона, буд. 3, за АТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5» (т. 1 а. с. 92-93).

В обґрунтування позову зазначалось, що 25 березня 2016 року позивач звернувся до Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області із заявою про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на складські приміщення і споруди заготовчої бази, що розташовані за адресою: Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Промзона, буд. 3. Рішенням державного реєстратора від 14 квітня 2016 року № 29247574 позивачу відмовлено у названій реєстрації. На думку позивача, вказане рішення державного реєстратора є неправомірним та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії державного реєстратора ОСОБА_9 з винесення рішення від 14 квітня 2016 року № 29247574 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Скасовано назване рішення державного реєстратора від 14 квітня 2016 року. Зобовязано Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області провести державну реєстрацію права власності АТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5» на нерухоме майно Банку, а саме: складські приміщення і споруди заготовчої бази, що розташовані за адресою: Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Промзона, буд. 3 за АТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5».

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням в частині зобовязання Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області провести державну реєстрацію права власності АТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5» на нерухоме майно, представник Управління в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи в оскарженій частині порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки на момент ухвалення оскарженого рішення апелянта не наділено повноваженнями у сфері проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Крім того, зобовязання судом субєкта владних повноважень прийняти конкретне рішення є формою втручання у повноваження субєкта владних повноважень. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог щодо Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області.

Директор ТОВ «Саратський Коровай» в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, на день ухвалення оскарженої постанови ТОВ «Саратський Коровай» придбав вказане майно на відкритих торгах з продажу майна банкрута у справі ПП «Мукомельна компанія «Младо», у звязку з чим апелянт набув право власності на майно, яке суд зобовязав зареєструвати за АТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5». Крім того, судом не враховано, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна наявний запис від 20 травня 2011 року за № 158907 про арешт спірного майна на підставі постанови Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області про арешт майна та заборони його відчуження від 4 травня 2011 року № 26205881, а відтак рішення відповідача про відмову в держаній реєстрації є правомірним. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційні скарги представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін, а також допустити процесуальне правонаступництво, зазначивши в частині задоволення позову про зобовязання провести державну реєстрацію права власності замість Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області Саратську районну державну адміністрацію Одеської області (т. 2 а. с. 77-79).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада2016 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Саратську районну державну адміністрацію Одеської області (т. 1 а. с. 257-258).

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників відповідача та третьої особи в підтримку поданих апеляційних скарг, а також представників позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність їх задоволення.

Судом встановлено, що 26 лютого 1998 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5») та Обєднанням АПК «Одеса» було укладено договір купівлі-продажу майна, за яким позивач придбав у власність складські приміщення та споруди заготівельної бази, розміщені на території смт. Сарата Приморського району Одеської області по вул. Промзона, буд. 3.

16 березня 1998 року Саратське районне бюро технічної інвентаризації на підставі зазначеного вище Договору від 26 лютого 1998 року зареєструвало за позивачем право власності на вказане нерухоме майно, про що зроблено відповідний запис в реєстрову книгу № 1 за реєстром № 329 та видано відповідне Реєстраційне посвідчення.

В подальшому право власності на вказані складські приміщення було зареєстровано за ТОВ «Аваль-Юг» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Саратською селищною радою Одеської області 26 травня 2003 року на підставі рішення виконкому Саратської селищної ради Одеської області.

24 жовтня 2007 року ТОВ «Аваль-Юг» на підставі Договору купівлі-продажу здійснило відчуження вказаного нерухомого майна на користь ТОВ «Ресурс», про що 24 жовтня 2007 року в Реєстрі прав власності внесено відповідний запис про реєстрацію переходу права власності на нерухоме майно до ТОВ «Ресурс».

21 квітня 2008 року зазначене нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу було відчужено на користь ПП «Мукомельна компанія «Младо», про що 21 квітня 2008 року в Реєстрі прав власності внесено запис про реєстрацію переходу права власності на нерухоме майно до ПП «Мукомельна компанія «Младо».

20 листопада 2008 року ПП «Мукомельна компанія «Младо» передала назване нерухоме майно в іпотеку ВАТ КБ «Надра».

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 серпня 2009 року визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Саратської селищної ради Саратського району Одеської області від 22 травня 2003 року № 241 «Про оформлення права власності на будівлі ТОВ «Аваль-Юг», а також скасовано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Саратською селищною радою 26 травня 2003 року. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу, укладений 24 жовтня 2007 року ТОВ «Аваль-Юг» і ТОВ «Ресурс», у частині відчуження продавцем покупцю нерухомого майна. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу, укладений 21 квітня 2008 року ТОВ «Ресурс» і ПП «Мукомельна компанія «Младо», у частині відчуження продавцем покупцю нерухомого майна.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2010 року назване рішення господарського суду Одеської області від 12 серпня 2009 року в частині задоволених вимог AT «ОСОБА_8 ОСОБА_5» залишено без змін. Крім того, апеляційним судом задоволено вимоги Банку та постановлено витребувати від ПП «Мукомельна компанія «Младо» і повернути власнику - ВАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5» належну йому нерухомість, що зазначена в технічній документації та розміщена по вулиці Промзона, 3 смт. Capaтa, Одеської області.

25 березня 2016 року позивач звернувся до Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області із заявою про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на складські приміщення і споруди заготовчої бази, що розташовані за адресою: Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Промзона, буд. 3.

Рішенням державного реєстратора Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області від 14 квітня 2016 року № 29247574 позивачу відмовлено у названій реєстрації.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення від 14 квітня 2016 року № 29247574 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, державним реєстратором порушено ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначалися Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 8 названого Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган державної реєстрації прав, зокрема, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно пунктам 1 та 2 ч. 2 ст. 9 Закону (у вказаній вище редакції) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення; відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) повязує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 4 названої статті Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

На підставі ч. 1 ст. 15 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

- прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

- встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

- прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

- внесення записів до Державного реєстру прав;

- видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

- надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

На момент виникнення спірних правовідносин умови, підстави та процедура проведення державної реєстрації прав визначалась Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, в редакції від 25 грудня 2015 року.

Відповідно до п. 18 названого Порядку (у вказаній редакції) за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та / або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.

Згідно п. 19 Порядку (в названій редакції) державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та / або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про обєкти та субєктів цих прав.

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

За відсутності відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно державний реєстратор використовує наявні відомості, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

Пунктом 23 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, повязаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною девятою статті 15 цього Закону.

Як встановлено матеріалами справи, 25 березня 2016 року позивач звернувся до Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області із заявою про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на складські приміщення і споруди заготовчої бази, що розташовані за адресою: Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Промзона, буд. 3.

Матеріалами справи також встановлено, що рішенням державного реєстратора від 14 квітня 2016 року № 29247574 позивачу відмовлено у названій реєстрації (т. 1 а. с. 9).

З вказаного рішення вбачається, що останнє прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області у звязку із встановленням, що заяву про державну реєстрацію прав, повязаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що на момент прийняття державним реєстратором оскарженого рішення, згідно Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна на складські приміщення і споруди заготовчої бази, що розташовані за адресою: Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Промзона, буд. 3, було накладено арешт та було чинним рішення від 10 липня 2013 року № 3802704 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке винесено на підставі постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Одеській області від 4 травня 2011 року за № 26205881 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження (т. 1 а. с. 151 - 157).

Таким чином, приймаючи рішення від 14 квітня 2016 року № 29247574, яким позивачу відмовлено у названій реєстрації, державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виключає можливість задоволення позовних вимог ПАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5» про визнання неправомірними дій державного реєстратора та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому доводи позивача та висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем при прийнятті оскарженого рішення положень ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки як позивач у своїх доводах про задоволення позовних вимог, так і суд першої інстанції при обґрунтуванні судового рішення, послались на названу норму Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка набрала чинності 5 жовтня 2016 року, тоді як на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція названого Закону від 1 січня 2016 року, та ч. 4 ст. 24 вказаного Закону (у названій редакції) передбачала, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Апеляційний суд відхиляє посилання позивача на те, що разом із заявою про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на складські приміщення і споруди заготовчої бази, що розташовані за адресою: Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Промзона, буд. 3 відповідачу було надано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2010 року, згідно якої, зокрема, задоволено вимоги Банку і постановлено витребувати від ПП «Мукомельна компанія «Младо» і повернути власнику - ВАТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5» належну йому нерухомість, що зазначена в технічній документації та розміщена по вулиці Промзона, 3 смт. Capaтa, Одеської області, оскільки постанова підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Одеській області за № 26205881 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження винесена 4 травня 2011 року, тобто після названого рішення Одеського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2010 року.

Крім того, відповідно до пп. 3 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набрав чинності з 13 грудня 2015 року, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

Таким чином, на момент розгляду справи судом першої інстанції законодавцем було припинено надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управлінням держреєстрації Головного ТУЮ в Одеській області, що виключало можливість задоволення позовних вимог про зобовязання названого відповідача провести державну реєстрацію права власності АТ «ОСОБА_8 ОСОБА_5» на нерухоме майно, а саме на складські приміщення і споруди заготовчої бази, що розташовані за вказаною вище адресою.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Саратський Коровай» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити публічному акціонерному товариству «ОСОБА_8 ОСОБА_5» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_10