Ухвала суду № 65884682, 05.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/623/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом самозайнятої особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області) про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року самозайнята особа ОСОБА_2 (далі СО ОСОБА_2А.) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області). З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог СО ОСОБА_2 просила скасувати вимогу про сплату боргу від 4 квітня 2016 року № Ф-2, рішення про застосування штрафних санкцій від 18 квітня 2016 року № 35, а також податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 (а. с. 56-59).

В обґрунтування позову зазначалось, що з 9 по 28 березня 2016 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог податкового та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 11 березня 2013 року по 31 грудня 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 4 квітня 2016 року за № 601/14-04-13-03-00/НОМЕР_6, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 177.2 та 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження СО ОСОБА_2 податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності за період 2014-2015 років на загальну суму 102705 грн. 60 коп., п. 2 ст. 6, п. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», внаслідок чого позивачем занижено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року на суму 145573 грн. 47 коп., а також п. 16 прим. 1 підр. 10 р. ХХ Податкового кодексу України, у звязку з чим СО ОСОБА_2 не перераховано до бюджету суми військового збору у загальному розмірі 6642 грн. 29 коп. за період з 1 січня по 31 грудня 2015 року. Крім того, в акті перевірки також зазначено про порушення позивачем пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 та п. 44.3 ст. 44 ПК України, а саме про відсутність первинних документів щодо реалізації товару та документів, що містять номенклатуру реалізованого товару, пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України щодо несвоєчасної сплати суми квартальних авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, а також п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПК України щодо надання недостовірних відомостей по податковим розрахункам сум доходу, нарахованого на користь платників податку, сум утриманого з них податку за період з 11 березня 2013 року по 31 грудня 2015 року. На підставі акта перевірки відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 4 квітня 2016 року № Ф-2 на суму 145573 грн. 47 коп., прийнято рішення від 18 квітня 2016 року № 35, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20643 грн. 74 коп. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а також прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2016 року:

- № НОМЕР_1, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення строку сплати суми грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 146 грн. 66 коп.;

- № НОМЕР_2, яким СО ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 102705 грн. 60 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25676 грн. 40 коп.;

- № НОМЕР_3, яким позивачу визначено штрафні санкції за відсутність первинних документів щодо реалізації товару та документів, які містять номенклатуру реалізованого, у розмірі 510 грн.;

- № НОМЕР_4, яким СО ОСОБА_2 визначено штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 510 грн.;

- № НОМЕР_5, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем 6642 грн. 29 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1660 грн. 57 коп..

На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та складена вимога підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 червня 2016 року позовні вимоги СО ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 4 квітня 2016 року № Ф-2. Скасовано рішення відповідача про застосування штрафних санкцій від 18 квітня 2016 року № 35, а також податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, чим порушено вимоги положень ст. ст. 16, 44, 51, 176, 177 та п. 16 прим. 1 підр. 10 р. ХХ Податкового кодексу України, а також Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування». У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 9 по 28 березня 2016 року посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог податкового та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 11 березня 2013 року по 31 грудня 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 4 квітня 2016 року за № 601/14-04-13-03-00/НОМЕР_6, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 177.2 та 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності за період 2014-2015 років на загальну суму 102705 грн. 60 коп., п. 2 ст. 6, п. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», внаслідок чого позивачем занижено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року на суму 145573 грн. 47 коп., а також п. 16 прим. 1 підр. 10 р. ХХ Податкового кодексу України, у звязку з чим СО ОСОБА_2 не перераховано до бюджету суми військового збору у загальному розмірі 6642 грн. 29 коп. за період з 1 січня по 31 грудня 2015 року. Крім того, в акті перевірки також зазначено про порушення позивачем пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 та п. 44.3 ст. 44 ПК України, а саме про відсутність первинних документів щодо реалізації товару та документів, що містять номенклатуру реалізованого товару, пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України щодо несвоєчасної сплати суми квартальних авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, а також п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПК України щодо надання недостовірних відомостей по податковим розрахункам сум доходу, нарахованого на користь платників податку, сум утриманого з них податку за період з 11 березня 2013 року по 31 грудня 2015 року.

На підставі акта перевірки відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 4 квітня 2016 року № Ф-2 на суму 145573 грн. 47 коп., прийнято рішення від 18 квітня 2016 року № 35, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20643 грн. 74 коп. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а також прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2016 року:

- № НОМЕР_1, яким позивачу визначено штрафні санкції за порушення строку сплати суми грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 146 грн. 66 коп.;

- № НОМЕР_2, яким СО ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 102705 грн. 60 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25676 грн. 40 коп.;

- № НОМЕР_3, яким позивачу визначено штрафні санкції за відсутність первинних документів щодо реалізації товару та документів, які містять номенклатуру реалізованого, у розмірі 510 грн.;

- № НОМЕР_4, яким СО ОСОБА_2 визначено штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 510 грн.;

- № НОМЕР_5, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем 6642 грн. 29 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1660 грн. 57 коп..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок щодо не вірного визначення позивачем бази оподаткування за період з 11 березня 2013 року по 31 грудня 2015 року при формуванні валових витрат, а тому висновок контролюючого органу про донарахування у звязку з цим СО ОСОБА_2 зобовязань з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю та застосування штрафних санкцій не може вважатися законним та обґрунтованим.

Так, відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 названої статті Кодексу обєктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, повязаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.3 ст. 177 ПК України (у вказаній вище редакції) визначено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності СО ОСОБА_2 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

В акті перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області зроблено висновок про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, задекларованого у 2014 році, на 174839 грн. 57 коп., а також задекларованого у 2015 році на 442819 грн. 03 коп. (т. 1 а. с. 26). В обґрунтування висновку про заниження СО ОСОБА_2 сум чистого оподатковуваного доходу, задекларованого у 2014 та у 2015 роках, відповідач зазначає про відсутність первинних документів щодо реалізації товару та документів, які містять номенклатуру реалізованого товару.

Як вбачається з акта перевірки контролюючого органу, СО ОСОБА_2 здійснює свою діяльність шляхом реалізації продовольчих товарів та напоїв у роздріб через 3 магазини, в кожному з яких встановлені реєстратори розрахункових операцій, отже, первинними документами, що підтверджують факт реалізації товару, є фіскальні звітні чеки відповідних РРО.

В акті перевірки наведено перелік документів, які використані відповідачем під час проведення перевірки за період з 11 березня 2013 року по 31 грудня 2015 рік, зокрема звітність з податку з доходів фізичних осіб, звіти про використання РРО (РК), книги обліку розрахункових операцій (КОРО), зареєстровані ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, книги обліку доходів і витрат від 14 березня 2013 року № 456 та від 13 грудня 2013 року № 944, накладні, акти виконаних робіт, чеки на придбання товару, банківські документи, тощо.

Проте, зі змісту акта перевірки вбачається, що позивачем не надано первинні документи щодо реалізації товару, які містять номенклатуру реалізованого товару, про що складено відповідний акт. Які саме первинні документи не надані платником податку під час перевірки контролюючим органом не вказано.

При цьому товарність операцій по контрагентам, з якими СО ОСОБА_2 перебувала у господарських відносинах протягом перевіреного періоду, контролюючим органом під сумнів не ставиться, про що також зазначено в акті перевірки від 4 квітня 2016 року за № 601/14-04-13-03-00/НОМЕР_6.

До того ж, перевіркою не встановлено фактів здійснення позивачем операцій з субєктами, які мають ознаки «фіктивності».

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Згідно пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Підпунктом 177.5.3 пункту 177.5 ст. 177 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

На підставі п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем в деклараціях за 2013-2015 роки були правомірно задекларовані витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому реалізовано при провадженні господарської діяльності, що свідчить про правильне визначення СО ОСОБА_2 бази оподаткування, а, отже, про безпідставність визначення позивачу податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 18 квітня 2016 року № НОМЕР_2 грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 102705 грн. 60 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25676 грн. 40 коп., № НОМЕР_1 штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 146 грн. 66 коп., № НОМЕР_3 штрафних санкцій за відсутність первинних документів щодо реалізації товару та документів, які містять номенклатуру реалізованого, у розмірі 510 грн., № НОМЕР_4 штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 510 грн..

Матеріалами справи також встановлено, що за результатами проведеної перевірки позивача контролюючим органом донараховано СО ОСОБА_2 єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 145573 грн. 47 коп. та застосовано до позивача штрафні санкції на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» в сумі 20643 грн. 74 коп., а також збільшено суму грошового зобовязання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем 6642 грн. 29 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1660 грн. 57 коп..

Як вбачається з розділів 2.5 та 2.7 акта перевірки від 4 квітня 2016 року за № 601/14-04-13-03-00/НОМЕР_6, висновок контролюючого органу про донарахування СО ОСОБА_2 сум єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 145573 грн. 47 коп., а також військового збору у розмірі 6642 грн. 29 коп. ґрунтується виключно на висновку відповідача щодо заниження позивачем суми загального оподатковуваного доходу за перевірений період (т. 1 а. с. 30 40, 45 - 48).

Враховуючи, що, як зазначено вище, висновок відповідача про заниження позивачем суми загального оподатковуваного доходу за перевірений період не є обґрунтованим, донарахування контролюючим органом СО ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та військового збору, а також застосування у звязку з цим до позивача штрафних санкцій також є безпідставним.

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 4 квітня 2016 року № Ф-2, рішення про застосування штрафних санкцій від 18 квітня 2016 року № 35, а також податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5, є правильним.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 червня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 10 квітня 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_3