Постанова № 65883934, 04.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 р. Справа № 646/6378/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.12.2016р. по справі № 646/6378/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо припинення виплати пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області та зобов'язати відповідача виконати вимоги вказаного закону шляхом поновлення виплати позивачу призначеної пенсії у встановлених розмірах з 01.04.2015 р.; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на користь ОСОБА_1 недоплачену пенсію з 01.04.2015 по час поновлення виплат, а також компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 55000 грн.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.12.2016р. по справі № 646/6378/16-а позов задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області поновити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років з 02 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо відновлення виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2015 року - залишено без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу з 30.11.2010 року призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на обліку він перебуває у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді судді апеляційного суду Харківської області.

У зв'язку з тим, що з квітня 2015 року відповідач припинив перераховувати грошові кошти позивачу, 21.03.2016 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із відповідною заявою та просив відновити виплату призначеної виплати пенсії за вислугою років з 01.04.2015 р.

Листом начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Харківські області №803/С-14 від 04.05.2016 позивача повідомлено про те, що мало місце застосування Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015 і згідно з яким, тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015, особам, яким призначена пенсія у період роботи їх на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» пенсії не виплачуються.

Позивач не погодився із діями відповідача щодо припинення виплати йому пенсії та оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із протиправності дій відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії, з урахуванням строків звернення до суду, встановлених ст. 99 КАС України, дійшов висновку про те, що права позивача підлягають захисту за період з 02.12.2015 року по 31.12.2015 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав у 2016 році для нарахування і виплати пенсії позивачу.

Колегія суддів частково погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи знаступного.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача з приводу порушення судом першої інстанції положень ст.99 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст.99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції, залишаючи позовні вимоги за період з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2015 року, виходив з того, що право позивача підлягає захисту з 02 грудня 2015 року, тобто за 6 місяців до дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 2010 року, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015 року, тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015 р. позивачу, як особі, якому призначена пенсія у період роботи його роботи на посаді, що дає право на щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», пенсія не виплачується. Таким чином вказаним Законом передбачено припинення виплати, а не нарахування пенсії.

Відповідно до абзацу 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком

Враховуючи, що спір у даній справі виник з приводу припинення виплати призначеної та нарахованої пенсії, суд першої інстанції помилково застосував загальний строк, визначений ст.. 99 КАС України, не врахувавши положення ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже постанова суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2015 року підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області та зобов'язання відповідача поновити виплати позивачу призначеної пенсії у встановлених розмірах з 01.04.2015 р. та стягнення недоплаченої пенсії з 01.04.2015 по час поновлення виплат, колегія суддів зазначає наступне.

Конституцією України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст.6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини першої статті 47 цього Закону, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави стверджувати про наступний порядок їх правового застосування: у разі, якщо особа, якій призначено пенсію, працює на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними законами ("Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів" та інші), станом на 01 квітня 2015 року, починаючи з цієї дати до кінця 2015 року виплата пенсії їй не проводиться.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів ("Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів" та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, починаючи з указаної дати на позивача не поширюються встановлені частиною першою статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. Особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тому, з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

Такий висновок щодо правового застосування норм частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII відповідає правовій позиції, висловленій Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26 серпня 2015 року (адміністративна справа № 202/4641/15-а).

Разом з тим, ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 внесені зміни до ст. 47 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Окрім того, 01 січня 2016 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 року, відповідно до якого у ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» абзаци другий і третій викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

Цим же законом були внесенні зміни також в ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року, які полягали в тому, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Разом з тим, Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"» перше речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, відповідно до якого тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки Рішення КСУ набирає чинності в момент проголошення і визнає відповідні норми законодавства неконституційними саме з часу прийняття, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії та зобов'язання відновити її виплату з 20.12.2016 року до 31.12.2016 року включно є підставними, а тому підлягають задоволенню.

Проте, п. 10 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року", а у ст. 54 даного Закону № 2262-XII частину першу викладено в такій редакції: "Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії не виплачуються".

Також, вищевказаним Законом України № 1774-VIII, зокрема, п. 22, в абзаці другому ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами " по 31 грудня 2017 року"; в абзаці третьому ст. 47 слова "які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу" замінити словами і цифрами "які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України"; в абзаці шостому ст. 4 цифри "2017" замінено цифрами "2018".

У Рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012 року № 3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12.10.2004 року.

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Враховуючи позицію Європейського Суду, висновки Конституційного Суду України та беручи до уваги, що ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із внесеними змінами, не визнана неконституційною, позивач не є інвалідом І, ІІ групи, інвалідом війни ІІІ групи, учасником бойовий дій, а обіймає посаду, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», натомість перше речення ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII було визнано неконституційним в редакції від 24.12.2015 року, внесеній Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №911-VIII, з 20.12.2016 року, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач тимчасово припинив виплату пенсії позивачу, за виключенням періоду з 20.12.2016 року до 31.12.2016 року включно, керуючись саме чинними нормами законодавства, а тому доводи позивача про те, що припинення виплати пенсії є незаконним, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Підсумовуючи викладене, колегія судів дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не поновлення виплати пенсії, призначеної позивачу за період з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 20.12.2016 року до 31.12.2016 року включно та зобов'язання відновити виплату пенсії, яка була призначена згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 20.12.2016 року до 31.12.2016 року включно у раніше визначеному розмірі та провести відповідні виплати.

Щодо позовних вимог компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 55000 грн., колегія суддів зазначає, що у задоволенні цієї частини позовних вимог належить відмовити з підстав недоведеності спричинення шкоди діями чи бездіяльністю відповідача, відсутності належних доказів, якими підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.12.2016р. по справі № 646/6378/16-а підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.12.2016р. по справі № 646/6378/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області поновити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року та за період з 20.12.2016 року до 31.12.2016 року включно.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Бегунц А.О. Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений 10.04.2017 р.