Ухвала суду № 65883931, 04.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 р.Справа № 820/3227/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі № 820/3227/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Небозвід"

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

ВСТАНОВИЛА:

10.06.2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Небозвід", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати припис № 20-01-4001/0689-0842 від 23.05.2016 і постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 20-02-4001/0689-0063 від 30.05.2016 Головного управління Держпраці у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржений припис винесено на підставі необґрунтованих, як вважає позивач, висновків контролюючого органу про порушення вимог трудового законодавства, яке полягало у відсутності трудових договорів з найманою фізичною особою. Оскільки висновки відповідача, про які зазначено в акті перевірки, зроблено без урахування всіх істотних обставин, винесений припис про усунення виявлених порушень та постанова про накладення штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Небозвід" до Головного Управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови - задоволено в повному обсязі.

Скасовано припис Головного управління Держпраці у Харківській області № 20-01-4001/0689-0842 від 23.05.2016.

Скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу № 20-02-4001/0689-0063 від 30.05.2016.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, громадянка ОСОБА_1 звернулась до ГУ ДФС у Харківській області з проханням допомогти у вирішенні питання щодо невиплати ТОВ «Небозвід» до пенсійного фонду страхових внесків, оскільки час роботи у медичному центрі не зараховується до трудового стажу ОСОБА_1.(а.с. 111).

ГУ ДФС у Харківській області листом від 21.04.2016 року звернулось до ГУ Держпраці у Харківській області з проханням вжити заходи в межах звернення громадянки ОСОБА_1 (а.с. 110).

ТОВ «Небозвід» листом від 17.05.2016 року № 92 на лист ГУ Держпраці від 12.05.2016 року № 02.03.-09/3581 надано пояснення, відповідно до яких вказано, що між ТОВ «Небозвід» та ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір, а не трудовий. При укладенні зазначеного договору у штатному розписі підприємства не було ставки гінеколога, а відтак відносини між ТОВ «Небозвід» та ОСОБА_1 було сформовано на підставі договору про надання послуг, який було підписано власноруч ОСОБА_1 та, відповідно, погоджено порядок надання послуг без затвердження особистого графіку роботи ОСОБА_1 та унормовано періодичність надання її послуг, тобто по мірі необхідності ОСОБА_1 запрошувалась для надання обумовлених в договорі послуг (а.с. 12-13).

В подальшому, на підставі наказу № 01.01.-07/419 від 12.05.2016 року та направлення на перевірку від 13.04.2016 року № 01.01.-94/02/897 фахівцями Головного управління Держпраці у Харківській області проведено перевірку ТОВ «Небозвід» щодо додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, результати чого оформлені актом № 20-01-4001/0689 від 23.05.2016 року.

За наслідками проведеної перевірки, ГУ Держпраці у Харківській області встановлено порушення ТОВ «Небозвід» вимог ст. 24 КЗпП, а саме трудові відносини оформлено не з усіма працівниками у письмовій формі.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ГУ Держпраці у Харківській області прийнято припис № 20-01-4001/0689-0842 від 23.05.2016 року.

30.05.2016 року ГУ Держпраці у Харківській області прийнято постанову про накладення штрафу № 20-02-4001/2689-0063.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з чинним законодавством виконання робіт та/або надання послуг громадянином може здійснюватися як на підставі трудового договору, так і на підставі цивільно-правового договору. В даному випадку, оформлено договір про надання послуг та не є підставою виникнення трудових відносин, на які поширюється трудове законодавство. Відносини, що виникають на підставі таких договорів регулюються нормами цивільного права.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015р. № 929-р "Питання Державної служби з питань праці" на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (далі - Положення).

Відповідно до п.1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

В даному випадку Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. № 390.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", в тому числі за обґрунтованим зверненням фізичної особи про порушення їх законних прав

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Разом з тим, інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

За результатами перевірки, що передбачено пунктом 7 Порядку № 390, складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіріючий дійшов висновку про порушення ТОВ «Небозвід» вимог ст. 24 КЗпП, яке полягало в тому, що підприємство використовує найману працю без укладення трудових договорів, що суперечить вимогам законодавства про працю. У зв'язку з виявленими порушеннями контролюючий орган виніс оскаржений припис, за змістом якого позивача зобов'язано дотримуватись норм трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин з найманим працівником ОСОБА_1, а також прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу за порушення трудового законодавства.

Так, між ТОВ «Небозвід» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг від 01.07.2015 року, який особисто підписаний ОСОБА_1 (а.с. 40).

Предметом даного договору є зобов'язання ОСОБА_1.(виконавця) надавати медичні послуги лікаря акушера - гінеколога по мірі необхідності та оформлення висновків пацієнтам ТОВ «Небозвід» (замовника).

Відповідно до п.3.1 договору, вартість всіх послуг визначається за домовленістю сторін і відображається в акті прийому-передачі наданих послуг.

Поряд з цим, у вищезазначеному договорі не зафіксовано особистий графік роботи ОСОБА_1, а відповідно до п. 5.1 договору виконавець приступає до надання послуг на підставі заявки замовника.

Тобто, у даному випадку передбачена періодичність надання послуг виконавцем, без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку.

При цьому, оплата наданих послуг відповідно до п.4.2 договору проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актом прийом-передачі послуг, а не за сам процес виконання трудових обов'язків протягом трудового дня.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Небозвід» запрошував ОСОБА_1 підписати акт прийому-передачі послуг відповідно до вказаного договору від 01.07.2015 року, що підтверджується листом від 13.05.2016 року № 13/05-16 (а.с. 42), який було направлено засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1.(а.с. 43).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Вищим адміністративним судом в ухвалі від 07 лютого 2012 р. по справі № К-19381/10.

Таким чином, аналізуючи наведені нормативно правові акти та дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла до висновку, що в даному випадку, відносини між позивачем та ОСОБА_1 оформлено договором про надання послуг та не є підставою виникнення трудових відносин, на які поширюється трудове законодавство. Разом з тим, укладення таких цивільно-правових договорів чинним законодавством не заборонено.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач за правилами, визначеними ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийнятих відносно позивача рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного припису від 23.05.2016 року № 20-01-4001/0689-0842 та постанови про накладення штрафу № 20-02-4001/0689-0063 від 30.05.2016 відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року по справі № 820/3227/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі № 820/3227/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 10.04.2017 р.