Ухвала суду № 65883738, 06.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 р. Справа № 876/2469/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у адміністративній справі №813/2977/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій щодо відмови Міністерства внутрішніх справ України, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом №15/2-3074 від 12.08.2016 року призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850; зобов'язати Львівський державний університет внутрішніх справ повторно скерувати до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 06.04.2016 року, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії щодо відмови Міністерства внутрішніх справ України, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом №15/2-3074 від 12.08.2016 року, призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850. Зобов'язано Львівський державний університет внутрішніх справ повторно скерувати до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністів України від 21.10.2015 року №850. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 06.04.2016 року, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем Міністерством внутрішніх справ України, подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта зводяться до того, що оскільки згідно до долученої до матеріалів копії виписки із акту огляду МСЕК серії ОІ №898856, причиною 2-ї групи інвалідності ОСОБА_1 зазначено захворювання, пов'язане з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби, а Порядком №850 не передбачена виплата одноразової грошової допомоги за таким формулюванням, тому МВС України правомірно були повернуті матеріали ОСОБА_4 до ліквідаційної комісії. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Інші відповідачі в судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. З довідки Львівського державного університету внутрішніх справ від 18.01.2013 року №10/12 слідує, що викладач майор міліції ОСОБА_4, згідно телефонограми Управління учбових закладів і наукових установ МВС СРСР наказом ЛССШМ МВС СРСР від 21.11.1988 року №257 був відряджений до Республіки Закавказзя для виконання завдання МВС СРСР по охороні громадського порядку. Відповідно до наказу ЛССШМ МВС СРСР від 22.02.1988 року №27, викладач майор міліції ОСОБА_4 повернувся з відрядження.

Згодом, наказом ЛССШМ МВС СРСР від 26.06.1989 року №123 офіцера повторно був відряджений до Республіки Закавказзя для виконання завдання МВС СРСР по охороні громадського порядку. Відповідно до наказу ЛССШМ МВС СРСР від 01.08.1989 року №58 о/с, викладач майор міліції ОСОБА_4 повернувся з відрядження.

За добросовісне виконання службового обов'язку в екстремальних умовах по виконанню спеціального завдання по охороні громадського порядку майорові міліції ОСОБА_4 було оголошено Подяку і був нагороджений почесною грамотою. Загалом, як стверджується матеріалами справи, перебуваючи в службовому відрядженні по охороні громадського порядку, позивач брав безпосередню участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

06.01.2000 року наказом ректора Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України №1 о/с «По особовому складу», полковника міліції ОСОБА_4, помічника ректора з питань будівництва було звільнено з ОВС у відставку за п.65 п.п.«а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 /за віком/, з 06.01.2000 року.

Вислуга років позивача на день його звільнення становила: 28 років 05 місяців 29 днів - в календарному обчисленні; 28 років 07 місяців 06 днів - у пільговому обчисленні.

Після звільнення зі служби, за направленням заступника начальника ВРОС ЛІВС, позивач пройшов обстеження військово-лікарській комісії УМВС України у Львівській області, що засвідчено свідоцтвом про хворобу №223 від 14.06.2000 року.

Львівською обласною МСЕК 14.09.2000 року була встановлена ІІІ група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ зі ступенем втрати професійної працездатності - 60 %.

Після повторного звернення до Львівської обласної МСЕК 13.09.2012 року, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №11510, позивачу була підтверджена ІІІ група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби.

Постановою ВЛК ГУ МВС України у Львівській області №9 від 19.07.2012 року зазначено «Захворювання, …, ТАК, пов'язані з участю у бойових діях при виконанні обов'язків військової служби. Захворювання, …, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Постанови ВЛК УМВС України у Львівській області в свідоцтві про хворобу від 14.06.2000 року №223 по діагнозах захворювань ОСОБА_4 відмінити».

07.12.2012 року Львівською обласною дирекцією НАСК «Оранта» було видано довідку позивачу №5-01/1567 про те, що йому 28.05.2001 року за платіжним дорученням №610 була проведена виплата страхової суми у розмір 2 760, 00 за державним обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців та на підставі встановлених МСЕК 60% втрати працездатності.

Крім того, за захистом свого права на отримання одноразової грошової допомоги позивач звертався до суду та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року, у справі №813/6293/13-а адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій було задоволено частково, а саме: - визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у проведенні виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги; - зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 та надіслати таке Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, для проведення виплати; - зобов'язано Головне управління МВС України у Львівській області здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_4; - у задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Відповідно до ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 року у справі №813/6293/13-а ОСОБА_4 було проведено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 69 411,00 грн., що підтверджується листом ГУМВС України у Львівській області від 08.12.2016 року №0п-73/05/66-2016 та не заперечується позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом у постанові досліджувалось питання щодо наявності законних підстав для призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, у тому числі зазначення в акті огляду МСЕК від 13.09.2012 року в графі «причина інвалідності» того, що ІІІ група інвалідності позивачу встановлена за захворюванням, пов'язаним з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби, а не захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, як вказано у копії довідки МСЕК про результати втрати професійної працездатності у відсотках від 14.09.2000 року серії 2-18 МАД №021817. У своїй постанові суд прийшов до висновку, що причиною інвалідності, якою згідно довідки до акта огляду МСЕК від 13.09.2012 року №115510 визнано захворювання позивача, пов'язане з участю у бойових діях при виконанні обов'язків військової служби, слід розуміти також як і участь позивача в охороні громадського порядку, оскільки визначені факти нерозривно пов'язані між собою, тобто мала місце передбачена постановою КМ України від 12.05.2007 року №707 року підстава, яка дає право позивачу на виплату одноразової грошової допомоги.

За результатами визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, згідно довідки серії 12 ААА №002000, на підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 14.06.2000 року №664, позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 75% із врахуванням 60%, встановлених 14.09.2000 року.

У подальшому, згідно довідки Львівської обласної МСЕК №898856 від 06.04.2016 року, виданої за результатами повторного огляду позивача, ОСОБА_4 було встановлено ІІ групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби - безтерміново.

У зв'язку із цим, позивач звернувся до ГУ Національної поліції України (сектор з питань пенсійного забезпечення) із відповідними матеріалами й заявою, в якій просив призначити йому одноразову грошову допомогу із врахуванням встановлення йому вищої групи інвалідності, згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Вищезгадані документи позивачем були надіслані до МВС України (Департамент фінансово-облікової політики).

Однак, листом за №15/2-3074 від 12.08.2016 року МВС України позивачу було відмовлено в отриманні одноразової грошової допомоги на підставі п.3 Порядку №850.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач - МВС України діяв не у спосіб та не в порядку, що визначені чинним законодавством, в свою чергу, ним не доведено протилежного, тому його дії, вчинені у формі відмови щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу є протиправними.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про міліцію», держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію», у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно статті 23 Закону України «Про міліцію», Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12.05.2007 року затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції (надалі по тексту - Порядок №707).

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №707, позивачу було проведено виплату одноразової грошової допомоги за ІІІ групу інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в ОВС.

Частиною 1 Порядку №707 вказано, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми (абз.2).

Згідно ст.23 Закону України «Про міліцію», Кабінет Міністрів України постановою №850 від 21.10.2015 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (набрав чинності 31.10.2015 року).

Відповідно до п.п.2 п.2 Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 п.3 Порядку №850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 4 Порядку №850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що Львівською обласною МСЕК було проведено повторний огляд позивача та встановлено ІІ групу інвалідності в період понад два роки від первинного огляду.

Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850.

Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Аналогічного висновку дійшов ВАС України в ухвалі від 04.03.2016 року у справі К/800/4858/16.

З 06.04.2016 року у позивача виникло право на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850.

Відповідно до п.14 Порядку №850 від 21.10.2015 року, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Такі підстави є вичерпними, розширеному тлумаченню не підлягають та щодо позивача таких не встановлено.

Так, п.3 Порядку №850 від 21.10.2015 року встановлює підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги: загибель (смерть) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків; установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ; часткова втрата працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків.

Вказані підстави визначені як самостійні та надають право на отримання одноразової грошової допомоги при настанні хоча б однієї з них. При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з установленням працівникові міліції інвалідності не обмежено у часі, вирішальним є лише наявність причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ.

Судом з'ясовано, що первинна інвалідність (ІІІ групи) позивача настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, є пов'язаною з виконанням службових обов'язків з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, при цьому дана обставина перевірена й встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі №813/6293/13-а, а тому доказуванню не підлягає; інвалідність позивача ІІ групи (встановлена 06.04.2016 року) є наслідком первинної інвалідності, де причина її встановлення та ж сама. Тобто, відбулось встановлення позивачу вищої групи інвалідності (погіршення стану здоров'я).

Таким чином, при первинному установленні працівникові міліції інвалідності, зв'язок якої зі службою в органах внутрішніх справ встановлений компетентним органом, такий працівник має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 від 21.10.2015 року не залежно від того, чи була встановлена часткова втрата працездатності такого працівника міліції без установлення йому інвалідності у попередніх періодах.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ продовжує працювати у Львівському державному університеті внутрішніх справ не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку №850.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача - МВС України, вчинені у вигляді письмової відмови, оформленої листом №15/2-3074 від 12.08.2016 року у призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з втратою працездатності є протиправними.

Зокрема, п.7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно п.8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз зазначених норм Порядку дає підстави для висновку, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки.

За таких обставин та з метою належного захисту порушених прав позивача і їх відновлення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід зобов'язати Львівський державний університет внутрішніх справ повторно скерувати Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, а останнього, у свою чергу, зобов'язати надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку №850.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач - МВС України діяв не у спосіб та не в порядку, що визначені чинним законодавством, в свою чергу, ним не доведено протилежного, тому його дії, вчинені у формі відмови щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу є протиправними.

Як наслідок підлягають до задоволення вимоги про зобов'язання Львівський державний університет внутрішніх справ повторно скерувати до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 та зобов'язання Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у адміністративній справі №813/2977/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 07.04.2017р.