Ухвала суду № 65883728, 06.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Справа № 876/3509/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у адміністративній справі №809/1933/16 за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 9278,37 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням ч.ч. 1, 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та позовну заяву Фонду соціального захисту інвалідів залишити без розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

Відповідно до інформаціє, наданою ГУ ДФС в Івано-Франківській області, згідно листа №2745/9/09-19-13-01-22 від 20.10.2016 року в 2015 році річний фонд оплати праці штатних працівників склав 132478,00, штатна чисельність працівників відповідача становила 8 осіб, з них жодна особа, якій встановлена інвалідність не працювала на підприємстві, позаяк кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача складає 1 одиницю (особу).

Оскільки ФОП ОСОБА_1 не забезпечила працевлаштування одного інваліда, із врахуванням того, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2015 рік за 2015 рік становила 8 осіб, а кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно якщо працює від 8 до 25 осіб становить 1 особа, якій за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність. Проте відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачена, відповідних доказів, які б спростовували наявність заборгованості чи доводів позивача, відповідачем суду не надано.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними, такими, що суперечать нормам процесуального права і обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто визначальною умовою початку перебігу строку звернення до суду є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, слід врахувати, що перебіг строку звернення до адміністративного суду розпочинається не з дня, коли особа, в тому числі і суб'єкт владних повноважень, безпосередньо дізналася про обставини (події), що є підставою для звернення до суду, а з дня, коли вона повинна була дізнатися про ці обставини за умови належного користування своїми правами та повноваженнями.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону.

Таким чином, саме з 16 квітня відповідного року у Фонду соціального захисту інвалідів виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку і на подання такого позову поширюється саме строк звернення до суду, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.02.2011 року у справі № 21-9а11.

Звертаючись до суду з даним позовом 26.12.2016 року з вимогою про стягнення з ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», позивач пропустив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані обставини не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог.

Таким чином, судом першої інстанції невірно встановлено обставини у справ та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 199, 202, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у адміністративній справі №809/1933/16 - скасувати.

Адміністративний позов Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 07.04.2017р.