Ухвала суду № 65883348, 06.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2361/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу «Нива» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області до Сільськогосподарського кооперативу «Нива» про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року, Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Сільськогосподарського кооперативу «Нива» і просить стягнути з відповідача на розрахунковий рахунок УПФУ в Менському районі Чернігівської області заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б-з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у сумі 10 779,42 грн.

Позов обґрунтовує тим, що відповідач зобов'язання щодо своєчасності сплати вказаних витрат не виконав, тому заборгованість підлягає стягненню в примусовому порядку.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.

Стягнено з Сільськогосподарського кооперативу «Нива» суму заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пенсії за листопад 2016 в розмірі 10 779 (десять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 42 коп. на розрахунковий рахунок 25606303102698 в філії ЧОУ ПАТ Державний ощадний банк , МФО 353553, код 14247951.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що СГК «Нива» створено його засновниками на добровільних засадах відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Законів України «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію» , інших законодавчих та нормативно - правових актів в процесі реорганізації колективного сількогосподарського підприємства «Нива» с. Данилівка Менського району Чернігівської області та на підставі рішення установчих зборів (протокол №1 від 29 л.того 2000 року).

СК «Нива» зареєстровано Менською районною державною адміністрацією, розпорядження №115 від 27 березня 2000 року.

А також, зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Менському районі, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а ткож наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:

- суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

- філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

Згідно абз. 4 п. 1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону, а саме фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів звертає увагу на те, що стаття 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає, що виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів ПФУ.

Відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених згідно пунктів «а», «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне, страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до п. 6.1 Розділ 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. № 64/8663 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1

розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.2 Інструкції встановлено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 6.4 цієї Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із п. 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

На підставі зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак відповідач не сплатив нараховані позивачем фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, і станом на день розгляду справи за листопад 2016 року має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 10 779, 42 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 неправомірно призначено пільгову пенсію, колегія зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з позовними вимогами до УПФУ в Менському районі про зобов'язання призначити та виплачувати пільгову пенсію відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою суду Менського районного суду Чернігівської області від 06.09.2016 по справі № 738/1178/16-а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 постанова Менського районного суду Чернігівської області була залишена без змін.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до протоколу № 106 від 09.11.2016 УПФУ у Менському районі Чернігівської області ОСОБА_2 було призначено пільгову пенсію відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На підставі зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, передбачено призначення ОСОБА_2 пільгової пенсії.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність у нього обов'язку відшкодовувати витрати пенсійного фонду на доставку пенсії ОСОБА_2 через відсутність у нього права на таку пенсію є безпідставними.

Щодо посилання відповідача на те, що відповідач має нести витрати по виплаті та доставці пільгової пенсії лише в розмірі 14%, оскільки члени Колективного сільськогосподарського підприємства «Нива» передавали свої майнові паї іншим юридичним особам, а в статутному капіталі СГК «Нива» 14% від майна КСП «Нива, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 4.2 Статуту Сільськогосподарського кооперативу «Нива», затвердженого установчими зборами кооперативу 29.02.2000 кооператив є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Нива», а отже відповідач перебрав на себе всі права та обв'язки КСП «Нива».

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу «Нива» - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 11 квітня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.