Постанова № 65882513, 29.03.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 902/878/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3 від 16.11.2016 р. на рішення господарського суду Вінницької області від 01.11.16р. у справі № 902/878/15 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист"

до відповідача ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 523 837,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.11.2016 р. у справі № 902/878/15 повністю задоволено позов Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ВІННИЦЯТУРИСТ" до ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3; стягнуто з відповідача на користь позивача 259290,00 грн. - заборгованості з орендної плати; 227359,11 грн. - заборгованості за комунальні послуги; 48230,25 грн. - пені за прострочення сплати орендних платежів; 36931,88 грн. - пені за прострочення оплати комунальних послуг та 11196,35 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідачем не повністю сплачено передбачену договором оренди окремої частини будівлі № 57 орендну плату за користування майном в сумі 259290,00грн. та заборгованість за комунальні послуги в сумі 227359,11грн., чим порушено умови договору оренди щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно заявлені суми підлягають до стягнення; також позивачем згідно норм чинного законодавства та пункту 7.1 договору нараховано відповідачу пеню за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 48230,25 грн., та пеню за прострочення оплати комунальних послуг в розмірі 36931,88грн. Вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання умов договору є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи та підлягають задоволенню.

Також судом при прийнятті даного рішення, враховано обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі № 902/1102/15 (частина 2 статті 35 ГПК), згідно якого, додаткова угода №2 від 17.03.2015р. про внесення змін та доповнень до договору оренди приміщень № 57 від 01.06.2013р. визнана недійсною.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_2 особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою від 16.11.2016 р., в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження; зменшити скаржнику (відповідачу) розмір судового збору або звільнити від його сплати; скасувати повністю рішення суду першої інстанції від 01.11.2016 р. у справі № 902/878/15 про стягнення 523837,69 грн. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та підлягає скасуванню у звязку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушенням та неправильним застосування норм матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт, зазначає, що в рішенні суду взагалі не було зясовано питання чи формував орендодавець для орендаря рахунки за надані комунальні послуги за січень - березень 2015 року, які саме докази підтверджують це. Крім того, в суді не надано належну правову оцінку Актам здачі приймання робіт за лютий, березень, квітень. Дані акти сторонами належним чином підписані, завірені в тексті самих вказано, що сторони претензій одна до одної не мають і станом на сьогоднішній день дані акти ніким не оспорювалися. Отже, як мінімум за лютий, березень та квітень 2015 року відповідач в повному обсязі сплатила плату як за оренду самого приміщення так і за оренду обладнання та інвентарю. Суд також не дослідив та взагалі не надав оцінку численним вимогам відповідача до позивача про надання їй рахунків та актів виконаних робіт. Відповідач стверджує що належним чином виконував усі взяті на себе зобовязання по договору. Однак, порушення умов договору відбулося саме зі сторони позивача, що спричинило відповідачу фактичне припинення її господарської діяльності та завдало численних збитків. Із рішення суду так і не зрозуміло на яких підставах суд дійшов висновку про те, що днем початку заборгованості зі сторони відповідача є 18.01.2015 р. Стороною позивача не надано жодного доказу про те, що рахунок по сплаті орендної плати було сформовано та отримано відповідачем. І на яких підставах взагалі не зважаючи на те, що додаткова угода № 2 була визнана недійсною (рішення вступило в законну силу лише 06.09.2016 р.) починаючи з 18.01.2015 р. суд задовольняє стягнення пені. Всупереч вимог законодавства суд прийняв незаконне рішення щодо стягнення пені, як з оренди приміщення так і з комунальних платежів. Апелянт звертає увагу суду і на те, що згідно пункту 5.1.3 договору - орендар має право звільнитися від орендної плати, повністю або частково на період фактичного не використання приміщень, ремонту чи переобладнання приміщення про що складається відповідний акт та погоджується із орендодавцем. Все це підтверджується наказом №21 від 26.11.2014 р., а також актом виконаних робіт. Отже, фактично підписувати відповідачу додаткову угоду № 2 для звільнення від сплати орендних платежів було не потрібно, тому що таке звільнення напряму передбачалося в самому договорі. Суд взагалі не дослідив відповідні документи та ще й дійшов хибного висновку про несплату орендної плати за приміщення та інвентар за квітень, травень та червень 2015 року. Відповідачем належним чином виконані усі взяті на себе зобовязання. Проведена оплата за січень - березень 2015 року згідно додаткової угоди № 2, яка діяла на той момент, а також належним чином сплачені усі платежі за квітень - червень 2015 р. Позивачем не надано жодного доказу про проведення між сторонами звірки взаєморозрахунків, хоча відповідач неодноразово наполягав на цьому. Щодо додаткової угоди № 2 скаржник зазначає, що в 2015 році була узгоджена сторонами по справі додаткова угода № 2, яка змінювала умови оплати орендної плати та комунальних платежів. 06.09.2016р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду була додаткова угода № 2 визнана не дійсною. ФОП ОСОБА_3 направила касаційну скаргу по справі № 902/1102/15, яка прийнята касаційною інстанцією. Отже, вирішуючи питання про стягнення заборгованості та пені за оренду приміщення та обладнання, а також за комунальні послуги суд не врахував, що фактично тільки 06.09.2016 р. угода №2 стала недійсною і на яких підставах тоді починаючи з 18.01.2015 р. позивач стягує пеню як за орендну плату так і за комунальні послуги взагалі не зрозуміло. Щодо сплати комунальних послуг скаржником зазначено: виходячи з умов договору орендодавець формує самі рахунки безпосередньо, а орендар їх просто отримує і на розрахунковий рахунок орендодавця їх сплачує. У Орендаря ФОП ОСОБА_3 не було встановлено окремо лише на орендовані нею приміщення лічильники з електро, - водо та теплопостачання. І згідно умов договору усі дані повинні були обраховуватися орендодавцем. Дізнатися самостійно про розмір спожитих комунальних послуг орендодавець не міг. Поза увагою суду залишився і той факт, що орендар згідно що договору орендує лише 1382,4 кв.м будівлі готелю "Поділля". Інші приміщення так само здані в оренду або використовуються самим співробітниками позивача. Отже, лічильники встановлювалися на весь майновий комплекс і на якій підставі вираховувалося кількість спожитих саме відповідачем комунальних послуг нам досі не відомо. Жодного доказу про те, що орендодавець надавав рахунки Орендарю на сплату комунальних послуг Позивачем так і не надано. Відповідач намагався своїми власними силами не допустити заборгованості за комунальні послуги, хоча за це має нести відповідальність і слідкувати Позивач; належним чином виконувала усі взяті на себе зобовязання і не допускала порушення умов Договору щодо сплати комунальних платежів. В судовому рішенні так і не зрозуміло на підставі яких рахунків (які Позивачем не надавалися) чи на підставі яких актів було вирахувано сплату номінальних платежів ФОП ОСОБА_3 саме у цьому розмірі. Які показники лічильника спожитих комунальних послуг стали підставою для таких висновків так само не вказано. Апелянт вважає стягнення комунальних послуг так само і стягнення пені за комунальні послуги незаконне, необґрунтоване та таке що підлягає скасуванню. Також апелянт зазначає, про перешкоджання господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 з боку керівництва ПрАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" та Туркомплексу "Поділля" ОСОБА_4, про здійснення їх посадовими особами протиправної діяльності спрямованої на протидію законній господарській діяльності підприємця. Діями посадових осіб ПрАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" було завдано істотної шкоди господарській діяльності ФОП ОСОБА_5, що виразилося в матеріальних збитках, адже громадяни не бажали проживати в готелі, в якому не створюються належні умови для їх перебування та в якому на їх адреси лунали погрози. Таким чином фактично штучно створювалися умови, аби господарська діяльність ФОП ОСОБА_5 стала збитковою та остання виконала незаконну вимогу представників ПрАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" і припинила свою господарську діяльність. Апелянт зазначає про порушення судом норм процесуального права та прав відповідача на надання заперечення та права на захист.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 01.11.2016 р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Під час розгляду апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції у судовому засіданні оголошено перерву з 23.03.2017р. по 29.03.2017р.

Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про день, час та місце наступного судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що підтверджується розпискою представників сторін про їх повідомлення (а.с.217, т.5).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

До початку судового засідання 29.03.17р. від представника відповідача ОСОБА_6 засобами електронної пошти надійшла заява (28.03.17р.) про відвід судді Крейбух О.Г. (а.с.224-227, т.5), яка була розглянута в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України (а.с.235-237, т.5).

Після виходу суду із нарадчої кімнати та продовження розгляду апеляційної скарги по суті до Рівненського апеляційного господарського суду 29.03.17р. (час реєстрації - 16год.08хв.) надійшла аналогічна заява про відвід судді Крейбух О.Г. (а.с.228-229, т.5) засобами поштового зв'язку (Укрпошта, кур'єрська доставка). Враховуючи, що аналогічна заява вже була розглянута, суд апеляційної інстанції розцінює її як ідентичну, та вважає, що відсутні підстави для її повторного розгляду.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 01.11.2016 р. у даній справі слід скасувати в частині стягнутих сум пені та залишити без змін в частині стягнутих сум орендної плати та оплати комунальних послуг, задоволивши таким чином апеляційну скаргу скаржника частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2013р. між Приватним Вінницьким обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "ВІННИЦЯТУРИСТ" (орендодавець) та ОСОБА_2 особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено Договір оренди окремої частини будівлі № 57 (далі по тексту судової постанови також Договір), згідно пункту 1.1. якого орендодавець у відповідності з цим договором передає, а орендар приймає в оренду, тобто в тимчасове і платне користування приміщення окремої частини будівлі готелю "Поділля", визначені нижче (далі обєкт).

Відповідно до пункту 2.1. договору обєктом оренди є приміщення у будинку № 4 по вул. Пушкіна загальною площею 1382,4 кв.м., в тому числі житлова 1014,3 кв.м. та підсобна 368,1 кв.м. що складається з ІІІ, ІV, V, VI поверхів будівлі готелю "Поділля", що знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул. Пушкіна, 4. Разом з приміщенням в орендне користування передається майно, що також зазначено в акті приймання-передачі. Цільове призначення обєкта оренди: для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно пункту 2.2. Договору «Обєкт який передається в оренду, належить орендодавцеві на праві приватної власності на підставі: Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за номером, виданого Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 28 липня 2005 року, на підставі Рішення від 17 травня 2005 року за номером 1582».

Пунктом 4.1 договору визначено, що розмір орендної плати за загальну площу 1382,4 кв.м. складає 118600,00 грн., у т.ч. ПДВ, на місяць, а разом з орендною платою за користування обладнанням та інвентарем становить 120250,00 грн. Орендна плата складається з плати за користування обєктом оренди та майна.

Відповідно до пунктів 4.2., 4.4. договору орендар зобовязаний самостійно отримати від орендодавця оформлений рахунок. Орендар має сплатити орендну плату протягом трьох банківських днів від дати одержання рахунку, але в будь-якому разі не пізніше 10 числа поточного місяця.

Пунктами 4.7., 4.9. договору визначено, що крім орендної плати орендар окремо сплачує всі комунальні послуги (електро -, водо та тепло постачання, вивіз сміття та ін.) Розмір плати за комунальні послуги розраховується на підставі тарифів підприємств-постачальників комунальних послуг і складеного орендодавцем розрахунку споживання орендарем зазначених послуг. Орендар оплачує комунальні послуги, послуги звязку, охорони та обслуговування ліфтів на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, протягом трьох банківських днів від дати одержання рахунку, але в будь-якому разі не пізніше 15 числа поточного місяця. Орендар зобовязаний самостійно отримати від орендаря оформлений рахунок за комунальні послуги.

Згідно пункту 5.2.2 договору орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату і платежі за комунальні послуги.

У випадку несвоєчасної оплати орендарем орендної плати або комунальних платежів по виставленим рахунках більше ніж 7 днів з дня їх отримання, він зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від розміру несплаченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.1 договору).

24 лютого 2014 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 про внесення змін та доповнень до Договору № 57 оренди приміщення окремої частини будівлі, укладеного 01 червня 2013 року між Приватним Вінницьким обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "ВІННИЦЯТУРИСТ" та ОСОБА_2 особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі по тексту судової постанови також - Додаткова Угода №1; а.с.21, т.1).

Умовами даної Додаткової Угоди №1 сторони внесли зміни та доповнення до розділу 4 Договору, де новим пунктом 4.17 змінили розмір та порядок сплати орендної плати за період із лютого 2014 року по червень 2014 року. У цей період орендна плата визначалася у дещо іншому (меншому) розмірі, ніж це визначено пунктом 4.1. Договору. Інші умови Договору залишалися незмінними.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції було зясовано, що з урахуванням Додаткової Угоди №1 за період із 01.01.14р. по 31.12.14р. сторонами умови Договору були виконані. У позивача до відповідача, і навпаки у відповідача до позивача, жодних претензій за вказаний договірний період не існує.

У подальшому, під час дії основного зобовязання, 17 березня 2015 року сторони уклали Додаткову Угоду №2 про внесення змін та доповнень до Договору № 57 оренди приміщення окремої частини будівлі, укладеного 01 червня 2013 року між Приватним Вінницьким обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "ВІННИЦЯТУРИСТ" та ОСОБА_2 особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі по тексту судової постанови також - Додаткова Угода №2; а.с.182, т.1).

Умовами цієї Додаткової Угоди №2 сторони внесли зміни та доповнення до розділу 4 Договору двома новими пунктами: 4.18. та 4.19.

Пункт 4.18. викладений у наступній редакції:

«Орендар звільняється від сплати оренди та плати за користування обладнанням та інвентарем, що зазначений в Додатку № 2 в січні 2015 року (з 01.01.2015р. по 31.01.2015р.).»

Пункт 4.19. викладений в наступній редакції:

«Розмір орендної плати за загальну площу згідно Договору 1382,4 м2 разом з орендною платою за користування обладнанням та інвентарем в лютому 2015 року становить 60000,00грн., в т.ч. ПДВ, в березні місяці 2015 року становить 60000,00грн., в т.ч. ПДВ».

Відтак за вказані періоди сторони основного договору змінили його умови, зокрема пункт 4.1., доповнивши додатковими умовами в частині звільнення від сплати орендної плати, а у інший період зменшити нарахування орендної плати. В іншій частині (інших частинах) основного Договору його умови залишають ся незмінними.

Укладенню Додаткової Угоди №2 передували наступні події (обставини).

Голова Правління Товариства ОСОБА_7 в січні місяці 2015 року звернувся до керівних органів Товариства із листом, в якому зазначив про переведення Туристичного комплексу "Поділля" (відокремленого підрозділу ПрАТ "Вінницятурист"), в якому знаходиться Обєкт оренди, в режим консервації, враховуючи значне зниження обсягів обслуговування в грудні, січні, лютому та значне збільшення витрат на комунальні послуги та енергоносії. Вказував, що з цією метою повністю перекрито постачання гарячої води та зменшена подача теплоносія для обігріву готельних номерів, ресторану та конференц залів; припинено дію договорів на охорону, вивіз сміття та інші послуги; обслуговуючий персонал знаходиться у відпустці за власний рахунок або працює в режимі чергування. Зважаючи на викладене, Голова Правління Товариства ОСОБА_7 просив ОСОБА_8 Товариства дозволити орендарям не сплачувати орендну плату за період консервації Туристичного комплексу "Поділля".

17.03.2015 року ОСОБА_8 радою Товариства прийнято постанову № П-98-10 "Про орендні відносини ПрАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ", відповідно до якої постановлено:

- внести зміни до договору оренди приміщення окремої частини будівлі № 57 від 01.06.2013 року, а саме: звільнити на період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року (включно) Підприємця від сплати орендної плати;

- встановити на період з 01.02.2015 року по 30.03.2015 року (включно) орендну плату за 1 кв.м. на місяць у розмірі 43,40 грн., що становить 60000,00 грн. на місяць за загально орендовану площу 1382,4 кв.м.

- доручити та уповноважити ОСОБА_9 на підписання від імені Товариства відповідної додаткової угоди.

Додатковою угодою № 2 встановлено, що орендар звільняється від сплати орендної плати та плати за користування обладнанням та інвентарем, що зазначений в Додатку № 2 в січні 2015 року (з 1 по 31 січня 2015 року). Цією ж додатковою угодою встановлено, що розмір орендної плати за загальну площу згідно Договору 1382,4 кв.м. разом з орендною платою за користування обладнанням та інвентарем в лютому 2015 року становить 60000,00грн., в т.ч. ПДВ, в березні 2015 року - 60000,00грн., в т.ч. ПДВ.

06.04.2015р., на виконання наказу № 20 від 03.04.2015р. головного акціонера ПрАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" (ПрАТ "Укрпрофтур") проведено комісійну перевірку консервації філії ПрАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" - туристичного комплексу "Поділля", якою зокрема встановлено, що фактичне споживання комунальних послуг по Туристичному комплексу "Поділля" зросло в порівнянні із аналогічним періодом 2014 року, а саме: використання води у січні 2015 року зросло на 90 куб.м., в лютому 2015 року зросло на 237 куб.м., в березні 2015 року на 228 куб.м.; споживання електроенергії в січні 2015 року зросло на 1263 кВт., в лютому 2015 року зменшено на 3499 кВт., в березні 2015 року зросло на 3306 кВт. Також встановлено факт підписання Додаткової Угоди № 2 зі сторони Товариства ОСОБА_7, а не ОСОБА_9

Результати перевірки, які оформлено Актом від 06.04.2015р. розглянуті на засіданні ОСОБА_8 ради ПрАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" 09.04.2015 р., де прийнято зокрема Постанови: № ПР-99-1, якою скасовано Постанову ОСОБА_8 ради ПрАТ від 17.03.2015 р. "Про орендні відносини ПрАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ" та № ПР-99-2 "Про відсторонення від повноважень Голови Правління ПрАТ "ВІННИЦЯТУРИСТ".

04.08.2015р. Товариство звернулось до господарського суду із вимогою про визнання недійсною Додаткової Угоди №2, оскільки вона не відповідає законодавству, підписана не уповноваженою на це особою Товариства, заінтересованою в розумінні Закону України "Про акціонерні товариства", внаслідок зловмисної згоди представника орендодавця з орендарем.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.08.2015 року у справі № 902/1102/15 відмовлено в позові Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" до ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 17.03.2015 року про внесення змін та доповнень до Договору № 57 оренди приміщення окремої частини будівлі, укладеного 01.06.2013 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р., апеляційну скаргу Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" задоволено; рішення господарського суду Вінницької області від 26.08.2015 року скасовано; прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсною Додаткову Угоду №2 від 17.03.2015 року про внесення змін та доповнень до Договору № 57 оренди приміщення окремої частини будівлі, укладеного 01.06.2013 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2016р. касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено частково; рішення господарського суду Вінницької області від 26.08.2015р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р. у справі № 902/1102/15 - скасовано; справу № 902/1102/15 передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Вінницької області від 19.07.2016 р. у справі №902/1102/15 задоволено позов Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ВІННИЦЯТУРИСТ" до ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсною Додаткової Угоди №2 від 17.03.2015р. про внесення змін та доповнень до договору оренди приміщень № 57 від 01.06.2013р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2016р., апеляційну скаргу ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області від 19.07.2016 р. залишено без змін.

Суди першої та другої інстанцій прийшли до висновку, що Додаткова угода №2 підлягає визнанню недійсною на підставі ч.ч. 1, 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу (ЦК) України.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016р. касаційну скаргу ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2016р. у справі №902/1102/15 - без змін (а.с.205-207, т.4).

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 21.12.2016р. підтримав позицію, яка викладена у судових актах при новому розгляді справи.

Згідно абзацу 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Абзацами 1, 3 пункту 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами та доповненнями, визначено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб, тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

З огляду на встановлені факти при розгляді даної справи суд не приймає до уваги зміни внесені Додатковою угодою №2 від 17.03.2015р. про внесення змін та доповнень до договору оренди приміщень № 57 від 01.06.2013р. оскільки вона визнана недійсною.

За цих обставин орендну плату слід розраховувати за ставками (розмірами), визначеними сторонами у Договорі оренди, зокрема у п.4.1.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів, за період користування орендованим приміщенням з 01 січня 2015р. по 10 червня 2015р. відповідачем не в повній мірі внесено передбачену Договором орендну плату за користування орендованим майном та не сплачено (не відшкодовано) комунальні платежі.

При цьому зазначена сума заборгованості по орендній платі позивачем нараховується лише за період січень-березень 2015 року (а.с.21-23, т.4) і на день слухання справи в суді становить 259290,00грн. заборгованості з орендної плати (січень 120250,00грн.; лютий 120250,00грн.; березень 18790,00грн.).

Сума 227359,11грн. заборгованості (невідшкодовані витрати) за комунальні послуги нараховуються орендарем за період до 31 травня 2015 року (січень 80664,87грн.; лютий 70105,86грн.; березень 70483,61грн.; квітень 43987,67грн.; травень 37607,10грн.). За порушення умов договору в частині здійснення оплати за надані послуги по оренді майна та порушення порядку відшкодування витрат на комунальні послуги, позивачем, згідно пункту 7.1. Договору, нарахована пеня по орендній платі в розмірі 48230,25грн., та пеня за комунальні послуги в розмірі 36931,88грн.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 259290,00 грн. та компенсації за сплачені комунальні послуги.

Як зазначалося вище у даній постанові, за змістом пункту 2.1. Договору, обєктом оренди є приміщення у будинку № 4 по вул. Пушкіна загальною площею 1382,4 кв.м., в тому числі житлова 1014,3 кв.м. та підсобна 368,1 кв.м. що складається з ІІІ, ІV, V, VI поверхів будівлі готелю "Поділля". Обєкт оренди знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4.

Разом із приміщенням в орендне користування передається майно, що також зазначено в акті приймання-передачі.

Цільове призначення обєкта оренди - для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2.2. Договору, обєкт який передається в оренду, належить орендодавцеві на праві приватної власності на підставі Рішення виконкому Вінницької ради від 17 травня 2005 року № 1582; Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (без номеру), посвідченого Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 28 липня 2005 року; Реєстраційного посвідчення на обєкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, записаного в реєстрову книгу №7 за реєстровим номером 407 від серпня 2005 року (а.с.37-38, т.1).

Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розмір орендної плати за загальну площу 1382,4 кв.м. складає 118600,00грн., у т.ч. ПДВ, на місяць, а разом з орендною платою за користування обладнанням та інвентарем становить 120250,00грн. Орендна плата складається з плати за користування обєктом оренди та майна.

Питання компенсації за отримані та сплачені комунальні послуги сторони також врегулювали у Договорі.

Відповідно до пунктів 4.2., 4.4. договору орендар зобовязаний самостійно отримати від орендодавця оформлений рахунок. Орендар має сплатити орендну плату протягом трьох банківських днів від дати одержання рахунку, але в будь-якому разі не пізніше 10 числа поточного місяця.

Пунктами 4.7., 4.9. договору визначено, що крім орендної плати орендар окремо сплачує всі комунальні послуги (електро -, водо та тепло постачання, вивіз сміття та ін.) Розмір плати за комунальні послуги розраховується на підставі тарифів підприємств-постачальників комунальних послуг і складеного орендодавцем розрахунку споживання орендарем зазначених послуг. Орендар оплачує комунальні послуги, послуги звязку, охорони та обслуговування ліфтів на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, протягом трьох банківських днів від дати одержання рахунку, але в будь-якому разі не пізніше 15 числа поточного місяця. Орендар зобовязаний самостійно отримати від орендаря оформлений рахунок за комунальні послуги.

Згідно пункту 5.2.2 Договору орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату і платежі за комунальні послуги.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача зазначила, що заборгованість у її довірителя за січень, лютий, березень 2015 року не існує, оскільки вона була сплачена, що стверджується як платіжними дорученнями так і банківськими виписками, що були предметом розгляду у суді першої інстанції, так і копіями платіжних доручень, які надані представником відповідача суду другої інстанції (надійшли суду апеляційної інстанції 08.02.17р. по електронній пошті а.с.37-110, т.5 та подані до канцелярії суду 08.02.17р. нарочним а.с.111-168, т.5).

Платіжні доручення, які подані по електронній пошті відрізняються від тих, які подані до відзиву:

-Наявні по два примірники (дублікати) одного і того ж платіжного доручення (співпадають номери, дати, суми, призначення платежу (№3 від 27.07.15р., №4 від 29.05.15р., №13 від 11.06.15р., №22 від 23.06.15р., №35 від 02.07.15р.));

-Додано два нових платіжних документи, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції (№10 від 10.06.15р., №175 від 17.06.15р.).

Платіжні доручення, які подані через канцелярію суду 08.02.17р. відрізняються лише тим, що подано два примірники (дублікат) одного і того ж документа - №35 від 02.07.15р., а так само надано два нових платіжних документа: №175 від 17.06.15р. а.с.161, т.5 та №10 від 10.06.15р. а.с.157, т.5).

Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що такі дублікати подані помилково, оскільки з приводу вказаних документів жодних пояснень, як обґрунтувань сплати орендних платежів, від представника відповідача не було отримано. Не підтверджується і позивачем надходження ще однієї суми грошових коштів за дублікатом платіжного доручення.

З приводу подання нових доказів, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції - платіжне доручення №10 від 10.06.15р. на суму 99450,00грн. - оплата за оренду за червень 2015 згідно рахунку б/н від 10.06.15р. та платіжне доручення №175 від 17.06.15р. на суму 450,00грн. - попередня оплата за навчання та перевірку знань оператора котельні згідно рахунку №126 від 17.06.15р., то з цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу приписів частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Представником відповідача таких обґрунтувань не надано.

Окрім того платіжним дорученням №10 від 10.06.15р. в сумі 99450,00грн. відповідачем здійснена оплата за оренду приміщення та майна за червень 2015 згідно рахунку без номеру від 10.06.15р. А платіжним дорученням №175 від 17.06.15р. в сумі 450,00грн. відповідачем здійснена попередня оплата за навчання та перевірку знань оператора котельні згідно рахунку №126 від 17.06.15р. При цьому така оплата здійснювалася напряму для отримувача коштів ТОВ «ДА-Допомога», а не відшкодування (компенсація) комунальних витрат для позивача.

Апеляційний господарський суд вказані письмові докази, як доказ сплати орендної плати за оспорюваний період (січень-березень 2015 року) та сплату комунального платежу за цей же період, не приймає до уваги.

Досліджуючи платіжні доручення, які надані як додаток до відзиву (а.с.184-235, т.1), суд апеляційної інстанції звернув увагу на ту обставину, що фізична особа підприємець ОСОБА_3 здійснювала оплату грошових коштів починаючи із 12.01.15р. по 02.07.15р.

При цьому структура платежів (з урахуванням призначення платежу та підставою проведення такої оплати) виглядає наступним чином.

Орендних платежів сплачено (через розрахунковий рахунок):

-На підставі виставленого рахунку №226 від 03.11.14р. у сумі 10000грн.;

-На підставі виставленого рахунку №209 від 01.12.14р. у сумі 37900грн.;

-На підставі виставленого рахунку №242 від 01.12.14р. у сумі 22400грн;

-На підставі виставленого рахунку без номеру від 01.03.15р. у сумі 32200грн.

Всього через розрахунковий рахунок (розрахункові рахунки) орендаря зазначених орендних платежів у січні березні 2015 року, а також 06.04.15р. (платіжне доручення №98) відповідачем позивачу сплачено в сумі 102500грн.

Окрім того у цей же період (січень-березень) відповідачем сплачувалися грошові кошти через касу підприємства позивача, що підтверджується квитанціями по сплаті послуг (а.с.102-111, т.3). Так у лютому 2015 року відповідачем було сплачено для позивача 261885,00грн., у березні 2015 року 13695,00грн.

Комунальні платежі в порядку компенсації сплачувалися відповідачем на підставі рахунку без номеру від 10.03.15р. Всього у період січня-березня 2015 року відповідачем для позивача в порядку компенсації було сплачено 20440грн. шляхом перерахування через розрахунковий рахунок.

Як зазначила представник позивача, враховуючи ту обставину, що відповідач і у попередні періоди несвоєчасно та не повно сплачував орендну плату, зокрема у 2014 році (вересень-грудень), позивач сплачені грошові кошти відповідачем у сумі 70300,00грн. (по рахунках 2014 року, які відповідач власноруч зазначає у графі «Призначення платежу» у своїх платіжних документах) у січні-лютому 2015 року, а також сплачені готівкові кошти у лютому 2015 році в сумі 261885,00грн. відніс на погашення заборгованості орендаря перед орендодавцем, що виникла раніше тобто на 2014 рік.

Таким чином, станом на 31 березня 2015 року, з урахуванням виставлених рахунків орендодавцем, проведеною сплатою таких рахунків орендарем як безготівковим шляхом так і сплатою готівки у касу за період оренди приміщення та інвентарю (січень-березень 2015 року) в межах Договору підтверджується нарахування орендної плати: в січні 2015 року у сумі 120250грн.00коп.; в лютому 2015 року у сумі 120250грн.00коп.; в березні 2015 року у сумі 120250грн.00коп. За цей же період підтверджується сплата орендних платежів у сумі 101460грн.00коп. за березень 2015 року. Оплата у січні та лютому 2015 року саме за цей період відповідачем не здійснювалася.

За письмовими поясненнями, викладеними у відзиві (а.с.176-183, т.1) та у наданих усних поясненнях представника відповідача, орендар фізична особа-підприємець ОСОБА_3 керувалася як Договором так і Додатковою Угодою №2.

Як зазначав суд апеляційної інстанції у даній постанові вище, до даних правовідносин мають бути застосовані лише умови Договору у звязку із визнанням недійсною Додаткової Угоди №2.

Відтак у даних спірних правовідносинах має місце (наявна) заборгованість орендаря перед орендодавцем по сплаті орендної плати: за січень 2015 року у сумі 120250,00грн., за лютий 2015 року у сумі 120250,00грн., за березень 2015 року у сумі 18790,00грн. Разом 259290,00грн., що відображено в заяві про уточнення розміру позовних вимог шляхом їх збільшення (а.с.21-23, т.4) із дотриманням порядку, визначеним нормами ГПК України та правовими позиціями ВГСУ (надіслання копії заяви про збільшення та додатків до такої заяви сторонам, сплата/доплата судового збору).

В частині здійснення сплати компенсації за надані комунальні послуги судом апеляційної інстанції приймаються до уваги та враховуються докази перерахування через розрахунковий рахунок та сплату через касу позивача у березні 2015 року на суму 20440грн.00коп., у квітні 2015 року 14650,00грн., у травні 40400,00грн. Саме ці докази (копії платіжних доручень та квитанція на оплату послуг №28 від 06.05.15р. а.с.114, т.3) були надані позивачем та відповідачем (їх представниками) як до суду першої інстанції так і до суду другої інстанції, враховані місцевим господарським судом та враховуються апеляційним господарським судом:

-Платіжне доручення № 65 від 10.03.2015р. на суму 3000,00грн.;

-Платіжне доручення № 66 від 11.03.2015р. на суму 1700,00грн.;

-Платіжне доручення № 68 від 12.03.2015р. на суму 1000,00грн.;

-Платіжне доручення № 69 від 13.03.2015р. на суму 51000,00грн.;

-Платіжне доручення № 75 від 18.03.2015р. на суму 4000,00грн.;

-Платіжне доручення № 78 від 20.03.2015р. на суму 1670,00грн.;

-Платіжне доручення № 80 від 23.03.2015р. на суму 3970,00грн.;

-Платіжне доручення № 121 від 24.04.2015р. на суму 14650,00грн.;

-Платіжне доручення № 131 від 05.05.2015р. на суму 6400,00грн.;

-Платіжне доручення № 1 від 14.05.2015р. на суму 15000,00грн.;

-Квитанція на оплату послуг №28 від 06.05.15р. на суму 19000,00грн.

Поряд з тим розмір нарахованих сум компенсації за надані комунальні послуги становить: у січні 2015 року 80664,87грн., у лютому 2015 року 70105,86грн., у березні 2015 року 70483,61грн., у квітні 2015 року 43987,67грн., у травні 37607,10грн. Різниця між нарахованими та сплаченими сумами компенсації за надані комунальні послуги становить 227359,11грн.

Твердження представника відповідача у суді апеляційної інстанції про те, що орендарем сплачено значно більшу суму компенсації за комунальні послуги, із посиланням на ті ж платіжні доручення, про які Рівненським апеляційним господарським судом згадувалося у даній постанові (а.с.184-235, т.1; а.с.37-110, т.5; а.с.111-168, т.5) є помилковими, та жодним чином не співвідносяться із предметом Договору.

Так платіжним дорученням №155 від 27.05.2015р. на суму 6132,84грн. У графі «Призначення платежу» платник (він же орендар) зазначає: Оплата за воду згідно з рах. №27058 від 18.05.15р. Дог.105. Аналогічно зазначено і у платіжному дорученні №103 від 23.06.2015р. на суму 6495,05грн. - Оплата за воду згідно з рах від 23.06.15р. Дог.105.

Яким чином ці два платежі співвідносяться із оспорюваними договірними правовідносинами сторін відповідач не пояснює та письмовими доказами не підтверджує. Як і у випадку за стоки на загальну суму 10277,28грн. (платіжні доручення №№3 від 27.05.2015р. на суму 4908,06грн., 156 від 27.05.2015р. на суму 171,29грн., 104 від 23.06.15р. на суму 5197,93грн.); за природний газ на загальну суму 37060,26грн. (платіжні доручення №№4 від 29.05.2015р. на суму 18580,98грн., 22 від 23.06.2015р. на суму 18479,28грн.); за вивіз побутових відходів на загальну суму 3349,82грн. (платіжні доручення №№7 від 03.06.2015р. на суму 1824,91грн., 24 від 23.06.2015р. на суму 1524,91грн.); за електроенергію на загальну суму 70563,31грн. (платіжні доручення №№13 від 11.06.2015р. на суму 37500грн., 32 від 30.06.2015р. на суму 642,29грн., 35 від 02.07.2015р. на суму 32421,02грн.); за обслуговування пожежної сигналізації згідно рахунку від 03.06.15р. (платіжне доручення №8 від 03.06.2015р. на суму 630,19грн.); за тривожну сигналізацію за червень 2015 згідно рахунку від 03.06.15р. (платіжне доручення №9 від 03.06.2015р. на суму 557,83грн.); за технічне обслуговування ліфтів згідно рахунку від 03.06.15р. (платіжне доручення №10 від 03.06.2015р. на суму 1001,04грн.); за ТО газопроводів та газового обладнання червень згідно договору від 01.10.15р. (платіжне доручення №173 від 15.06.2015р. на суму 385,86грн.).

Відповідач не обґрунтував та не підтвердив належними та допустимими письмовими доказами, що загалом сплата ним 136453,48грн. стосується умов Договору, зокрема пунктів 4.7., 4.9 (пункт 4.8. редакційно відсутній у Договорі взагалі).

Згідно статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 ЦК України, частини 7 статті 193 ГК України).

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин є обґрунтованою вимога позивача про стягнення із відповідача заборгованості як компенсації за надані комунальні послуги у сумі 227359,11грн.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 259290,00грн. та заборгованості за комунальні послуги в сумі 227359,11грн. підлягають до задоволення. До такого правомірного висновку прийшов і суд першої інстанції.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендних платежів та комунальних послуг.

Відповідно до статті 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Договору сторони передбачили відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання умов Договору по сплаті орендних платежів та комунальних послуг.

За змістом пункту 7.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати Орендарем орендної плати та/або комунальних платежів по виставлених рахунках більше ніж 7 днів з дня їх отримання, він зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру простроченого платежу за кожний день прострочення.

Із матеріалів справи (розрахунок вказаний у заяві про збільшення позовних вимог) вбачається, що позивачем, згідно пункту 7.1. Договору, нарахована відповідачу пеня по орендній платі в розмірі 48230,25грн., та пеня за комунальні послуги в розмірі 36931,88грн. Період за який нараховується пеня за несплату орендних платежів з 18.01.15р. по 10.06.15р., виходячи з того, що відповідно до п.4.4. Договору орендар має сплатити орендну плату протягом трьох банківських днів від дати одержання рахунку, але в будь-якому разі не пізніше 10 числа поточного місяця; а пункт 7.1. Договору початок перебігу строку для нарахування пені визначає після проходження 7 (семи) днів із дня отримання рахунку.

Разом з тим жоден із рахунків, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с.115-190, т.3) не містить чіткої дати саме отримання відповідачем рахунків.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду зясовано, що відповідач отримувала рахунки: коли самостійно, коли забирали її працівники чи представники, а іноді працівники бухгалтерії позивача заносили такі рахунки орендарю. Однак на жодному із рахунків не міститься дати їх отримання, у тому числі і за спірний період.

А окрім того, рахунок на сплату орендних платежів, комунальних послуг (компенсація) за січень, лютий, березень 2015 року виписаний 15 квітня 2015 року і також не містить дати отримання.

Ґрунтовних пояснень з цього приводу представник позивача упродовж усіх судових засідань в апеляційному суді не змогла надати.

Відсутність такого вихідного критерію, як дата отримання рахунка, унеможливлює проведення перерахунку сум пені судом.

За цих обставин є передчасним висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування пені по орендній платі в розмірі 48230,25грн. та пені за комунальні послуги в розмірі 36931,88грн.

Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення по орендній платі в розмірі 48230,25грн. та пені за комунальні послуги в розмірі 36931,88грн. слід відмовити.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина 1 статті 104 ГПК України).

Апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 16.11.2016р. підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Вінницької області від 01.11.2016 р. у справі № 902/878/15 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково.

Згідно статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За результатами розгляду спору розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених становить 85,11% (486649,11грн. / 571811,24грн. * 100%). З огляду на визначену пропорцію заявлених вимог проти задоволених, судовий збір за подання позовної заяви становить 9529,21грн. (11196,35грн. * 85,11% / 100%).

З урахуванням цього розміру пропорції (85,11%) підлягає розподілу на користь апелянта і судовий збір за подання апеляційної скарги, який становить 1833,85грн. (12315,99-(12315,99грн. * 85,11% / 100%)).

Видачу наказів слід доручити господарському суду Вінницької області.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3 від 16.11.16р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року у справі №902/878/15 скасувати в частині стягнутих сум пені та залишити без змін в частині стягнутих сум орендної плати та оплати комунальних послуг, виклавши пункти 1 та пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 (вул. Ярослава Мудрого, б.39, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227; вул. Пушкіна, буд.4, м. Вінниця, 21050, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ВІННИЦЯТУРИСТ" (21050, м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 02657201) 259290,00 грн. - заборгованості по орендній платі; 227359,11 грн. заборгованості за комунальні послуги; 9529,21 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В частині стягнення 48230,25 грн. пені за прострочення сплати орендних платежів; 36931,88 грн. пені за прострочення оплати комунальних послуг відмовити.

Стягнути з Приватного Вінницького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "ВІННИЦЯТУРИСТ" (21050, м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 02657201) на користь ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 (вул. Ярослава Мудрого, б.39, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227; вул. Пушкіна, буд.4, м. Вінниця, 21050, ідентифікаційний НОМЕР_1) 1833,85 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/878/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Крейбух О.Г.