Постанова № 65882455, 06.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2017 р. Справа№ 925/1306/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Отрюха Б.В.

При секретарі судового засідання - Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 06.04.2017 року по справі №925/1306/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Шульц"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.02.2017р.

у справі № 925/1306/15 (суддя Потапенко В.В.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Шульц"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Шульц" (далі - позивач; ПСП "Агрофірма "Шульц" ) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про:

«зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, до договору оренди землі № б/н від 01 березня 2008 року».

В обґрунтування позову ПСП "Агрофірма "Шульц" посилалось на те, що після спливу строку оренди землі позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, заперечення з боку відповідача стосовно відсутності намірів продовжувати орендні правовідносини - не надходили. Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець, яким є відповідач, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі, не надіслав листа - повідомлення, про заперечення у поновленні договору оренди землі, а тому такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.02.2017р. у справі №925/1306/15 в задоволенні позову відмовлено, як заявленого необґрунтовано.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції від 01.02.2017р., позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник наголосив про невірне застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, стверджував, що ним було вчасно повідомлено відповідача про волевиявлення продовжити орендувати земельну ділянку відповідно до договору оренди землі № б/н від 01 березня 2008 року.

Відповідач та третя особа у відзивах, просили колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.02.2017р. по справі №925/1306/15 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Шульц" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.02.2017р. по даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2008 року між Городищенською районною державною адміністрацією та ПСП "Агрофірма "Шульц" було укладено договір оренди землі б/н (далі - "Договір"), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Городищенської міської ради, загальною площею 81,2 га, у тому числі рілля 79,9 га, шляхи 1,3 га, згідно розпорядження райдержадміністрації №90 від 29.02.08 року.

Відповідно до пункту 8 цей Договір укладено на 5 років; після закінчення договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його.

Даний Договір зареєстровано у Городищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.04.2008 року за №040878000092.

Розпорядженням першого заступника голови Городищенської райдержадміністрації № 390 від 03.11.2011 року "Про внесення змін до договору оренди землі від 01 березня 2008 року укладеного із ПСП "Агрофірма "Шульц" було прийнято рішення про внесення змін до договору оренди землі від 01 березня 2008 року в частині зменшення площі земельної ділянки на 9,9 га - ріллі.

Позивачем надано суду копію Додаткового договору від 15 лютого 2012 року до договору оренди землі від 01 березня 2008 року, яким сторони погодили внести зміни до п. 2, п. 9 Договору - про зменшення площі земельної ділянки до 71,3 га (70,0 га - рілля, 1,3 га - господарські шляхи) та визначено розмір орендної плати за земельні ділянки площею 42,7107 га (рілля) та 28,5893 га (рілля, в тому числі 1,3 га - польові шляхи). Даний Додатковий договір підписаний представниками сторін і скріплений печатками. (т. 2 а/с 12)

24.12.2012 року позивач звернувся до Городищенської районної державної адміністрації, як Орендодавця, із листом - повідомленням №256, в якому повідомив про те, що має намір на поновлення договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах, які зазначені в договорі, який закінчується 21.04.2013. Даний лист Городищенська райдержадміністрація отримала 29.12.2012 року. Відповіді позивач не отримав.(т. 2 а/с 7)

22.10.2013 року позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявою від 24.09.2013 року, в якій просив поновити договір оренди земельної ділянки площею 71,3 га (угіддя) в адміністративних межах Городищенської міської ради під товарне сільськогосподарське використання для вирощування зернових та технічних культур. (т. 1 а/с 30)

25.10.2013 року Головне управління Держземагентства у Черкаській області надіслало позивачу лист за вих. № 943/03-01-07, в якому повідомило про відмову у поновленні Договору у зв'язку з несвоєчасним зверненням про поновлення Договору. (т. 1 а/с 28)

23.04.2014 року позивач знову звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області з письмовою заявою за №72 про поновлення Договору, яка була отримана 24 квітня 2014 року. До заяви позивач додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі до договору оренди б/н від 01.03.2008 та довідку Городищенського відділення Корсунь-Шевченківської МДПІ від 10.04.2014 за №1590/15-041 про користування земельними ділянками та сплату орендної плати. У проекті додаткової угоди позивач виклав положення про те, що договір оренди землі б/н від 01.03.2008 року, загальною площею 71,3 поновлюється на п'ять років на умовах, які визначені договором оренди землі, і є чинним на наступні п'ять років.

Листом від 12.06.2014 року за №26/0/300-14-СГ Головне управління Держземагентства у Черкаській області повідомило позивача, з посиланням на попередню відповідь від 25.10.2013 року, про те, що позивачу відмовлено у поновленні Договору у зв'язку з несвоєчасним зверненням про його поновлення. (т. 1 а/с 29)

Стосовно посилання скаржника на те, що відповідач мав право розпоряджатися землями державної форми власності лише з 22.06.2013, а не з 01.01.2013, зокрема, землями сільськогосподарського призначення, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

Як слідує з матеріалів справи, орендодавцем за спірним Договором оренди землі станом на дату його укладення була - Городищенська районна державна адміністрація.

Однак, Законом України від 06 вересня 2012 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності 01 січня 2013 року статтю 122 Земельного кодексу України викладено в новій редакції, зокрема внесено зміни до частини 4 цієї статті, згідно якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 6-1 пункту 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445 визначено, що Держземагенство України передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб.

Тобто, з 01.01.2013 такі повноваження по Черкаській області отримало - Головне управління Держземагенства в Черкаській області.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 №258 було затверджено Положення про Головне управління Держземагентства в області, яке є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) (додаток 1), реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держгеокадастру за переліком згідно з додатком. Установлено, що територіальні органи Дерземагентства, які реорганізуються, подовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Держгеокадастру.

Наказом комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України від 29 квітня 2015 року №3 Головне управління Держземагентства у Черкаській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (відповідач).

Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

З огляду на викладене, враховуючи норми статті 122 Земельного кодексу України, слід зазначити, що відповідач у справі є правонаступником орендодавця - Городищенської районної державної адміністрації в частині розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Городищенської міської ради.

Відтак, за оцінкою колегії суддів, вірним є висновок суду першої інстанції, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є належним відповідачем у даній справі. (Аналогічна правова позиція щодо повноважень Городищенської районної державної адміністрації викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2017 №925/789/16)

Повноваження Городищенської районної державної адміністрації по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної власності припинилися та перейшли до Управління Держземагентства в Черкаській області, до якого позивач за 60 днів до закінчення Договору оренди землі не звернувся із листом про намір продовжити дію цього Договору на новий строк.

Як вже вище вказувалося, Головному управлінню Держземагенства у Черкаській області стало відомо про існування Договору лише із листа позивача, який було отримано 22.10.2013 року, а тому відповідач не міг протягом місяця після закінчення строку його дії надавати заперечення позивачеві у поновленні договору. Відповідь на вказаний лист відповідачем була надана 24.10.2013 року, тобто в місячний строк.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи позивача про те, що ним не пропущено строк звернення до орендодавця про поновлення Договору і про те, що відповідач не заперечив в місячний строк проти поновлення договору оренди землі від 01.03.2008 року, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу. Відповідно і ствердження позивача про те, що до даних спірних правовідносин слід застосувавти ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним.

Серед іншого, слід звернути увагу і на таке. Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У пункті 43 Договору вказано, що невід'ємними частинами договору є:

- план або схема земельної ділянки;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання - передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у випадках передбачених законом.

Водночас, слід зауважити, що матеріали справи не містять відповідних додатків, вказаних в п. 43 договору оренди від 01 березня 2008 року.

Представником позивача під час розгляду даної справи судом першої інстанції було надано суду ксерокопії кадастрових планів земель, переданих в оренду, план місцезнаходження земельної ділянки.

На одному кадастровому плані написано, що це "додаток до договору від 2003 року". На даному кадастровому плані немає позначень, які б підтверджували, що це додаток до Договору. На планах місцезнаходження земельної ділянки також позивачем здійснено запис "Додаток до договору від 01.03.2008р." (т. 2 а/с 24-25) В свою чергу, іншої інформації на вказаних планах, яка б підтверджувала, що вони є Додатком до спірного Договору оренди землі, немає.

На ксерокопіях ще двох кадастрових планів земельних ділянок площею 52,8979 та 26,9987 вказані кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, зазначено, що це кадастрові плани земельних ділянок ПСП Агрофірма "Шульц", але згідно витягів з Державного земельного кадастру земельні ділянки під вказаними кадастровими номерами знаходяться у приватній власності і їх площа є значно меншою, ніж та, що вказана на планах.

Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд цілком вірно встановив, що визначені чинним законодавством додатки до Договору, які б могли дозволити ідентифікувати об'єкт оренди, у даній справі відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом оренди за договором оренди землі від 01 березня 2008 року була земельна ділянка загальною площею 81,2 га, у тому числі, рілля 79,9 га, шляхи 1,3 га.

Відповідно до розпорядження Городищенської РДА № 390 від 03.11.2011 вирішено внести зміни до договору оренди землі б/н від 01.03.2008 в частині зменшення площі земельної ділянки на 9,9 га - ріллі. (т. 1 а/ч )

Вказаним розпорядженням Городищенської РДА було зобов'язано про «внесення змін до договору провести на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку».

Однак, судом встановлено, що вказана технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не виготовлялась.

Як вже зазначалось вище, позивачем надано до матеріалів справи копію Додаткового договору від 15 лютого 2012 року до договору оренди землі від 01 березня 2008 року, яким сторони погодили внести зміни до п. 2, п. 9 Договору - про зменшення площі земельної ділянки до 71,3 га (70,0 га - рілля, 1,3 га - господарські шляхи) та визначили розмір орендної плати за земельні ділянки площею 42,7107 га (рілля) та 28,5893 га (рілля, в тому числі 1,3 га - польові шляхи).(т. 2 а/с 12)

Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Вказаний Додатковий договір підписаний представниками сторін і скріплений печатками, але не зареєстрований відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

На момент укладання, даний Додатковий договір, яким зменшено площу земельної ділянки, згідно статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" підлягав державній реєстрації.

Однак, відсутність державної реєстрації договору виключає виникнення права оренди земельної ділянки. Оскільки не було проведено державну реєстрацію Договору, відповідно об'єктом оренди по Договору залишилася земельна ділянка площею 81,2га.

Як слідує з матеріалів справи, у додатковій угоді до Договору оренди землі від 23.04.2014 позивач вказує, що Договір оренди землі площею 71,3 поновлюється на п'ять років на умовах, які визначені Договором.

Тобто, з позовних вимог слідує, що ПСП "Агрофірма "Шульц" просить поновити договір оренди на земельну ділянку загальною площею, яка менша на 9,9 га ніж була визначена за Договором оренди землі від 01.03.2008 року.

Таким чином, оскільки таке зменшення площі земельної ділянки тягне за собою зміну меж земельної ділянки, позивач мав право на отримання вказаної земельної ділянки в оренду на загальних засадах, а не шляхом поновлення Договору оренди землі від 01.03.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Наразі площа земельної ділянки значно змінилася - з 81,2 га до 71,3 га, тобто, істотна умова Договору - площа земельної ділянки є іншою, а тому відповідно поновлення Договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" за доведеної документально необхідності зміни меж орендованої земельної ділянки є неможливим, оскільки обов'язковою умовою застосування цієї частини статті є поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором шляхом укладення додаткової угоди, а в даному випадку, площа змельної ділянки була зменшена.

При цьому, зміна площі земельної ділянки тягне за собою зміну її меж, а як вказано ч. 9 ст. 33 Закону, у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Позивач вказує, що після закінчення строку дії Договору він продовжував користуватися спірною земельною ділянкою. Проте, жодних належних доказів такого використання не надано.

Третя особа стверджує, що після укладання нею договору оренди землі б/н від 14 квітня 2014 року (кадастровий номер-НОМЕР_3) вона приступила до використання земельної ділянки, жодних ознак користування цією земельною ділянкою третіми особами не було, земельна ділянка не оброблялась, жодних насаджень на ній не було.

Крім того, місцевим господарським судом цілком правильно звернуто увагу, що подані позивачем копії податкових декларацій про сплату орендної плати за землю не містять даних, які свідчили б про сплату позивачем орендної плати за спірну земельну ділянку. Площі земельних ділянок, вказані в наданих позивачем податкових деклараціях з плати за землю за 2012-2014 роки, не відповідають площі земельної ділянки, яка є об'єктом оренди по Договору. Окрім того, навіть при наявності сплати орендної плати за землю це не є доказом користування земельною ділянкою за цільовим призначенням.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, до договору оренди землі № б/н від 01 березня 2008 року.

Інші доводи апеляційного оскарження базуються лише на ствердженнях, які жодним чином не підтвердженні, а тому визнаються колегією суддів безпідставними, та такими, що не спростовують правових висновків місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Шульц" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Шульц" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.02.2017р. у справі № 925/1306/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1306/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Б.В. Отрюх