Постанова № 65882433, 06.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2017 року Справа № 904/8128/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М., - доповідача

суддів: Чус О.В., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від прокуратури: Трубіцин Д.М. прокурор відділу, посвідчення №028865 від 17.09.2014 року;

від скаржника: Дорохін В.І. представник, договір про надання правової допомоги №77-16 від 13.12.2016 року;

від позивача: Іванченко І.С. представник, довіреність №47 від 18.04.2016 року;

інші учасники провадження не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2017 року у справі №904/8128/16

за позовом: Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області,

м. Дніпро

до: відповідача-1 Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, с. Слобожанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області

відповідача-2 комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації", с. Слобожанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про визнання недійсним договору суборенди нерухомого майна та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.17р. (судді Загинайко Т.В., Євстигнеєва Н.М.. Ліпинський О.В.) у даній справ позов задоволено. Визнано недійсним договір від 27.03.2015р. № 1 суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 04052264) та Комунальним підприємством Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" (ідентифікаційний код 33580375). Зобов'язано Комунальне підприємство Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" (52005, сел. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Будівельників (колишня вул. Фрунзе), буд. 3 ідентифікаційний код 33580375) повернути Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області (52005, сел. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Теплична, 5; ідентифікаційний код 04052264) частину нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі 2-х поверхової адміністративної будівлі, що належить до державної власності, площею 123,4 кв.м., розташованої по вул Будівельників (колишня вул. Фрунзе), буд. 3 в сел. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області шляхом підписання акту приймання-передачі вказаного нерухомого майна. Стягнуто з Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (52005, сел. Слобожанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Теплична, 5; ідентифікаційний код 04052264) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Дмитра Яворницького, 38; ідентифікаційний код 02909938) 1 378 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з Комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" (52005, сел. Слобожанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Будівельників (колишня вул. Фрунзе), буд. 3 ідентифікаційний код 33580375) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Дмитра Яворницького, 38; ідентифікаційний код 02909938) 1 378 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності №1 від 27.03.2015 р. не відповідає порядку укладення договорів суборенди державного майна, при його укладанні не отримано погодження компетентних органів, а тому, суд вважає, що договір суборенди не відповідає актам цивільного законодавства, а отже є недійсним.

Не погодившись з зазначеним рішенням, комунальне підприємство Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації", звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позов без розгляду.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що 11 січня 2017 року, у ході судового засідання, судом, від представника відповідача 2 отримано письмові докази, які засвідчили, що спірне майно за договором належність до комунальної власності територіальної громади.

На підтвердження наведеного, сторона Відповідача 2 надала господарському суду письмові докази отримані з Державного архіву Дніпропетровської області у вигляді належним чином завірених копій рішень Дніпропетровської обласної ради №208-13/ХХІ від 11 березня 1993 року № 512-20//ХХІІІ від 11 січня 2002 року.

Таким чином, 11 січня 2017 року, беручи до уваги наведені докази неналежності позивача, приписи п.3 Постанови № 7 від 23.03.2012 року Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», норми ст.81 ГПК України, суд повинен був залишити поданий прокурором позову без розгляду, чого безпідставно не виконав.

Щодо невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, порушенням вимог ст.ст.203, 215 ЦК України скаржник зазначає наступне.

Як вказано у рішенні суду, договір суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності не відповідає порядку укладення договорів суборенди державного майна, при його укладанні не отримано погодження компетентних органів, а тому, суд вважає, що договір суборенди не відповідає актам цивільного законодавства, а отже є недійсним. Це є основним висновком суду, щодо мотивів обґрунтування прийнятого рішення .

Наведені судом обставини не є підставою для визнання договору суборенди недійсним відповідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, де зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Тобто у зазначеній нормі йдеться саме про зміст правочину, а не про процедуру його укладення, як вказано у оскаржуваному рішенні.

Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах), а тому, враховуючи те, що прокурор у своєму позові взагалі не вказав на неправомірність конкретних положень договору суборенди, посилання у судовому рішенні на будь-які інші підстави, в тому числі на порушення процедур погодження, не тягнуть за собою наслідків у вигляді визнання договору недійсним.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.17р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.

Прокуратурою надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа, будучи належним чином повідомлена про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізувала своє право на участь у судовому процесі та не забезпечила явку представника в судове засідання.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Дніпропетровською районною державною адміністрацією 03.09.2014 укладено договір оренди №12/02-5623-()Д адміністративної будівлі за адресою: вул. Фрунзе (на теперішній час вул. Будівельників), буд. 3, с. Ювілейне (на теперішній час - с. Слобожанське), Дніпропетровський (на теперішній час - Дніпровський) район, Дніпропетровська область (далі - Договір оренди).

27.03.2015р. між відповідачем-1 - Дніпропетровською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та відповідачем-2 - Комунальним підприємством Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації", як суборендарем, було укладено договір суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності №1 (надалі - Договір суборенди).

Згідно пункту 1.1. якого орендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, частину нежитлових приміщень 2-х поверхової адміністративної будівлі, що належить до державної власності (далі - майно) площею 123,4 кв.м., розміщене за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, вул. Фрунзе, 3, на першому поверсі зазначеної будівлі, що перебуває на балансі Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 27.01.2015 р. і становить за незалежною оцінкою 1 388 094 грн.

Пунктом 1.2 Договору суборенди передбачено, що майно передається в суборенду з метою розміщення архіву та служб БТІ Дніпропетровського району.

Суборендна плата визначена за згодою сторін становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - 809 грн.50 коп. (пункт 3.1. Договору суборенди).

Відповідно до пункту 9.1. Договору суборенди, цей договір укладено строком на 2 роки 94 дні, що діє з 29.05.2015р. по. 01.09.2017р. включно.

При укладенні спірного Договору суборенди сторонами не дотримано порядку укладення договорів суборенди державного майна, не отримано погоджень уповноважених органів, порушено вимоги законодавства, зокрема, ст. 287 ГК України, абз. 6 ч. 1 ст. 4, ст.ст. 9, 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, порушено цільове призначення майна, що стало підставою спору.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Вищевказаний Договір суборенди за своїм змістом є договором піднайму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем (орендарем) речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (стаття 762 Цивільного кодексу України).

Як передбачено приписами статті 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передача цілісних майнових комплексів у суборенду забороняється. Орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду. Різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до державного або місцевого бюджету.

Контроль за визначенням розміру плати за суборенду та спрямуванням її (в частині, що перевищує суму орендної плати за майно, яке передається в суборенду) до відповідного бюджету покладається на орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Порядок використання плати за суборенду майна визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності.

До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що згідно з п. 1.2 Договору оренди, майно передається в оренду для розміщення бюджетної установи, використання майна не за призначенням забороняється.

Відповідно до п. 5.1 Орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Статуту комунального підприємства Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації» метою створення підприємства є господарська діяльність щодо поліпшення та задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в послугах, пов'язаних із технічною інвентаризацією, паспортизацією та оцінкою об'єктів нерухомого майна, незалежно від форми власності, з метою отримання прибутку у порядку, передбаченому чинним законодавством. Підприємство працює на повному госпрозрахунку і самофінансуванні, має основні та оборотні кошти.

Відповідно до п. 6.3 Договору оренди, орендар має право за згодою орендодавця передавати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно за умови відсутності заперечень органу управління. При цьому строк надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Суборендну плату у розмірі, що не перевищує розміру орендної плати за об'єкт суборенди, отримує орендар, а решта суборендної плати спрямовується до державного бюджету.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунальною майна» орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання Майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду. Різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до державного або місцевого бюджету. Контроль за визначенням розміру плати за суборенду та спрямуванням її (в частині, що перевищує суму орендної плати за майно, яке передається в суборенду) до відповідного бюджету покладається на орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Порядок використання плати за суборенду майна визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності. До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 30 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» орган управління майном надає згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна.

Разом з тим, Договір суборенди в порушення ст.ст. 9, 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 30 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» укладено без належної згоди орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України та погодження органу управління майном - Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Так, згідно з листом Державної санітарно-епідеміологічної служби України, яка є органом управління спірного нерухомого майна, Держсанепідемслужба України листом від 14.08.2014 №06.21-7713/14, надала погодження щодо передачі в оренду нежитлових приміщень адміністративної будівлі площею 352,6 кв.м, розташованої за адресою: вул. Фрунзе (на теперішній час - вул. Будівельників), буд. 3, с. Ювілейне (на теперішній час - с. Слобожанське), Дніпропетровський (на теперішній час - Дніпровський) район, для розміщення бюджетної установи Дніпропетровської районної державної адміністрації. Про наміри передати вищевказане нерухоме майно в суборенду Держсанепідемслужбі України не повідомлялось та відповідно згода не надавалась.

Слід зазначити, що листом №04-02-00291 від 19.01.2015 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області фактично відмовлено в укладенні договору суборенди та запитано додаткову інформацію та документи, які Дніпропетровською районною державною адміністрацією надані не були.

У листі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №02-002-00223 від 15.01.2015 не зазначено на підставі розгляду яких саме матеріалів, Регіональне відділення, як орендодавець, не заперечує щодо передачі частини орендованого майна у суборенду, не зазначено площу майна, яке погоджено для передачі в суборенду, не вказана величина різниці між нарахованою платою за перший місяць суборенди та тією частиною, що отримує орендар, та непогоджена з орендодавцем.

Згідно з листом Фонду державного майна України №10-50-13270 від 12.07.2016 за результатами службового розслідування (акт від 30.05.2016) встановлено, що при розгляді питання та наданні погодження Дніпропетровській райдержадміністрації суборенди державного нерухомого майна №02-002-00223 від 15.01.2015 допущено порушення абз. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яким передбачено, що нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів і органів доходів і зборів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Таким чином, у порушення вищезазначених норм законодавства та умов Договору оренди сторонами укладено спірний Договір суборенди за відсутності згоди органу управління - Державної санітарно-епідеміологічної служби України та погодження орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Крім того, відповідно до п. 18 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, розмір плати за суборенду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна розраховується в порядку, встановленому цією Методикою для розрахунку розміру плати за оренду зазначеного майна. Орендна плата за нерухоме майно, що передається в суборенду, визначається з урахуванням частки вартості такого майна у загальній вартості орендованого майна у цінах, застосованих при визначенні розміру орендної плати, і погоджується з орендодавцем.

Плата за суборенду майна у частині, що не перевищує орендної плати за майно, що передається в суборенду, сплачується орендарю, який передає в суборенду орендоване ним майно.

Різниця між нарахованою платою за перший місяць суборенди та тією її частиною, що отримує орендар, погоджується з орендодавцем і перераховується орендарем до державного бюджету.

Різниця між нарахованою платою за кожний наступний місяць суборенди і тією її частиною, що отримує орендар, визначається шляхом коригування різниці за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Контроль за перерахуванням зазначеної різниці до державного бюджету здійснюється орендодавцем.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.3 Договору суборенди, суборендна плата визначена за згодою сторін та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - 809,5 грн. Суборендна плата перераховується Орендодавцю (орендарю) або балансоутримувачу.

Разом з тим, висновок щодо оцінки майна, яка визначена у п. 1.1 Договору суборенди - відсутній, виконаний невідомими особами, від-так визначити його достовірність, належність та допустимість неможливо, як і незрозумілими є формула розрахунку суборендної плати, оскільки згідно додатку 1 до договору суборенди орендна плата мала становити - 1735,00 грн.

Таким чином, розділ 3 «Суборендна плата» Договору Суборенди суперечить положенням Договору оренди, ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

Крім того, розмір суборендної плати у порушення п. 18 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу не погоджено з орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, що підтверджується листом Дніпропетровської районної держаної адміністрації №1-50-1786/0/290-16 від 11.11.2016.

Отже, сторонами укладено Договір суборенди, який не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам самого Договору оренди.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 статті 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2017р. у справі №904/8128/16 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу комунального підприємства Дніпропетровського району "Бюро технічної інвентаризації" - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов