Рішення № 65882425, 10.04.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

03 квітня 2017 року Справа №927/184/17

За ПОЗОВОМ: Заступника прокурора Чернігівської області

вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000

в інтересах держави в особі:

1.Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області

вул.Центральна, 3, смт. Макошине, Менський район, Чернігівська область,

15652

2.Державної екологічної інспекції у Чернігівській області

вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017

До ВІДПОВІДАЧА: Державного підприємства "Холминське лісове господарство"

вул. Центральна, 60, смт. Холми, Корюківський район, Чернігівська область,

15331

Про відшкодування 91752,50 грн. збитків

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача-1: не з'явився.

Від Позивача-2: не з'явився.

Від Відповідача: ОСОБА_1 представник, довіреність №373 від 23.02.2017.

ОСОБА_2 представник, довіреність №374 від 23.02.2017.

У судовому засіданні прийняла участь старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_3, службове посвідчення № 027136 від 01.07.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області та в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області подано позов до Державного підприємства „Холминське лісове господарство про стягнення 91752,20 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 27525,75грн. до спеціального фонду Державного бюджету України; 18350,50 грн. до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 45876,25 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП „Холминське лісове господарство, як постійний лісокористувач, не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустило самовільну вирубку лісу, чим спричинило матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

При цьому, Прокурор в якості доказів вини Відповідача посилається на те, що незаконна порубка відбулася не в один день, а протягом кінця 2014 року та початку 2015 року, і що неможливість встановлення правоохоронними органами винних осіб сталася, в тому числі, через несвоєчасне повідомлення Відповідачем про кожну з цих порубок до зазначених органів.

У судових засіданнях 01.03.2017 та 20.03.2017 Прокурор та представник Позивача-1 підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

До початку судового засідання 01.03.2017 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду Відповідачем подано відзив на позовну заяв, у якому викладені заперечення проти позову, зокрема, зазначено, що нормами Лісового кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не встановлено та не покладено обов'язок на постійних лісокористувачів відшкодувати шкоду, заподіяну незаконною рубкою дерев невстановленими особами, відповідними контролюючими органами перевірка факту правопорушення не проводилася. Разом з тим, Відповідач вважає, що матеріалами справи не підтверджується участь Відповідача у скоєнні незаконних порубок, Відповідач не порушував плану проведення санітарно-оздоровчих заходів у лісах природно-заповідного фонду та інших заходів рубок формування та оздоровлення лісів, а тому не може нести майнову відповідальність за незаконну вирубку дерев невстановленими особами, а стягнення з нього матеріальної шкоди (збитків) є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству України.

До відзиву додано копію листа СВ Менського ВП в Чернігівській області від 22.02.2017 року, в якому зазначено, що за фактом незаконної порубки дерев, що мала місце в квадраті № 112 біля смт. Макошино Менського району в 2015 році за зверненням лісничого було відкрито кримінальне провадження за ст.246 КК України від 16.03.2015 року, в ході досудового слідства було встановлено, що невідомі особи протягом кінця 2014 року та початку 2015 року здійснили порубку 34 дерев сирої та сухої деревини, чим було завдано загального збитку на 93356 гривень. В звязку з тим, що в ході слідства було встановлено, що незаконні порубки здійснювались протягом тривалого часту а тому в кожному конкретному випадку сума збитку була недостатня для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а вбачалися ознаки адміністративного правопорушення, тому слідчим 15.11.2016 року прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі ч.1. п.2 ст.284 КПК України.

Разом з тим, Відповідачем подано пояснення по справі, в якому зазначено, що перевірок дійсності та правильності наданим даним щодо породи, категорії, кількості, діаметрів пнів зрубаних дерев відповідними контролюючими та правоохоронними органами не проводились.

Позивач-2 явки повноважного представника у судові засідання 01.03.2017, 20.03.2017 та 29.03.2017 не забезпечив.

До початку судового засідання 20.03.2017 від Позивача-2 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшло письмове пояснення по справі, у якому зазначено, що Позивач-2 вважає позовну заяву законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому, вказано, що на вимогу Прокуратури Чернігівської області від 23.09.2016 за №05-1724 вих.16 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області ОСОБА_4 було проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев на території Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області. Розрахунок проведено на підставі матеріалів, наданих у додатку. Безпосередня перевірка по даному факту Інспекцією не проводилась. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення та неприпинення росту, затвердженими постановою КМУ від 23.07.2008 №665. Загальний розмір завданої шкоди становить 91752,50 грн.

Посилаючись на норми Лісового кодексу України Позивач-2 вважає, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні користувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і хахисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Одночасно Позивачем-2 заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача-2 у зв'язку з неможливістю направлення останнього у судове засідання.

У судове засідання 29.03.2017 представник Позивача-1 не з'явився, заяв та клопотань від Позивача-1 не надійшло.

Враховуючи, що Позивачі про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом брати участь у судовому засіданні, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, виклали позиції по суті позовних вимог, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників Позивачів.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення Прокурора, представників Відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з охоронного зобов'язання №11/28-578 від 21.11.1996 Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Держуправління Мінекобезпеки в Чернігівській області передало під охорону землекористувачу - Холминському держлісгоспу заповідний об'єкт заповідне урочище "Макошине", площею 126 га, створений рішенням Чернігівського облвиконкому від 29.07.1975 №319, з метою охорони та збереження високопродуктивного соснового лісу віком понад 70 років. Відповідний об'єкт розташований: Менський район, Сосницьке лісництво, кв.112.

Відповідно до п.2.1 Статуту Державного підприємства „Холминське лісове господарство, в редакції чинній на момент незаконної порубки, підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Згідно з п.2.2.6. вказаного Статуту одним з основних напрямків діяльності Підприємства є охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства.

На підставі розпорядження Менської державної адміністрації №325 від 12.10.2005 Державному підприємству „Холминське лісове господарство видано державний акт ЯЯ №370729 на право постійного користування земельною ділянкою площею 536,00 га, яка розташована: смт. Макошине, Менський район, Чернігівська область, для ведення лісового господарства. Даний державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03058440001.

31.10.2014 лісничим Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп ОСОБА_5 за участю майстра лісу обх. №9 ОСОБА_6 складено акт огляду вчинення правопорушення лісового законодавства про те, що 31 жовтня 2014 року у кв.112 в.2.1. Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп було виявлено незаконну рубку сирих дерев: клен американський в кількості 1 шт.

31.10.2014 лісничим Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп ОСОБА_5 за участю майстра лісу обх. №9 ОСОБА_6 складено акт огляду вчинення правопорушення лісового законодавства про те, що 31 жовтня 2014 року у кв.112 в.6. Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп було виявлено незаконну рубку сирих дерев: берези у кількості 5 шт., дерев осики у кількості 1 шт.

31.10.2014 лісничим Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп ОСОБА_5 за участю майстра лісу обх. №9 ОСОБА_6 складено акт огляду вчинення правопорушення лісового законодавства про те, що 31 жовтня 2014 року у кв.112 в.3. Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп було виявлено незаконну рубку сухостійних дерев сосни в кількості 8 шт., сироростучих дерев сосни -1 шт., сухостійних дерев берези 3 шт.

31.10.2014 лісничим Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп ОСОБА_5 за участю майстра лісу обх. №9 ОСОБА_6 складено акт огляду вчинення правопорушення лісового законодавства про те, що 31 жовтня 2014 року у кв.112 в.9. Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп було виявлено незаконну рубку сухостійного дерева сосни та сиростучого дерева клена американського.

31.10.2014 лісничим Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп ОСОБА_5 за участю майстра лісу обх. №9 ОСОБА_6 складено акт огляду вчинення правопорушення лісового законодавства про те, що 31 жовтня 2014 року у кв.112 вид.7. Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп було виявлено незаконну рубку сирих дерев: сосни в кількості 8 шт., берези в кількості 2 шт., сухих дерев берези в кілськості 1 шт.

31.10.2014 лісничим Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп ОСОБА_5 за участю майстра лісу обх. №9 ОСОБА_6 складено акт огляду вчинення правопорушення лісового законодавства про те, що 31 жовтня 2014 року у кв.112 в.1. Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп було виявлено незаконну рубку сухих дерев сосни 4 шт., сирих дерев в'яза в кількості - 2 шт.

31.10.2014 лісничим Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп ОСОБА_5 за участю майстра лісу обх. №9 ОСОБА_6 складено акт огляду вчинення правопорушення лісового законодавства про те, що 31 жовтня 2014 року у кв.112 в.5. Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп було виявлено незаконну рубку сухих дерев берези у кількості 4 шт.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області ОСОБА_4 30.09.2016 складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням 42 ростучих і сухостійних дерев на території природно-заповідного фонду в кв. 112 Сосницького лісництва ДП „Холминське лісове господарство на території природно-заповідного фонду заповідне урочище Макошино на території Менського району Чернігівської області (згідно даних прокуратури Чернігівської області, лист №05-1724 вих.16 від 23.09.2016).

Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541, додаток №1 (інші зони).

Згідно розрахунку загальна сума заподіяної шкоди становить 91752,50 грн.

З урахуванням викладеного, Прокурор просить стягнути з Державного підприємства „Холминське лісове господарство 91752,50 грн. шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев.

Досліджуючи позовні вимоги та заперечення на них, суд відмічає наступне.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України:

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України:

„1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.5 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України за N02-5/215 від 01.04.94р. Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди:

Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 ЦК України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно ч.1 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за N6 від 27.03.92р. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди:

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ч.ч.3,4 п.2 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України за N02-5/215 від 01.04.94р. Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди:

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Згідно з п.6 даного Роз`яснення:

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України. Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до п.1.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища № 02-5/744 від 27.06.2001 (з наступними змінами):

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника, отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору про стягнення позадоговірної матеріальної шкоди має бути встановлена наявність 4 складових елементів відповідальності за завдану шкоду:

1.Неправомірні дії особи.

2.Завдання шкоди та її розмір.

3.Безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

4.Вина завдавача шкоди.

При цьому, доводити в даному випадку факт наявності неправомірних дій Відповідача, завдання ним шкоди і розмір шкоди та безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями Відповідача і самою шкодою мають Прокурор та Позивачі, а відсутність вини у його діях, що завдали шкоду, в разі доведеності перших трьох складових, - Відповідач.

З приводу неправомірності дій Відповідача суд відмічає наступне.

Неправомірність означає, що порушник скоїв дії чи бездіяльність, які порушують конкретну, чітко визначену, норму чинного законодавства.

В якості таких Прокурором наведені наступні.

Згідно з п.1 ч.2 ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до п.5 ст.64 Лісового кодексу України, яка регулює основні вимоги щодо ведення лісового господарства, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За приписами статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

З усіх цих викладених норм вбачається, що в них зазначене лише загальне положення про обовязок постійних лісокористувачів забезпечувати охорону лісів, проте, жодного чіткого переліку дій та заходів, які мав вчинити для охорони лісу постійний лісокористувач, і не вчинення яких можна було б вмінити в даному випадку Відповідачу, ці норми не містять.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.86 Лісового кодексу України:

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Прокурором та Позивачами не наведено ні Переліку заходів проти незаконних рубок, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, ні жодного іншого нормативно-правового акту, який би містив такий перелік дій чи заходів по охороні лісу.

Враховуючи викладене, ухвалами суду від Прокурора та Позивачів було витребувано письмове пояснення, в чому саме виявилася протиправна бездіяльність Відповідача в даному випадку, а саме, яких, принаймні, не юридично, а фактично, конкретно і чітко визначених та достатніх для уникнення незаконної порубки заходів міг вжити Відповідач, але не вжив.

Такого пояснення саме щодо, яких, принаймні, не юридично, а фактично, конкретно і чітко визначених та достатніх для уникнення незаконної порубки заходів міг вжити Відповідач, від Прокурора та Позивачів суду також не надійшло.

За викладених обставин, звинувачення Прокурором та Позивачами Відповідача у порушенні загальних абстрактних норм про обовязок постійних лісокористувачів забезпечити охорону лісу носить такий самий абстрактний характер, а саме, що Відповідач не вжив якісь невідомі, невизначені та неконкретизовані ні юридичною нормою, ні з фактичної сторони дії та заходи, які були б дійсно достатніми для уникнення незаконної порубки лісу, тобто, дане звинувачення фактично балансує на грані припущення.

Разом з тим, Прокурор даним позовом бажає притягнути Відповідача до цивільно-правової відповідальності за скоєння цивільного правопорушення, а тому ним має бути доведено порушення шляхом чітко і конкретно визначеної дії або бездіяльності чіткої і конкретної норми чинного законодавства.

Враховуючи, що Прокурором та Позивачами не наведено чіткого переліку дій та заходів, які або передбачені чинним законодавством, або фактично могли б бути визначені як дійсно достатні для уникнення незаконної порубки дерев сторонніми особами, які міг і повинен був вчинити Відповідач і не вчинив, суд доходить висновку, що Прокурором та Позивачами не доведено факту саме незаконної або неправомірної бездіяльності (або дій) Відповідача стосовно забезпечення охорони лісу, що перебуває в його постійному користуванні.

Стосовно завдання шкоди та її розміру суд відмічає наступне.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України:

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до абз.5 п.п.6.1. п.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України за №02-5/744 від 27.06.2001 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (з наступними змінами)

У розгляді справ зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням їх незаконною вирубкою, господарським судам слід перевіряти, яким чином (зокрема із застосуванням яких вимірювальних засобів) проводилися заміри пнів та чи відображені ці дані у акті. За відсутності відповідних даних у господарського суду немає підстав для задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що фактично єдиним документом, на підставі якого здійснено розрахунок розміру завданої шкоди, є акти огляду місця вчиненння правопорушення лісового законодавства, складені самим Відповідачем.

Даних, яким чином та, зокрема, із застосуванням яких вимірювальних засобів проводилися заміри пнів, дані акти не містять.

Прокурор посилається лише на пояснення ОСОБА_6 від 17.02.2017, в яких зазначено, що замірювання пнів здійснювалося звичайною ручною рулеткою навхрест, без врахування товщини кори, у подальшому вираховувався середній діаметр пня, інших приладів не застосовували.

Доказів перевірки цих даних уповноваженим контролюючим чи правоохоронним органом зі складанням відповідного акту чи протоколу і відображенням вищевказаних даних про результати замірів та застосовані вимірювальні засоби ні Прокурором, ні Позивачами суду не представлено.

За викладених обставин, суд вважає недопустимим в даній справі доказом щодо кількості, виду і, головне, діаметрів пнів зрубаних дерев складені саме Відповідачем акти огляду місця вчиненння правопорушення лісового законодавства.

Інших доказів щодо кількості, виду і, головне, діаметрів пнів зрубаних дерев, як і доказів здійснення розрахунку завданої шкоди саме на підставі цих інших документів, а не лише актів огляду місця вчиненння правопорушення лісового законодавства Відповідача, Прокурором і Позивачами суду не представлено, а отже наданий ними до позову в якості доказу розміру завданої шкоди розрахунок є недостовірним доказом, а розмір завданої шкоди Прокурором та Позивачами недоведений.

Крім того, відповідно до п.6.1.2. Розяснення:

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненного невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Тобто факт порушення природоохоронного законодавства має встановлюватися саме відповідними контролюючими органами і допустимим доказом в даному випадку є саме акт перевірки, складений таким контролюючим органом.

Щодо наявності безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою, суд відмічає.

Як зазначено вище, відповідно до ч.ч.2-4 п.6 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України за N02-5/215 від 01.04.94р. Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди:

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України. Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Таким чином, має бути доведено, що шкода є наслідком дій або бездіяльності виключно завдавача, які з безпосередністю, неминучістю та невідворотністю завдають дану шкоду.

На думку суду, такий причинний зв'язок існує виключно у особи, яка безпосередньо вчинила незаконну рубку, оскільки саме її дії у вигляді незаконного рубання лісу з безпосередністю, неминучістю та невідворотністю і причинили завдану шкоду.

Враховуючи даний висновок суду, а також, вищевказаний висновок суду щодо недоведеності Прокурором та Позивачами саме неправомірної та незаконної бездіяльності (або дій) Відповідача по охороні даного лісу, суд вважає, що Прокурором та Позивачами не доведено безпосередній причинний зв'язок, а саме, що бездіяльність чи дії Відповідача, а не особи, що фактично зрубала ліс, з безпосередністю, неминучістю та невідворотністю і причинили завдану шкоду.

Стосовно вини Відповідача суд відмічає наступне.

Як зазначено вище, згідно з ч.ч.1,2 ст.86 Лісового кодексу України:

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Прокурором та Позивачами не наведено ні Переліку заходів проти незаконних рубок, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, ні жодного іншого нормативно-правового акту, який би містив такий перелік дій чи заходів по охороні лісу.

Разом з тим, з представлених Відповідачем пояснень та документів вбачається наступне.

У поясненнях Відповідача зазначено, що ДП „Холминське лісове господарство ведення лісового господарства здійснює на основі матеріалів лісовпорядкування, а саме: Проекту організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства „Холминське лісове господарство обласного управління лісового та мисливського господарства, яке розроблене Українським державним проектно-лісовпорядним виробничим об'єднанням Харківська лісовпорядна експедиція та затверджене протоколом другої лісовпорядної наради від 11 липня 2012 року.

Відповідно до матеріалів лісовпорядкування п.5.9. розділу 5 "Охорона лісу" передбачено на території лісгоспу 52 майстерських обходи, в тому числі в Сосницькому лісництві передбачено 10 майстерських обходів. За кожним обходом повинен бути закріплений майстер лісу. Згідно штатного розпису по Сосницькому лісництву передбачено 10 працівників державної лісової охорони, тобто підприємством норматив посадових осіб витримано.

Порода та категорія дерев визначалася спеціалістами лісового господарства окомірно, кількість дерев шляхом переліку та запису в ОСОБА_7 огляду, діаметр пнів зрубаних вимірювався металевою стрічкою ТОРЕХ ГОСТ-7502-89.

Відповідно до наказу ДП „Холминське лісове господарство Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства №9 від 13 січня 2014 року "Про створення рейдових груп по охороні лісів" з 13 січня 2014 року в кожному лісництві створено рейдові бригади по охороні лісів від вчинення правопорушень лісового законодавства, до складу яких, зокрема по Сосницькому лісництву, включені: лісничий ОСОБА_5, пом. лісничого ОСОБА_8, майстри лісу ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Згідно з п.5 вказаного наказу при щоразовому проведенні рейду проводити оформлення маршрутного рейдового листка, на проведення рейду по боротьбі з лісопорушеннями, актами браконьєрства та іншими правопорушеннями лісового законодавства.

Наказом ДП „Холминське лісове господарство Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства №190-к від 10 грудня 2013 року "Про звільнення з роботи" з Сосницького лісництва звільнено ОСОБА_11, майстра лісу обх.№9 з 10.12.2013, на період відсутності основного працівника, з 11.12.2013 обх.№9 передано під охорону майстру лісу обх. №10 ОСОБА_6

Відповідно до наказу ДП „Холминське лісове господарство Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства №59-к від 05 травня 2014 року "Про прийом на роботу та переведення" в Сосницькому лісництві переведено ОСОБА_6 майстром лісу обх. №9 з 05 травня 2014 року, звільнивши від обов'язків майстра лісу обх. №10.

Наказом Державного підприємства „Холминське лісове господарство Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства №70 від 24 червня 2014 року "Про закріплення техніки за водіями та по підрозділах" закріплено за підрозділами, та в розрізі підрозділів за водіями з відведенням місця стоянки згідно розташування підрозділів відповідну автомобільну, тракторну техніку.

У матеріалах справи містяться копії маршрутних рейдових листків на проведення рейду по боротьбі з лісопорушеннями, актами браконьєрства та іншими порушеннями на території Менського, Сосницького району №15 від 16.08.2014, №16 від 31.08.2014, №17 від 06.09.2014, №18 від 28.09.2014, №19 від 11.10.2014, №20 від 19.10.2014, з яких вбачається, що лісопорушень не виявлено.

Також Відповідачем надані копії:

- лісорубного квитка серія 02 ЛКБ №470871 від 23.05.2014, відповідно до якого ДП „Холминський лісгосп Сосницьке лісництво дозволяється вибіркова санітарна рубка на підставі плану санітарно-оздоровчих заходів на 2014р.;

- акту санітарного обстеження лісових насаджень, які входять до складу природно-заповідного фонду ДП „Холминський лісгосп від 08.05.2014, в якому зазначено, що доцільно провести санітарно вибіркові рубки на площі 37,3 га.

- планів проведення санітарно-оздоровчих заходів ДП „Холминське лісгосп Сосницьке лісництво на 2014 рік;

- акту санітарного обстеження лісових насаджень, які входять до складу природно-заповідного фонду ДП „Холминське лісове господарство ЧОУЛМГ від 05.02.2014, з якого вбачається, що в результаті обстежених насаджень (Сосницьке лісництво) на площі 605,8 га спостерігаються поодинокі вітровальні дерева, всихання дерев сосни звичаної пошкодження дерев раком сірянкою, сосновою губкою та гнилевими хворобами, насадження вимагає проведення санітарно-оздоровчих заходів, а саме ВРС;

- переліково-облікових відомостей дерев (Сосницьке лісництво), що не вимічені в рубку, відомостей переліку дерев, що підлягають рубці по проміжному користуванню в 2014 році ДП „Холминський лісгосп Сосницьке лісництво, нумераційних відомостей дерев, визначених у вибіркову санітарну рубку, планчиків ділянок, відведених під вибірково санітарну рубку на 2014 рік ДП „Холминський лісгосп Сосницьке лісництво (урочище "Макошино", квартал 112).

Як зазначає Відповідач, в ході проведення 05.02.2014 та 08.05.2014 санітарних обстежень лісових насаджень, які входять до складу природно-заповідного фонду ДП „Холминський лісгосп, в тому числі 112 кварталі, не було виявлено самовільно зрубаних дерев.

Відповідно до плану проведення санітарно-оздоровчих заходів була проведена вибірково санітарна рубка.

На підприємстві було затверджено посадову інструкцію лісничого.

Так, згідно з посадовою інструкцією лісничого, затвердженою директором ДП „Холминський лісгосп 01.12.2013, лісничий, зокрема:

- організовує виконання лісокультурних, лісо- і гідролісомеліоративних та інших лісогосподарських робіт, профілактичних протипожежних заходів, заходів з охорони лісів від шкідників та хвороб лісонасінневої справи, побічних лісових користувань, підсобного сільського господарства, відведення лісосік та відпуск лісу на пні (п.3 розділу ІІ інструкції);

- забезпечує додержання правил відпуску лісу на пні, рубанні лісу, побічного користування лісом, пожежної безпеки, санітарних і природоохоронних правил у лісах (п.9 розділу ІІ інструкції);

- проводить огляд місць рубок і заготовленої деревини та іншої продукції лісу, складає протоколи (акти) про лісопорушення, порушення правил полювання та пожежної безпеки в лісах (п.10 розділу ІІ інструкції);

- перевіряє правильність складання підлеглими йому працівниками державної лісової охорони протоколів (актів) про лісопорушення і своєчасно подає їх керівнику підприємства (п.11 розділу ІІ інструкції).

При цьому, лісничий несе відповідальність:

- за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, в межах, визначених чинним законодавством України про працю;

- за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України;

- за завдання матеріальної шкоди, в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України;

- неприйняття мір по усуненню причин, які викликали виробничий травматизм, створення належних умов праці працюючим.

Також на підприємстві було затверджено посадову інструкцію майстра лісу (обходу).

Так, згідно з посадовою інструкцією майстра лісу (обходу), затвердженою директором ДП „Холминський лісгосп 01.12.2013, майстра лісу (обходу), зокрема зобов'язаний:

- організовувати виконання усіх видів робіт у своєму обході, охорону лісів від лісопорушень, пожеж (п.2.1 розділу 2 інструкції);

- складати протоколи про порушення правил пожежної безпеки в лісі, незаконної рубки лісу, порушення правил сінокосіння, полювання, інших видів користування лісом і віддавати їх майстру лісу (дільниці) (п.2.5 розділу 2 інструкції);

- бере участь в обліку об'ємів та якості виконуваних робіт, також несе повну матеріальну відповідальність за збереження лісопродукції (п.2.9 розділу 2 інструкції).

При цьому, майстер лісу (обходу), несе відповідальність за:

- за невиконання функціональних і службових обов'язків несе дисциплінарну відповідальність (догана або звільнення з роботи), адміністративну, матеріальну, кримінальну відповідальність. Крім цього, за недоліки в роботі адміністрація лісгоспу може позбавити майстра лісу премії (повністю або частково).

Крім того, директором ДП „Холминський лісгосп 01.12.2013 затверджено посадову інструкцію інженера охорони та захисту лісу.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2014 лісничим Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп ОСОБА_5 за участю майстра лісу обх. №9 ОСОБА_6 складено акти огляду вчинення правопорушення лісового законодавства.

Тобто, саме працівниками Відповідача в ході виконання ними своїх обовязків по охороні лісу було виявлено та одразу зафіксовано факт незаконної порубки актами огляду вчинення правопорушення лісового законодавства, які фактично є єдиним доказом в даній справі самої цієї порубки і параметрів зрубаного лісу.

Листом від 05.01.2015 №46 Менський районний відділ Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області повідомив ДП „Холминський лісгосп, що Менським РВ УМВС проводилась перевірка за зверненням від 05.12.2014 року №3615 (ЄО №3225 від 01.11.14 року, ЄО від 14.11.14 року, ЄО №3499 від 24.11.14 року) з приводу незаконної порубки 34 дерев сирої та сухостійної деревини невідомими особами в кв.112 Сосницького лісництва. Враховуючи те, що згідно зібраних даних та встановлених обставин в даному випадку відсутні ознаки складу злочину, передбачені КК України, по даному факту було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. При встановленні осіб, які причетні до даної події,їх буле притягнуто до відповідальності згідно до чинного законодавства. Матеріали перевірки знаходяться в Менському РВ УМВС.

Згідно з листом СВ Менського ВП в Чернігівській області від 22.02.2017 ДП „Холминський лісгосп проінформовано, що за фактом незаконної порубки дерев, що мала місце в квадраті № 112 біля смт. Макошино Менського району в 2015 році за зверненням лісничого ОСОБА_5 16.03.2015 було відкрито кримінальне провадження №12015270170000100 за ст. 246 КК України від 16.03.2015 року, в ході досудового слідства було встановлено, що невідомі особи протягом кінця 2014 року та початку 2015 року здійснили порубку 34 дерев сирої та сухої деревини, чим було завдано загального збитку на 93356 гривень. В звязку з тим, що в ході слідства було встановлено, що незаконні порубки здійснювались протягом тривалого часу а тому в кожному конкретному випадку сума збитку була недостатня для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а вбачалися ознаки адміністративного правопорушення, тому слідчим 15.11.2016 року прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі ч.1. п.2 ст.284 КПК України.

До листа доданий витяг з кримінального провадження №12015270170000100.

У листі Менського відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області від 20.02.2017 №1575/124/43-17 ДП „Холминське лісове господарство повідомлено про те, що до Менського РВ УМВС дійсно надходили звернення щодо незаконної порубки дерев на території Сосницького лісництва, а саме:

01.11.2014 надійшла заява від ОСОБА_5 жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, який просить вжити заходів до невідомих осіб, які займаються порубкою дерев. Дане звернення зареєстроване в ЖЕО за №3225 та списано у справу відповідно до Закону України "Про звернення громадян" за №2703 від 13.12.2014 року.

14.11.2014 року через секретаря із СБУ надійшли матеріали по факту самовільної порубки лісу на території Сосницького району. Дане звернення зареєстроване в ЖЕО за №3375 та долучено до ЄО №3225 від 01.11.2014 року.

24.11.2014 року до Менського РВ УМВС через секретаря з ДП "Холменського лісового господарства" надійшла заява по факту незаконної рубки дерев без відповідних дерев без відповідних документів. Дане звернення зареєстроване в ЖЕО за №3499 та долучено до ЄО за №3499 від 24.11.2014 року.

Оскільки в даних подіях не вбачалося ознак злочину тому кримінальне провадження не розпочиналось, матеріали перевірки знаходяться в архіві Менського ВП ГУНП в Чернігівській області.

Разом з тим, постановою слідчого СВ Менського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_12 від 15.11.2016 про закриття кримінального провадження, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270170000100, закрито.

Як вбачається з пояснень Прокурора, останній вважає, що встановити осіб, винних у самовільній порубці дерев не представилось можливим у тому числі через незабезпечення належної охорони лісу та несвоєчасного повідомлення про факт незаконної порубки дерев.

Працівниками правоохоронного органу під час з'ясування обставин справи у 2014 році також з'ясовано, що з осені 2014 року від даного лісового масиву в напрямку смт. Макошино рухались гужові повозки та вантажні автомобілі, завантажені деревиною. Правоохоронцями здійснений подвірний обхід господарств жителів смт. Макошино, однак деревини сосни, клену та беріз не виявлено.

Таким чином, Прокурор вважає, що максимально вжиті заходи в межах кримінального процесуального законодавства правоохоронним органом з метою встановлення лісопорушників.

Звернення Відповідача до правоохоронних органів відбулося вже за фактом здійсненої незаконної рубки дерев невстановленими особами. Також у письмових поясненнях Прокурор зазначає, що Відповідач у свій час погодився із винесеним висновком Менського РВ УМВС в області від 03.01.2015 щодо припинення перевірки за фактом незаконної порубки, про що свідчить той факт, що внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування здійснено за ініціативою посадових осіб державного підприємства, а за результатами внутрішньої перевірки матеріалів ведення єдиного обліку Менським РВ УМВС в області.

Вищевказані доводи Прокурора не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, саме 31.10.2014, тобто в один день, лісничим Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп ОСОБА_5 за участю майстра лісу обх. №9 ОСОБА_6 було виявлені всі зазначені в позові незаконні порубки дерев та складено відповідні акти огляду вчинення правопорушення лісового законодавства.

З вищевказаного листа Менського відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області від 20.02.2017 №1575/124/43-17 вбачається, що перше звернення з приводу незаконної порубки до даного відділу надійшло вже на наступний день, а саме 01.11.2014 від вищезазначеного лісничого Сосницького лісництва ДП „Холминський лісгосп ОСОБА_5

Зазначене повністю спростовує доводи Прокурора про те, що встановленню винних у порубці осіб перешкодила несвоєчасність звернення Відповідача до правоохоронних органів.

В подальшому від Відповідача надійшли додаткові звернення від 14.11.14 року, 24.11.14 та 05.12.2014 року.

ОСОБА_1, після більш ніж двомісячної перевірки (з моменту першого звернення) листом від 05.01.2015 №46 Менський районний відділ Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області повідомив ДП „Холминський лісгосп, що Менським РВ УМВС за результатами перевірки зазначених звернень встановлено, що згідно зібраних даних та встановлених обставин в даному випадку відсутні ознаки складу злочину, передбачені КК України, по даному факту було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Тобто, спочатку органами міліції взагалі навіть не було порушено кримінальну справу.

При тому, що з доданих Прокурором до позову доказів вбачається, що порубка здійснена саме в заповідному урочищі, тобто, на землях природно-заповідного фонду.

Лише 16.03.2015, тобто майже через півроку після порубки, за даним фактом було відкрито кримінальне провадження.

ОСОБА_1, 15.11.2016 дане кримінальне провадження було закрите без встановлення осіб, що безпосередньо скоїли незаконну порубку, та притягнення їх до відповідальності.

При цьому, в даній постанові зазначено, що в ході досудового слідства було встановлено, що невідомі особи протягом кінця 2014 року та початку 2015 року здійснили порубку 34 дерев сирої та сухої деревини, чим було завдано загального збитку на 93356 гривень, що незаконні порубки здійснювались протягом тривалого часу, а тому в кожному конкретному випадку сума збитку була недостатня для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, а вбачаються ознаки адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, судом витребовувалися від Прокурора належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які засвідчують або підтверджують, що незаконна порубка відбулася не в один день, а протягом кінця 2014 року та початку 2015 року, і що неможливість встановлення правоохоронними органами винних осіб сталася, в тому числі, через несвоєчасне повідомлення Відповідачем про кожну з цих порубок до зазначених органів.

В якості практичного єдиного доказу суду Прокурором був представлений акт огляду місяця події, на який фактично мається і єдине посилання в постанові про закриття кримінального провадження, який був складений 15.10.2015 року, тобто майже через рік після виявлення порубки.

Враховуючи такий значний проміжок часу, суд не може визнати зазначений акт в якості належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу, що незаконна порубка відбулася не в один день, а протягом кінця 2014 року та початку 2015 року, і що неможливість встановлення правоохоронними органами винних осіб сталася, в тому числі, через несвоєчасне повідомлення Відповідачем про кожну з цих порубок до зазначених органів.

Вищевказана постанова про закриття кримінального провадження Прокурором не скасовувалася та вважається ним законною та обґрунтованою.

З викладеного вбачається, що після закриття кримінального провадження особи, що дійсно скоїли порубку лісу, правоохоронними органами не розшукуються, а Відповідач відповідних повноважень по здійсненню розшуку не має.

Згідно зі ст.1 Закону України Про міліцію в редакції, чинній на момент виявлення порубки:

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до абз.3,5,6 ст.2 вказаного Закону:

Основними завданнями міліції є:

·запобігання правопорушенням та їх припинення;

·виявлення кримінальних правопорушень;

·участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно з п.п.2,4,6,9 ст.10 зазначеного Закону:

Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:

2) виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

4) брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;

6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;

9) розшукувати осіб у випадках, передбачених законодавством та міжнародними договорами України.

Відповідно до п.3. ч.1 ст.2 Закону України Про прокуратуру:

На прокуратуру покладаються такі функції:

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Відповідно до ч.5 ст.86 Лісового кодексу України:

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, обовязок забезпечення охорони лісів, в т.ч. і від скоєння правопорушень щодо них іншими особами, покладений не тільки на постійних лісокористувачів, а й на інші органи державної влади та місцевого самоврядування, в т.ч. і правоохоронні органи.

Зазначене додатково підтверджує вищевказаний висновок суду про відсутність прямого та безпосереднього причинного звязку, а саме, що виключно бездіяльність або дії Відповідача призвела до завданої шкоди.

При цьому, лише правоохоронні органи наділені правами, обовязками та повноваженнями здійснювати пошук правопорушників, зокрема і тих, які скоїли незаконну порубку лісу, та притягувати їх до відповідальності.

З всього вищевикладеного вбачається, що в даному випадку Відповідачем розроблено та виконано всі можливі та залежні від нього заходи по охороні лісу від незаконних порубок, виявленню таких порубок, їх документуванню та передачі до правоохоронних органів для розшуку та притягнення до відповідальності винних осіб, а отже Відповідачем доведено відсутність його вини у завданій шкоди.

Зазначені висновки суду підтверджується висновками викладеними в постановах Вищого господарського суду України від 08.11.2016 по справі №927/266/16.

Натомість, правоохоронні органи свою бездіяльність, некомпетентність чи небажання з невідомих причин знайти справжніх порушників, які незаконно вирубали ліс, та притягнути їх до відповідальності, забезпечивши, крім мети кари, також досягнення таких загальновідомих цілей покарання, як запобігання вчиненню нових правопорушень як порушниками, так і іншими особами, а отже і вину у не розкритті правопорушення через бездіяльність своїх співробітників, намагаються найлегшим шляхом найменшого спротиву перекласти вину на Відповідача, якого і шукати не треба, тим самим фактично створюючи відчуття безкарності та заохочення до нових незаконних рубок, як у дійсних правопорушників, так і осіб, які ще вагаються скоїти таке правопорушення.

При цьому, Прокурор, вміняючи Відповідачу не вжиття всіх невідомих та абстрактних можливих заходів по охороні лісу від незаконних рубок, не довів вжиття правоохоронними органами таких же всіх можливих заходів для встановлення та притягнення до відповідальності особи, яка вчинили незаконну рубку.

Також, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Згідно з ч.2 ст.58 Конституції України:

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Обґрунтовуючи наявність порушення в діях Відповідача та підстави притягнення його до відповідальності Прокурор та Позивачі посилалися на наступні правові акти.

Згідно з ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища":

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

З наведених статей вбачається, що вони носять загальний характер без жодної конкретизації, за які конкретно правопорушення у сфері лісових правовідносин може бути притягнуто до відповідальності.

Разом з тим, такий детальний перелік містить ч.2 ст.105 Лісового кодексу України.

Прокурор посилається, на порушення Відповідачем п.5 цієї частини, який передбачає відповідальність за порушення строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

ОСОБА_1, як зазначено вище, Прокурором та Позивачами не доведено встановлення чинним законодавством чіткого та конкретного переліку заходів, які має вичинити постійний лісокористувач для охорони лісу від незаконних рубок.

В свою чергу, пункт 1 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України передбачає, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, тобто, особи, які здійснили таке незаконне вирубування.

В постанові Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, яка зазначена в поясненнях Позивача-2 як такси, на підставі яких здійснено розрахунок розміру завданої шкоди, прямо зазначено про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, тобто ця постанова стосується розрахунку шкоди щодо осіб, які безпосередньо здійснили незаконне вирубування.

Крім того, і в постанові Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 N541 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, яка зазначена в розрахунку розміру шкоди Позивача-2 та на підставі яких здійснено розрахунок розміру завданої шкоди, прямо зазначено про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у межах територій та обєктів природно-заповідного фонду, зокрема, внаслідок: незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здеревяніле стебло, до ступеня припинення росту (додаток №1), тобто ця постанова стосується розрахунку шкоди щодо осіб, які безпосередньо здійснили незаконне вирубування.

Тобто, і наведені нормативні акти підтверджують висновок суду, що нести відповідальність за завдану шкоду в даному випадку має виключно особа, яка здійснила незаконну порубку.

Також суд відмічає наступне.

В якості Позивачів по даній справі Прокурор визначив Макошинську селищну раду Менського району Чернігівської області та Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.1 Господарського процесуального кодексу України:

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, звертатися з позовами до господарського суду мають право лише:

1. особи, які мають порушені господарські або цивільні права або охоронювані законом інтереси;

2. державні та інші органи чи особи у чітко передбачених чинним законодавством випадках.

Предметом даного судового розгляду є господарській спір про стягнення цивільної позадоговірної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, яка є ключовою статтею для стягнення такої шкоди:

"Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, право звернення до суду про стягнення цивільної позадоговірної шкоди належить саме тій особі, майну якої завдано таку шкоду.

Згідно зі ст.9 Лісового кодексу України:

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.11 зазначеного Кодексу:

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Відповідно до абз.3 п.п. а пункту 3 частини ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 6 вересня 2012 року №5245-VІ, який набрав чинності з 01.01.2013, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

На підставі розпорядження Менської державної адміністрації № 325 від 12.10.2005 Державному підприємству „Холминське лісове господарство видано державний акт ЯЯ №370729 на право постійного користування земельною ділянкою площею 536,00 га, яка розташована: смт. Макошине, Менський район, Чернігівська область, для ведення лісового господарства. Даний державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03058440001.

Належних нормативно-правових обґрунтувань чи доказів, належності цієї земельної ділянки саме до комунальної власності Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області Прокурором та Позивачами суду не представлено.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що у Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області відсутні в даному випадку порушені незаконною порубкою господарські або цивільні права або охоронювані законом інтереси.

Також в обґрунтування обраного Позивача-1 Прокурор посилається на вимоги п.7 ч.3 ст.29, п.7 ч.2 ст. 69 Бюджетного кодексу України.

Частину другу статті 69 виключено на підставі Закону Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28.12.2014.

Згідно з п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України:

Джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.69-1 наведеного Кодексу:

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів обєднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Дані доводи, судом не можуть бути прийняті з наступних підстав.

По-перше, вищевказані норми регулюють бюджетні правовідносини, які в силу положень ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.4 Господарського кодексу України не відносяться до господарських чи цивільних правовідносин і не регулюються зазначеним законодавством, а отже жодним чином не відносяться до питання виникнення саме господарських або цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, порушення яких є предметом розгляду господарського суду.

По-друге, з цих норм вбачається, що ця шкода розподіляється між Державним та місцевим бюджетом, а місцевий розподіляється між сільським та обласним бюджетом, що додатково підтверджує, що ці норми регулюють лише технічний алгоритм розподілу коштів всередині бюджетів, а не виникнення господарських чи цивільних прав, що дало б змогу визначити постраждалу внаслідок заподіяння цивільної шкоди особу.

Також, обрання такого Позивача-1 Прокурор у позові та поясненнях обґрунтовував наступним.

Земельні ділянки, на яких скоєно незаконну порубку, розташовані на території даної Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області, зокрема, квартал 112.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Вказане положення міститься також у ст. 324 ЦК України.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Законом України Про місцеве самоврядування в Україні повноваження органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виділено в окрему статтю.

Зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту б ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України).

Ст. 15 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Разом з тим, наведений пункт б ч.1 стаття 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні стосується делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

ОСОБА_1, по-перше, в даному випадку Позивачем-1 Прокурор визначив безпосередньо саму сільську раду, а не її виконавчий орган; по-друге не представив ніяких рішень сільради про делегування таких повноважень своєму виконавчому органу.

Таким чином, наведення стаття не стосується наявної ситуації.

В свою чергу, Закон України Про охорону навколишнього природного середовища є загальним нормативно-правовим актом, який стосується всього навколишнього середовища.

При цьому, стаття 15 цього Закону прямо визначає, що місцеві ради здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища саме в межах своєї компетенції, яка в силу ч.2 ст.19 Конституції України має чітко встановлюватися Конституцією та Законами України.

Спеціальним нормативним актом, який регулює саме лісові правовідносини, а отже підлягає в даному випадку першочерговому застосуванню перед іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, є Лісовий кодекс України, стаття 33 якого Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері лісових відносин передбачає наступне:

Сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території:

1) передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними;

2) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними;

3) беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання;

4) організовують благоустрій лісових ділянок і культурно-побутове обслуговування відпочиваючих у лісах, що використовуються для цих цілей;

5) встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з місцевого бюджету на ведення лісового господарства;

6) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Таким чином, ніяких контрольних функцій сільських, селищних та міських рад саме у сфері лісових правовідносин, а не інших правовідносин стосовно інших обєктів навколишнього природного середовище, ні дана стаття, ні інші статті Лісового кодексу України не містять.

Даний висновок суду підтверджується і тим, що Прокурором та Позивачами не представлено витребуваних судом письмових пояснень:

·яка частина, якої статті, якого Кодексу чи Закону встановлює компетенцію місцевих рад по здійсненню державного контролю саме в сфері лісових правовідносин, особливо стосовно самовільних порубок, в т.ч. надає право проводити перевірки, складати відповідні акти перевірок та розрахунки завданої шкоди, звертатися з відповідними позовами, і стосовно лісів якої саме форми власності: державної чи комунальної;

·які контрольні функції зі складанням відповідних документів в даному випадку були здійснені саме Держекоінспекцією в Чернігівській області та Макошинською селищною радою.

А отже Макошинська селищна рада не є і контролюючим органом в даному випадку.

Передбаченого чинним законодавством випадку чи права у сільських рад звертатися з позовами про стягнення шкоди, завданої порушенням лісового законодавства, не як постраждалої особи, а як державного, контролюючого або іншого, органу, як це вимагається вищенаведеною ч.2 ст.1 Господарського процесуального кодексу України, Прокурором та Позивачами суду не представлено.

Обґрунтовуючи визначення Державної екологічної інспекції у Чернігівській області у якості Позивача-2 Прокурор посилається на норми. ст.20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, відповідно до якої Державній екологічній інспекції, як спеціально уповноваженому органу з питань екології та природних ресурсів, надано право здійснювати контроль за використанням та охороною земель, надр, лісів та дотриманням норм екологічної безпеки.

Статтею 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Держекоінспекції україни від 12.12.2011 №136, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно із п.п. «г» п.4.2. Положення Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавтва про охоронуя, захист, використання та відтворення лісів.

Пунктом 6.11. Положення передбачено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Таким чином, Позивач-2 є належним Позивачем у справі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України:

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що Прокурором та Позивачами не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ні наявності всіх необхідних підстав для стягнення шкоди, ні наявності порушених прав або охоронюваних інтересів у обраного Прокурором Позивача-1 по даній справі, чи наявності у цього Позивача-1 права звертатися до суду з позов у даному випадку, а тому позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

·у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

·у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."

На підставі вище викладеного, враховуючи повну відмову у позові, судовий збір у повному обсязі в сумі 1600,00 грн. покладається на Прокуратуру Чернігівської області, яка фактично сплатила судовий збір за подання даного позову.

Керуючись ст.ст.4-3,33,34,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 10 квітня 2017 року.

Суддя І.В. Кушнір