Рішення № 65882330, 04.04.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017р. Справа № 914/161/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Комунального підприємства "Червоноградський ринок", м. Червоноград

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Червоноград

про внесення змін до Договору №649 від 29 грудня 2011 року надання послуг з користування торговим місцем та його бронювання шляхом визнання Додаткової угоди №2 від 16.12.2015 року укладеною з 01.03.2016 року.

За участю представників сторін:

від позивача: Чопко Соломія Володимирівна - представник;

Воєвода Сергій Георгійович-директор

від відповідача: Богдан Петро Матвійович - адвокат;

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Комунального підприємства "Червоноградський ринок", м. Червоноград до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Червоноград про внесення змін до Договору №649 від 29 грудня 2011 року надання послуг з користування торговим місцем та його бронювання шляхом визнання додаткової угоди №2 від 16.12.2015 року укладеною з 01.03.2016 року.

Ухвалою суду від 20.01.2017р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 31.01.2017р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, ухвалою суду від 31.01.2017 року задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 21.02.2017 року.

Ухвалою суду від 28.02.2017 року розгляд справи призначено на 14.03.2017 року та зобов"язано сторони виконати вимоги ухвал суду від 20.01.2017 року та від 31.01.2017 року. Ухвалою суду від 14.03.2017 року розглянуто та задоволено спільне клопотання сторін за вх.№1176/17 від 14.03.2017 року, продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 04.04.17р.

10.03.2017 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву від 09.03.2017 року (вх.№9624/17 від 10.03.2017 року), якою повідомлено про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи між сторонами цієї справи, про цей же предмет, з тих же підстав та рішення вище перелічених органів з такого спору немає. Також 10.03.2017 року представником позивача подано додаткові пояснення за вх.№9623/17 від 10.03.2017 року з документами згідно вказаного додатку.

14.03.2017 року представником позивача через канцелярію суду подано супровідний лист за вх.№10208/17 від 14.03.2017 року, яким просить долучити до матеріалів справи ксерокопію протоколу розбіжностей про зміну умов договору надання послуг за користування торговим місцем та його бронювання №111.

В судове засідання 04.04.2017р. позивач явку повноважного представника забезпечив, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав усні пояснення по справі.

13.02.2017 року від представника відповідача надійшов відзив по справі за вх.№5741/17 від 13.02.2017 року з документами згідно вказаного додатку. 21.02.2017 року представником позивача через канцелярію суду подано лист за вх.№6944/17 від 21.02.2017 року, яким додано документи згідно вказаного переліку.

14.03.2017 року представником відповідача подано через канцелярію суду заяву за вх.№10182/17 від 14.03.2017 року про технічне фіксування судового процесу. Судом розглянуто та задоволено дане клопотання, в судових засіданнях проводилась технічна фіксація судового процесу.

14.03.2017 року сторонами спільно подано через канцелярію суду клопотання за вх.№1176/17 від 14.03.2017 року про продовження строку розгляду спору терміном на 15 днів, з наступного дня після закінчення двохмісячного строку для вирішення спору. Ухвалою суду від 14.03.2017 року розглянуто та задоволено спільне клопотання сторін за вх.№1176/17 від 14.03.2017 року, продовжено строк розгляду спору на 15 днів з наступного дня після закінчення двохмісячного строку для вирішення спору.

В судове засідання 04.04.2017р. представники позивача явку забезпечили, які позовні вимоги підтримали та просять позов задоволити з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях .

В судове засідання 04.04.2017р. відповідач явку повноважного представника забезпечив, який проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

29 грудня 2011 року між Комунальним підприємством Червоноградський ринок (виконавцем згідно з договором) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (замовником згідно з договором) укладено договір про надання послуг за користування торговим місцем та його бронювання № 649.

Відповідно до п. 1.1 договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати торгове місце на АДРЕСА_1 під контейнер розміром 4,32 кв. м. для реалізації замовником своїх товарів промислові товари (вид товару що реалізується).

Договір набув чинності з 01 січня 2012 року і діє до 31 грудня 2018 року, відповідно до п.5.1 договору.

Доказів в підтвердження припинення дії даного договору, його розірвання чи визнання його судом недійсним сторони не представили та про дані обставини суд не повідомляли.

Згідно до п.2.1. договору №649 від 29.12.2011р. виконавець зобов'язується надати замовнику торгове місце НОМЕР_1, 349, 381; 144,145 під контейнер, який виготовлений за кошти замовника і є його власністю, а замовник зобов'язується вчасно проводити розрахунки з виконавцем за надані послуги.

Відповідно до п. 3.1. договору №649 від 29.12.2011р. замовник оплачує виконавцю за надані послуги: 4,19 грн. за одне торгове місце, яке складає 2 кв. м., згідно калькуляції; 1 грн. за один день бронювання.

За умовами п. 3.2 договору №649 від 29.12.2011р. оплата проводиться попередньо до 27 числа кожного місяця за четвер, п'ятницю, суботу. Бронювання за кожен календарний день місяця. Сума оплати нараховується щомісячно в додатку до договору, який є його невід'ємною частиною.

Доказів в підтвердження підписання сторонами інших додатків до договору, окрім долучених до справи, суду не представлено.

Пунктом 3.4. договору №649 від 29.12.2011р. сторонами встановлено, що зміна вартості послуг можлива при зміні калькуляції.

18.04.2013р. сторонами підписано додаткову угоду про зміну умов договору №649 про надання послуг за користування торговим місцем та його бронювання. Даною угодою п.3.1 договору № 649 сторони погодили викласти в такій редакції : замовник оплачує виконавцю за надані послуги : 5,60 грн. за одне торгове місце, яке складає 2 м. кв. згідно калькуляції; та 1,00 грн. за один день бронювання.

Позивач зазначає, що 15.12.2015р. директором затверджено калькуляцію вартості користування та бронювання торговим місцем на КП «Червоноградський ринок» та 30.12.2015р. видано наказ №229 про підняття тарифів та послуг в зв'язку із зростанням цін на комунальні послуги, індексації зарплати для рентабельного ринку.

Позивач стверджує, що для приведення розміру плати за договором у відповідність до зміни калькуляції, направив відповідачу на підписання два примірники додаткової угоди №2 від 16.12.2015р. про зміну умов договору №649 надання послуг за користування торговим місцем та його бронювання із вимогою повернути один підписаний примірник додаткової угоди.

Доказів надіслання (вручення) відповідачу даної додаткової угоди суду не представлено, докази в підтвердження дати вручення даної додаткової угоди відповідачу, суду також не надано. Також, суду не надано доказів надіслання (вручення) відповідачу калькуляції, чи ознайомлення відповідача із калькуляцією, що є підставою для зміни вартості послуг та внесення змін до дговору в цій частині.

Додатковою угодою № 2 від 16.12.2015р., пункт 3.1 договору викладено у такій редакції: замовник оплачує виконавцю за надані послуги за одне торгове місце згідно калькуляції діючої на даний момент; 4,00грн за один день бронювання. Пунктом 5 даної додаткової угоди передбачено що дана угода набуває чинності з 01.03.2016р.

Як вбачається із змісту даної додаткової угоди №2 , остання підписана позивачем та у графі замовник зазначено ОСОБА_1 не згідна та проставлено підпис. Відповідач повернув додаткову угоду позивачу про що свідчить долучена до матеріалів справи копія додаткової угоди №2 про зміну умов договору №649 надання послуг за користування торговим місцем та його бронювання.

У процесі розгляду даного спору судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 надано позивачу лист із протоколом розбіжностей до додаткової угоди №2 в якому викладено п.3.1 договору в такій редакції : замовник оплачує виконавцю за надані послуги : 4,65 грн. за одне торгове місце, яке складає 2кв.м.; 1,00 грн. за один день бронювання. Пункт 3.4 договору доповнити словами : узгодженої з замовником. Лист і з протоколом розбіжностей отримано комунальним підприємством «Червоноградський ринок» 09.03.16р., що підтверджується відтиском штемпеля позивача за вх. № 01.6/217.

Відповідач у письмових поясненнях вх..№12733/17 від 04.04.17р. зазначає, що отримавши проект додаткової угоди 25.02.2016р. складено протокол розбіжностей і разом з двома примірниками протоколу розбіжностей вручено 09.03.2016р.( вх..№01-6/217) КП «Червоноградський ринок про що свідчить відмітка позивача. Відповідач також зазначає, що Ринок - монополіст, так і не врегулював розбіжностей до цього часу. Відтак, згідно з ч.7ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. Визнання позивачем монополістом послуг зазначено в рішенні адміністративної колегії Львівського Антимонопольного комітету України від 06.03.2015р. № 11 р/к у справі № 3-02-229/2013 (копія рішення долучена до матеріалів справи).

Доказів у підтвердження вжиття заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включення до договору прийнятих пропозицій, суду не надано, доказів передачі розбіжностей, що залишились неврегульованими протягом двадцяти днів, до суду не представлено.

Позивач зазначає, що 26.03.16р. позивачем повідомлено відповідача про неприйняття даного протоколу розбіжностей та про обов'язок здійснювати оплату за користування торговим місцем та його бронювання згідно підписаної додаткової угоди № 2 від 11.12.15р. Доказів надіслання(вручення) даного листа відповідачу не надано.

19.01.17р. позивач звернувся до суду із вимогою внести зміни до договору №649 від 29.12.11р. надання послуг за користування торговим місцем та його бронювання шляхом визнання додаткової угоди №2 від 16.12.2015р. укладеною із 01.03.16р.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Пунктом 3 статті 3 Цивільного кодексу України встановлено принцип свободи договору, який конкретизований у статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших

Згідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За умовами ст.. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 759,761 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається із змісту спірної додаткової угоди №2 від 16.12.15р. позивач не визначає розмір плати за користування одним торговим місцем, а зазначає «за одне торгове місце згідно калькуляції діючої на даний момент», при цьому не визначає, якої саме калькуляції, також не визначає, порядок, періодичність зміни чи повідомлення про зміни калькуляції іншу сторону договору, не визначає поняття «калькуляції діючої на даний момент» чи на момент укладення додаткової угоди чи безпосередньо на момент надання послуг. Дана обставина та умова договору у такій редакції дозволяє в односторонньому порядку змінювати плату за користування торговим місцем, змінюючи калькуляцію, що порушує права іншої сторони договору та ставить у не рівні умови сторони даного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором.

Відповідно до пункту 19 Правил торгівлі на ринках, які затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 N 57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 за N 288/6576, за окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги, зокрема як бронювання торговельних місць. Тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.

Порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів затверджений наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 червня 2009 р. N 638/109 , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 липня 2009 р. за N 600/16616 ( чинний на момент спірних правовідносин) (надалі Порядок) визначає механізм формування економічно обґрунтованих цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (далі - ринки). Цей Порядок застосовується суб'єктами господарювання при укладанні договорів оренди на торгові приміщення (площі) та/або надання послуг з обслуговування приміщень (площ) та надання в оренду торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування на ринках. Порядок визначає розрахунок розміру орендної плати за торгові приміщення (площі) та цін на послуги з обслуговування приміщень (площ) на ринках , згідно якого орендна плата за торгові приміщення (площі) на ринках розраховується орендодавцем виходячи із собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) та прибутку без врахування податку на додану вартість. Розмір орендної плати за торгові приміщення (площі) на ринках розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати виходячи з розміру планованих витрат або фактичних витрат за попередній рік з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік; на основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за місяць; розмір добової орендної плати встановлюється на основі розміру місячної орендної плати, у разі якщо строк оренди менший ніж один місяць; на основі розміру добової орендної плати розраховується розмір погодинної орендної плати. До собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) включаються прямі та непрямі витрати, пов'язані з наданням в оренду торгових приміщень (площ), та/або витрати, пов'язані з обслуговуванням торгових приміщень (площ) на ринках. Прямі витрати, пов'язані з наданням в оренду торговельних місць, та/або прямі витрати, пов'язані з обслуговуванням торговельних місць на ринках, визначаються як витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. До непрямих витрат, пов'язаних з наданням в оренду торговельних місць, та/або непрямих витрат, пов'язаних з обслуговуванням торговельних місць на ринках, належать витрати: на оплату праці адміністративного та технічного персоналу; на тепло-, водопостачання і водовідведення, електроенергію, вивіз сміття; на послуги з прибирання, охорони та пожежної охорони приміщень; утримання медпунктів, лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи, санвузлів, кімнат гігієни, кімнати міліції; на амортизацію основних засобів та нематеріальних активів. До собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) не можуть бути віднесені: суми безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; суми визнаних штрафів, пені, неустойки; суми коштів або вартість товарів, що добровільно перераховуються (передаються) іншим юридичним та фізичним особам, у тому числі у вигляді фінансової або матеріальної допомоги, включаючи благодійну, спонсорську та шефську допомогу; суми нестачі та втрат від псування цінностей; вартість реалізованих виробничих запасів. Собівартість надання в оренду 1 кв. м торгового приміщення (площі) розраховується шляхом ділення витрат (згідно з пунктом 3 цього розділу) на загальну площу торговельних місць згідно з планом території ринку, які надаються в оренду. Залежно від розташування та облаштування торговельного місця або виду продукції, що реалізується, орендодавець має право диференціювати вартість оренди 1 кв. м. торговельного місця у межах загальної вартості витрат, пов'язаних з наданням в оренду всіх торговельних місць на ринку. У разі наявності у орендаря приладів обліку витрат водо-, тепло-, газо-та електропостачання оплата послуг із обслуговування приміщень (площ) здійснюється за показниками цих приладів залежно від кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло-, газо-, водопостачання. Прибуток за надання в оренду торгового приміщення (площі) розраховується як добуток собівартості надання в оренду торгового приміщення (площі) та рентабельності. Нормативи рентабельності встановлюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" та не повинна перевищувати 20 відсотків. У разі якщо орендовані приміщення (площі) на ринках або їх частини передаються в оренду третім особам (суборенда), то розмір орендної плати за такі приміщення (площі) сумарно не повинен перевищувати 20 відсотків розміру, зазначеного у договорі оренди, укладеному з орендодавцем.

У представлених суду документах, зокрема калькуляції від 15.12.15р. в підтвердження обґрунтованості визначеного тарифу, щодо послуги бронювання, не вказано та невизначено за який період проведено калькуляцію, (рік , квартал, місяць), не визначено та не включено собівартість надання в оренду 1 кв. м. торгового приміщення (площі)), до критеріїв розрахунку включено кількість торгових місць, а не загальна площа торговельних місць і т. ін., що суперечить встановленому порядку розрахунку.

Окрім цього, пунктом 19 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 22.03.2002 за №288/6576 (із змінами) (надалі - Правила), передбачено, що за окрему плату продавцям можуть надаватися інші послуги, зокрема послуга з бронювання торговельних місць. При цьому, розділом III Порядку встановлений окремий порядок розрахунку послуг, які не включені до розрахунку собівартості орендної плати за торговельне місце. Таким чином, послуга з бронювання не відноситься до послуг з надання торговельних місць в оренду та її розрахунок має здійснюватись в іншому порядку. Як вбачається із представленої позивачем калькуляції позивачем проведено калькуляцію вартості користування та бронювання торговим місцем не розмежовуючи вказані послуги та порядок їх розрахунку.

Відтак, за даних обставин та наданих суду доказів, відсутні допустимі та належні докази в підтвердження визначення та встановлення відповідно до встановленого порядку економічно обґрунтованої ціни у розмірі 4 грн. на послугу бронювання торгового місця.

Слід також зазначити, що позивачем в обґрунтування підставності визначення тарифу 4,00грн. вартості користування та бронювання торговим місцем, долучено затверджену директором ринку 15.12.15р. калькуляцію вартості користування та бронювання торговим місцем, затверджену директором ринку 30.12.15р. оплату за користування торговим місцем на КП «Червоноградський ринок» з 30.12.15р. та наказ в.о директора ринку №229 від 30.12.15р. про підняття тарифів на послуги.

Додаткова угода №2, яка є предметом спору, позивачем складена 16.12.15р.. Однак, як вбачається із наказу №229, то даний документ підписано 30.12.15р., а також оплата за користування торговим місцем на КП «Червоноградський ринок» з 30.12.15р., затверджена директором ринку 30.12.15р.

Відтак, складення даної додаткової угоди №2 саме 16.12.15р. до проведеної зміни тарифів на послуги, є безпідставним, не відповідає фактичним обставинам які мали місце, щодо її складення, а також обставинам про які зазначає позивач, щодо дати надання даної угоди відповідачу у справі.

Окрім цього, слід зазначити, що у рішенні адміністративної колегії Львівського Антимонопольного комітету України від 06.03.2015р. № 11 р/к у справі № 3-02-229/2013, щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції за результатами проведеного дослідження встановлено, що згідно із статтею 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» КП «Червоноградський ринок» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання місць для торгівлі продовольчими (промисловими) товарами на ринку в 2012 р.- 2014 р. на території м. Червонограда з часткою більше 35%. У рішенні зокрема зазначено, що спеціалістами Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України проаналізовано документи та матеріали, які стосуються оплати за користування торговими місцями суб'єктами господарювання на Підприємстві. За результатами проведеного аналізу встановлено, зокрема, наступне. Підприємство із споживачами укладає договори (типової форми) надання послуг за користування торговим місцем та його бронювання. Відділенням було проаналізовано договори, укладені із споживачами у 2012 р. та 2013 р. із терміном дії договорів до 31.12.2018 р. В пункті 3.1. договорів зазначено: «Замовник оплачує Виконавцю за надані послуги: 5,60 грн. за одне торгове місце, яке складає 2 м2; 1-00 грн. вартість за один день бронювання». В пункті 3.2. зазначено: «Оплата проводиться попередньо до 27 числа кожного місяця за четвер, п'ятницю, суботу. Бронювання за кожен день місяця». Згідно з інформацією, наданою Підприємством, бронювання торгового місця оплачується підприємцями попередньо за кожен день по 1 грн. для гарантії мати місце на певний період. Калькуляція на бронювання торгового місця в розмірі однієї гривні Підприємством не розраховувалась. Оплата за користування торговим місцем у четвер, п'ятницю, суботу проходить через касу ринку або банк і є обов'язковою (крім одного місяця відпустки на рік). В неділю-середу продаж білетів проводять контролери ринку по факту торгівлі. Таким чином встановлення в договорах умов попередньої оплати за четвер, п'ятницю та суботу наступного місяця може призвести до стягування плати за ненадані послуги для підприємців, що не будуть користуватись торговими місцями в ці дні. Як вбачається з наведеного, для споживачів послуг з надання місць для торгівлі продовольчими (промисловими) товарами на ринку Підприємством встановлюються такі умови, які обмежують їх права.

Як вбачається із умов додаткової угоди № 2 до договору 649 від 18.04.13р., не враховані дані обставини та визначено вартість 4 грн. за один день бронювання, тобто за кожен день .

Слід також зазначити, що як вбачається із змісту бронювання торговельного об'єкта - це додаткова послуга, яка надається продавцю з метою резервування торговельного об'єкта на обумовлений термін. При цьому, слід зазначити, що у разі наявності інших угод (оренди, суборенди) на такий торговельний об'єкт, відбувається користування торговим місцем, здійснюється оплата за користування торговим місцем, та торгове місце використовується в силу договору, у якому визначений термін його дії та об'єкт оренди в силу договору не може бути переданий третій особі. Відтак, за даних умов (наявність договору, фактичного використання торгового місця та проведення оплат за користування) відсутні обґрунтовані підстави для бронювання такого торгового місця. Дана позиція також викладена у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.01.2004 р. N 229, у якому зокрема зазначається, що при умові укладання договору оренди на відповідне торгове місце та сплати орендної плати за нього не потрібно бронювати торгове місце.

Згідно зі статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 та 3 ст.652 ЦК України визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.( Постанова, Вищий господарський суд, від 10.07.2014, № 923 /1752/13, Вищий господарський суд України). Водночас слід мати на увазі що суб'єктом оцінки на предмет встановлення існування названих критеріїв у випадку розірвання та зміни договору за згодою сторін є самі сторони, а у випадку розірвання або зміни договору за рішення суду, відповідно суд.

З огляду на вищевикладене, подані докази, позивач не довів у встановленому порядку обставини, які б підтверджували сукупність і наявність вказаних чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; договір набирає чинності з моменту його укладення; сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Запропонована позивачем редакція проекту додаткової угоди №2 від 16.12.15р., за якою договір набирає чинності з 01.03.16р. не може бути прийнята, так як не узгоджена з іншою стороною договору - відповідачем. Оскільки надання будь-якій угоді зворотної дії в часі може мати місце лише за згодою сторін, а такої згоди, як слідує з матеріалів справи, між сторонами не досягнуто, проект договору не може бути визнано укладеним в редакції позивача, так як останній суперечить також ст. 631 ЦК України.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги є необґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, тому у задоволенні позову належить відмовити.

Судовий збір віднести на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

повне рішення складено 06.04.17р.

Суддя Іванчук С.В.