Постанова № 65882228, 06.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2017 рокусправа № 804/5896/16

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Кругового О.О.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Ленінського районного у місті Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 року у справі №804/5896/16 за позовом ОСОБА_2 до Ленінського районного у місті Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Красногвардійського районного у м. Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зобов'язання внести зміни до актового запису про шлюб, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Ленінського районного у м. Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, Ленінський районний у м. Дніпропетровську ВДРАЦС ГТУЮ в області), в якому просила зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про шлюб №7 від 29.01.1988 року, складеного Ленінським районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в частині національності дружини з «росіянка» на «німка» та до актового запису про розірвання шлюбу №629 від 07.05.1991 року, складеного Красногвардійським районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, у частині національності дружини з «росіянка» на «німка».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 року позовні вимоги задоволено; зобов'язано Ленінський районний у м. Дніпропетровську ВДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області внести зміни до актового запису про шлюб №7 від 29.01.1988 року, складеного Ленінським районним у м. Дніпропетровську ВДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області, в частині національності нареченої (ОСОБА_3.) з «росіянка» на «німкеня»; зобов'язано Ленінський районний у м. Дніпропетровську ВДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області внести зміни до актового запису про розірвання шлюбу №629 від 07.05.1991 року, складеного Красногвардійським районним у м. Дніпропетровську ВДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області, в частині національності дружини (ОСОБА_2В.) з «росіянка» на «німкеня».

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач Ленінський районний у м. Дніпропетровську ВДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі. Свої вимоги апелянт обґрунтував тим, що дана справа не є справою адміністративної юрисдикції. Апелянт вважав, що з метою встановлення своєї національності та подальшого внесення змін до відповідних актових записів, ОСОБА_2 необхідно звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції із заявою у порядку окремого провадження щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, що передбачено п.5 ч.2 ст.234, ч.2 ст.256 ЦПК України. Апелянт вважав, що відмовляючи позивачу у внесенні змін до актових записів, не порушував її права на вільний вибір національності, захист особистого не майнового права здійснюється відповідно до глави 20 книги другої ЦК України, отже, дана справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Апелянт також указував на те, що позивачем при одержанні паспорта у 16 років добровільно було вибрано одну з національностей батьків «росіянка», а тому за наслідками перевірки звернення позивача було встановлено відсутність достатніх підстав для внесення змін до актових записів цивільного стану. Апелянт посилався на те, що діючим законодавством не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану осіб, які ступають у шлюб, відомостей про національність, чим забезпечується право особи вільно обирати чи відновлювати національність.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень статей 11, 18 Закону України «Про національні меншини в Україні», згідно яких громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушування громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом. Суд першої інстанції вказував, що матеріалами справи встановлено, що мати позивача ОСОБА_2 за національністю «німкеня», зважаючи на це позивач має право на збереження своєї національної самобутності та відновлення своєї національності шляхом внесення відповідних змін у актовий запис. Суд першої інстанції зазначав, що відповідно до п.2.13.2 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом №96/5 від 12.01.2011 року, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова суду. Суд першої інстанції вважав, що дана справа є адміністративною, оскільки позивач звертається до суду не за встановленням факту, а за захистом свого права на вільний вибір національності, що прямо передбачено законодавством.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 року залучено у якості відповідача в даній адміністративній справі Красногвардійський районний у м. Дніпропетровську ВДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області (правонаступником є Чечелівський районний у м. Дніпрі ВДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області).

Матеріалами справи встановлено, що 07.06.2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася із заявою до Ленінського районного у м. Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції у Дніпропетровській області, в якій просила внести до актового запису про шлюб №7, складеного 29.01.1988 року Ленінським районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції у Дніпропетровській області, зміни, а саме змінити національність дружини з «росіянка» на «німка»; до актового запису про розірвання шлюбу №629 від 07.05.1991 року, складеного Красногвардійським районним у м. Дніпропетровську відділом реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції у Дніпропетровській області внести зміни, а саме: змінити національність дружини «росіянка» на «німка». У якості причини для внесення вищевказаних змін ОСОБА_2 вказано: упорядкування документів та усунення юридичних непорозумінь. До заяви ОСОБА_2 було додано витяг з паспорту, копію свідоцтва про народження, копію свідоцтва про укладення першого шлюбу, копію свідоцтва про розірвання шлюбу, копію свідоцтва про укладення другого шлюбу.

06.07.2016 року Ленінським районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції у Дніпропетровській області було складено висновок, яким відмовлено у внесенні змін по вищевказаних актових записів про шлюб від 29.01.1988 року №7 та розірвання шлюбу від 07.05.1991 року №629.

Встановлено, що підставою для відмови було те, що (мовою оригіналу) згідно актового запису про народження ОСОБА_2 у графі «національність» батьків зазначено: батько - «русский», мати - «немка». У СРСР з моменту народження людини дані про його етнічну (в кровному, тобто біологічному, расовому сенсі) належність заносились в його персональні дані - актові записи про народження, складені органами реєстрації актів цивільного стану і далі - в «картку персонального обліку» МВС) - на основі «національності» його батьків. По досягненню громадянином СРСР віку 16 років йому видавався паспорт, куди «національність» вносилась однозначно і остаточно. В разі коли «національність» батька і матері відрізнялись, паспортні органи МВС робили вибір, як правило, на користь батька. Починаючи з 1975 року (паспортна реформа СРСР) громадянин мав право сам обирати між національністю батька та матері. Але цей вибір, відповідно до Закону про паспорти СРСР», він мав робити тільки один раз - при отриманні ним першого громадянського паспорта СРСР, тобто при досягненні «повноліття» з 16 років. Таким чином, можливо припустити, що на час складання актових записів про шлюб та розірвання шлюбу національність заявниці зазначена згідно паспорту. Тобто не втрачена та закріплена законом без помилки, що її обрала заявниця при отриманні паспорту. Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. При відмові у внесенні змін до актових записів цивільного стану про шлюб та розірвання шлюбу, Ленінський районний у м. Дніпропетровську відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції в Дніпропетровській області керувався Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поповнення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5.

Матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 (дівоче прізвище - ОСОБА_3.), виданого виконавчим комітетом Таромської селищної ради депутатів трудящих Ленінського району м. Дніпропетровська 11.09.1967 року (актовий запис №111), батько - ОСОБА_3 - росіянин, мати - ОСОБА_4 - німкеня.

Згідно актового запису про укладення шлюбу №7 від 29.01.1988 року, складеного виконавчим комітетом Таромської селищної ради народних депутатів Ленінського району Дніпропетровської області, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. В графі «національність» дружини зроблено запис - «росіянка».

Згідно актового запису про розірвання шлюбу №629 від 07.05.1991 року, складеного Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвали шлюб. В графі «національність» дружини зроблено запис - «росіянка».

Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_2, підставою для звернення до Ленінського районного у м. Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції у Дніпропетровській області про внесення змін до вищевказаних актових записів цивільного стану укладення шлюбу та його розірвання було те, що вона має німецьке походження та належить до німецької нації та прагне відновити і зберегти етнічне походження свого роду відповідно до положень Закону України «Про національні меншини». Декларування німецької національності дозволить їй скористатися окремими пільгами і гарантіями, які передбачені чинним законодавством, а також Федеральним законом Німеччини «Про вигнаних та біженців», розділ «Про пізніх переселенців». З 14.09.2013 року вступили в силу зміни до Федерального закону Німеччини (BVFG), які полегшують процедуру отримання статусу «пізнього переселенця», наявність якого значно збільшує шанси виїхати на постійне місце проживання до Німеччини, на батьківщину її предків. Позивач ОСОБА_2, посилаючись на положення Закону України «Про національні меншини в Україні», вважає, що має право вільно обирати собі національність батьків, вважала, що відмовляючи у внесенні змін до актових записів цивільного стану, відповідач необґрунтовано обмежив її в цьому праві через різну національність її батьків.

У позовній заяві ОСОБА_2 не заперечувала того, що при одержанні першого паспорта вона вказала себе як «росіянку» за національністю батька, така ж національність, пізніше нею була внесена до актових записів про шлюб та розірвання шлюбу. З цього слідує, що при укладенні шлюбу позивачем ОСОБА_2 та внесення відомостей у актову запис від 29.01.1988 року №7 та при розірванні шлюбу 07.05.1991 року та внесення відомостей у актову запис від 07.05.1991 року №629 у графі «національність» дружини не було допущено помилок, записи «росіянка» були зроблені з відома позивача ОСОБА_2

Вирішуючи питання чи є дана справа справою адміністративної юрисдикції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому слід враховувати, що законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір», для цього необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Зокрема, за змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Однак, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, які необхідно розуміти як діяльність суб'єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Колегія суддів зазначає, що державна реєстрація актів цивільного стану (внесення змін до актового запису цивільного стану) є одним із способів впливу держави на формування та розвиток публічно-правових відносин.

Відповідно до статей 4, 6, 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органами державної реєстрації актів цивільного стану є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції; виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад. Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження. Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Відповідно до ст.22 вищевказаного Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.

Вказаними Правилами регламентовано внесення змін до актових записів цивільного стану, а саме: зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил. У разі зберігання актового запису цивільного стану (метричного запису) у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису (метричного запису) проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану. (п.1.7). Відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку (п.1.15). На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за встановленою формою. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку (п.2.12). Підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, постанова адміністративного суду (п.2.13.2). Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України (п.2.13.12). Висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається, зокрема, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості) (п.2.15.9); в інших окремих випадках, що не суперечать вимогам чинного законодавства (п.2.15.10). На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду. (п.2.16.7). Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану, крім випадків, встановлених у пункті 2.28 цього розділу (п.2.18). У разі внесення змін на підставі рішення суду, постанови адміністративного суду, органу опіки та піклування, оформленого розпорядженням районної державної адміністрації чи рішенням виконавчого комітету відповідних рад, за потреби, до них додаються відповідні заява про внесення змін та інші необхідні для виконання документи, які надсилаються до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання актового запису цивільного стану, до якого вносяться зміни (п.2.21).

Аналізуючи вище приведене законодавство, колегія суддів приходить до висновку про те, що даний спір має всі ознаки публічно-правового, оскільки, відповідач є суб'єктом владних повноважень та здійснює владні управлінські функції щодо державної реєстрації актів цивільного стану на основі законодавства від імені держави.

Колегія суддів вважає, що сам факт державної реєстрації актів цивільного стану, а саме народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміну імені, смерті, тобто немайнових прав, не впливає на характер спору, оскільки згідно Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану нерозривно пов'язана з фізичною особою і започатковує, змінює, доповнює або припиняє її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків, а відмова органу державної реєстрації актів цивільного стану порушує права особи, яка звернулася до цього органу, як до суб'єкта владних повноважень.

Вищенаведеними Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану передбачено різного роду підстави для внесення змін до актового запису цивільного стану, зокрема, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості), а також на підставі судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи до актових записів цивільного стану про укладення шлюбу від 29.01.1988 року №7 та про розірвання шлюбу від 07.05.1991 року №629 у графі «національність» дружини були внесені записи - «росіянка» з відома позивача ОСОБА_2 та на підставі поданих нею документів. Отже, записи про «національність» дружини у вищевказаних актових записах цивільного стану «росіянка» були внесені без помилок.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з того, що відмова відповідача є законною та обґрунтованою.

Відповідно до Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 року №677 (діяла станом на 11.10.1991 року) (мовою документа) паспорт гражданина Союза Советских Социалистических Республик является основным документом, удостоверяющим личность советского гражданина. Паспорт гражданина СССР обязаны иметь все советские граждане, достигшие 16-летнего возраста. В паспорт вносятся следующие сведения о личности гражданина: фамилия, имя, отчество; число, месяц, год рождения; место рождения; национальность. Запись о национальности в паспорте производится соответственно национальности родителей. Если родители принадлежат к разным национальностям, то при выдаче впервые паспорта национальность записывается по национальности отца или матери, в зависимости от желания получателя паспорта. В дальнейшем запись о национальности изменению не подлежит (пункты 1, 3 Положения).

Положенням про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, не передбачалось внесення до паспорту записів щодо національності громадянина України.

Колегія суддів зазначає, що ст.11 Закону України «Про національні меншини в Україні» передбачено право громадянина України вільно обирати та відновлювати національність. Порушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Відповідно до ст.300 ЦК України фізична особа має право на збереження своєї національності, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи з вищевказаного, законодавець гарантує громадянину право на обрання та відновлення національності, яке є його особистим немайновим правом. Відмова держави на даний момент від фіксації в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану інформації про національність особи свідчить про те, що національна належність особи є актом особистого самовизначення особи і жодним чином не впливає на її публічно-правові відносини з державою.

Частиною 1 ст.256 ЦПК України передбачено перелік справ, які суд розглядає за заявою особи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Цей перелік не є вичерпним, оскільки ч.2 цієї статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень та при здійсненні своїх владних управлінських функцій зобов'язаний додержуватися чинного законодавства, яке визначає його повноваження, колегія суддів вважає, що відмова Ленінського районного у м. Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції в Дніпропетровській області у внесенні змін до актового запису про шлюб ОСОБА_2 №7 від 29.01.1988 року та актового запису про розірвання шлюбу №629 від 07.05.1991 року щодо зміни національності дружини з «росіянка» на «німка» у зв'язку з відсутністю правових підстав для внесення змін, викладена у висновку від 06.07.2016 року, є законна та обґрунтована, оскільки внесення змін до них відділом державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до вимог ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» має бути за наявності достатніх підстав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем ОСОБА_2 не вірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, а тому позовні вимоги є необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст., ст.205, 207 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Ленінського районного у місті Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 року у справі №804/5896/16 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Ленінського районного у місті Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Красногвардійського районного у м. Дніпропетровську відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зобов'язання внести зміни до актового запису про шлюб - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України відповідно до ст., ст.211-212 КАС України.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.О. Круговий