Постанова № 65881937, 05.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р. Справа№ 910/16550/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Брунь Ю.І.

від позивача 2: не з'явився

від позивача 3: Єрко Н.П. довіреність № 108-21452 від 28.12.16

від відповідача: Мігонько Л.М. довіреність № б/н від 20.09.16

прокурор: Такташов О.Я. посвідчення №044658 від 26.10.16

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХІ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року

у справі №910/16550/16 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Виконувача обов'язків керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави, в особі:

1. Київської міської ради,

2. Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації,

3. Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХІ"

про розірвання договору оренди та повернення майна,-

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави, в особі Київської міської ради, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.12.2003 р. та зобов'язання ТОВ "Трансбуд-ХХІ" передати Солом'янській районній в м. Києві державній адміністрації по акту прийому-передачі цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, буд. 98 (т.І, а.с. 9-17).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі № 910/16550/16 позов задоволено повністю (т.ІІ, а.с. 58-66)

16 лютого 2017 року ТОВ "Трансбуд-ХХІ" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі №910/16550/16 (т.ІІ, а.с.73-80).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Трансбуд-ХХІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі №910/16550/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О.

23 лютого 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Трансбуд-ХХІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі №910/16550/16 повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (т.ІІ, а.с.70-72).

06 березня 2017 року ТОВ "Трансбуд-ХХІ" повторно звернулось до суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі №910/16550/16, в якій просить зазначене рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді (судді - доповідачу) від 15 березня 2017 року, справа №910/16550/16 передана головуючому судді Чорногуз М.Г.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 15 березня 2017 року для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Трансбуд-ХХІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі №910/16550/16 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Жук Г.А.

15 березня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Трансбуд-ХХІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі №910/16550/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Жук Г.А., справу призначено до розгляду на 05 квітня 2017 року.

У судовому засіданні 05 квітня 2017 року представники ТОВ "Трансбуд-ХХІ" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники прокуратури, Київської міської ради, та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" у судовому засіданні 05 квітня 2017 року надали пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації у судове засідання 05 квітня 2017 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихмасовим ідентифікаторам 0411616859188 (т.ІІ, а.с. 159).

Враховуючи те, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника позивача-2 перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника вказаної особи.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

01 грудня 2003 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, як орендодавцем та ТОВ "Трансбуд-ХХІ" як орендарем укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, буд. 98 (надалі - Підприємство), склад і вартість якого визначено на підставі акта оцінки, передавального балансу Підприємства, складеного за станом на 30.09.2003 р., вартість якого становить 2310300,00 грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю 2310300,00 грн. (т.І, а.с. 18-20).

Відповідно до п. 10.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.08.2005 р.) цей договір укладено строком на 25 років, що діє з 24.09.2003 р. по 24.09.2028 р. включно.

01 грудня 2003 року сторонами підписано Акт приймання-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування цілісний майновий комплекс (т.І, а.с. 21/зворот).

12 серпня 2008 року розпорядженням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації № 1364 за Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві ради закріплено на праві господарського відання цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, буд. 98, що належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського районну в м. Києві (т.І, а.с. 25).

25 вересня 2008 року сторонами підписано Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу № 1 від 01.12.2003 р., відповідно до умов якої серед іншого визначено, що орендодавцем є Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві ради (т.І, а.с. 23).

25 вересня 2008 року, після укладення Додаткової угоди від 25.09.2008 р., Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві ради та ТОВ "Трансбуд-ХХІ" підписано Акт прийому-передачі від 25.09.2008 р., за яким новий орендодавець передав, а орендар прийняв надане в орендне майно (т.І, а.с. 22/зворот).

Відповідно до рішення Солом'янської районної у місті Києві ради (XVІI сесії VІ скликання) від 23.06.2011 р. № 291/5678 змінено найменування "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" на "Дирекція з управління житлового фонду" та передано вказану особу в управління Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (т.І, а.с. 86).

Відповідно до рішення КМР (І сесії V скликання) від 09.10.2014 р. № 270/270 вирішено перейменувати Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації у Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", яке віднесено до управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (т.І, а.с. 87-88).

Відповідно до п. 1.1. та 4.1. Статуту Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" у редакції затвердженій розпорядженням виконавчого органу КМР (КМДА) 06.01.2015 р. № 9 власником вказаного підприємства є територіальна громада міста Києва від імені від імені якої виступає київська міська рада, а статутний капітал цього підприємства сформовано за рахунок внесків відповідно до рішень Солом'янської районної в місті Києві ради (т.І, а.с. 80-82).

Враховуючи викладене, прокурором вірно визначено позивачів у справі, а отже доводи відповідача у вказаній частині є безпідставними.

Звертаючись з позовом про розірвання Договору оренди цілісного майнового комплексу та зобов'язання повернути орендоване майно, прокурор посилався на те, що відповідач всупереч вимог цього Договору та чинного законодавства України, без дозволу орендодавця, органу управління та власника майна передав орендоване майно в суборенду, що є підставою для розірвання цього договору та повернення майна відповідно до вимог ст. 783 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також не сплачував до місцевого бюджету прибуток від суборенди, що перевищує розмір орендної плати.

Щодо вказаного, колегія суддів зазначає наступне.

09 червня 2016 року відповідачем та ТОВ "ТОЛК Консалтинг" укладено договір суборенди №16/06-3 щодо складського приміщення площею 283 кв. м для здійснення підприємницької діяльності, з розмір щомісячної Суборендної плати у сумі 8490, 00 грн. Актом приймання - передачі від 20.06.2016, вказане майно передано суборендарю, а тому договір набув чинності та діє до 31.05.2017 р. (п. 10.1. договору суборенди) (т.І, а.с. 27-28, 29).

15 квітня 2016 року відповідачем та ТОВ "Хюннебек Форм Сервісес" укладено договір суборенди №16/04-3 щодо складського приміщення площею 1430 кв.м., з розмір щомісячної Суборендної плати у сумі 3685, 00 грн. Актом приймання - передачі від 15.04.16, вказане майно передано суборендарю, а тому договір набув чинності та діє до 14.04.2017 р. (п. 10.1. договору суборенди) (т.І, а.с. 29/зворот-31, 37/зворот).

01 листопада 2015 року відповідачем та ТОВ "Гуга" укладено договір суборенди №15/11-1 щодо складського приміщення площею 200 кв. м., з розмір щомісячної Суборендної плати у сумі 5000,00 грн. Актом приймання - передачі від 01.11.2015 р., вказане майно передано суборендарю, тому договір набув чинності та діє до 31.10.2016 р. (п. 10.1. договору суборенди) (т.І, а.с. 32-33, 34).

01 жовтня 2015 року відповідачем та ТОВ "Спецтехкар-сервіс" укладено договір суборенди №15/10-1 щодо складського приміщення площею 145 кв. м., з розмір щомісячної Суборендної плати у сумі 1685,00 грн. Актом приймання - передачі від 01.10.2015 р., вказане майно передано суборендарю, тому договір набув чинності та діє до 31.09.2016 р. (п. 10.1. договору суборенди) (т.І, а.с. 34-зворот-36 36/зворот).

25 серпня 2015 року відповідачем та ТОВ "Інтехсервіс ЛТД" укладено договір суборенди №15/08-1 щодо складського приміщення площею 2 674,20 кв. м., з розмір щомісячної Суборендної плати у сумі 53000,00 грн., але податковою угодою зафіксовано поступове зменшення. Актом приймання - передачі від 25.08.2015, вказане майно передано суборендарю, тому договір набув чинності та діє до 24.08.2016 включно (п. 10.1. договору суборенди) (т.І, а.с. 37-38, 39/зворот).

01 червня 2016 року відповідачем та ТОВ "Ліс-центр" укладено договір суборенди №16/06-1 щодо частини ЦМК. Предмет суборенди складається з асфальтобетонного покриття. Адреса предмета суборенди: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98. Загальна площа предмета суборенди 2 125,0 кв. м. Актом приймання - передачі від 01.06.2016, вказане майно передано суборендарю, а тому договір набув чинності та діє до 31.05.2017 року (п. 10.1. Договору суборенди) (т.І, а.с. 40-41, 42).

Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація листом від 18.08.2016 р. № 108-12834 повідомила відповідача, що в результаті перевірки цілісного майнового комплексу, комісією були виявлені порушення зі сторони орендаря, а саме п. 6.2 договору оренди від 24.09.2003 № 1, ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 11 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 р. № 415/1280 (т.І, а.с. 210-211).

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст.651 ЦК України).

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 статті 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача цілісних майнових комплексів у суборенду забороняється. Орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Відповідно до пункту 11 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, орендар має право передати майно в суборенду лише за рішенням орендодавця, про що повідомляється Департаменту. Строк дії договору суборенди не повинен перевищувати строку дії договору оренди. З метою укладання договору суборенди потенційний суборендар звертається до відповідного орендодавця з заявою за формою та документами згідно з переліком (додаток 4 до цього Положення). Після отримання згоди орендодавця укладається договір суборенди між орендарем та суборендарем.

Відповідно до п. 6.2. Договору оренди, орендар має право за згодою Орендодавця здавати в суборенду частину нерухомого майна за умови, що це не суперечить чинному законодавству. Матеріальні цінності і кошти, отримані від цих операцій, є власністю Орендодавця і направляються на відтворення основних фондів Підприємства.

Орендар має право розпоряджатися або іншим чином передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього Договору, тільки за попередньою згодою Орендодавця (6.5 Договору оренди).

Тобто, як нормами чинного законодавства так і умовами Договору оренди від 01.12.2003 р. передбачено, що реалізація права орендаря передавати в суборенду майно можлива виключно за наявності згоди орендодавця.

Поряд з цим, частину приміщень цілісного майнового комплексу було передано відповідачем в суборенду, без погодження орендодавцем укладення таких договорів суборенди щодо орендованого майна - майнового комплексу або його частини. Доказів зворотного судам надано не було.

Крім того, рішеннями Господарського суду міста Києва, які станом на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення набрали законної сили, визнано недійсними наступні договори суборенди: договір № 16/04-3, укладений 15.04.2016 між ТОВ "Трансбуд-ХХІ" та ТОВ "Хюннебек Форм Сервісес" (рішення від 19.10.2016 у справі №910/16639/16); договір № №15/11-1, укладений 01.11.2016 між ТОВ "Трансбуд-ХХІ" та ТОВ "Гуга" (рішення від 26.10.2016 у справі №910/17310/16); договір № №16/06-1, укладений 01.06.2016 між ТОВ "Трансбуд-ХХІ" та ТОВ "Ліс-Центр" (рішення від 02.11.2016 у справі №910/18704/16); договір № 16/06-3, укладений 09.06.2016 між ТОВ "Трансбуд-ХХІ" та ТОВ "Толк Консалтинг" (рішення від 05.12.2016 у справі №910/17309/16); договір № 15/10-1, укладений 01.10.2015 між ТОВ "Трансбуд-ХХІ" та ТОВ "Спецтехкар-сервіс" (рішення від 07.11.2016 у справі №910/16551/16).

Підставами для прийняття зазначених судових рішень стало, зокрема те, що ТОВ "Трансбуд-ХХІ", передаючи в суборенду складські приміщення по вул. Щорса, 98, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська обл. не отримало згоди орендодавця, органу управління та власника майна, а відтак договори суборенди є недійсним, оскільки не відповідають вимогам закону та є такими, що укладені учасником господарських відносин з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Разом із тим ч. 3 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 р. у справі №3-195гс15.

При цьому, у п. 2.7. постанови пленуму від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Враховуючи зазначене, а також вчинення відповідачем фактичних дій з передачі в суборенду орендованого майна без згоди на те орендодавця, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено умови п. 6.2 Договору, ч. 1 ст. 774 ЦК України, п. 11 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 р. № 415/1280.

При цьому, припинення дій щодо передачі в суборенду орендованого майна не спростовує факту вчинення відповідачем дій таких дій з порушенням порядку визначеного договором та законом.

Не заслуговують на увагу також і доводи відповідача про укладення ним договорів зберігання, а не договорів суборенди, оскільки матеріалами справи підтверджується укладення відповідачем саме договорів суборенди, предметом яких є відповідні частини орендованого цілісного майнового комплексу, та передача їх за актами прийому-передачі у користування третіх осіб. При цьому, доказів повернення майна з користування суборендарів матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Пунктом 14.3 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва встановлено, що порушення умов договору оренди та суборенди є підставою для розірвання договору оренди або суборенди в установленому законодавством порядку.

За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 10.4 Договору).

З огляду на наведені норми законодавства та умови Договору, враховуючи наявність доведених фактичних обставин передачі відповідачем орендованого майна в суборенду за відсутності згоди орендодавця, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання Договору оренди цілісного майнового комплексу від 01.12.2003 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до умов п. 5.8 Договору орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендарем, орендоване майно підприємства, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Отже, враховуючи те, що Договір оренди підлягає розірванню, відповідач зобов'язаний повернути орендоване майно орендодавцю.

Відповідно до п. 2.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва орендодавцями є: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств територіальної громади міста Києва, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), а також нерухомого майна, що передається в оренду районним в місті Києві державним адміністраціям. Районні в місті Києві державні адміністрації (далі - райдержадміністрації) - щодо нерухомого майна, яке передане їм до сфери управління. Комунальні підприємства, установи та організації територіальної громади міста Києва (далі - підприємства) - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

З матеріалів справи вбачається, що спірне орендоване майно (майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Києва-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98) належить на праві власності територіальній громаді Солом'янського району міста Києва, перебуває в управлінні Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (позивача-2) та закріплений на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (позивач-3).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки факт порушення інтересів держави у сфері діяльності органів місцевого самоврядування є доведеним, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути майно за актом приймання-передачі є також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що судом першої інстанції не враховано того факту, що відповідачем з дозволу власника здійснювалась реконструкція орендованих приміщень, що уможливлює його передачу в стані, прийнятому на момент передачі, оскільки сума проведених поліпшень перевищує суму основних засобів переданих в оренду.

У п. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеному в установленому порядку, яке відбулось в результаті таких поліпшень.

Отже, відповідач не позбавлений права звернутись з окремим позовом про відшкодування орендодавцем суми коштів в межах збільшення вартості орендованого майна в результаті цих поліпшень визначеному в установленому порядку, яке відбулось в результаті таких поліпшень, а вказані доводи відповідача не впливають на результат вирішення спору.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі №910/16550/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі №910/16550/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ХХІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі №910/16550/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі №910/16550/16 залишити без змін.

3. Справу №910/16550/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Жук