Рішення № 65881603, 08.02.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017 Справа № 917/1347/16

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників 31.01.2017 та 08.02.2017:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Мелені",

вул. Шевченка 39, с. Радчиці, Овруцький район, Житомирська область, 11101

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт",

вул. Героїв Майдану, будинок 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 593070,65 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Мелені" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про стягнення 593 070,65 грн. заборгованості за укладеним між сторонами 22.01.2015 року Договором на закупівлю молока №1527/15-БМ.

Ухвалою судді господарського суду Полтавської області Іваницького О.Т. від 28.08.2016 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.09.2016 року.

13.10.2016 позивачем було подано заяву б/н від 07.10.2016 про вжиття заходів про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", які обліковуються на його рахунках № 26048455000512 в AT "ОТП ОСОБА_3" МФО300528,№ 26009001352459 в AT "ОТП БАНК" МФО 300528, № 26056010352459 в AT "ОТП БАНК" МФО 300528, № 26008002352459 в AT "ОТП БАНК" МФО300528,№ 26009001352459 в AT "ОТП БАНК" МФО 300528, №26006300757901 в ПАТ "АКБ "Новий" МФО 305062, №37513000096440 в Казначейство України МФО 899998, № 37129002004375 в ГУ ДКСУ У Полтавській області МФО 831019, №26002049682602 в AT "УкрСиббанк" МФО 351005, №26004049682600 в AT "УкрСиббанк" МФО 351005, № 26004010068002 в AT "Укрексімбанк" МФО 322313, № 26000055913526 в РУ ПАТ КБ"ПРИВАТБАНК" м. Житомир МФО 311744 До 26006054711689 в Ф.ПАТ КБ ПРИВАТБАНК м. Рівне МФО 333391, № 26054052401152 в Ф.ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК, м.Хмельницький МФО 315405, № 26046060047066 в Ф.ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК, м.Хмельницький МФО 315405, № 26002052404479 в Ф.ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК, м.Хмельницький МФО 315405, № 26002500076615 в ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_3" МФО 300614, № 26007173100030 в ПАТ "УКРІНБАНК" МФО 300142, а також на інших рахунках, у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Розпорядженням керівника апарату суду №181 від 21.10.2016 призначено повторний автоматичний розподіл справи в зв'язку з знаходженням судді Іваницького О.Т. у відпустці.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 21.10.2016, справа передана для розгляду судді Кульбако М.М.

Ухвалою від 21.10.2016 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.11.2016.

Представник відповідача в судове засідання 10.11.2016 не з'явився, подавши клопотання №09/11-01 від 09.11.2016р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні. Вимог суду, викладених в ухвалі від 23.08.2016р. не виконав.

10.11.2016 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій ПОСП "Мелені" просить суд стягнути з відповідача 204 253,18 грн., з яких: 184 468,80 грн. - основного боргу, 18 105,18 грн. - пені, 1 679, 20 грн. - 3 % річних, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 30.08.2016, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі №917/1107/16 з відповідача за Договором на закупівлю молока №1527/15-БМ від 22.01.2015 стягнуто 388 817,47 грн.

Ухвалою суду від 10.11.2016 відмовлено Приватно - орендному сільськогосподарському підприємству "Мелені" в задоволенні заяви б/н від 07.10.2016 про вжиття заходів забезпечення позову, що була подана позивачем 13.10.2016.

22.11.2016 представник відповідача подав клопотання вих. №21-11/12 від 21.11.2016 про відкладення розгляду справи, а також продовження строку розгляду спору на 15 днів. Крім того, в даному клопотанні відповідач просить припинити провадження у справі в частині стягнення 388 817,47 грн. заборгованості за договором на закупівлю молока №1527/15-БМ за період з 22.01.2015 по 30.06.2016 з посиланням на те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 30.08.2016 у справі №917/1107/16 за позовом ПОСП "Мелені" до ТОВ "Білогір'я молокопродукт" про стягнення коштів, з відповідача стягнуто 388 817,47 грн.

Ухвалою суду від 22.11.2016 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та прийнято до розгляду подану позивачем 10.11.2016 заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої ПОСП "Мелені" просить стягнути з відповідача 204 253,18 грн., з яких: 184 468,80 грн. - основний борг, 18 105,18 грн. - пеня, 1 679, 20 грн. - 3 % річних.

19.12.2016 від відповідача надійшли додаткові докази, а саме платіжні доручення про сплату основного боргу за період з листопада 2016 по грудень 2016 (в редакції поданого листа).

20.12.2016 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 17.01.2017 для надання можливості сторонам вирішити спір мирним шляхом.

17.01.2017 засідання по справі №917/1347/16 не проводилось, в зв'язку з перебуванням судді Кульбако М.М. на лікарняному. Розгляд справи призначено на 31.01.2017.

31.01.2017 від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців рівними платежами (вх. №1374 від 31.01.2017).

В судовому засіданні 31.01.2017 представник відповідача пояснив, що подані раніше до суду платіжні доручення (супровідним листом від 19.12.2016) не впливають на суму основної заборгованості, оскільки стосуються іншої справи.

В судовому засіданні оголошено перерву до 08.02.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 08.02.2017 підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення, та просив суд задовольнити їх. Проти розстрочки заперечив.

Представник відповідача позовні вимоги визнав (що зафіксовано у протоколі судового засідання), та просив суд розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців рівними частинами.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не встановлено.

Рішення виноситься після перерви оголошеної в судовому засіданні 31.01.2017.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 22.01.2013 року між Приватно - орендним сільськогосподарським підприємством "Мелені" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (покупець, відповідач) укладено договір на закупівлю молока №1527/15-БМ.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, у порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти покупцю молочну сировину (молоко коров'яче, сире, незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), а покупець приймати й оплачувати його на умовах та в порядку визначеному цим договором.

Пунктом 3.2.3 Договору визначено, що покупець має здійснювати своєчасну оплату придбаного молока, за цінами визначними сторонами та зазначеними у додатках до цього договору.

Згідно п. 4.2. Договору кількість молока зазначається у спеціалізованій товарній накладній на перевезення молочної сировини за Формою-1 ТН (МС), затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України №176 від 01.07.2002 року, ціна у протоколах погодження цін (додаток №1), які після погодження, належного оформлення та підписання сторонам, є невід'ємною частиною даного Договору.

Ціна на молоко встановлюється за погодженням сторін договору шляхом підписання протоколу погодження цін, який є невід'ємною частиною договору (п. 5.1 договору).

У п. 5.4 договору, покупець проводить оплату за придбане молоко у безготівкову порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту переходу права власності на молоко.

Згідно п. 8.1 Договору строк його дії - до 31 грудня 2015р., а в частині виконання сторонами грошових зобов'язань - до моменту їх повного виконання.

За п. 8.2 Договору у разі відсутності письмової заяви сторони про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до моменту закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Як додатки до Договору сторонами були підписані протоколи погодження цін від 22.01.2015, 16.03.2015, 01.011.2015, 12.11.2015, 20.11.2015, 01.12.2015, 25.04.2016, 01.05.2016, 16.05.2016, 26.05.2016.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 3 258 612,95 грн., що підтверджують наступні документи: приймальна квитанція №14 за період з 01.01.2015 по 31.01.2015; довіреність на отримання товару №52 від 01.01.2015; приймальна квитанція №14 за період з 01.02.2015 по 28.02.2015; довіреність на отримання товару №136 від 01.02.2015; приймальна квитанція №14 за період з 01.03.2015 по 31.03.2015; довіреність на отримання товару №238 від 01.03.2015; приймальна квитанція №14 за період з 01.04.2015 по 30.04.2015; довіреність на отримання товару №339 від 01.04.2015; приймальна квитанція №12 за період з 01.05.2015 по 31.05.2015; довіреність на отримання товару №439 від 01.05.2015; приймальна квитанція №12 за період з 01.06.2015 по 30.06.2015; довіреність на отримання товару №545 від 01.06.2015; приймальна квитанція №10 за період з 01.07.2015 по 31.07.2015; довіреність №650 від 01.07.2015; приймальна квитанція №10 за період з 01.08.2015 по 31.08.2015; довіреність №746 від 01.08.2015; приймальна квитанція №14 за період з 01.09.2015 по 30.09.2015; довіреність №830 від 01.09.2015; приймальна квитанція №13 за період з 01.10.2015 по 31.10.2015; довіреність №910 від 01.10.2015; приймальна квитанція №16 за період з 01.11.2015 по 30.11.2015; довіреність № 1007 від 01.11.2015; приймальна квитанція №12 за період з 01.12.2015 по 31.12.2015; спеціалізовані товарні накладні 1-31 грудня 2015; приймальна квитанція №8 за період з 01.01.2016 по 31.01.2016; спеціалізовані товарні накладні 1-31 січня 2016; приймальна квитанція №8 за період з 01.02.2016 по 29.02.2016; спеціалізовані товарні накладні 1-29 лютого 2016; приймальна квитанція №11 за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 ; спеціалізовані товарні накладні 1-31 березня 2016; приймальна квитанція №9 за період з 01.04.2016 по 30.03.2016; спеціалізовані товарні накладні 1-30 квітня 2016; приймальна квитанція №9 за період з 01.05.2016 по 31.05.2016; спеціалізовані товарні накладні 1-31 травня 2016; приймальна квитанція №9 за період з 01.06.2016 по 30.06.2016; спеціалізовані товарні накладні 1-30 червня 2016; спеціалізовані товарні накладні 1-30 липня 2016; спеціалізовані товарні накладні 1-2 серпня 2016.

Згідно з п. 4.3 Договору право власності на молоко переходить до покупця з моменту приймання і визначається датою підписання представником покупця товарної накладної на його перевезення.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 5.4. Договору, покупець здійснює оплату за придбане молоко, у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту переходу права власності на молоко.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за отриманий Товар.

Вказані обставини, також, встановлено рішенням господарського суду Полтавської області від 30.08.2016 року по справі №917/1107/16, яке залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016.

Так, станом на час розгляду даної справи у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 184 468,80 грн. (з урахуванням заяви про зменшення вимог).

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно сатті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, визнання відповідачем вимог та встановленням факту невиконання останнім обов'язку з оплати отриманого Товару за договором на закупівлю молока №1527/15-БМ, вимоги позивача про стягнення з відповідача 184 468,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 105,18 грн. пені та 1679,20 грн. 3 % річних за період з 13.06.2016 по 15.08.2016 (розрахунок здійснено за кожну окрему партію товару з моменту виникнення грошового зобов'язання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 6.3 Договору сторони узгодили, що якщо покупець не сплатив суму заборгованості протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 6.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

31.01.2017 від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців рівними платежами (вх. №1374 від 31.01.2017).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану заяву та просив суд задовольнити її.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на основними ринками збуту продукції ТОВ "Білогіря молокопродукт" були Російська Федерація та Республіка Казахстан. Однак, починаючи з 2014 року, Російська Федерація повністю закрила свій ринок (введено продуктове ембарго) для продукції українського виробництва та ввела всілякі обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки. Втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в нашій державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію та ін. призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції нашим підприємством. На сьогоднішній день за штатним розкладом у ТОВ "Білогіря молокопродукт" працює біля 217 працівників, перед якими Товариство, на тлі браку коштів, має заборгованість по заробітній платі на загальну суму майже 2 200 000,00 грн. Крім того, слід зазначити, що з 11.09.2016 року по 30.09.2016 року невідомими особами блокувалися усі в'їзди/виїзди на територію ТОВ "Білогір'я молокопродукт", в результаті чого 12.09.2016 року за фактом перешкоджання господарській діяльності було відкрито кримінальне провадження та інформацію про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12016240090000175 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.І ст. 206 КК України. Внаслідок протиправних дій третіх осіб, підприємство зазнало та продовжує зазнавати значних матеріальних збитків, адже господарська діяльність підприємства була повністю зупинена, введено простій підприємства, що підтверджується Актом № 1 про простій від 11.09.2016 р. та Наказом № 308 від 11.09.2016 "Про затвердження Акту №1 про простій підприємства та про простій на підприємстві". На даний час на розгляді в судах України знаходиться 20 справ про стягнення з ТОВ "Білогір'я молокопродукт" заборгованості на загальну суму більше 22 млн. грн. Згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) господарської діяльності ТОВ "Білогір'я молокопродукт" за 1 півріччя 2016 р. збитки, що підприємство зазнало за вказаний період становлять 1 387 000, 00 грн. Все це разом призвело до вкрай скрутного фінансового становища ТОВ "Білогіря молокопродукт". Отже, ТОВ "Білогір'я молокопродукт", маючи низькі значення ліквідних активів, не може погасити своєчасно короткострокової заборгованості за рахунок грошових коштів, в результаті чого виникає постійна потреба у залученні джерел зовнішнього фінансування, а одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Білогір'я молокопродукт" є неможливим в силу недостатності власних обігових коштів, що, в свою чергу, може призвести до повної неплатоспроможності Товариства і ризику банкрутства.

Представник позивача проти розстрочки рішення заперечував.

Відповідно до п. 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачем не додано до заяви жодних доказів, які б свідчили про тяжкий фінансовий стан відповідача на даний час. Надані акт про простій підприємства у вересні 2016 та звіт про фінансові результати за І півріччя 2016 року не є достатнім доказом неможливості виконання рішення суду станом на даний час.

Відповідачем також не подано доказів про наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

З огляду на зазначене, заява відповідача про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту статтями 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в сумі 3 063,79 грн. з врахуванням суми позовних вимог за заявою про зменшення вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33, 34, 43, 82-85 ГПК України, суд

-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (вул. Героїв Майдану, будинок 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код 337075920) на користь Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Мелені" (вул. Шевченка 39, с. Радчиці, Овруцький район, Житомирська область, 11101, код 03728392) 184 468,80 грн. основного боргу, 18 105,18 грн. пені, 1 679, 20 грн. 3 % річних та 3 063,79 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про надання розстрочки виконання рішення суду - відмовити.

4. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

СуддяКульбако М.М.