Постанова № 65881486, 04.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017 року справа № 904/11724/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Чус О.В., Науменко І.М.

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №0105/17 від 05.01.2017 р., ОСОБА_2 представник, довіреність №0103/17 від 03.01.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність №68 від 28.12.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВМЗ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017 р. у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВМЗ", м.Дніпро

до приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія", м.Дніпро

про відшкодування завданої шкоди в розмірі 1 451 303,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017 р. у даній справі (суддя Мельниченко І.Ф.) у задоволенні позову відмовлено.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на те, що позивачем не доведено належними доказами заявлені вимоги, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для їх задоволення.

Не погодившись з рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВМЗ" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди в розмірі 1 451 303,60 грн.

Скаржник вважає, що для застосування міри відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, позивачем доведено наявність і діях відповідача з 11.09.2014 р. усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного звязку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки суд першої інстанції в повній мірі вивчив матеріали справи і виніс законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженої ухвали нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію права власності від 10.09.2014 р., товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВМЗ" є власником комплексу виробничих будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 22, якими користується ряд підприємств, у зокрема, приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія".

З метою встановлення площі, що фактично займають підприємства, в т.ч. і приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія", позивачем було видано наказ № 09/11 від 11.09.2014р. про проведення інвентаризації займаних площ нерухомого майна, що належить йому на праві власності.

За результатами проведеної інвентаризації складено акт № 11/09/15-Ш від 12.09.2014 р., за яким фактичні дані площі, що займає приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія", складає 7659,30 м2 .

Позивачем на адресу відповідача, протягом 2014-2015 р.р., неодноразово направлялися листи з метою встановлення правових підстав для користування чужим нерухомим майном, які останній ігнорував та продовжував користуватися нерухомим майном позивача.

Проте, відповідач відмовлявся від врегулювання спірних взаємовідносин, у звязку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВМЗ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" про зобов'язання укласти договір оренди нежитлового приміщення та стягнення 2 626 924,26 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Згадане рішення мотивовано з посиланням на те, що спірний проект договору не містить усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, а також відсутність доказів можливості встановлення загальної площі нерухомого майна, яким користується відповідач.

З метою проведення технічної інвентаризації будівель та приміщень, розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Винокурова, 22, що знаходяться у користуванні відповідача - приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" та належать позивачу, останній звернувся до компетентної організації - товариства з обмеженою відповідальністю "БТІ-Груп" .

За результатами проведеної технічної інвентаризації складено акт від 14.01.2016 р., яким встановлено, що в користуванні приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" знаходяться будівлі і приміщення загальною площею 2270,5 кв.м.

21.01.2016 р. експертом товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт -Груп" (сертифікат №15951/14 від 27.01.2014 р.) ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг) пов'язаних із створенням об'єкта архітектури Серія АЕ № 003381 від 10.07.2014 р.) складено звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВМЗ", розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, Індустріальний завод, вул.Винокурова, 22.

Відповідно до зазначеного звіту ринкова вартість нерухомого майна загальною площею 2270,5 кв.м складає 4 425 634,80 грн. з ПДВ.

На підставі зазначених вище даних, а також враховуючи ціни, за якими користуються аналогічним майном інші користувачі (орендарі) позивача; методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу"; аналіз рішень Дніпропетровської міської ради "Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди 1 кв.м. загальної площі нерухомого майна фізичних осіб", позивачем було визначено розмір шкоди завданої йому внаслідок незаконного та безоплатного користування цим майном за період з 11.09.2014р. по 01.12.2016р., яка склала суму 1 451 303,60 грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВРЗ" до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" про відшкодування шкоди на підставі ст.1166 ЦК України.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, спричиненої відповідачем внаслідок безпідставного та безоплатного користуванням ним спірними будівлями та спорудами.

Проте, чинним законодавцем не врегульовано питання щодо стягнення заподіяної шкоди, спричиненої внаслідок безпідставного та безоплатного користуванням спірним нерухомим майном, зокрема, будівлями та приміщеннями.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, спірні будівлі та споруди, як і земельна ділянка є нерухомим майном.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" роз'яснено, що аналогія закону чи аналогія права застосовується у тому випадку, якщо є прогалина в правовому регулюванні відповідних відносин. При аналогії закону застосовується норма, що регулює подібні правовідносини. Аналогія права передбачає застосування загальних засад законодавства. При цьому необхідно довести, що саме на підставі цього принципу повинні бути врегульовані відповідні відносини. Оскільки, відповідно до положень частини другої статті 8 ЦК України аналогія права застосовується у разі неможливості використання аналогії закону, тому у вказаному випадку необхідно застосовувати аналогію закону.

Згідно з ч.1 ст.8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

За ст.ст.125,126 ЗК України право користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди.

Відповідно до ст.152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельній ділянці здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам в силу вимог ст.157 ЗК України здійснюють в тому числі, юридичні особи, які використовують земельні ділянки. Порядок визначення та відшкодуванн6я збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

У пунктах 1,3 зазначеного Порядку зазначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття.

Таким чином, чинним законодавством України врегульовано питання щодо підстав та порядку відшкодування майнової шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, колегія суддів, з метою дійсного захисту прав позивача, вважає можливим застосувати наведені вище правові норми за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем та є спірними.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 ЦК України.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Колегія суддів вважає, що у взаємовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем протиправною поведінкою останнього є дії у вигляді незаконного та безоплатного користування з 11.09.2014 р. й станом на день подання апеляційної скарги нерухомим майном позивача загальною площею 2 270,50 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Дніпро, вул.Винокурова, 22 та бездіяльністю у вигляді небажання врегульовувати спірні взаємовідносини в межах чинного законодавства України.

Факт користування відповідачем спірним нерухомим майном підтверджено проведеною товариством з обмеженою відповідальністю "БТІ Груп" інвентаризацією та не спростовано відповідачем.

Завдана відповідачем шкода полягає у не отриманні позивачем доходу внаслідок безпідставного та безоплатного користування ним нерухомим майном, а також понесенні додаткових витрат, сплачених позивачем.

Враховуючи, що чинним законодавством України не визначено порядок нарахування завданої шкоди у відповідних спорах, позивач для обрахунку вірно врахував: визначену товариством з обмеженою відповідальністю "БТІ Груп" загальну площу користування нерухомого майна (2 270,5 кв.м.); місячної орендної плати (24 грн. * 2 270,5 кв.м. = 54 492,00 грн.), визначеної товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт-Груп"; ціни за якими користуються аналогічним майном інші користувачі (орендарі) позивача (копії договорів наявні в матеріалах справи); ОСОБА_2 розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 "Про ОСОБА_2 розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу".

Причинним зв'язком між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною шкодою є те, що саме внаслідок дій та бездіяльності відповідача, позивачу завдано шкоду.

Наявність вини відповідача у спірних правовідносинах полягає в тому, що він свідомо безпідставно та безоплатно користувався чужим нерухомим майном, за відсутністю з його боку наміру врегулювати спірні питання в рамках чинного законодавства України.

Відповідно до п.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Всупереч наведеному, відповідачем не надано доказів відсутності його вини у заподіянні шкоди позивачу.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується наявність протиправної поведінки відповідача, внаслідок якої спричинена шкода, прямий причинний звязок між діями відповідача та шкодою, отриманою позивачем та наявність вини відповідача у її виникненні, у зв'язку з чим суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, рішення господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

З урахуванням приписів ст. 49 ГПК України, сума судового збору позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги, підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВМЗ" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017 р. у справі №904/11724/16 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія", м.Дніпро на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВМЗ", м.Дніпро завдану шкоду у розмірі 1451303,60 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 21 769,55 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 23 947,00 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

ОСОБА_5