Рішення № 65881442, 17.03.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 березня 2017 рокуСправа №921/10/17-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника керівника Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ

до відповідача-1: Державного навчального закладу "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою", м.Збараж Тернопільської області

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро", м.Волочиськ Хмельницької області

про визнання недійсними договору про співпрацю №129 від 15.06.2015, додаткового договору №130 від 15.06.2016 та про зобов'язання звільнити земельну ділянку

за участю представників від:

позивача: не зявився;

відповідача-1: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 04.11.2016;

відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність №5 від 24.01.2017;

прокурора: Фігель О.Т., посвідчення №043853 від 04.08.2016.

Прокурору та представникам сторін, що прибули в судове засідання, розяснено їхні процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 29, 811 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Перший заступник керівника Кременецької місцевої прокуратури Тернопільської області 28.12.2016 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового звязку на поштовому конверті) звернувся в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ, до господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного навчального закладу "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою", м.Збараж Тернопільської області, та до товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро", м.Волочиськ Хмельницької області, про визнання недійсними договору про співпрацю №129 від 15.06.2015 та додаткового договору №130 від 15.06.2016, котрі укладені між відповідачами у справі та про зобов'язання ТОВ "Волочиськ Агро" звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 80га, розташовану на території Старозбаразької сільської ради Тернопільської області, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Ухвалою суду від 05.01.2017 порушено провадження по справі, витребувано від сторін додаткові документи, судове засідання призначено на 24.01.2017, з подальшим неодноразовим відкладенням розгляду справи та оголошенням перерви в судовому засіданні, в порядку ст.77 ГПК України, востаннє на 17.03.2017 з підстав, наведених в ухвалах суду від 24.01.2017, 07.02.2017, 28.02.2017 та протоколі судового засідання від 16.03.2017.

В порядку статті 69 ГПК України згідно поданого прокурором клопотання (вх.№6768 від 28.02.2017), ухвалою суду від 28.02.2017 строк розгляду даного спору було продовжено на 15 днів, - до 18.03.2017 включно.

Також, ухвалою від 28.02.2017 судом задоволено клопотання прокурора №08-47вих.17 від 27.02.2017 (вх.№6768 від 28.02.2017) про витребування в порядку ст. 38 ГПК України доказів у відповідача-2, зокрема, з приводу надання інформації чи використовувалася (здійснювався обробіток) земельна ділянка, площею 80,0га товариством на підставі договору про співпрацю №129 від 15.06.2015р. з урахуванням додаткового договору №130 від 15.06.2016р. (із зазначенням періоду, її місцезнаходження, план-схеми на місцевості) та чи проведено ТОВ «Волочиськ-Агро» у 2016 році комплекс осінньо-польових робіт на спірній земельній ділянці.

Представник позивача в жодне з судових засідань не зявився, натомість, на e-mail суду (inbox@te.arbitr.gov.ua) направив пояснення №9.1-11-75 від 14.03.2017 (вх.№7814 від 16.03.2017), згідно яких зазначив, що спірні правочини укладено всупереч вимог закону та без відповідного погодження зі сторони Кабінету Міністрів України через Міністерство освіти і науки України, яке в спірних правовідносинах, є уповноваженим органом управління державним майном. Відтак, просив суд позовні вимоги задовольнити в повній мірі.

Прокурор згідно позову, письмових пояснень №81-71-вих.17 від 18.01.2017 (вх.№4318 від 24.01.2017), №08-32вих.17 від 06.02.2017 (вх.№5323 від 07.02.2017), №81-230вих.17 від 21.02.2017 (вх.№6603 від 24.02.2017), №08-61вих.17 від 14.03.2017 (вх.№7722 від 15.03.2017), додаткових обґрунтувань позовних вимог №81-309вих.17 від 13.03.2017 (вх.№7721 від 15.03.2017), котрі підтримані представником, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з посиланням на долучені до справи документальні докази. В обґрунтування позову прокурором зазначено, що спірні правочини укладено всупереч вимог закону, оскільки такі не були погоджені Кабінетом Міністрів України та центральним органом виконавчої влади, у сфері управління якого знаходиться навчальний заклад - Міністерство освіти і науки України, тобто органом управління державним майном.

В процесі розгляду спору, з урахуванням долучених додаткових документів, прокурором уточнено площу спірної земельної ділянки, яка підлягає поверненню і становить 79,80га (додаткові обґрунтування № 81-309 вих17 від 13.03.2017 (вх. № 7721 від 15.06.2017). Окрім того, на переконання прокурора, при укладенні спірного договору про спільну діяльність не було дотримано загальних вимог, що є необхідними для чинності правочину, встановлених статтею 203 ЦК України, а договірні зобовязання, як-от: обробіток землі, вирощування та збір урожаю здійснювався однією стороною договору товариством без участі навчального закладу. Також учні коледжу не проходили виробничої практики на підприємстві відповідача - 2 з моменту укладення договору, не виконувалися й інші умови договору щодо: організації проведення курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації, спільне використання науково-методичних та матеріально-технічних ресурсів (п.п. 1.1.2-1.1.4 договору). З цих міркувань прокурор просить визнати недійсними спірні правочини та зобовязати відповідача-2 повернути займану ним земельну ділянку, загальною площею 79,80га, належному землекористувачу, ствердивши передачу підписанням відповідного ОСОБА_3 прийому-передачі.

Відповідач-1 Державний навчальний заклад "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" згідно поданого відзиву на позов №09 від 30.01.2017 (вх.№5090 від 02.02.2017) та наданих в судовому засіданні уповноваженим представником пояснень позовні вимоги визнав частково. Зокрема, відповідач-1 зазначив, що термін дії спірних правочинів закінчився, тому на даний час такі договори є не чинними, що в свою чергу, виключає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку. Пояснив, що укладення спірних правочинів було зумовлено необхідністю належного обробітку земельних ділянок та забезпечення діяльності навчального закладу шляхом реалізації сільськогосподарської продукції, а також реалізацією навчальної програми щодо проходження учнями практики. Передача спірних земельних ділянок за актом прийому-передачі на умовах спірних правочинів не здійснювалася, оскільки земельні ділянки підлягали спільному обробітку. Додатково повідомив, що зі сторони ТОВ «Волочиськ-Агро» умови спірного правочину виконані в повному обсязі в частині проведення розрахунку, що підтверджується відповідними документальними доказами.

Відповідач-2 ТОВ «Волочиськ-Агро» згідно поданих відзивів на позов без номеру від 06.02.2017 (вх.№5282 від 06.02.2017) та без номеру від 13.03.2017 (вх.№7590 від 14.03.2017) письмових пояснень без номеру від16.03.2017 (вх.№7775 від 16.03.2017), додаткових письмових пояснень без номеру від 17.03.2017 (вх.№7916 від 17.03.2017) та його уповноважений представник в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що позов не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки: строк дії спірних правочинів на даний час закінчився, а тому вимоги про визнання їх недійсними є неспроможними; згідно умов спірних договору про співпрацю №129 від 15.06.2015 та додаткового договору №130 від 15.06.2016 право користування земельними ділянками до товариства не перейшло, що вбачається з преамбули спірних правочинів, тому в товариства не може виникати обовязок з повернення земельних ділянок навчальному закладу; прокурором належними та допустимими доказами не доведено факту порушення вимог земельного законодавства з боку відповідачів, а також порушення прав учнів навчального закладу. Відповідач-2 звертав увагу суду, що прокурором при зверненні до суду з позовом порушено норми процесуального закону, зокрема щодо сплати судового збору в необхідному розмірі та неприпустимість уточнень позовних вимог без зазначення правової позиції позивача у справі.

Окрім того, відповідачем-2 на виконання вимог ухвали суду від 28.02.2017 надано письмові пояснення без номеру від 13.03.2017 (вх.№7589 від 14.03.2017), згідно яких товариством підтверджено, що дійсно предметом спірних правочинів є передача Державним навчальним закладом "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" в строкове платне користування товариства з обмеженою відповідальністю «Волочиськ-Агро» земельної ділянки, загальною площею 80га, для спільного вирощування сільськогосподарських культур. Спільний обробіток землі здійснювався сторонами протягом строку дії договору про співпрацю, в тому числі й проводився комплекс осінньо-польових робіт.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені докази, заслухавши доводи прокурора, господарський суд встановив таке.

Відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №789 від 23.07.2015 та зареєстрованого державним реєстратором 28.07.2015 за реєстраційним №16421450000001069, наказів Міністерства освіти і науки України №382 від 31.03.2015, № 847 від 18.07.2014, ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1001952017 від 05.01.2017, історії перереєстрації №04-11/30 від 02.02.2017 Державний навчальний заклад «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» є державним навчальним закладом з статусом юридичної особи, є правонаступником прав та обовязків реорганізованих: Середнього професійно-технічного училища №25 Тернопільського облуправління профтехосвіти, Професійно-технічного училища №25 м.Збараж, Державного навчального закладу «Збаразьке професійно-технічне училище», який з 26.11.2014 за статистичним кодом класифікації органів державного управління 11085 входить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, та діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630.

Державний навчальний заклад «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, яке здійснює його управління, є державним професійно-технічним (професійним) навчальним закладом третього атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти. Міністерство освіти і науки України здійснює контроль дотримання вимог Статуту та приймає відповідні рішення в разі їх порушення. З метою сприяння розвитку навчально-матеріальної та спеціально-побутової бази, забезпечення професійно-практичної підготовки, вирішення соціальних та інших питань працівників, військовослужбовців, учнів, курсантів, слухачів, коледж може укладати угоди із підприємствами, установами, організаціями та іншими субєктами господарювання різних форм власності (п.п.1.1, 1.7, 2.6, 6.1 Статуту). Згідно п.п.7.1-7.4 Статуту функціонування коледжу забезпечується бюджетним фінансуванням та додатковими джерелами фінансування.

Для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів та молодших спеціалістів коледж має відповідну навчальну матеріальну базу та земельні ділянки відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності. Усі обєкти права власності коледжу (навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, спортивні будівлі та споруди, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно) належать до державної форми власності, котрі закріплені за коледжем на праві оперативного управління Міністерством освіти і науки України, яке одночасно виконує функції управління майном, контроль за ефективністю його використання і збереження, а Коледж несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна (п.п.7.9-7.11 Статуту).

Згідно Державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Збаразької районної Ради народних депутатів №50 від 29.03.1991 та Тернопільського ОВК від 11.02.1957, за Збаразьким СПТУ-25 було закріплено на праві постійного користування 154,2 га землі в межах згідно із планом землекористування для ведення підсобного господарства, про що у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею вчинено запис за №137.

Відповідно до листа Відділу Держгеокадастру у Збаразькому районі Тернопільської області №10-1907-99.5-649/2-16 від 02.11.2016р., дана земельна ділянка передана в користування Збаразькому ПТУ-25 на підставі вищезазначеного державного акта, (загальною площею 154,2га) та за даними технічного звіту, розробленого Інститутом землеустрою, знаходиться на території Черниховецької сільської ради, Стриївської сільської ради, Нижчелуб»янської сільської ради, Збаразької міської ради та Старозбаразької сільської ради. Технічна документація із землеустрою на дані земельні ділянки знаходиться на стадії виготовлення відповідно до розпорядження Голови районної державної адміністрації №23-од від 25.09.2014, рішення сесії Збаразької міської ради №899 від 22.10.2014, загальна площа земельних ділянок, закріплених за відповідачем-1 станом на 01.01.2016 складає 146,2746га.

15.06.2016 між Державним навчальним закладом «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» та товариством з обмеженою відповідальністю «Волочиськ-Агро» укладено договір про співпрацю №129 (далі-договір), відповідно до умов якого сторонами обумовлено правові взаємовідносини щодо організації спільної діяльності в сфері підготовки робітничих кадрів сільськогосподарського та інших напрямків для задоволення потреб ринку праці; проведення виробничого навчання і виробничої практики учнів та курсантів ДНЗ «ТПК ПВФП» із застосуванням новітніх технологій на сільськогосподарських машинах і устаткуванні вітчизняного і закордонного виробництва, що належать підприємству; спільне використання науково-методичних та матеріально-технічних ресурсів.

Розділом 2 договору визначено взаємні права та обовязки сторін. Так, навчальний заклад зобовязався, серед іншого, забезпечити попередню професійно-теоретичну та професійно-практичну підготовку учнів та курсантів, які направляються на проходження виробничого навчання та виробничої практики; подавати підприємству список учнів та курсантів, які направляються для проходження виробничого навчання; надавати можливість (за потребою) підприємству користуватися матеріально-технічною базою коледжу, навчально-методичним забезпеченням, бібліотекою, гуртожитком та іншими матеріальними ресурсами навчального закладу. В свою чергу, товариство, зокрема, зобовязалося: надавати можливість підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та стажування працівникам, учням та курсантам коледжу; надавати учням та курсантам, за списком, обладнані робочі місця для проходження виробничого навчання і виробничої практики згідно з планом-графіком; надавати коледжу допомогу в проведенні сільськогосподарських робіт на взаємовигідних умовах, передбачених додатковими угодами.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розподіл прибутків та збитків, повязаних з конкретним видом освітньої та господарської діяльності, визначається окремими підписаними сторонами додатковими договорами та додатками до них, що є невід'ємною частиною даного договору.

В розділі 4 Договору сторони визначили термін дії договору з 15.06.2016 по 31.12.2016. У разі, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про намір припинити дію договору (додатків), він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Того ж дня, 15.06.2016, сторонами було підписано додатковий договір №130 до договору про співпрацю №129, яким доповнено окремі розділи основного договору , а саме Предмет договору, обєкт договору, плату за використання земельної ділянки, строк дії договору, права і обовязки сторін.

Так, умовами додаткового договору визначено обєкт договору земельна ділянка, загальною площею 80га, яку ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» передає для спільного вирощування сільськогосподарських культур.

За спільне використання земельної ділянки ТОВ «Волочиськ-Агро» взяло на себе витрати по обробітку землі, посівного матеріалу, збору врожаю, а також зобовязалося вносити навчальному закладу плату з розрахунку 5 центнерів зерна за один гектар землі, що перебуває в користуванні, а за всю земельну ділянку 40тонн зерна та 2000кг цукру, котра вноситься щорічно до 10 грудня або по потребі навчального закладу. Строк дії договору залишився незмінним до 31.12.2016 року.

Також, додатковим договором №130 від 15.06.2016 сторонами доповнено розділ договору про співпрацю щодо прав та обовязків сторін, а саме: ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» має право вимагати від ТОВ «Волочиськ-Агро» використання земельної ділянки за цільовим призначенням , дотримуватися екологічної безпеки землекористування та землезбереження родючості ґрунтів, своєчасного внесення плати і використання земельної ділянки; ТОВ «Волочиськ-Агро» має право господарювати на землі на власний розсуд, розпоряджатись всією вирощеною продукцією, за винятком зобовязань по даному договору. ТОВ «Волочиськ-Агро» в процесі обробітку надає робочі місця для учнів та курсантів коледжу з метою вдосконалення їх практичних навичок у володінні сільськогосподарською технікою вітчизняного і зарубіжного виробництва.

Як випливає з письмових пояснень, довідок №259 від 28.10.2016261, без номеру від 28.10.2016 ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою», повідомлення ТОВ «Волочиськ-Агро» без номеру від 13.03.2017 сторонами договірні зобовязання виконувалися в повній мірі. Зокрема навчальним закладом надано земельну ділянку, площею 80га для спільного обробітку, а ТОВ «Волочиськ-Агро» за самостійне здійснення господарської діяльності на переданій земельній ділянці здійснено розрахунок у натуральній формі (шляхом передачі ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» 2000кг цукру та 40000кг пшениці, що підтверджується довіреністю №21 від 07.09.2016 та видатковими накладними №207 від 08.09.2016 та №210 від 08.09.2016).

ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» та ТОВ «Волочиськ-Агро» стверджують, що договір про співпрацю №129 від 15.06.2016 та додатковий договір №130 від 15.06.2016 припинили свою дію у звязку із закінченням терміну, на який вони укладалися.

Згідно листів №129 від 27.09.2016 та №337 від 19.12.2016 навчальний заклад повідомив товариство про припинення терміну договірних правовідносин та про відсутність згоди на продовження дії договору.

Разом з тим, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б свідчили про ведення стороною окремого бухгалтерського обліку операцій щодо співпраці за спірними правочинами. Так, за інформацією Збаразького відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області (лист №3810/9/1202 від 16.12.2016) ні ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою», ані ТОВ «Волочиськ-Агро» правочини про співпрацю не реєстрували, а Красилівською ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області (лист №1059/2-04-122 від 03.03.2017) повідомлено, що станом на 01.03.2017 на обліку у Волочиському районі відсутні угоди про розподіл продукції, договори управління майном та договори про спільну діяльність без створення юридичної особи, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими правочинами.

Водночас, як вбачається з долучених до матеріалів справи довіреності №21 від 07.09.2016 та видаткових накладних на благодійність №207 від 08.09.2017, №210 від 08.09.2016 ТОВ «Волочиськ-Агро» передало ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» на підставі договору без номеру від 06.06.2011 через представника ОСОБА_5 40000кг пшениці озимої 6 класу 2016 року врожайності, вартістю 81598,80грн та 2000кг цукру давальницького 2015 року врожайності, вартістю 2884,34грн.

Окрім того, з листа Збаразького відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області №3793/9/1202 від 13.12.2016 слідує, що звітності по платі за користування земельною ділянкою, площею 78,9га (рілля), розташованої на території Старозбаразької сільської ради Тернопільської області, ТОВ «Волочиськ-Агро» у податкові органи не подавало.

Згідно повідомлення Збаразького відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області №392/10/1500 від 17.02.2017, ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» у 2016 році задекларовано наявність у користуванні земельної ділянки, площею 79,82га, вартістю 2151,44грн, що знаходиться на території Старозбаразької сільської ради Збаразького району Тернопільської області. Нарахування та сплата земельного податку за відповідною декларацією не проводилася, оскільки на підставі п.п.282.1.4 п.282.1 ст.282 Податкового кодексу України було застосовано пільгу за кодом 18010551.

Водночас, як вбачається із наданого Відділом Держгеокадастру у Збаразькому районі Тернопільської області (лист №10-1907-99.5-64/2-17 від 30.01.2017) річного звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності у Збаразькому районі за формою №6-зем, станом на 01.01.2016 у постійному користуванні ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» на території Старозбаразької сільської ради Збаразького району Тернопільської області перебуває земельна ділянка, загальною площею 79,8га. Даній земельній ділянці кадастровий номер не присвоєно (лист ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» №199 від 16.09.2016).

За результатами здійсненого аналізу умов договору про співпрацю №129 від 15.06.2016 та додаткового договору №130 від 15.06.2016 Кременецька місцева прокуратура дійшла висновку про незаконність його укладення, тобто всупереч чинному законодавству, відповідно про неправомірність користування ТОВ «Волочиськ-Агро» земельною ділянкою, площею 79,8га, що належить ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» на праві постійного користування, у зв»язку з цим вважає, що має місце порушення інтересів держави в особі органу державної влади, до компетенції якого входять відповідні повноваження, яким в даному випадку є Міністерство освіти і науки України, оскільки спірна земельна ділянка належить до державної форми власності відтак, є підстави для звернення прокуратури до суду з позовом про визнання даного договору недійсним та додаткового договору, а також про зобовязання звільнити займану земельну ділянку.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує фактом непогодження умов договору про співпрацю №129 від 15.06.2016 Міністерством освіти і науки, у підпорядкуванні якого знаходиться державний навчальний заклад.

В порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» перший заступник керівника Кременецької місцевої прокуратури листом №48/1973-вих.16 від 20.10.2016 повідомив Міністерство освіти і науки України про необхідність здійснення прокурором представництва порушених інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України.

В ході розгляду даного спору встановлено, що:

- 10.02.2017 Товариствозвернулося з листом №234 до Міністерства освіти і науки України із пропозицією оформлення орендних правовідносин з спільного використання земельних ділянок, загальною площею 1434956га, котрі перебувають у постійному користуванні ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою»;

- 01.03.2017 спірну земельну ділянку було обстежено комісією, склад якої затверджено розпорядженням голови Збаразької райдержадміністрації №103-од від 28.02.2017, в особі голови Збаразької РДА Тернопільської області ОСОБА_3, в.о. начальника Збаразького відділу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_4, заступника начальника-начальника Збаразького відділення Кременецької ОДПІ ОСОБА_6, начальника Збаразького відділення поліції Підволочиського відділу поліції ГУ НП у Тернопільській області ОСОБА_7 та начальника юридичного відділу апарату Збаразької районної державної адміністрації ОСОБА_8, за результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка, котра розташована на території колишньої Старозбаразької сільської ради, загальною площею 79,8га (кадастровий номер не встановлений), знаходиться в обробітку ТОВ «Волочиськ - Агро» та на даний час засіяна озимою пшеницею, про що складено ОСОБА_6 обстеження стану використання земельних ділянок без номеру від 01.03.2017.

Також, матеріалами справи підтверджуються доводи прокурора, що всупереч умов договору про співпрацю, учні ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» виробничої практики на підприємстві відповідача- 2 не проходили (довідка №268 від 31.10.2016).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 627 ЦК України).

Як встановлено судом, за умовами спірного правочину (договору про співпрацю №129 від 15.06.2016 з урахуванням додаткового договору №130 від 15.06.2016) сторони домовилися про передачу у строкове, оплатне спільне використання земельної ділянки, загальною площею 80га для вирощування сільськогосподарських культур. Умовами договору було визначено порядок внесення кожної із сторін договору свого внеску у спільне вирощування сільськогосподарських культур, розміри та порядок здійснення розрахунків за таким договором, права, обовязки та відповідальність сторін, а також строк дії договору.

Виходячи з системного аналізу умов договору про співпрацю №129 від 15.06.2016 з урахуванням додаткового договору №130 від 15.06.2016, досліджуючи правову природу даного договору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд дійшов висновку, що спірний правочин містить елементи змішаного договору, а саме договору про співпрацю та договору оренди.

Так, згідно статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

У відповідності до ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

На відміну від будь-яких інших зобовязань, в яких інтереси сторін є протилежними і відбувається перехід майна (права на майно) або результату роботи (послуги) від однієї сторони до іншої, при цьому, одна сторона має на меті продати (передати в користування) майно (результат роботи, послуги) та отримати за це певну грошову суму, а інша - набути майно (право на майно), отримати результат роботи, послугу тощо, в правовідносинах спільної діяльності взаємні права і обовязки сторін опосередковані необхідністю досягнення загальної мети, тобто сторони мають загальний інтерес.

В даному випадку сторонами визначено спільний інтерес, який полягає у обєднанні своїх зусиль (внесення земельної ділянки як матеріального активу у спільну діяльність, з однієї сторони, та здійснення господарської діяльності на землі на власний розсуд, право розпоряджатися всією вирощеною продукцією, надавати робочі місця для учнів коледжу, з іншої сторони), виробничих потужностей задля спільного вирощування сільськогосподарських культур.

Зокрема, навчальний заклад зобовязався, забезпечити попередню професійно-теоретичну та професійно-практичну підготовку учнів та курсантів, які направляються на проходження виробничого навчання та виробничої практики; надавати можливість (за потребою) підприємству користуватися матеріально-технічною базою коледжу, навчально-методичним забезпеченням, бібліотекою, гуртожитком та іншими матеріальними ресурсами навчального закладу. В свою чергу, товариство зобовязалося надавати можливість підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та стажування працівникам, учням та курсантам коледжу; надавати учням та курсантам, за списком, обладнані робочі місця для проходження виробничого навчання і виробничої практики згідно з планом-графіком; надавати коледжу допомогу в проведенні сільськогосподарських робіт на взаємовигідних умовах, передбачених додатковими угодами; та здійснюючи оплату за користування землею набуло право господарювати на землі на власний розсуд, розпоряджатися вирощеною продукцією.

Водночас, слід врахувати, що відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу приписів ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що договір оренди передбачає перехід предмета оренди в користування орендаря, у якого виникає зустрічне зобов'язання сплачувати орендну плату за користування ним.

З долучених до матеріалів справи, зокрема, довідок №259 від 28.10.2016, №261 від 28.10.2016, відзиву на позов №09 від 30.01.2017, відзиву на позов без номеру від 13.03.2017, ОСОБА_6 обстеження стану використання земельних ділянок від 01.03.2017 судом встановлено, що за спірним правочином господарську діяльність на спірній земельній ділянці ТОВ «Волочиськ-Агро» здійснювало та здійснює самостійно, без участі навчального закладу. Водночас, слід відзначити, що умовами договору та додаткового договору не визначено способу та порядку ведення спільної господарської діяльності на переданій у користування земельній ділянці. Навпаки, сторонами обумовлено, що навчальний заклад передає земельну ділянку, загальною площею 80га, в строкове спільне використання товариства з обмеженою відповідальністю «Волосчиськ-Агро», яке, в свою чергу, зобовязалося за це здійснити оплату. Звідси, суд доходить висновку про неможливість спільного використання земельних ділянок на умовах договору про співпрацю та додаткового договору від 15.06.2016.

Оскільки спірним правочином визначено об'єкт договору (земельна ділянка, загальною площею 80га), строк дії договору (до 31.12.2016), а також розмір, порядок та строки здійснення розрахунків за користування земельною ділянкою, що дає підстави констатувати наявність у договорі про співпрацю №129 від 15.06.2016 та додаткового договору до нього №130 від 15.06.2016 елементів договору оренди землі.

Таким чином, хоч і спірним правочином де-юре не позбавлено права на користування земельними ділянками належного землекористувача (державний акт не скасовано, інформація про постійного землекористувача не змінювалася, тощо), однак факт надання ТОВ «Волочиськ-Агро» права використовувати земельні ділянки у власних господарських цілях з метою отримання прибутку, і за це товариство зобовязалося сплачувати навчальному закладу відповідну винагороду, свідчить про вибуття земельних ділянок із розпорядження навчального закладу. При цьому, суд враховує, що за відсутності можливості використання земельної ділянки, сторони не змогли б виконувати договір, тобто реалізувати визначені в ньому взаємні права та обовязки у повному обсязі та не мали б змоги досягнути мети договору обробіток та вирощування с/г культур.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік субєктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору про співпрацю від 15.06.2016 сторонами не було дотримано всіх необхідних вимог закону щодо його укладення, а саме ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» не мав права надавати в користування земельну ділянку надану йому згідно державного акту на право постійного користування - для ведення підсобного господарства, тобто самостійно розпоряджатися нею, передавши її іншій особі як внесок в майно учасників за договором про спільну діяльність.

В даному випадку стороною оспорюваного договору про спільну діяльність від 15.06.2016 є державний навчальний заклад, підпорядкований Міністерству освіти і науки України, діяльність якого регулюється, серед іншого, Законами України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про управління об'єктами державної власності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управлінням об'єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч.2 ст.5 цього Закону здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також: господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, який визначив механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, іншому суб'єкту управління об'єктами державної власності, зокрема Національній або галузевій академії наук (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідними документами.

Орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб'єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін'юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України (пункт 3 Порядку).

Відповідно до пункту 4 Порядку орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 цього Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб'єктом господарювання відповідно до вимог законодавства (пункт 5 Порядку).

Наведене свідчить про те, що законодавством визначено особливий порядок укладення договорів про спільну діяльність державними установами (навчальними закладами), предметом яких є використання державного майна, і який передбачає необхідність отримання в уповноваженого органу управління спеціального дозволу (погодження).

Однак, сторонами у справі даний Порядок погодження договору не був дотриманий при укладенні ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» договору про спільну діяльність №129 від 15.06.2016 та не було отримано відповідного погодження із Міністерством освіти і науки України та відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Доводи відповідача-1 щодо намагання погодити укладення спірного правочину із органом управління державним майном судом до уваги не приймаються, оскільки жодним чином не підтверджуються документально.

Відповідач-1 повноваженнями на надання земельної ділянки в користування третім особам не наділений, оскільки остання належить йому на праві постійного користування (відповідно наявні лише повноваження на володіння і користування нею). При цьому, оспорюваний договір від 15.06.2016 укладено як всупереч ст.8 Закону України «Про професійно-технічну освіту», згідно якої до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, належать, крім інших, розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів, так і всупереч п.7.10 Статуту ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою», відповідно до якого майно коледжу є державною власністю, закріплене за навчальним закладом на праві оперативного управління, а функції управління таким майно належать виключно Міністерству освіти і науки України.

Також, не відповідає оспорюваний договір і ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі», якою визначено порядок укладення договору оренди землі. Зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону, що в даному випадку не мало місця.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що відповідач-1 фактично передав у користування третій особі земельну ділянку державної форми власності, втім згідно Статуту наділений лише правом оперативного управління таким майном, а не правом розпорядження.

Статтею 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Наведені положення норм Цивільного кодексу України узгоджуються з положеннями ч.1 ст.207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Як зазначалося вище, спірний договір погоджений з Кабінетом Міністрів України не був. Доказів прийняття будь-якого рішення Міністерством освіти і науки України щодо розпорядження земельними ділянками, які перебувають у фактичному користуванні військового коледжу, матеріали справи також не містять.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Встановлена судом відсутність у відповідача-1 повноважень для передачі земельної ділянки в користування іншій особі, (в тому числі в спільне користування іншій особі без права обробітку землі навчальним закладом, що в даному випадку мало місце), відсутність згоди Міністерства освіти і науки на розпорядження землею, а також відсутність відповідних рішень уповноважених органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого у встановленому Земельним кодексом України порядку, рішень органу управління державним майном означає в свою чергу невідповідність укладеного 15.06.2016 договору про співпрацю, з урахуванням додаткового договору №130, вимогам закону, як наслідок, свідчить про наявність підстав для визнання цього договору недійсним.

Таким чином, укладення спірного правочину про спільну діяльність та передача відповідачу-2 в користування на його підставі земельних ділянок державної форми власності, загальною площею 79,8га, розташованих на території Старозбаразької сільської ради, закріплених на даний час за ДНЗ "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" на праві постійного користування, відбулося з порушенням норм чинного законодавства та без належних на те повноважень у навчального закладу; договір не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст.ст.92, 93, 96 Земельного кодексу України, суперечить інтересам держави та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, тому даний правочин підлягає визнанню недійсним на майбутнє згідно ч.ч.1, 2 ст.203, ст.ст.215 ЦК України, з огляду на правову природу орендних відносин, як такого, що суперечить закону.

За таких обставин, суд доходить висновку про підставність, законність та обґрунтованість вимог прокурора щодо визнання недійсним договору про співпрацю №129 та додаткового договору до нього №130 укладеного 15.06.2016 між ТОВ «Волочиськ-Агро» та ДНЗ «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою».

В свою чергу, згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на визнання недійсним договору про співпрацю позовна вимога про звільнення відповідачем-2 займаної ним земельної ділянки державної форми власності, загальною площею 79,80га, розташованою на території Старозбаразької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, також підлягає до задоволення.

Твердження відповідачів про неприпустимість визнання недійсними правочинів, строк дії яких закінчився, що має місце в даному випадку, так як строк дії спірного правочину закінчився 31.12.2016, не заслуговують на увагу суду, адже в силу закону, закінчення строку дії договору лише свідчить про припинення договірних відносин. Крім того, за розясненнями, викладеними у п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину, не перешкоджає поданню позову про визнання такого договору недійсним.

Щодо доводів відповідача-2 про сплату прокурором судового збору в меншому, ніж це необхідно розмірі, відтак, про наявність підстав для повернення позовних матеріалів без розгляду на стадії їх прийняття, то такі судом відхиляються, оскільки предметом заявлених позовних вимог є дві вимоги немайнового характеру - визнання недійсним договору про співпрацю № 129, Додаткового договору № 130 який є невідємною частиною договору № 129 від 15.06.2016 року та вимога зобовязального характеру про повернення земельної ділянки. Відповідно до платіжного доручення № 1669 від 20.12.2016 року в дохід державного бюджету за розгляд даних позовних вимог прокуратурою Тернопільської області було перераховано судовий збір в сумі 2756,00 грн. (тобто 1378,00 грнх2).

Інші заперечення відповідача-2 не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів у справі порівну.

У судовому засіданні 17 березня 2017 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

Враховуючи викладене та ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 29, 32, 33-34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про співпрацю №129 від 15.06.2016 та його невідємну частину - додатковий договір №130 від 15.06.2016, котрі укладені між Державним навчальним закладом "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" (м.Збараж Тернопільської області, вул.Д.Галицького, 48, ідентифікаційний код 02547582) та товариством з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" (м.Волочиськ Хмельницької області, вул.Фридрихівська, 40, ідентифікаційний код 33007668).

3. Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" (м.Волочиськ Хмельницької області, вул.Фридрихівська, 40, ідентифікаційний код 33007668) звільнити земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, площею 79,80га, яка розташована на території Старозбаразької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, шляхом підписання з Державним навчальним закладом "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" акту прийому-передачі.

4. Стягнути з Державного навчального закладу "Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою" (м.Збараж Тернопільської області, вул.Д.Галицького, 48, ідентифікаційний код 02547582) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім)грн 00коп в повернення сплаченого судового збору на користь Прокуратури Тернопільської області (м.Тернопіль, вул.Листопадова, 4, ідентифікаційний код 02910098, р/р 35215035004091 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, код економічної класифікації бюджету - 2800).

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" (м.Волочиськ Хмельницької області, вул.Фридрихівська, 40, ідентифікаційний код 33007668) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім)грн 00коп в повернення судового збору на користь Прокуратури Тернопільської області (м.Тернопіль, вул.Листопадова, 4, ідентифікаційний код 02910098, р/р 35215035004091 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, код економічної класифікації бюджету - 2800).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 07 квітня 2017 року.

СуддяН.О. Андрусик