Рішення № 65881319, 31.03.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2017 року Справа № 915/712/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представників позивача: ОСОБА_2 - директора,

ОСОБА_3 - дов.б/н від 01.01.2017,

представника відповідача: не зявився,

представника ІІІ особи - ТОВ «Перлина Чорноморя»: ОСОБА_4 - дов.№10 від 15.03.2017,

представника ІІІ особи - ДП «Вібропрібор»: ОСОБА_5 (у судовому засіданні 30.03.2017),

представника ІІІ особи Компанія «Лардіана Компані Лімітед»: ОСОБА_4 - дов.№11 від 12.03.2017,

представника ІІІ особи - ТОВ Фірма «Дісконт»: ОСОБА_6 - дов.б/н від 10.01.2017 (у судовому засіданні 30.03.2017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Українсько-Молдавського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Жемчужина» (юридична адреса: 54052, м.Миколаїв, пл.Заводська, 1;

поштова адреса: 54003, м.Миколаїв, вул.Маршала Василевського, 40),

до відповідача: Приватного підприємства «Бриз-Юг»

(54001, АДРЕСА_1),

ІІІ особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача:

1) Державне підприємство «Вібропрібор»

(2001, Республіка Молдова, м.Кишинеу, пр.Гагаріна, 10),

2) Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Дісконт»

(54051, м.Миколаїв, пл.Заводська, 1),

ІІІ особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Чорноморя»

(54001, м.Миколаїв, вул.Шевченка, 59, оф.14),

2) Компанія «Лардіана Компані Лімітед»

(69 Arc, Makarios III Avenue Tlais Tower suite 301, 1070 Nikosia, Cyprus).

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку «Жемчужина», яка складається з двох спальних корпусів, позначених в технічному паспорті літерою «А» і «А»; столової, позначеною літерою «Б»; овочевого сховища складів за літерою «В» і «Г»; кафе «Ветерок» відео зал, позначений літерою «Д»; вбиральні, літерою «Ж»; душових, літерою «Е»; електричного котла та розташована в зоні відпочинку «Коблево» Березанського району Миколаївської області по вул.Морська, 155, 155-а, укладений 23 жовтня 2006 року між Українсько-Молдавським спільним підприємством «Жемчужина» та ПП «Бриз-Юг», -

в с т а н о в и в:

30.06.2016 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку «Жемчужина», яка складається з двох спальних корпусів, позначених в технічному паспорті літерою «А» і «А»; столової, позначеною літерою «Б»; овочевого сховища складів за літерою «В» і «Г»; кафе «Ветерок» відео зал, позначений літерою «Д»; вбиральні, літерою «Ж»; душових, літерою «Е»; електричного котла та розташована в зоні відпочинку «Коблево» Березанського району Миколаївської області по вул.Морська, 155, 155-а, укладений 23.10.2006 між Українсько-Молдавським спільним підприємством ТОВ «Жемчужина» та ПП «Бриз-Юг».

Позивач не визнає та заперечує дійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.10.2006 та вважає, що він має бути визнаний судом недійсним з наступних підстав.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, за приписами зазначеної статі є, зокрема, визнання правочину недійсним. Оспорюваними є правочини, які ЦК України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку на вимогу заінтересованої особи. За таких обставин, позивач, як заінтересована особа, заперечує дійсність правочину купівлі-продажу від 23.10.2006 на підставах ч.1 ст.215 і ч.1, ч.5 ст.203 ЦК України. В преамбулі Договору зазначено, що підставою для його підписання та продажу бази відпочинку стало рішення загальних зборів учасників УМСП ТОВ «Жемчужина» від 23.10.2006, яке оформлено відповідним протоколом. Відповідно до ч.2 ст.98 ЦК України, рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ? голосів, якщо інше не встановлено законом. У звязку з тим, що майно яке продавалося за оспорюваним договором складало 95% вартості статутного фонду УМСП ТОВ «Жемчужина», рішення про його продаж повинно було прийматися загальними зборами учасників УМСП ТОВ «Жемчужина». Таке рішення начебто було прийнято на загальних зборах засновників 23.10.2006 та оформлено відповідним протоколом. Разом з тим, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 по справі №9/375/08, рішення загальних зборів УМСП ТОВ «Жемчужина», оформлене протоколом від 23.10.2006 «про продаж приватному підприємству «Бриз-Юг» бази відпочинку, яка складається з двох спальних корпусів, позначених в технічному паспорті літерами «А» і «А'»; їдальні - позначено літерою «Б»; овочевого сховища - складів за літерою «В» і «Г»; кафе «Ветерок» - відео зал, позначений літерою «Д»; вбиральні - літера «Ж»; душових - літера «Е»; електричного котла, що розташована в зоні відпочинку «Коблево», Березанського району, Миколаївської області по вул.Морська, 155, 155а», визнано недійсним. Таким чином, зміст оспорюваного договору не відповідає внутрішній волі УМСП ТОВ «Жемчужина» та вимогам ЦК України. Посилаючись на ст.ст.91, 92, 202, 203, 215 ЦК України, зазначив, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу позивач не був наділений цивільною дієздатністю та його керівник перевищив свої повноваження. Вказаний договір був укладений з недодержанням вимог ст.203 ЦК України, а тому він є недійсним та таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

04.08.2016 від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення б/н від 04.08.2016 (а.с.60-62), в яких вказує, що виходячи з наданих доказів між сторонами було укладено оспорюваний договір з порушенням вимог чинного законодавства, який у подальшому було розірвано у судовому порядку. Згодом позивачу стали відомі ті обставини, що під час укладання договору купівлі - продажу від 23.10.2006 не було додержало вимог, які є необхідною умовою його чинності, встановлені ст.203 ЦК України. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі ст.203 ЦК України бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

По-перше, статутний фонд УМСП ТОВ «Жемчужина» становить 566627,00 грн. відповідно до ч.2 статуту товариства. Вартість бази відпочинку за договором купівлі-продажу від 23.10.2006 становить 600000,00 грн., що явно більше 50% вартості майна товариства, а тому не залежно від повноважень директора має бути відповідне рішення загальних зборів про продаж майна,. При цьому, відповідно до ст.98 ЦК України, рішення про продаж майна товариства відчуження майна товариства на суму, що становить пятдесят і більше відсотків майна товариства, приймаються рішенням загальних зборів більшістю не менш як ? голосів.

По-друге відповідно до тексту договору директор укладав договір не самостійно, а виконував рішення загальних зборів товариства від 23.10.2006, яке постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 у справі №9/375/08 визнано недійсним, а тому директор діяв без належних повноважень.

По-третє, УМСП ТОВ «Жемчужина» взагалі не мало можливості укладати оспорюваний договір та передавати базу відпочинку з огляду на те, що право власності на базу відпочинку виникло на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2006 у справі №9/590/06, яке набрало законної сили тільки 24.10.2006. На сьогоднішній день зазначене рішення взагалі скасоване.

Також Господарським судом Миколаївської області вже розглядалася справа №18/194/09 за аналогічним позовом поданим 22.10.2009, але 29.03.2011 ухвалою суду провадження було припинено у зв'язку з тим, що відповідач ПП «Бриз-Юг» було незаконно ліквідовано.

Після чого, позивач подав апеляційну скаргу на постанову суду по господарській справі №8/190/08 за позовом ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва до ПП «Бриз Юг» про припинення юридичної особи з метою скасування рішення, на підставі якого відповідача було ліквідовано. 20.05.2014 Вищим адміністративним судом України було прийнято ухвалу за розглядом касаційної скарги УМСП ТОВ «Жемчужина» на постанову Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 по справі №8/190/08 за позовом ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва до ПП «Бриз Юг» про припинення юридичної особи, відповідно до якої, касаційну скаргу УМСП ТОВ «Жемчужина» задоволено частково, постанову Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 скасовано та справу направлено на новий розгляд. Так, зазначеною ухвалою від 20.05.2014 було встановлено, що судами попередніх інстанцій було неповно встановлені обставини справи та не надано юридичної оцінки доводам УМСП ТОВ «Жемчужина» щодо здійснення операцій між останнім та ПП «Бриз Юг», які підлягали оподаткуванню, та не дослідили належним чином картки особового рахунку. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 по справі №814/1526/14 адміністративний позов ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області залишений без розгляду на підставі ч.1 п.4 ст.155 КАС України, у зв'язку з тим, що позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання без поважних причин. Таким чином, фактично розгляд справи про припинення ПП «Бриз-Юг» було завершено 11.08.2014. Позивач, вважає, що справа №915/712/16 має бути розглянута не зважаючи на те, що Господарським судом Миколаївської області розглядалася справа №18/194/09. Відповідно до ч.2 п.1 ст.80 ГПК України, розгляд справи припиняється, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Але провадження по справі №18/194/09 було припинено на підставі ухвали. Посилаючись на ст.ст.82, 86 ГПК України, позивач вказує, що провадження по справі №18/194/09 було припинено ухвалою, а не рішенням, тому даний позов має бути розглянутий по суті. Крім того, позивач вважає, що наведені ним обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску ним строку позовної давності.

18.01.2017 від відповідача надійшли відзив на позовну (а.с.151-153).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні посилаючись на наступне. Статут УМСП ТОВ «Жемчужина» не містить жодних обмежень щодо повноважень його керівника на укладання договорів. Але якщо навіть припустити факт перевищення директором УМСП ТОВ «Жемчужина» своїх повноважень, - відповідно до вимог ст.241 ЦК України, за умови наступного схвалення правочину особою, від імені якого його вчинено, такий правочин є дійсним з моменту вчинення цього правочину. Про схвалення правочину УМСП ТОВ «Жемчужина» свідчить реальне передання ПП «Бриз-Юг» бази відпочинку, та отримання УМСП ТОВ «Жемчужина» коштів в рахунок оплати бази. Відповідач також зауважує, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2007 у господарській справі №10/50/07 УМСП ТОВ «Жемчужина» було відмовлено в задоволені вимог відносно права власності на базу відпочинку. Суд апеляційної інстанції встановив законність набуття підприємством відповідача права власності на неї.

Крім того, разом із відзивом відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, в якій він вважає, що позивачем було пропущено трирічний строк, у межах якого той міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256, 257 ЦК України). Відповідач, з урахуванням приписів ч.1 ст.261 ЦК України, вважає, що як при укладанні договору купівлі-продажу бази відпочинку, так і в процесі оспорення цієї угоди в різних судових інстанціях, від імені УМСП ТОВ «Жемчужина» діяв його керівник (директор) ОСОБА_2 Тому про можливі порушення прав чи законних інтересів УМСП ТОВ «Жемчужина» (зокрема, щодо обставин укладання оспорюваного договору від 23.10.2006 чи прийняття Одеським апеляційним господарським судом постанови від 18.09.2008 у справі №9/375/08 за якою рішення загальних зборів УМСП ТОВ «Жемчужина» оформлені протоколом від 23.10.2006 про продаж ПП «Бриз-Юг» бази відпочинку) керівнику позивача було відомо саме у ці дні: 23.10.2006 та 18.09.2008). За вказаних обставин, 27.10.2009 Господарським судом Миколаївської області (позовна заява надійшла 22.10.2009) було порушено провадження у справі №18/194/09 за позовом УМСП ТОВ «Жемчужина» до відповідачів ПП «Бриз-Юг» та ТОВ «Перлина Чорномор'я» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2006. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.10.2011 провадження у справі припинено. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2012 відмовлено в перегляді за нововиявленими обставинами. Датою переривання строку позовної давності є день подання позовної заяви та доданих до неї матеріалів безпосередньо до суду чи до установи зв'язку (ч.2 ст.255 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ст.264 ЦК України) з 22.10.2009 (дата подання позовної заяви у справі №18/194/09) по 30.06.2016 (дата подання позовної заяви у даній справі) пройшло більше шести з половиною років (тобто більше 3 років). Але позивач у визначений законом термін не звертався до суду за захистом свого права.

Відповідачем також заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

14.03.2017 від позивача надійшла заява (а.с.177-179), в якій викладені заперечення стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначив наступне.

УМСП ТОВ «Жемчужина» починаючи з січня 2007 року постійно вчиняються дії спрямовані на захист своїх порушених прав, що зокрема проявляється у поданні позовів про розірвання спірної угоди та визнання права власності на нерухоме майно; звернення до правоохоронних органів з приводу злочинних дій щодо майна позивача. При поданні позову про визнання оспорюваного договору недійсним, виникла необхідність у визнанні зборів засновників УМСП ТОВ «Жемчужина» від 23.10.2006 (на підставі яких укладався оспорюваний договір) недійсними. Після чого, позивач звернувся 22.10.2009 до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою та просив визнати спірний договір недійсним (справа №18/194/09). При цьому справа №18/194/09 була припинена в результаті того, що ПП «Бриз-Юг» зловживаючи своїми процесуальними правами затягнув розгляд справи, і в цей період податковою інспекцією було подано позов про припинення ПП «Бриз-Юг» на підставі того, що ним не подається жодної фінансової звітності з моменту його створення. Для захисту своїх прав 05.06.2008 позивачем було подано позов про визнання недійсним рішення загальних зборів, на підставі яких і було укладено опорюваний договір. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 рішення суду першої інстанції було скасовано та визнано недійсним рішення загальних зборів УМСП ТОВ «Жемчужина», оформлене протоколом від 23.10.2006. Дана постанова оскаржувалась, як ПП «Бриз-Юг», так і ТОВ «Перлина Чорномор'я». Враховуючи, що УМСП ТОВ «Жемчужина» є стороною оспорюваного договору, 22.10.2009 було подано позовну заяву до ПП «Бриз-Юг» про визнання договору купівлі-продажу від 23.10.2006 недійсним. Але провадження по справі було припинено ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.03.2011 у зв'язку з тим, що ПП «Бриз-Юг» було ліквідовано. Після чого, УМ СП ТОВ «Жемчужина» було змушено в порядку адміністративного судочинства скасувати незаконний запис в ЄДРПОУ про припинення ПП «Бриз-Юг» ( Справа №2-а-2339/11/1470). Згодом УМСП ТОВ «Жемчужина» намагалося поновити розгляд справи №18/194/09 у зв'язку з нововиявленими обставинами. Ухвалою від 18.04.2012 у задоволені заяви УМСП ТОВ «Жемчужина» було відмовлено. Постановою ВГСУ від 08.10.2012 по справі №18/194/09 касаційну скаргу УМСП ТОВ «Жемчужина» залишено без задоволення, а ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду без змін. Після цього один із засновників (ТОВ Фірма «Дісконт») звернувся у 2012 році з позовом до УМСП ТОВ «Жемчужина», ПП «Бриз-Юг» треті особи про визнання договору купівлі-продажу недійсним (№5016/3073/2012(20/83)). За результатами розгляду справи 11.06.2015 було прийнято рішення, яким в задоволенні позову було відмовлено у звязку з пропуском строку позовної давності. При цьому, судом було встановлено, що договір було укладено з численними порушеннями. Крім того, 27.02.2017 Господарським судом Миколаївської області було прийнято рішення про задоволення позову УМСП ТОВ «Жемчужина» (справа №915/1596/15) та витребувано майно із незаконного чужого володіння. Під час прийняття цього рішення суд так само дійшов висновку, що спірний договір є недійсним. Позивач, зазначає, що ПП «Бриз-Юг» постійно чинить перешкоди щодо швидкого та належного розгляду справ у тому числі і справи №18/194/09, своїми діями вони припинили свою реєстрацію та незаконно внесли запис до державного реєстру. Позивач вважає якби відповідач не чинив йому перешкод, то дана справа була б розглянута ще у 2010 році по суті.

Під час розгляду справи усно у судовому засіданні представниками ІІІ осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - ДП «Вібропрібор» та ТОВ Фірма «Дісконт» підтримано вимоги заявлені позивачем у позові та у письмових поясненнях.

22.03.2017 від ІІІ осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ТОВ «Перлина Чорноморя» та Компанії «Лардіана Компані Лімітед» на адресу суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву б/н від 22.03.2017 (а.с.220-227), в яких ІІІ особи вважають, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що оскаржуваний ним договір купівлі-продажу бази відпочинку від 23.10.2006 в цілому, або в певній його частині не відповідає вимогам законодавства, що діяло на момент його вчинення або моральним засадам суспільства. Окрім того позивачем пропущено строк, протягом якого він може звернутися до суду з вимогою про захист свого права чи цивільного інтересу (позовна давність). В своїх поясненнях ІІІ особи зазначають про наступне. У справі, яка розглядається, вбачається, що оспорюваний договір купівлі-продажу бази відпочинку від імені УМСП ТОВ «Жемчужина» уклав його керівник (директор) ОСОБА_2, якого було призначено на цю посаду рішенням зборів засновників (учасників) товариства, оформленим протоколом №1 від 02.10.2002. Цей факт не заперечується сторонами і іншими учасниками судового розгляду, а також підтверджується наявними в справі Статутом УМСП ТОВ «Жемчужина». ІІІ особи зазначають, що питання недійсності цього рішення (про призначення керівника УМСП ТОВ «Жемчужина») жодним учасником товариства (ДП «Віброприбор» чи ТОВ Фірма «Дісконт») не порушувалося і в судовому порядку не вирішувалося. На підставі вказаного рішення відомості про керівника і підписанта юридичної особи УМСП ТОВ «Жемчужина» ОСОБА_2 13.12.2002 були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідно до положень статті 92 ЦК України є достатнім підтвердженням повноважень такої особи, зокрема перед третіми особами. Також зазначають, що позивачем не доведено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за оспорюваним договором (ПП «Бриз-Юг» в особі її директора ОСОБА_7В.), діяла недобросовісно і нерозумно, зокрема достеменно знала, як про це бездоказово зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень. Крім того, сторони виконали умови оспорюваного договору, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.10.2006, а також попередніми судовими рішеннями, що набрали законної сили за участю тих самих осіб. Зокрема, у справі №10/50/07 та №13/228/07. Вказують на те, що навіть в разі, якщо по відношенню керівника УМСП ТОВ «Жемчужина» і існували якість обмеження його повноважень, передбачених законом чи статутом (хоча у тексті Статуту цього товариства такі обмеження відсутні), - при укладанні оспорюваного договору з ПП «Бриз-Юг» вони можуть бути враховані, якщо за позовом іншої сторони договору буде доведено, що представник ПП «Бриз-Юг» знав, або повинен був знати про ці обмеження. Проте жодних доказів цьому позивачем надано не було і в матеріалах справи таких доказів не міститься. Окрім того, згідно ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Стосовно оспорюваного правочину, - подальші дії сторін після його підписання представником УМСП ТОВ «Жемчужина» свідчать про те, що відбулося наступне схвалення товариством договору купівлі-продажу від 23.10.2006, оскільки, як вже зазначалось раніше, предмет договору - база відпочинку була передана покупцю у його користування, володіння та розпорядження фактично, а продавець одержав за продане майно обумовлену передоплату, яку використав для власних потреб. Відтак вимога позивача про визнання договору від 23.10.2006 недійсним, з мотивів відсутності у керівника УМСП ТОВ «Жемчужина» повноважень на його укладання, задоволенню не підлягає. Предметом спору є вимога про визнання договору купівлі-продажу від 23.10.2006 недійсною. Отже цивільне право на захист якого було подано позов у позивача виникло (чи могло виникнути) на підставі оскаржуваного ним договору. І це право позивач просить суд захистити у спосіб визнання зазначеного правочину недійсним. Між тим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007 у справі №10/50/07 за позовом УМСП ТОВ «Жемчужина» до відповідачів ПП «Бриз-Юг» та ТОВ «Перлина Чорномор'я» про розірвання договору купівлі-продажу від 23.10.2006 та визнання права власності на майно позовні вимоги було задоволено, а Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 вказане рішення частково скасовано, договір купівлі-продажу від 23.10.2006 розірвано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказана постанова набрала законної сили. Частинами 2, 3 ст.653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Отже станом на 18.09.2007 (набрання постановою суду апеляційної інстанції законної сили) зобов'язання між сторонами правочину припинилися. Враховуючи вищевикладене, позивач фактично оспорює дійсність правочину, зобов'язання за яким припинилися.

Посилаючись на приписи ст.ст.256, 257, ч.1 ст.261, ст.264, ч.3, 4 ст.267 ЦК України, ІІІ особи зазначають, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений між УМСП ТОВ «Жемчужина» та ПП «Бриз-Юг» 23.10.2006. Позивач УМСП ТОВ «Жемчужина» зазначив, що, починаючи з лютого 2007 року, ним постійно вчиняються дії, які свідчать про намагання захистити свої порушені права. Це, мовляв, проявляється у поданні позовів про розірвання оскаржуваної угоди (справа №10/50/07) та визнання права власності на нерухоме майно, а так само - подання заяви до міліції та позовної заяви про визнання оспорюваного договору недійсним (справа №18/194/09). Так 27.10.2009 Господарським судом Миколаївської області (позовна заява надійшла 22.10.2009) було порушено провадження у справі №18/194/09 за позовом УМСП ТОВ «Жемчужина» до відповідачів ПП «Бриз-Юг» та ТОВ «Перлина Чорномор'я» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2006. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.10.2011 провадження у справі припинено. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2012 відмовлено в перегляді за нововиявленими обставинами. Датою переривання строку позовної давності є день подання позовної заяви та доданих до неї матеріалів безпосередньо до суду чи до установи зв'язку (ч.2 ст. 255 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ст. 264 ЦК України). З 22.10.2009 (дата подання позовної заяви у справі №18/194/09) по 30.06.2016 року (дата подання позовної заяви у даній справі) пройшло майже сім років. Між тим УМСП ТОВ «Жемчужина» більше не зверталось до суду за захистом свого права. Отже на момент звернення до суду з даним позовом позивачем в силу ст.257 ЦК України та ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України пропущено строк, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, оскільки повторно сплив строк позовної давності (після переривання перебіг позовної давності починається заново). Інших доводів, які б свідчили про наявність підстав стверджувати про переривання перебігу позовної давності заявником до суду не надавалось. Враховуючи викладене, ІІІ особи зазначають, про пропущення позивачем строку позовної давності, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що в силу ч.4 ст. 267 ЦК України є окремою, не залежною від інших встановлених судом обставин, підставою для відмови у позові.

Під час розгляду справи, представники позивача та ІІІ осіб підтримали доводи, викладені у позові та у письмових поясненнях.

У судовому засіданні 31.03.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

В матеріалах справи міститься протокол загальних зборів засновників УМСП ТОВ «Жемчужина» від 23.10.2006, згідно якого товариством вирішено продати базу відпочинку «Жемчужина» ПП «Бриз-Юг» (а.с.17).

23.10.2006 між УМСП ТОВ «Жемчужина» та ПП «Бриз-Юг» укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку «Жемчужина», згідно якого продавець, в особі директора ОСОБА_2, продав покупцю, в особі директора ОСОБА_8, цілісний майновий комплекс - базу відпочинку «Жемчужина», вартістю 600000 грн. (а.с.14-15), про що свідчить акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Жемчужина» (а.с.16). Відповідно до п.1.3. договору майно належить продавцю на праві власності, яке виникло у нього на підставі статуту й установчого договору, зареєстрованих 13.12.2002 Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому за №16362 і акта прийому-передачі майна, переданого учасниками до статутного фонду УМСП ТОВ «Жемчужина» від 03.01.2003 та додатків до нього.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.11.2006 у справі №5/452/06, що набрало законної сили, задоволено позов ПП Бриз-Юг до УМ СП ТОВ Жемчужина про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2006. Право власності на майно зареєстровано за ПП Бриз-Юг 29.11.2006.

07.12.2006 між ПП Бриз-Юг та ТОВ Перлина Чорномор'я укладено договір купівлі продажу бази відпочинку Жемчужина і майно передано покупцю за актом приймання-передачі, а рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.12.2006 у справі № 5/536/06 за покупцем визнано право власності на вказане майно, 11.01.2007 базу відпочинку Жемчужина зареєстровано за ТОВ Перлина Чорноморя".

В подальшому ТОВ Перлина Чорноморя відчужило вищевказане нерухоме майно Компанії Лардіана Компані Лімітед, про що укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу комплексу від 29.01.2011 та отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № 982585 від 01.04.2011, видане Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області, а також проведено державну реєстрацію речових прав, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №29516497 від 01.04.2011, виданий Березанським БТІ Березанського району Миколаївської області.

При цьому, назву бази відпочинку за рішенням виконавчого комітету Коблевської сільської ради № 82 від 08.09.2010 змінено з Жемчужина на Магнолія та присвоєно нову адресу: вул.Морська, 153/1 в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007 у справі №10/50/07 за позовом УМ СП ТОВ Жемчужина до ПП Бриз-Юг договір від 23.10.2006 розірвано та визнано за УМ СП ТОВ Жемчужина право власності на цілісний майновий комплекс базу відпочинку Жемчужина.

В подальшому, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 у справі №10/50/07 рішення господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007 в частині визнання договору розірваним залишено без змін, а в частині визнання за ТОВ Жемчужина права власності на цілісний майновий комплекс - базу відпочинку Жемчужина - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

У відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частинами 1 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно Статуту Українсько-Молдавського спільного підприємства ТОВ «Жемчужина», зареєстрованого 13.12.2002 Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського виконкому за №16363, засновниками вказаного товариства є: ТОВ Фірма «Дісконт» 5 % у статутному фонді, що складає 28330 грн. та ДП «Віброприбор» 95 % у статутному фонді, що складає 538297 грн. та яке передало до статутного фонду УМСП ТОВ «Жемчужина» базу відпочинку «Жемчужина» (а.с.7-13).

Відповідно до змісту п.3.1 Статуту УМСП ТОВ Жемчужина вищим органом товариства виступають збори учасників товариства, які складаються з учасників товариства або їх призначених представників. Збори учасників уповноважені приймати рішення по всім питанням, що стосуються діяльності товариства, зокрема встановлення порядку розподілу прибутків та покриття збитків.

Пунктом 5.2 Статуту товариства визначена виключна компетенції зборів учасників товариства, до якої належить, зокрема, передача будь якого питання виконавчому органу товариства.

Відповідно до п.п.5.2.6, 6.1 Статуту УМСП ТОВ Жемчужина, директор є виконавчим органом товариства, обирається зборами учасників, здійснює керівництво поточною діяльністю товариства в межах своїх повноважень, визначених установчими документами.

Пункт 6.3.1 Статуту УМСП ТОВ Жемчужина наділяє директора повноваженнями по складанню договорів або угод та наділяє його правами по їх виконанню, але ні у цьому пункті ні у іншому не зазначено, що директор має право самостійно їх укладати. Крім того, питання по відчуженню майна що становить більше 50% статуту товариства, мають право вирішувати тільки загальні збори товариства, що встановлено ст.98 ЦК України.

Постановою від 18.09.2008 Одеський апеляційний господарський суд по справі №9/375/08 за позовом ТОВ фірма Дісконт до Українсько-Молдавського спільного підприємства ТОВ Жемчужина, третя особа без самостійних вимог ДП Вібропрібор, визнав недійсним рішення загальних зборів УМСП ТОВ Жемчужина, оформлене протоколом від 23.10.2006 та дійшовши висновку про порушення УМСП ТОВ Жемчужина порядку скликання та проведення цих зборів.

Враховуючи викладене, при укладанні спірного договору купівлі-продажу від 23.10.2006 директор УМ СП ТОВ Жемчужина діяв з перевищенням повноважень, наданих йому Статутом та чинним законодавством України, що в силу приписів ст..203, 215 ЦК України є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Таким чином, в звязку з укладанням договору купівлі-продажу від 23.10.2006 права позивача були порушені.

18.01.2017 відповідачем у справі - ПП «Бриз-Юг» подано до суду заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності (а.с.151).

Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013 (із змінами та доповненнями) за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен зясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у звязку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане також викладено в абз.3 п.11 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 Про судове рішення у цивільній справі, а також в судовій практиці (постанова ВГСУ від 26.04.11 року по справі № 15/256/10).

Пунктом 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.2 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і обєктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх субєктивних прав, відтак обовязок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Як зазначає сам позивач, про існування договору купівлі-продажу від 23.10.2006 йому стало відомо у 2006 році під час розгляду справи №5/452/06 за позовом ПП «Бриз-юг» до УМСП ТОВ «Жемчужина» про визнання договору купівлі-продажу від 26.10.2006 дійсним.

У січні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про розірвання договору купівлі-продажу від 26.10.2006 та визнання права власності на базу відпочинку (справа №10/50/07).

У квітні 2007 року позивач звернувся до правоохоронних органів та з позовом до Господарського суду Миколаївської області про визнання недійсним рішення загальних зборів УМСП ТОВ Жемчужина, оформленого протоколом від 23.10.2006 (справа №9/375/08). Постановою від 18.09.2008 Одеський апеляційний господарський суд по даній справі визнав рішення загальних зборів УМСП ТОВ Жемчужина, оформлене протоколом від 23.10.2006, недійсним. Зазначена постанова скасована не була, тобто набрала законної сили з 18.09.2008.

22.10.2009 до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про визнання спірного договору недійсним (справа №18/194/09). Ухвалою суду від 29.03.2011 провадження у справі №18/194/09 було припинено у зв'язку з тим, що ПП «Бриз-Юг» було ліквідовано.

При цьому, слід зазначити, що запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, було внесено 11.02.2011.

Після цього, УМ СП ТОВ «Жемчужина» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по Приватному підприємству «Бриз-Юг» «припинено», зобов'язання вчинити запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи приватного підприємства «Бриз-Юг». Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 в задоволенні позову було відмовлено. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2011 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. При цьому, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду надбала законної сили 14.02.2012.

Позивачем під час розгляду справи підтверджено, що запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по Приватному підприємству «Бриз-Юг» було відновлено у 2012 році. Після чого, УМСП ТОВ «Жемчужина» намагалося переглянути ухвалу суду у справі №18/194/09 за нововиявленими обставинами. Ухвалою від 18.04.2012 у задоволені заяви УМСП ТОВ «Жемчужина» було відмовлено. Постановою ВГСУ від 08.10.2012 по справі №18/194/09 касаційну скаргу УМСП ТОВ «Жемчужина» залишено без задоволення, а ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду без змін.

Таким чином, у 2012 році також були відсутні перешкоди у реалізації права УМ СП ТОВ «Жемчужина» на звернення до суду з окремим позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.10.2006.

Однак, у грудні 2012 року до Господарського суду Миколаївської області звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Фірмою Дісконт, яке є одним із засновників Українсько-Молдавського спільного підприємства ТОВ «Жемчужина». ТОВ «Дісконт» було подано позов до відповідачів: Українсько-молдавського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Жемчужина» та Приватного підприємства «Бриз-Юг» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку Жемчужина, яка складається з двох спальних корпусів, позначених в технічному паспорті літерою А і А'; столової, позначеною літерою Б; овочевого сховища - складів за літерою В і Г; кафе "Ветерок" - відео зал, позначений літерою Д; вбиральні, літерою Ж; душових, літерою Е, електричного котла та розташована в зоні відпочинку Коблево, Березанського району, Миколаївської області по вул. Морська, 155, 155-а, укладеного 23.10.2006 між УМСП ТзОВ Жемчужина та ПП Бриз-Юг.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2012 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5016/3073/2012.

Справа неодноразово розглядалась господарськими судами різних інстанцій.

Остаточне рішення у справі №5016/3073/2012 викладено у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2016, в якій зазначено, що суд погоджується з доводами ТОВ фірма Дісконт щодо наявності факту перевищення повноважень директором УМ СП ТОВ Жемчужина в частині підписання спірного договору, що є підставою для визнання недійсним спірного договору. В той же час, Вищий господарський суд України зазначив, що оскільки з 18.09.2008 (дата прийняття апеляційною інстанцією рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів УМСП ТОВ "Жемчужина", оформленого протоколом від 23.10.2006, на підставі якого укладеного оспорюваний правочин) по 28.12.2012 (дата подання позовної заяви у даній справі) пройшло більше 4 років, ТОВ Фірма Дисконт пропустило строк звернення до суду за захистом свого порушеного права в силу ст.257 ЦК України та ч.ч.2, 3 ст.264 ЦК України,

Згідно ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2011 (із змінами і доповненнями), не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, враховуючи, що звернення до суду з даним позовом відбулось у 30.06.2016.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Вказана правова позиція викладена в постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2015 року по справі № 6-68цс15.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Наведені позивачем обставини та процесуальні дії, вчинені ним з метою відновлення його порушеного права починаючи з 2006 року, не свідчать про наявність об'єктивних, незалежних від позивача підстав, які унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання ним відповідного позову, як у 2006 році, так і у 2012 році, тому не є поважними для поновлення строку позовної давності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав пропуску позивачем позовної давності.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 05 квітня 2017 року.

Суддя М.В.Мавродієва