Рішення № 65881006, 27.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017Справа №910/2628/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»

до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»

про стягнення 5540,90 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача - Дейнека О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, здійснений у порядку ст. 65 ГПК України; Позивачем були подані документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду - ухвала надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДР, та була ним отримана, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, тому будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на Відповідача відповідно.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015 по вул. Волинській, в м. Житомирі, була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ДАФ», д.р.н. НОМЕР_1, на стоянці при здійснення об'їзду не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ДАФ», д.р.н. НОМЕР_2, чим порушив ПДР України.

Дані обставини підтверджуються повідомленням про ДТП без виклику Національної поліції, складеним водіями забезпечених транспортних засобів на підставі п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «ДАФ», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ТОВ «Файно-Транс» на праві власності, був припаркваний та не рухався на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ТОВ «Файно-Транс»; договір був діючим на час ДТП; докази внесення страхових платежів залучені до справи.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування у розмірі 5540,90 грн. на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля. Відновлення Застрахованого автомобіля на СТО після ДТП підтверджено актом наданих послуг від 27.02.2016 на суму 5540,90 грн.

При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за Договором; суду не доведено протилежного.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_1, автомобіля «ДАФ», д.р.н. НОМЕР_1, під час експлуатації вказаного автомобіля.

Згідно з приписами п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Національна поліція про настання ДТП не інформувалась та на місце ДТП не викликалася, та водій, винний у ДТП згідно зі ст. 124 КУпАП звільнений від адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, оскільки учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до вищевказаної норми Закону.

Разом з цим, суд при розгляді даної справи встановив, що винним у ДТП та порушенні ПДР України, що спричинило пошкодження Застрахованого автомобіля, є водій ОСОБА_1, та його вина встановлена судом при розгляді даної справи на підставі відомостей, викладених в повідомленні про ДТП, а також визнана самим ОСОБА_1 згідно підпису вчиненого у повідомленні.

Відповідачем не надано доказів на спростування вини ОСОБА_1 у ДТП.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як особи, яка експлуатувала автомобіль «ДАФ», д.р.н. НОМЕР_1 на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АЕ/2512683 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду по майну - 50000 грн., франшиза - 0).

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АЕ/2512683 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «ДАФ», д.р.н. НОМЕР_1, на час спірної ДТП.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої Позивачем вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, і також Відповідач не спростував розраховану Позивачем суму страхового відшкодування, при цьому відновлення Застрахованого автомобіля на СТО після ДТП підтверджено актом наданих послуг від 27.02.2016 на суму 5540,90 грн. Судом встановлено, що наведені у акті СТО матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені у повідомленні про ДТП без виклику Національної поліції, складеному водіями забезпечених транспортних засобів на підставі п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і Відповідачем не надано доказів протилежного.

Розглядаючи спір по суті суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15 викладено правову позицію про те, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в ст. 9 Закону України «Про страхування».

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу АЕ/2512683 та положення статей 12, 22, 29, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду в межах ліміту відповідальності Відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (50000 грн.), не більше вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля (5540,90 грн.), виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (5540,90 грн.), та за мінусом франшизи (0 грн.), і отже в сумі 5540,90 грн.

З огляду на все наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (м. Київ, вул. Саксаганського, 38Б; ідентифікаційний код 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (м. Київ, вул. Фізкультури, 30; ідентифікаційний код 31681672) 5540 (п'ять тисяч п'ятсот сорок) грн. 90 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2017

Суддя Сташків Р.Б.