Рішення № 65880967, 23.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2017Справа №910/1387/17За позовом Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"

до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 164 925,85 грн.,

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - Пилипчук В.О. за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" 148 093,21 грн. - заборгованості з орендної плати за договором від 01.11.2013 №01/13, 8 253,45 грн. - пені, 3 065,93 грн. - інфляційних втрат, 5 513,26 грн. - 3% річних.

Позов мотивований неналежним виконання відповідачем умов договору від 01.11.2013 №01/13 щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість з орендної плати за період з вересня 2014 року по вересень 2016 року (включно) у розмірі 148 093,21 грн. У зв'язку з простроченням сплати суми основної заборгованості позивачем нараховано на підставі п. 3.7 Договору пеню в розмірі 8 253,45 грн., окрім того на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 065,93 грн. інфляційних втрат та 5 513,26 грн. 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив частково, зокрема зазначив, що позивач неправомірно просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за вересень 2016 року в розмірі 4 572,73 грн., посилаючись на п. 3.4 Договору відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення орендної плати за вересень 2016 року в сумі 1 524,33 грн. (за розрахунком відповідача оренда плата за вересень 2016 року становить 3 048,40 грн., а не 4 572,73 грн., як-то зазначає позивач).

Окрім того, відповідач не погодився з розрахунком 3% річних та надав суду свій контррозрахунок, згідно з яким сума 3% річних складає 5 144,24 грн.

23.03.2017 позивачем подані уточнення до позовної заяви у зв'язку з частковим погодженням з відзивом відповідача в частині перерахунку 3% річних, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 5 144,24 грн., інші вимоги позивач залишив без змін.

Вказана заява розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідно до п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, яка становить 164 556,83 грн. (148 093,21 грн. - заборгованість з орендної плати, 8 253,45 грн. - пеня, 3 065,93 грн. - інфляційні втрати, 5 144,24 грн. 3% річних.).

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 між Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" було укладено договір індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району №01/13 (надалі - Договір), відповідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування без права викупу орендарем та передачі в суборенду окремо індивідуально визначене майно, що є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, а саме: частину димової труби з майданчиком на її основі (надалі - Майно) площею 12 кв. м., яке розташоване за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, 10-Б, що перебуває на балансі Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку вартості майна на 30 вересня 2013 року і становить за незалежною оцінкою 122 490 (сто двадцять дві тисячі чотириста девяносто) гривень, 00 копійок, без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою його використання Орендарем для розміщення антенно-фідерних пристроїв та телекомунікаційного обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування за місцем розташування.

Згідно з п. 1.3 Договору передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається стан майна, що орендується та інші відомості за узгодженням сторін.

Відповідно акту приймання-передачі від 01.11.2013 Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" передано, а Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" прийнято в строкове платне користування частину димової труби з майданчиком, за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Київська, 10-Б, що перебуває на балансі Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки станом на 30.09.2013 і становить 122 490 (сто двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто) гривень, 00 копійок, без урахування ПДВ, площею 12 кв.м.

Відповідно до п. 7.1 Договору, договір укладено на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.11.2013 до 30.09.2016 включно.

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2016 між Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" підписано акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна, згідно якого Орендар передає (повертає), а Орендодавець приймає відповідно до Договору №01/13 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району від 01.11.2013 року частину димової труби з майданчиком площею 12 кв. м., яка використовувалася Орендарем для розміщення базової станції стільникового зв'язку.

Відповідно до п. 3.1 Договору, місячна орендна плата визначається Орендодавцем на підставі Методики розрахунку та пропорцій розподілу між районним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядку використання плати за оренду майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, затвердженої рішенням Вишгородської районної ради, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди вересень 2013 року 3 062,25 грн. (відповідно до розрахунку орендної плати, що додається до Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається орендодавцем/балансоутримувачем шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідно до чинного законодавства України (при дефляції коефіцієнт дорівнює 1).

Згідно з п. 3.8 Договору орендар сплачує орендну плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно з п. 5.3.3 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до розділу 3 цього Договору.

За змістом статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки майно відноситься до комунальної власності, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно пунктом 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частиною 5 статті 762 ЦК України та положень розділів 3, 4 договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотною умовою договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

В силу вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 Господарського кодексу України.

За приписами пункту 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

Проте, судом встановлено, що Орендар у період дії Договору оренди свої зобов'язання за договором повністю не виконав, орендну плату сплачував частково (про що свідчать банківські виписки), у зв'язку з чим, у відповідача утворилася заборгованість з орендної плати за період з вересня 2014 року по вересень 2016 року (включно) у розмірі 148 093,21 грн. Доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві відповідач до матеріалів справи не надав.

В матеріалах справи містяться рахунки на оплату та акти наданих послуг за спірний період. Акти наданих послуг підписані з боку відповідача без зауважень.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 148 093,21 грн. заборгованості по орендній платі за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо оплати орендної плати за вересень 2016 року судом не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 3.1. Договору № 01/13 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району від 01.11.2013, укладеного між сторонами у справі, місячна орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідно до чинного законодавства України (при дефляції коефіцієнт дорівнює 1).

При цьому, згідно із п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» дія норми статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати зупинена на 2016 рік.

Судом враховано, що нарахування орендної плати у 2016 році проводилися без урахування індексу інфляції.

Так, що місячна орендна плата у 2016 році складала 6 859,09 грн.

Згідно з п. 3.4. Договору оренди № 01/13 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району від 01.11.2013р., у випадку користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди), добова орендна плата за дні користування майном визначається згідно з чинною Методикою розрахунку та пропорціями розподілу між районним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядком використання плати за оренду майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

20.09.2016 сторонами було підписано акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна.

Отже, за повний місяць вересень 2016 року орендарю необхідно було б сплатити 6859,09 грн., що становить за добу: 6859,09/30 = 228,64 грн., а за 20 днів вересня 2016 року 228,64*20 = 4572,73 грн.

Вказана сума і була заявлена позивачем до стягнення за вересень 2016 року.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 3.7 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 253,45 грн. - пені.

Відповідно до п. 3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п.2.5 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, та здійснений з урахуванням меж визначених ч. 6 ст. 232 ГК України, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов висновку про задоволення стягнення пені за несвоєчасну оплату орендної плати повністю у розмірі 8 253,45 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача 5 144,24 грн. - 3% річних, 3 065,93 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5 144,24 грн. - 3% річних, 3 065,93 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 7, ідентифікаційний код 22599262) на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3-В, ідентифікаційний код 13713569) 148 093 (сто сорок вісім тисяч дев'яносто три) грн. 21 коп. боргу, 8 253 (вісім тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 45 коп. пені, 3 065 (три тисячі шістдесят п'ять) грн. 93 коп. інфляційні втрати, 5 144 (п'ять тисяч сто сорок чотири) грн. 24 коп. 3% річних, 2 468 (дві тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 35 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.04.2017

Суддя І.І. Борисенко