Рішення № 65880935, 05.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/3213/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор"

до Служби автомобільних доріг у Київській області

про стягнення заборгованості за договором 3 094 253,37 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Залізняк І.І. - представник за довіреністю № 03/17 від 03.01.17

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 05.04.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" до Служби автомобільних доріг у Київській області про стягнення заборгованості за договором 3 094 253,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору № 21М-10 від 29.07.2010, відповідач не оплатив у встановлений строк виконані позивачем роботи по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці км 12+420-км 14+360. За доводами позивача, ПАТ "Уманьавтодор" виконало зобов'язання за договором належним чином, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2014 року на загальну суму 1 552 535,17 грн., однак відповідач в порушення умов договору оплату за виконані роботи не здійснив, у звязку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3 094 253,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 порушено провадження у справі № 910/3213/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 05.04.2017.

У судове засідання, призначене на 05.04.2017, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103041724009, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 07.03.2017.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

29 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Уманьавтодор" (далі - підрядник, позивач) та Службою автомобільних доріг у Київській області (далі - замовник, відповідач) було укладено договір № 21М-10 на виконання робіт по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці км 12+420-км 14+360 (надалі - договір), за яким підрядник зобов'язувався своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці км 12+420-км 14+360 за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а замовник зобов'язався прийняти закінчений об'єкт і сплатити вартість виконаних робіт (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору сторони встановили, що склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначаються на підставі проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п. 3.1. договору підрядник розпочинає виконання робіт з моменту підписання договору і забезпечує їх завершення до 25 грудня 2011 року.

Згідно п. 4.1. договору договірна ціна робіт, виконання яких доручається підряднику, становить 400 941 473,00 грн. з ПДВ.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником щомісячно на підставі документів, визначених п. 13.4., підписаних уповноваженими представниками сторін в межах забезпечення технологічного циклу виконання робіт (п. 13.3. договору).

У пункті 13.4. договору сторони обумовили, що підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами Акти прийняття виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3), які складаються підрядником і подаються для підписання замовнику до 25 числа поточного місяця.

Договір вважається виконаним після виконання робіт та закінчення всіх взаєморозрахунків між сторонами за цим договором (п. 3.2. договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором позивачем були виконані роботи та передані відповідачу на загальну суму 1 552 535,17 грн., що підтверджується Актами виконаних будівельних робіт за березень 2014 року та Довідками (КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2014 року.

Вказані акти та довідки підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені їх печатками та не містять жодних зауважень щодо їх змісту.

За доводами позивача, відповідач всупереч умовам договору, передбачених п.13.3., свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт належним чином не виконав, вартість робіт у розмірі 1 552 535,17 грн. не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач письмово звернувся до відповідача із вимогою вих. № 507 від 17.04.2014 про сплату заборгованості у розмірі 1 552 535,17 грн. в семиденний строк з моменту отримання вимоги. Дану вимогу відповідач отримав 05.05.2014, проте у встановлений строк до 12.05.2014 заборгованість не сплатив.

Оскільки, відповідач не погасив наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього 3 094 253,37 грн., з яких: 1 552 535,17 грн. - основний борг, 1 413 219,33 грн. - сума інфляційних втрат та 128 498,87 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно частини 1 та 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч.4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як вже зазначалось, згідно п.13.3. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником щомісячно на підставі документів, визначених п. 13.4., підписаних уповноваженими представниками сторін в межах забезпечення технологічного циклу виконання робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, будівельні роботи за договором були виконані позивачем належним чином на загальну суму 1 552 535,17 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, які підписані та скріплені печатками сторін, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2014 року, які містяться в матеріалах справи.

В силу ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Аналізуючи сукупність встановлених обставин та беручи до уваги, що факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за виконані роботи у розмірі 1 552 535,17 грн. встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 552 535,17 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 413 219,33 грн. та 3 % річних у розмірі 128 498,87 грн., що нараховані за період з 01.05.2014 року по 31.01.2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 1 413 219,33 грн. та 3 % річних у розмірі 128 498,87 грн., суд вважає його арифметично вірним, а вимоги в цій частині правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача, в порушенні зобов'язань по оплаті вартості виконаних робіт за договором підряду, доведена матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А; ідентифікаційний код 26345736) на користь Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" (21021, м. Вінниця, вул.. 600 річчя, 17, ідентифікаційний код 14196857) 1 552 535 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 17 коп. - основного боргу, 1 413 219 (один мільйон чотириста тринадцять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 33 коп. - інфляційних втрат, 128 498 (сто двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 87 коп. - 3% річних та 46 413 (сорок шість тисяч чотириста тринадцять) грн. 81 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2017

Суддя Пукшин Л.Г.