Рішення № 65880855, 13.03.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.2017р. Справа №905/181/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл Плюс», м.Київ, код ЄДРПОУ 31535142

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Торецьк, код НОМЕР_1

про стягнення 36308,56 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Швидка А.П. - за дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл Плюс», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Торецьк про стягнення основного боргу в сумі 32100 грн, пені - 2603,70 грн, 3% річних - 673,96 грн, інфляційного збільшення боргу - 930,90 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди №1505 від 01.09.2015р. в частині своєчасної та в повному обсязі оплати орендної плати , що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач у судові засідання 16.02.2017р., 13.03.2017р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За змістом п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За приписами ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В силу норм ст.87 вказаного нормативно-правового акту повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За правилами п.5 ч.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі повинні міститися такі відомості щодо фізичної особи-підприємця - місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із відомостями, наявними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідач зареєстрований за наступною адресою: АДРЕСА_1.

За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Ухвала від 16.01.2017р. про порушення провадження по справі, а також ухвала від 24.01.2017р. про внесення змін в ухвалу від 16.01.2017р., спрямовані на вказану вище адресу відповідача, були одержані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Тобто, відповідач був обізнаний про розгляд справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №6102220653799, №6102220647942.

Ухвала суду від 16.02.2017р. або докази її вручення відповідачу до господарського суду не повернулись.

У п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка наявна у матеріалах справи, в тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, господарський суд зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 16.02.2017р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання по справі не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 16.02.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 13.03.2017р. обов'язковою не визнавалась.

Крім того, строк розгляду справи закінчувався 13.03.2017р., що за відсутності клопотань сторін про продовження строку розгляду справи, виключало можливість відкладення судового засідання на іншу дату.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом приписи місить ч.1 ст.283 Господарського кодексу України.

01.09.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл Плюс» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди приміщення №1505, за змістом п.1.1 якого предметом договору є оренда без права викупу нежилого приміщення, площею 70,30 кв. м, для використання приміщення для роботи продовольчого магазину, з обов'язковим розміщенням хлібобулочного та кондитерського відділу, вартістю 100000 грн без урахування ПДВ, розташованого за адресою: АДРЕСА_2

За приписами п.6.1 договору №1505 від 01.09.2015р. щомісячна сума орендної плати з урахуванням індексації 4350 грн.

Відповідно до п.9.1 укладеного сторонами правочину останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2017р., а в частині виконання зобов'язань - до їх повного та належного виконання сторонами.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

В силу норм ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до п.1.5 договору №1505 від 01.09.2015р. право користування приміщенням, що передається, та ризик випадкової загибелі переходять орендатору одночасно з підписанням акту приймання-передачі приміщення, складеного за участю уповноважених представників сторін.

За змістом п.2.6 вказаного договору орендодавець зобов'язався передати орендареві приміщення за актом приймання-передачі у стані, що забезпечує його нормальне функціонування та можливість використання згідно з його цільовим призначенням.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2015р. на виконання умов договору оренди №1505 від 01.09.2015р. сторони підписали акт, у відповідності до якого орендодавець передав, а орендар прийняв наступне майно: нежиле приміщення загальною площею 70,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Як визначено у п.6.3 договору №1505 від 01.09.2015р., орендар до 20-го числа місяця, що слідує за звітним зобов'язаний з'явитися до орендодавця за отриманням і підписанням акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Сторони дійшли згоди, що у випадку ненадання орендодавцю підписаного уповноваженою особою та засвідченого печаткою акта до 30-го числа місяця, що слідує за звітним, роботи, послуги, зазначені у акті вважаються прийнятими орендарем у повному обсязі без зауважень та є достатньою підставою для оплати.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було складено акти надання послуг за договором №1505 від 01.09.2015р. на загальну суму 69600 грн: №1075 від 30.09.2015р. на суму 4350 грн з ПДВ, №1161 від 30.10.2015р. на суму 4350 грн з ПДВ, №1236 від 30.11.2015р. на суму 4350 грн з ПДВ, №1335 від 31.12.2015р. на суму 4350 грн з ПДВ, №11 від 31.01.2016р. на суму 4350 грн з ПДВ, №116 від 29.02.2016р. на суму 4350 грн з ПДВ, №220 від 31.03.2016р. на суму 4350 грн з ПДВ, №221 від 30.04.2016р. на суму 4350 грн з ПДВ, №366 від 31.05.2016р. на суму 4350 грн з ПДВ, №459 від 30.06.2016р. на суму 4350 грн з ПДВ, №503 від 29.07.2016р. на суму 4350 грн з ПДВ, №600 від 31.08.2016р. на суму 4350 грн з ПДВ, №695 від 30.09.2016р. на суму 4350 грн з ПДВ, №766 від 31.10.2016р. на суму 4350 грн з ПДВ, №841 від 30.11.2016р. на суму 4350 грн з ПДВ, №918 від 31.12.2016р. на суму 4350 грн з ПДВ.

Як вказує позивач, відповідач за отриманням і підписанням вказаних актів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл Плюс» не звертався.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у судові засідання по справі не з'явився, мотивів не підписання актів надання послуг за договором №1505 від 01.09.2015р. не навів.

Наразі, акти були складені щодо оренди приміщення за договором №1505 від 01.09.2015р., а визначена у них місячна орендна плата відповідала встановленій у п.6.1 укладеного сторонами правочину сумі.

За таких обставин, з урахуванням узгодженої сторонами редакції п.6.3 договору №1505 від 01.09.2015р., зобов'язання позивача щодо виконання робіт (надання послуг), зазначених у вищенаведених актах вважаються прийнятими орендарем у повному обсязі без зауважень та є достатньою підставою для оплати.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу норм ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п.4.3 договору №1505 від 01.09.2015р. орендар зобов'язався своєчасно, у встановлені цим договором строки, сплачувати орендну плату незалежно від своєї господарської діяльності.

За змістом п.6.2 укладеного сторонами правочину оплата за перший місяць оренди приміщення здійснюється орендарем у 3-денний строк з моменту підписання цього договору з розрахунку днів, що фактично залишились у поточному місяці. У подальшому орендар не пізніше 24 числа місяця, що передує звітному, сплачує орендну плату (передоплату) шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця 100% орендної плати за користування приміщенням у звітному місяці. Інші рахунки оплачуються орендарем протягом 5-ти банківських днів з моменту складання рахунку. Рахунок вважається врученим орендатору на наступний день від дати його складання. Орендар не в праві посилатись на відсутність рахунка та зобов'язаний самостійно приймати заходи щодо його своєчасного отримання у орендодавця та оплати.

З огляду на приписи п.п.4.3, 6.2 договору №1505 від 01.09.2015р., строк внесення плати за користування майном за період з вересня 2015 року по листопад 2016 року включно на суму 69600 грн, настав.

Проте, за поясненнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням законодавства, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 орендну плату за договором №1505 від 01.09.2015р. у встановленому розмірі не сплатив.

Згідно з наявними у матеріалах справи банківськими виписками відповідач перерахував на користь позивача орендну плату на загальну суму 40000 грн (з урахуванням банківської виписки від 19.12.2016р., яка була надана позивачем у судовому засіданні 13.03.2017р.).

У призначеннях платежу банківських виписок від 18.09.2015р., 26.10.2015р., 24.11.2015р., 17.12.2015р. містяться посилання на здійснення оплат за оренду магазину за адресою: АДРЕСА_2, згідно з договором №768 від 03.03.2012р.

Відповідно до розрахунку позовних вимог зазначені оплати зараховані позивачем в якості погашення заборгованості за договором №1505 від 01.09.2015р.

Виходячи з того, що оренда приміщення за адресою: АДРЕСА_2 здійснюється відповідачем на підставі договору №1505 від 01.09.2015р., з огляду на те, що приміщення було передано відповідачу за актом від 01.09.2015р. саме на підставі цього правочину, а існування між сторонами будь-яких інших договірних відносин з оренди приміщення за вказаною адресою у спірний період не підтверджено належними та допустимими доказами, при прийняті цього рішення суд виходить з того, що оплати за 18.09.2015р., 26.10.2015р., 24.11.2015р., 17.12.2015р. були здійснені відповідачем саме на виконання договору №1505 від 01.09.2015р.

Ухвалами господарського суду від 16.01.2017р., 16.02.2017р. відповідача було зобов'язано надати, в тому числі, докази часткової чи повної оплати відповідачем, визначеної позивачем заборгованості (за наявності).

Відповідач вимоги суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості в сумі 29600 грн (69600 грн - 40000 грн) не спростував.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №1505 від 01.09.2015р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, з огляду на те, що при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем не було враховано оплату на суму 2500 грн у грудні 2016 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача суми основного боргу у розмірі 32100 грн підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 29600 грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1 договору №1505 від 01.09.2015р. визначено, що у разі прострочення платежів з орендної плати, орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочки від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Відтак, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 2603,70 грн за період з 24.05.2016р. по 08.12.2016р., за прострочення виконання зобов'язань червня-грудня 2016 року.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що при його здійсненні позивач не врахував приписів ст.253, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, господарський суд встановив, що сума пені за простроченими зобов'язання відповідача (в межах визначених позивачем періодів) становить 2585,75 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 673,96 грн за період з 03.09.2015р. по 08.12.2016р. за прострочення виконання зобов'язань вересня 2015 року - грудня 2016 року.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що при його здійсненні позивач не врахував приписи ст.253, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, а також продовжував нарахування 3% річних у день надходження оплати, господарський суд встановив, що сума відсотків річних за простроченими зобов'язання відповідача (в межах визначених позивачем періодів) становить 669,30 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл Плюс» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу, виходячи з наступного розрахунку:

- 202,28 грн за період з вересня по жовтень 2016 року (за зобов'язаннями червня 2016 року);

- 202,28 грн за період з вересня по жовтень 2016 року (за зобов'язаннями липня 2016 року);

- 202,28 грн за період з вересня по жовтень 2016 року (за зобов'язаннями вересня 2016 року);

- 121,80 грн за жовтень 2016 року (за зобов'язаннями жовтня 2016 року).

Добуток вказаних сум складає 728,64 грн, тоді як у підсумку позивачем помилково зазначено 930,90 грн.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, за висновками суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляційна складова боргу в сумі 728,64 грн (в межах визначених позивачем конкретних періодів нарахування).

Таким чином, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 2585,75 грн пені, 669,30 грн 3% річних, 728,64 грн інфляційних втрат.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл Плюс», м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Торецьк про стягнення основного боргу в сумі 32100 грн, пені - 2603,70 грн, 3% річних - 673,96 грн, інфляційного збільшення боргу - 930,90 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рітейл Плюс» (02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.6, код ЄДРПОУ 31535142) основний борг в сумі 29600 грн, пеню - 2585,75 грн, 3% річних - 669,30 грн, інфляційне збільшення боргу - 728,64 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1274,58 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 13.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 20.03.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця