Ухвала суду № 65880623, 17.03.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви без розгляду

"17" березня 2017 р. Справа № 911/726/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, буд. 2, код 22202218),

до відповідача публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5, код 01386326),

про визнання права власності та вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112», повторно звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 09.03.2017 № 45-17 до відповідача – публічного акціонерного товариства «Мостобуд», в якому просить суд:

- визнати за ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, буд. 2;

- здійснити реєстрацію за ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, буд. 2;

Крім того, позивачем подано заяву, в якій позивач просить суд відстрочити йому сплату судового збору за подання позовної заяви до публічного акціонерного товариства «Мостобуд» до ухвалення судового рішення у справі, оскільки у позивача важке фінансове становище та відсутня можливість сплатити у встановленому порядку та розмірі судовий збір.

Відповідно до пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Відповідно до вимог пункту 5 частини другої ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюются; законодавство, на підставі якого подається позов.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на ст. 392 ЦК України (згідно якої власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності), та визначає спосіб захисту права згідно пункту 1 частини 2 ст. 16 ЦК України – визнання права. Разом із тим, позивачем не подано жодних доказів, що відповідач заперечує чи не визнає право власності на майно за ТОВ «Мостобудівельний загін № 112». Тобто, відсутній факт порушеного права позивача з боку відповідача станом на момент подачі позову.

Крім того, позивачем взагалі не наведено законодавства, на підставі якого ним було заявлено другу позовну вимогу про здійснення реєстрації за ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, буд. 2, та не визначено особу, до якої цю вимогу заявлено. Позов заявлено до єдиного відповідача – ПАТ «Мостобуд». Разом із тим, відповідно до ст.ст. 6, 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб’єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.

До повноважень суб’єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ.

При цьому спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а згідно ст. 58 ГПК України не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

За таких обставин суд робить висновок про те, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із пунктом 4 частини першої ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини першої ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно частини першої, підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, а із позовних вимог немайнового характеру – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України «Про держбюджет на 2017 рік» мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року складає – 1 600 грн.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов’язаннях (у тому числі в зв’язку з вимогами, заснованими на приписах частини п’ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пункт 2.2.1. постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7).

Позивачем заявлено майнову вимогу про визнання права власності на нерухоме майно та немайнову вимогу здійснення реєстрації за ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» права власності на нерухоме майно.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (який доданий до позову), балансова вартість нерухомого майна становить 36 947 624,39 грн.

Таким чином, судовий збір який підлягає сплаті за наведені вище майнову вимогу складає 240 000,00 грн. та немайнову 1 600,00 грн.

Отже, даний позов мав бути оплачений судовим збором в сумі 241 600,00 грн.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, в порушення вищезазначених вимог, на підтвердження сплати суми судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжні доручення від 13.01.2017 №№ 15, 16 на сплату судового збору в сумі 1 600,00 грн. та 120 000,00 грн., тобто в розмірі, меншому, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної в пункті 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Позивачем не подано достовірних документальних доказів на підтвердження існування обставин, які б об’єктивно свідчили про неможливість позивачу виконати вимоги Закону та сплатити судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі.

Відповідно до вищевикладеного, враховуючи конституційний принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд робить висновок про те, що заява позивача про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає, і позивачем не подано належних та допустимих доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктами 3, 4 частини першої, частиною третьою статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про відстрочення сплати судового збору відхилити.

Позовну заяву від 09.03.2017 № 45-17 товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» разом з доданими до неї документами (всього на 125 аркушах, в тому числі оригінали: опису вкладення у цінний лист від 09.03.2017, фіскального чеку «Укрпошта» від 09.03.2017 № 3660, та платіжних доручень від 13.01.2017 №№ 15, 16) повернути заявнику без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя О.В. Конюх