Рішення № 65880578, 05.04.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/42/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017 Справа № 908/529/17

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175

про стягнення 71 264,64 грн.

суддя Корсун Віталій Леонідович

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Пузій О.В., договір про надання правової допомоги від 10.03.17 б/н

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

17.03.17 до господарського суду Запорізької області звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1.) з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" (далі ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат") про стягнення 71 264,64 грн. заборгованості за договором від 01.10.15 № 0110-2 на технічне обслуговування холодильного та технологічного обладнання, з якої: 57 410,00 грн. - основний борг, 7985,91 грн. - пеня, 1005,15 грн. - 3 % річних та 4863,58 грн. - інфляційне збільшення.

17.03.17 автоматизованою системою документообігу суду визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 17.03.17 судом порушено провадження у справі № 908/529/17, якій присвоєно № провадження 17/42/17. У сторін витребувані документи необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 05.04.17.

05.04.17 позивачем до суду подано клопотання про стягнення судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн.

В судовому засіданні 05.04.17 представником позивача до суду надані пояснення, зокрема щодо періодів за які позивачем було здійснено розрахунок суми інфляційного збільшення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 05.04.17 на підставі ст. ст. 82-1, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача роз'яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та у поясненні від 05.04.17. В обґрунтування позовних вимог посилається на приписи ст.ст. 526, 610, ст. 625, ч. 1 ст. 854 ЦК України, ст. 193, п. 6 ст. 232 ГК України та на те, що 01.10.15 між сторонами було укладено договір № 0110-2 на технічне обслуговування холодильного та технологічного обладнання, на виконання умов якого позивачем були виконані, а ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" прийняті роботи з технічного обслуговування на загальну суму 57 594,00 грн. Враховуючи наявність переплати в сумі 184,00 грн. відповідач мав сплатити позивачу 57 410,00 грн. Проте, відповідач належним чином свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом та просить стягнути з відповідача 57 410,00 грн. основного боргу, а також 7985,91 грн. пені, 1005,15 грн. 3 % річних та 4863,58 грн. інфляційного збільшення за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань.

Відповідач в судове засідання призначене на 05.04.17 не з'явився. 30.03.17 ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" надав до суду клопотання від 29.03.17 про розстрочку виконання рішення в якому відповідач зазначив, що визнає суму основного боргу в розмірі 57 410,00 грн. згідно наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.15 по 03.03.17. Щодо розрахунків пені, 3 % річних та інфляції заперечень не має.

Крім того, у вказаному клопотанні, відповідач просить суд, при прийнятті рішення, розстрочити його виконання в сумі 71 264,64 грн. строком на 2 місяці із щомісячною оплатою у розмірі 35 632,32 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.15 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Підрядник) та публічним акціонерним товариством "Мелітопольський м'ясокомбінат" (Замовник) укладено договір № 0110-2 на технічне обслуговування холодильного та технологічного обладнання, за умовами якого Замовник зобов'язався здавати, а Підрядник приймати на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню холодильного та технологічного обладнання (надалі іменується «техобслуговування») згідно Додатка № 1 до даного договору.

Згідно із п. 1.3. договору, техобслуговування включає в себе: а) проведення консультацій персоналу Замовника про правила експлуатації холодильного та технологічного обладнання, прийнятого Підрядником на техобслуговування; б) профілактичний огляд протягом строку обслуговування; в) усунення несправностей в роботі обладнання.

За умовами п. 2.2. договору, Підрядник приступає до роботи по технічному обслуговуванню, згідно із умовами даного договору, після надходження оплати на розрахунковий рахунок чи в касу Підрядника. Оплата може бути здійснена на місці після здійснення профілактичних робіт. При цьому, Замовнику передається акт виконаних робіт, чек на виконані роботи.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість технічного обслуговуванню за один місяць встановлюється сторонами в Додатку № 1 до даного договору з урахуванням послідуючих змін згідно із п. 2.7. договору.

У відповідності із п. 4.2. договору розрахунки за техобслуговування здійснюються по договірним цінам зазначеним в Додатку № 1 до даного договору.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 631, договір від 01.10.15№ 0110-2 на технічне обслуговування холодильного та технологічного обладнання набув чинності з 01.10.15, тобто з моменту його укладення сторонами.

Вбачається, що вказаний договір в установленому законом порядку не розірвано, його дія не припинена. Доказів зворотнього представники сторін суду не надали.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, на виконання умов вищевказаного договору, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи по ремонту і технічному обслуговуванню холодильного та технологічного обладнання на загальну суму 57 594,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи (належним чином засвідченими копіями) актами надання послуг (від 14.07.16 № 3105-02 на суму 5 520,00 грн., від 14.07.16 № 3105-03 на суму 7 800,00 грн., від 18.07.16 № 1807-02 на суму 4 159,00 грн., від 18.07.16 № 1807-03 на суму 2 509,00 грн., від 18.07.16 № 1807-04 на суму 980,00 грн., від 18.07.16 № 1807-05 на суму 2 163,00 грн., від 18.07.16 № 1807-06 на суму 450,00 грн., від 18.07.16 № 1807-07 на суму 205,00 грн., від 18.07.16 № 1807-08 на суму 135,00 грн., від 18.07.16 № 1807-09 на суму 485,00 грн., від 18.07.16 № 1807-10 на суму 335,00 грн., від 18.07.16 № 1807-11 на суму 773,00 грн., від 18.07.16 № 1807-12 на суму 335,00 грн., від 18.07.16 № 1807-13 на суму 385,00 грн., від 31.08.16 № 3108-01 на суму 19 861,00 грн., від 31.08.16 № 3108-02 на суму 1 497,00 грн., від 31.08.16 № 3108-03 на суму 671,00 грн., від 31.08.16 № 3108-04 на суму 2 347,00 грн., від 31.08.16 № 3108-05 на суму 3 706,00 грн., від 06.09.16 № 609-01 на суму 1722,00 грн., від 12.09.16 № 1209-01 на суму 632,00 грн. та від 16.09.16 № 1609-01 на суму 924,00 грн.), які підписані уповноваженими представниками обох сторін без заперечень та зауважень та засвідчені печатками як позивача, так і відповідача.

Як пояснював представник позивача в ході розгляду цієї справи, з урахуванням переплати в сумі 184,00 грн., яка сформувалась станом на 02.06.16, заборгованість відповідача за договором від 01.10.15 № 0110-2 станом на час розгляду справи № 908/529/17 судом складає 57 410,00 грн. та станом на 05.04.17 не сплачена.

На підтвердження викладеного позивач надав до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.15 по 03.03.17, який засвідчено підписами ФОП ОСОБА_1 і головного бухгалтера ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» та печатками сторін, згідно з яким заборгованість відповідача на користь позивача становить 57 410,00 грн.

Також, як свідчить долучений судом до матеріалів справи № 908/529/17 за клопотанням представника позивача акт звірки взаєморозрахунків за період з 02.06.16 по 05.04.17 засвідчений підписом та печаткою позивача, а також підписами головного бухгалтера та голови правління ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» і печаткою відповідача, заборгованість відповідача за договором на технічне обслуговування холодильного та технічного обладнання від 01.10.15 № 0110-2 перед позивачем складає 57 410,00 грн.

Положенням п. 4.3. договору визначено, що розрахунки за техобслуговування здійснюються шляхом оплати Замовником вартості техобслуговування (п. 4.1. договору) платіжними дорученнями чи готівковими коштами не пізніше першого числа місяця чи на місці після здійснення технічного обслуговування, в якому буде проводитись техобслуговування.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали цієї господарської справи свідчать, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, оплату за виконані роботи в повному обсязі в строк, визначений у п. 4.3. договору від 01.10.15 № 0110-2 не здійснив, чим порушив умови договору.

Факт наявності основної заборгованості у розмірі 57 410,00 грн. підтверджується матеріалами справи № 908/529/17 й визнаний відповідачем повністю у клопотанні від 29.03.17 про розстрочку виконання рішення та в акті звірки взаєморозрахунків за період з 02.06.16 по 05.04.17 за договором на технічне обслуговування холодильного та технологічного обладнання від 01.10.15 № 0110-2.

За таких обставин, позовна вимога позивача про стягнення з ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" 57 410,00 грн. основного боргу за договором від 01.10.15 № 0110-2 на технічне обслуговування холодильного та технологічного обладнання є обґрунтованою, підтвердженою доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1005,15 грн. за загальний період з 15.07.16 по 12.03.17 включно та індекс інфляції в сумі 4863,58 грн. (суму інфляційного збільшення) за загальний період з серпня 2016 р. по лютий 2017 р. (згідно із поясненням від 05.04.17 до розрахунку індексу інфляції які містяться у справі).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних в сумі 1005,15 грн. за загальний період з 15.07.16 по 12.02.17 суд дійшов висновку, що він є вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, вимоги в цій частині судом задовольняється повністю.

Щодо нарахування інфляційних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок індексу інфляції з урахуванням пояснення представника позивача від 05.04.17 щодо періоду, за який здійснено такий розрахунок, суд дійшов висновку, про те, що визначені в ньому періоди нарахування відповідають наведеним вище вимогам ст. 625 ЦК України та положенню абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», і що розрахунок індексу інфляції, за виключенням розрахунку по актам надання послуг від 06.09.16 № 609-01 та від 12.09.16 № 1209-01, здійснено позивачем обґрунтовано.

Щодо розрахунку інфляції за зобов'язаннями:

- по акту надання послуг від 06.09.16 № 609-01 на суму 1722,00 грн., то індекс інфляції за період з жовтня 2016 р. по лютий 2017 р. за порахунком суду складає 134,68 грн., а не 149,39 грн.;

- по акту надання послуг 12.09.16 № 1209-01 на суму 632,00 грн. індекс інфляції за період з жовтня 2016 р. по лютий 2017 р. за перерахунком суду складає суму 49,43 грн., а не 62,40 грн.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення індексу інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 4 843,47 грн. В іншій частині вимоги про стягнення індексу інфляції відхиляються через необґрунтованість.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 959,71 грн. пені за загальний період з 15.07.16 по 13.03.17 (розрахунок суми пені міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Пунктом 5.1. договору від 01.10.15 № 0110-2 передбачено, що у випадку порушення строків платежу по п.п. 4.2 та 4.3. даного договору чи при відмові від акцепту платіжного доручення виставленого Підрядником, замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Факт прострочення основного зобов'язання матеріалами справи № 908/529/17 доведено.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Так, зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати положення Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за 6 місяців з моменту порушення зобов'язання.

Згідно із приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України, розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він частково здійснений невірно, оскільки позивачем здійснено останній з порушенням положень зазначених норм законодавства щодо строку нарахування пені.

З урахування вищевикладеного, здійснивши перерахунок пені (за допомогою ІПС «Законодавство») із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 7954,77 грн., з якої: 643,96 грн. пені за період з 15.07.16 по 08.12.16 (147 днів) за зобов'язаннями на суму 5 336,00 грн. по акту від 14.07.16 № 3105-02; 941,32 грн. пені за період з 15.07.16 по 08.12.16 (147 днів) за зобов'язаннями на суму 7 800,00 грн. по акту від 14.07.16 № 3105-03; 617,53 грн. пені за період з 19.07.16 по 18.01.17 (184 днів) за зобов'язаннями на суму 4 159,00 грн. по акту від 18.07.16 № 1807-02; 372,54 грн. пені за період з 19.07.16 по 18.01.17 (184 днів) за зобов'язаннями на суму 2 509,00 грн. по акту від 18.07.16 № 1807-03; 145,51 грн. пені за період з 19.07.16 по 18.01.17 (184 днів) за зобов'язаннями на суму 980,00 грн. по акту від 18.07.16 № 1807-04; 321,16 грн. пені за період з 19.07.16 по 18.01.17 (184 днів) за зобов'язаннями на суму 2 163,00 грн. по акту від 18.07.16 № 1807-05; 66,82 грн. пені за період з 19.07.16 по 18.01.17 (184 днів) за зобов'язаннями на суму 450,00 грн. по акту від 18.07.16 № 1807-06; 30,44 грн. пені за період з 19.07.16 по 18.01.17 (184 днів)за зобов'язаннями на суму 205,00 грн. по акту від 18.07.16 № 1807-07; 20,04 грн. пені за період з 19.07.16 по 18.01.17 (184 днів) за зобов'язаннями на суму 135,00 грн. по акту від 18.07.16 № 1807-08; 72,01 грн. пені за період з 19.07.16 по 18.01.17 (184 днів) за зобов'язаннями на суму 485,00 грн. по акту від 18.07.16 № 1807-09; 49,74 грн. пені за період з 19.07.16 по 18.01.17 (184 днів) за зобов'язаннями на суму 335,00 грн. по акту від 18.07.16 № 1807-10; 114,78 грн. пені за період з 19.07.16 по 18.01.17 (184 днів) за зобов'язаннями на суму 773,00 грн. по акту від 18.07.16 № 1807-11; 49,74 грн. пені за період з 19.07.16 по 18.01.17 (184 днів) за зобов'язаннями на суму 335,00 грн. по акту від 18.07.16 № 1807-12; 57,16 грн. пені за період з 19.07.16 по 18.01.17 (184 днів) за зобов'язаннями на суму 385,00 грн. по акту від 18.07.16 № 1807-13; 2822,61 грн. пені за період з 01.09.16 по 28.02.17 (181 день) за зобов'язаннями на суму 19 861,00 грн. по акту від 31.08.16 № 3108-01; 212,75 грн. пені за період з 01.09.16 по 28.02.17 (181 день) за зобов'язаннями на суму 1497,00 грн. по акту від 31.08.16 № 3108-02; 95,36 грн. пені за період з 01.09.16 по 28.02.17 (181 день) за зобов'язаннями на суму 671,00 грн. по акту від 31.08.16 № 3108-03; 333,51 грн. пені за період з 01.09.16 по 28.02.17 (181 день) за зобов'язаннями на суму 2347,00 грн. по акту від 31.08.16 № 3108-04; 526,69 грн. пені за період з 01.09.16 по 28.02.17 (181 день) за зобов'язаннями на суму 3706,00 грн. по акту від 31.08.16 № 3108-05; 243,90 грн. пені за період з 07.09.16 по 06.03.17 (181 день) за зобов'язаннями на суму 1722,00 грн. по акту від 06.09.16 № 609-01; 89,21 грн. пені за період з 13.09.16 по 12.03.17 (181 день) за зобов'язаннями на суму 632,00 грн. по акту від 12.09.16 № 1209-01; 127,99 грн. пені за період з 17.09.16 по 13.03.17 (178 днів) за зобов'язаннями на суму 924,00 грн. по акту та від 16.09.16 № 1609-01. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються судома через безпідставність.

В засіданні 05.04.17 судом розглянуто клопотання відповідача від 29.03.17 про розстрочку виконання рішення суду, проти якого представник позивача не заперечив, в прохальній частині якого заявник просить суд розстрочити виконання рішення про стягнення 71 264,64 грн. строком на 2 місяці із щомісячною оплатою у розмірі 35 632,32 грн.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" протягом тривалого часу поставляв за договорами поставки м'ясопродукцію контрагентам, які знаходяться на території АР Крим. У останніх перед відповідачем накопичилась значна сума заборгованості (770 527,85 грн.). Керівництво ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" намагається знайти спосіб ліквідування вказаної заборгованості. Крім того, зазначає, що через окупацію території АР Крим, а також проведення на території Донецької і Луганської областей АТО, відповідач втратив значну частину ринку збуту та у зв'язку із чим в нього значно знизився об'єм реалізації виготовленої продукції.

Крім того, при вирішенні питання щодо надання розстрочки відповідач просить суд прийняти до уваги наявність чисельних рішень господарських суддів, у т.ч. Запорізької області, Харківської області та Кіровоградської області, за одними з яких (справи №№ 908/5669/15, № 7/5009/3625/11, 5023/3571/11, 9/210) ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" є стягувачем, а за іншими (справи «№№ 908/2773/16, 908/3104/16, 908/3165/16, 908/3371/16, 908/236/17) - боржником. Зазначає, що станом на дату підписання клопотання про розстрочку кошти за рішеннями господарського суду по справах №№ 7/5009/3625/11, 5023/3571/11, 9/210 ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" не отримані.

Звернув увагу суду, що стягнення суми боргу за рішенням без розстрочки його виконання зумовить неможливість погашення заборгованості за іншими платежами, податками та зборами, звільненню працівників, тобто призведе до негативних фінансових наслідків. Враховуючи викладені обставини просить суд розстрочити рішення на 2 місяці.

Розглядаючи вказане клопотання судом враховано наступне.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у клопотанні від 29.03.17 про розстрочку виконання рішення по справі № 908/529/17, а також враховуючи фінансовий стан та матеріальні інтереси сторін, що представник позивача присутній в судовому засіданні 05.04.17 проти вказаного клопотання не заперечив, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» в частині надання розстрочки виконання цього рішення про стягнення 57 410,00 грн. основного боргу, 7 954,77 грн. пені, 1005,15 грн. 3% річних, 4 843,47 грн. індексу інфляції, а всього 71 213,39 грн. боргу строком на 2 місяці з оплатою: 35 606,70 грн. боргу до 05.05.17 включно; 35 606,69 грн. боргу до 05.06.17 включно.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 000,00 грн. судових витрат, пов'язаних з наданням послуг адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються, у т.ч. з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.12 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно із ст. 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ч.1). Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч.2). При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3).

Підпунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

У відповідності до п. 11 листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 № 01-8/155 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів", вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути не співрозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Вбачається, що в якості доказів отримання послуг адвоката позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії:

- договору про надання правової допомоги від 10.03.17 укладеного між адвокатом Пузій О.В. та ФОП ОСОБА_1;

- акт від 05.04.17 про виплату адвокату гонорару;

- квитанцію до прибуткового касового ордера від 05.04.17 № 32.

Як свідчить акт від 05.04.17 про виплату адвокату гонорару, складений сторонами на викоання умов договору від 10.03.17 про надання правової допомоги, замовник оплатив Адвокату гонорар в сумі 2000,00 грн. Винагорода адвоката за надання правової допомоги визначена наступним чином: підготовка та подача позовної заяви - 800,грн.; представництво інтересів замовника у судовому засіданні 05.04.17 - 1200,00 грн.

Згідно із п. 2 вказано акту, послуги по договору надані належним чином та в повному обсязі, оплата отримана в повному обсязі, претензій сторони не мають.

Вбачається, що в матеріалах справи відсутні докази з приводу того, який час витрачено Виконавцем (Адвокатом) на підготовку позову у справі № 908/529/17, а саме: на аналіз наданих Замовником документів щодо правовідносин з ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" за укладеним договором від 01.10.15 № 0110-2, на консультування Замовника щодо вищезазначених правовідносин; підготовку та написання від імені Замовника відповідної позовної заяви; подання відповідної позовної заяви до суду.

Також судом враховано, що жодних доказів які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката за вищенаведеним договором про надання правової допомоги представником позивача - адвокатом Пузій О.В. та ФОП ОСОБА_1 до суду не надано, зокрема: щодо вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; складність справи, кваліфікація і досвід адвоката; щодо витрат понесених адвокатом на прибуття до господарського суду Запорізької області в судове засідання призначене на 05.04.17.

З огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, нескладний характер спору між сторонами, зміст поданого позову та кількість підготовлених Адвокатом процесуальних документів, а також те, що витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 2000,00 грн. є завищеними та неспіврозмірними порівняно з складністю даної справи, що позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку щодо доцільності зменшення (обмеження) розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача до 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 1598,85 грн. покладається на відповідача.

Судом роз'яснюється, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ГПК України (…) після набрання законної сили наказ видається судом за заявою стягувача (…).

Керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 44, 49, 69, 82, 821, 6 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 00443513) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 57 410 (п'ятдесят сім тисяч чотириста десять) грн. 00 коп. основного боргу, 7 954 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 77 коп. пені, 1005 (одну тисячу п'ять) грн. 15 коп. 3% річних, 4 843 (чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. 47 коп. індексу інфляції, 1598 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 85 коп. судового збору та 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Розстрочити рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.17 по справі № 908/529/17 в частині стягнення 57 410,00 грн. основного боргу, 7 954,82 грн. пені, 1005,15 грн. 3% річних, 4 843,47 грн. індексу інфляції, а всього 71 213,39 грн. боргу, строком на 2 місяці з оплатою: 1 платіж - на суму 35 606,70 грн. до 05.05.17 включно; 2 платіж - на суму 35 606,69 грн. боргу до 05.06.17 включно.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 10.04.17.

Суддя В.Л. Корсун