Рішення № 65880184, 28.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1658/2017 Головуючий у 1-й інстанції - Кириченко Н.О.

Доповідач - Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Порчинського Олександра Івановича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року та на додаткове рішення від 17 жовтня 2016 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди до договору поруки недійсною та визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в рахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту -1 489 697 грн. 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в рахунок пені - 236 579 грн. 42 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» в рахунок відшкодування судових витрат - 3654 грн.

А всього стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» - 1 729 930 грн. 92 коп.

В задоволенні заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» - задоволено.

Визнано додаткову угоду від 04.02.2009 року до Договору поруки № 144788 від 27.09.2007 року укладену між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 - недійсною.

Визнано Договір поруки № 144788 від 27.09.2007 року укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 - припиненим.

Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування судових витрат - 372,49 грн.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування витрат пов'язаних з оплатою вартості почеркознавчої експертизи 3 141,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду та додатковим рішенням, представник Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Порчинський О.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: стягнути на користь ПАТ «УкрСиббанк» в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 56 836,99 дол. США, з яких:

- заборгованість за кредитом - 35 552,61 дол. США;

- заборгованість за відсотками - 22 284,38 дол. США.

А також стягнути на користь ПАТ «УкрСиббанк» в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та за відсотками за користування кредитом у розмірі 236 579,42 грн., з яких:

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 45 923,65 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом - 190 655,77 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовити, скасувати додаткове рішення, а також стягнути солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3 654 та 4 429,14 грн. за подачу апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в частині задоволення вимог первісного позову скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в позові, в решті рішення залишити без змін, судові витрати покласти на ПАТ «УкрСиббанк».

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги відповідача заперечив.

Представники відповідачів апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримали, проти апеляційної скарги позивача заперечили.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в сумі 56 836,99 дол. США та пені - 236 579,42 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.09.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11223132000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 40 000 дол. США, що дорівнює еквіваленту 202 000 грн. на день укладення договору, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 27.09.2017 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,4% річних. Кредит надавався шляхом зарахування банком на рахунок позичальника зазначених коштів.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором було укладено договір поруки між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 за № 144788 від 27.09.2007 року.

Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які виступають майновими поручителями ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 65054, посвідчений 27.09.2007 року приватним нотаріусом Кравченко І.С., згідно якого було передано в іпотеку трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності.

04.02.2009 року між банком та позичальником було підписано додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, згідно якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту до 27.09.2026 року та схему погашення кредиту. Також сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як номер Договору, зазначений при його укладанні № 11223132000, так і реєстраційний номер договору у системі обліку Банку , а саме № 11223132001.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, а відповідач ОСОБА_2, всупереч умов Кредитного договору, не здійснює платежі для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе зобов'язання.

Так, 19.06.2015 року відповідачам у справі були направлені вимоги про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, однак вказана вимога залишена без задоволення, у зв'язку з чим було подано позов до суду.

Відповідач ОСОБА_3 в свою чергу звернулася до суду із зустрічною позовною заявою про визнання Додаткової угоди до Договору поруки № 144788 від 27.09.2007 року недійсною та визнання договору поруки № 144788 від 27.09.2007 року припиненим, в обгрунтування якого зазначила про те, що 26.10.2012 року позивач вже звертався до відповідачів з аналогічним позовом. Вказана справа була залишена без розгляду ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.02.2013 року. Згідно додатків у вказаній справі позивачем долучено копію додаткової угоди до договору поруки від 04.02.2009 року укладений між банком та ОСОБА_3 щодо продовження строку повернення кредиту. Однак, відповідач не укладала вказану додаткову угоду, на вказаному правочині міститься не її підпис, тому Додаткова угода від 04.02.2009 року до Договору поруки № 144788 від 27.09.2007 року є такою, що суперечить актам цивільного законодавства та має бути визнана недійсною.

Згідно п. 2.1 Договору поруки № 144788 кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору від 27.09.2007 року сторони дійшли згоди про зміну кінцевого терміну повернення кредиту за договором - до 27.09.2026 року. Аналогічне положення міститься в абзаці 3 ч. 1 Додаткової угоди до Договору поруки № 144788 від 27.09.2007 року.

Внаслідок укладення додаткової угоди до основного договору про надання споживчого кредиту банком без згоди на те поручителя було збільшено обсяг відповідальності останнього за рахунок відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 не було поінформовано про внесені зміни до основного договору, а також не укладено додаткову угоду про внесення змін до договору поруки від 27.09.2007 року, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, то такий договір поруки в силу ст. 559 ЦПК України повинен бути визнаний судом припиненим.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредитусуд першої інстанції виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2. укладено договір про надання споживчого кредиту № 11223132000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 40 000 дол. США, що дорівнює еквіваленту 202 000 грн. на день укладення договору, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 27.09.2017 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,4% річних. Кредит надавався шляхом зарахування банком на рахунок позичальника зазначених коштів (том 1, а. с. 5-6).

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором було укладено договір поруки між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 за № 144788 від 27.09.2007 року (том 1, а. с. 8).

Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які виступають майновими поручителями ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 65054, посвідчений 27.09.2007 року приватним нотаріусом Кравченко І.C., згідно якого було передано в іпотеку трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності (том 1, а. с. 5-6).

04.02.2009 року між банком та позичальником було підписано додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, згідно якої було змінено кінцевий термін повернення кредиту до 27.09.2026 року та схему погашення кредиту. Також сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як номер Договору, зазначений при його укладанні № 11223132000, так і реєстраційний номер договору у системі обліку Банку , а саме № 11223132001 (том 1, а. с. 7).

Крім того, в матеріалах справи міститься додаткова угода від 04.02.2009 року до Договору поруки № 144788 від 27.09.2007 року, якою було змінено кінцевий термін повернення кредиту - до 27.09.2026 року, стороною у якій зазначено ОСОБА_3 (том 1, а. с. 130).

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, а відповідач ОСОБА_2, всупереч умов Кредитного договору, не здійснює платежі для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе зобов'язання.

Так, згідно наданого до суду розрахунку заборгованості станом на 27.08.2015 року загальна сума боргу становить 56 836,99 дол. США, з яких 34 552,61 дол. заборгованість за кредитом, 22 284,38 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 45 923,65 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, та 190 655,77 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно із умовами договору визначено періодичними платежами, повинно обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Проте, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Суд виходив з того, що позивачем 18.10.2012 року була надіслана вимога про повне дострокове повернення кредиту, якою фактично було змінено строк виконання основного зобов'язання. З позовом про стягнення боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду банк звернувся 31.08.2015 року, тобто в межах загального строку позовної давності, тому суд дійшов висновку, що заява про застосування строку позовної давності у відношенні вимог про стягнення боргу з основного боржника не підлягає задоволенню.

Однак, враховуючи вищезазначені положення чинного законодавства, суд вважає поруку припиненою, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення з позовними вимогами до поручителя ОСОБА_3

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову частково та стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у національній валюті України з урахуванням курсу НБУ станом на час розгляду справи у суді в розмірі 1 489 697грн. 50 коп.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині задоволених вимог первісного позову виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення судуповинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову(стаття 214 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кошти та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і строк»(термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої цієї статті за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Зазначене відповідає правовим позиціям, які висловлені Верховним Судом України в постанові від 29.06.2016 року у справі №6-1188цс16 та у постанові від 02.11.2016 року у справі №6-1174цс16.

Згідно ст.264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається: 1) вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (наприклад, часткове повернення боргу, лист з проханням про відстрочку повернення боргу тощо); 2) у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників; 3) у разі пред'явлення особою позову, якщо предметом такого позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Правовою позицією висловленою в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900цс16, роз'яснено, оскільки строк виконання основного зобов'язання на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України було змінено, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом з пропуском строку позовної давності.

Ухвалюючи оскаржуване рішення , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем 18.10.2012 року була надіслана вимога про повне дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором. З позовом про стягнення боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду банк звернувся 31.08.2015 року, тобто в межах загального строку позовної давності, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про застосування строку позовної давності у відношенні до вимог про стягнення боргу з

основного боржника не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду, оскільки позивач звернувся з вимогою до боржника про дострокове виконання основного зобов'язання 18 березня 2011року та 05 квітня 2011року (т.1, а.с.234,235), що не заперечувалось позивачем за первісним позовом.

Тобто, у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 18.03.2011 року та 05.04.2011 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту і пов'язаних із ним платежів.

Як вбачається із змісту вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором від 18.03.2011 року та 05.04.2011 року банк вимагає усунення порушень кредитного договору у розмірі 4 963 долари США - проценти за користування кредиту та 34 552 долари СІІІА - тіло кредиту протягом 30 днів (т.1, а.с.234,235).

Таким чином, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й протягом загального строку позовної давності повинен був звернутись до суду з позовом про захист порушеного права.

З моменту пред'явлення вимоги від 18.03.2011 року та від 05.04.2011 року про дострокове виконання основного зобов'язання до дати звернення з позовною заявою, а саме 31.08.2015 року, минуло більше ніж 3 роки, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пред'явлення позову в межах загального строку позовної давності.

Під час розгляду даної справи кожним із відповідачів окремо було подано заяву про застосування строку позовної давності до даних позовних вимог.

Отже, виходячи з вищенаведених норм діючого законодавства та встановлених у справі обставин, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції на вимоги про дострокове виконання зобов'язання від 18 березня 2011 року та 05 квітня 2011 року уваги не звернув, що призвело до помилкового задоволення позову в частині вимог до боржника.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання додаткової угоди до договору поруки недійсною та визнання договору поруки припиненим, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду про стягнення боргу з поручителя було пропущено строк, передбачений ст. 559 ЦК України, а тому порука вважається припиненою.

Крім того, згідно висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 1635/1636/16-32 від 26.04.2016 року, запис "ОСОБА_3." у графі "Поручитель" у додатковій угоді від 04.02.2009 року до Договору поруки № 144788 від 27.09.2007 року виконано не ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи те, що судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 не укладала додаткову угоду про внесення змін до договору поруки, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню вимоги про визнання додаткової угоди від 04.02.2009 року до Договору поруки № 144788 від 27.09.2007 року укладеної між Акціонерним комерційним інноваційним банком « Укрсиббанк» та ОСОБА_3 недійсною.

Рішення суду в частині задоволення зустрічного позову колегія суддів вважає правильним, оскільки висновки суду підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги позивача колегія суддів не приймає до уваги виходячи із встановлених апеляційним судом обставин справи описаних вище.

На підставі вищевикладеного рішення суду в частині задоволення позовних вимог банку до ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 відмовити

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Порчинського Олександра Івановича - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 4 019 грн. 40 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий: Судді: