Ухвала суду № 65880001, 10.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 квітня 2017 року Справа № 912/281/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Світловодського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, м. Світловодськ Кіровоградської області (далі - відділ ДВС),

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016

зі справи № 912/281/16

за позовом приватного підприємства "ВК і К", м. Світловодськ Кіровоградської області,

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Груп", м. Київ; відділу ДВС;

приватного акціонерного товариства "Кіровоградтурист", м. Кіровоград,

про стягнення 927 711 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відділу ДВС: Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, м. Кіровоград;

Світловодське управління Державного казначейства Головного управління державного казначейства у Кіровоградській області, м. Світловодськ Кіровоградської області,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 первісну касаційну скаргу було повернуто скаржникові на підставі пункту 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відділ ДВС повторно звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 06.03.2017 № 3007, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016. До скарги додано клопотання про поновлення строку її подання від тієї ж дати № 3008.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" [у редакції, чинній на час подання (січень 2016 року) позовної заяви у даній справі] ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як зазначено у підпункті 2.15 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами), законом передбачено сплату судового збору, зокрема, з касаційної скарги на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Отже, у поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 9 325,44 грн., фактично ж за платіжним дорученням від 08.02.2017 № 351 перераховано лише 9 320,04 грн. судового збору.

Таким чином, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Крім того, згідно зі статтею 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними в розумінні наведеної норми можна вважати причини, пов'язані з наявністю обставин, які об'єктивно, тобто незалежно від волі заявника, унеможливлювали вчинення ним відповідних процесуальних дій в установлений для цього строк.

Водночас чинним процесуальним законодавством не передбачено довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Строки, протягом яких особи, що беруть участь у справі, мають право подати касаційну скаргу, встановлені статтею 110 ГПК України. При цьому зацікавлені особи на свій розсуд вирішують, скористатися їм правом на оскарження чи ні. У межах цих строків вони повинні визначитися з волевиявленням на звернення до суду.

Скаржник в обґрунтування свого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку подання касаційної скарги посилається на відсутність належних коштів для сплати судового збору та тривалість розгляду Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області службової записки щодо сплати таких коштів.

Однак повторне звернення з касаційною скаргою скаржником здійснено (07.03.2017) майже через три місяці з моменту повернення касаційної скарги вперше (ухвала Вищого господарського суду України від 14.12.2016) та майже через місяць після оплати ним (08.02.2017) судового збору згідно з платіжним дорученням № 351.

У касаційній скарзі та матеріалах справи відсутні відомості стосовно причин об'єктивного характеру, які перешкоджали б поданню касаційної скарги одразу після сплати скаржником судового збору.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні правові підстави для висновку про наявність поважних причин пропуску строку подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанцій в даній справі.

Тому клопотання скаржника про поновлення цього строку задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, а клопотання про поновлення цього строку відхилено.

Керуючись пунктами 4 та 5 частини першої і частиною другою статті 1113 , статтею 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про поновлення строку подання касаційної скарги зі справи № 912/281/16 відхилити.

2. Касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 зі справи № 912/281/16 повернути Світловодському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій