Ухвала суду № 65879900, 06.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Литвинова І.В.

№ 22-ц/796/2630/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 757/34898/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Панченка М.М.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати недійсним кредитний договірвід 14.04.2008 року№055-2008-1159 на придбання майнаукладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Універсал Банк»;

визнати недійсним іпотечний договір від 14.04.2008 року укладений між ОСОБА_3 та ВАТ «Універсал Банк».

В обгрунтування вимог посилався на те, що оспорювані правочини підписані без належно оформленої та нотаріально закріпленої згоди чоловіка позичальника за кредитним договором.

Вказував, що починаючи з 01.03.1996 року і по сьогодні він та відповідач ОСОБА_3 проживають однією сім'єю у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, без реєстрації шлюбу. Згідно ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Для встановлення вищезазначеного факту, 05.12.2014 року позивач звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2015 року, яке набрало законної сили заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01.03.1996 року по 12.02.2015 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2015 року, яке набрало законної сили позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ВАТ «Універсал Банк» про визнання права спільної сумісної власності подружжя задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат загальною площею 46,5 кв.м., житловою площею 28,7 кв.м.

Посилається на те, що про укладення іпотечного договору між відповідачами йому не було відомо, ОСОБА_3 взяла у банку грошові кошти і в подальшому придбала квартиру та без згоди свого чоловіка передала квартиру, що є їх спільною сумісною власністю, в іпотеку.

Позивач зазначав, що банку було відомо про існування чоловіка ОСОБА_3, адже даний факт не приховувався позичальником ОСОБА_3, однак банк проігнорував цю обставину та включив до доходів, які будуть використовуватись для обслуговування кредиту і дохід позивача ОСОБА_1 Відповідачі не отримавши згоди позивача уклали іпотечний договір. З огляду на це, вбачається, що і ОСОБА_3 і ПАТ «Універсал Банк» діяли недобросовісно.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що за період спільного проживання за кошти як позивача, так і його дружини ОСОБА_3 у 2008 році було придбано нерухоме майно, де вони зараз проживають: АДРЕСА_1, яке є їх спільною сумісною власністю, що підтверджено рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/17261/15-ц від 26.10.2015 року.

Зазначала, що судом безпідставно проігноровано, що кредитний договір та іпотечний договір було укладено під час шлюбу позивача та відповідача ОСОБА_3, а тому згідно з ч.3 ст.65 СК України для укладення вказаних договорів необхідна була письмова згода позивача ОСОБА_1 на їх укладення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав наведених в ній.

Представник відповідача ПАТ «Універсал Банк» в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справі була повідомлена належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Судом встановлено, що 14.04.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 055-2008-1159 (на придбання майна) .

Згідно з п.1.1 кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 81300 швейцарських франків, а позичальник зобов'язується прийняти та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитоом у розмірір 9,95% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 411214,26 грн. за курсом НБУ на день укладення кредитного договору.

Згідно з п.1.3 кредитного договору цільове призначення кредиту: на придбання майна, а саме: двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

14.04.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири за умовами якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,50 кв.м, житловою площею 28,70 кв.м, яка складається з двох жилих кімнат.

Відповідно до п.11 договору купівлі-продажу покупець повідомляє продавця про той факт, що вона купує квартиру за власні кошти, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах.

Одночасно з укладенням договору купівлі-продажу 14.04.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір.

Згідно з п.1.1 іпотечного договору іпотекодавець ОСОБА_3 передає в іпотеку іпотекодержателю між ВАТ «Універсал Банк» нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,50 кв.м, житловою площею 28,70 кв.м, яка складається з двох жилих кімнат.

Пунктом 1.4 іпотечного договору визначено, що іпотекодавець свідчить, що укладанням цього договору не порушені права та/або інтереси третіх осіб, а також, у разі якщо предметом іпотеки є житлова нерухомість в тому числі не порушені права дітей.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК Українита іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Частиною 1 ст.74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

За змістом ст.ст.572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст.578 ЦК України та ст.6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Судом встановлено, що право на спірну квартиру позивача та відповідача ОСОБА_3, які на той час, як встановлено рішенням Броварського міськрайнного суду від 12.02.2015 року, проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, виникло з укладеного 14.04.2008 договору купівлі-продажу квартири. Тобто, на момент укладення відповідачем ОСОБА_3 договору іпотеки спірна квартира належала останній і позивачу ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності і для укладення договору іпотеки щодо неї згідно зі ст.578 ЦК Українита ст.6 Закону України «Про іпотеку» необхідною була письмова нотаріально посвідчена згода позивача ОСОБА_1

Це ж випливає і з положень ч.2 ст.369 ЦК Українита ч.3 ст.65 СК України, на підставі яких для укладення одним із подружжя договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, згода другого з подружжя має бути нотаріально посвідчена.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Відповідно до ч.1 ст.219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, п.6 ст.3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК України та ч.2 ст.65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справах №1622цс15 від 07.10.2015 року, №6-1912цс15 від 27.01.2016 року, №6-17цс17 від 22.02.2017 року, яка згідно з положеннями ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час укладення договору іпотеки 14.04.2008 року ПАТ «Універсал Банк» не знав і не міг знати про те, що відповідач ОСОБА_3 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з позивачем і що на укладення договору іпотеки необхідна згода останнього, а тому суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що банку було відомо, що ОСОБА_3 перебувала у шлюбі колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються копією анкети-заяви позичальника ОСОБА_3 від 22.01.2008 року, яка була подана до ВАТ «Універсал Банк» в якій ОСОБА_3 вказувала, що вона є розлученою та не зазначала про те, що остання перебуває у фактичних шлюбних відносинах (а.с.56-59), а також умовами зазначеними в п.1.4 договору іпотеки від 14.08.2008 року та умовами п.11 договору купівлі-продажу від 14.04.2016 року (а.с.13-14, 16).

Доводи апеляційної скарги представника позивача є аналогічними доводам, викладеним в обгрунтування позовних вимог, вони були предметом розгляду суду першої інстанції та правильно не були прийняті до уваги судом.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: