Рішення № 65879872, 06.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

[1] І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [2]

06 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В.,Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_1, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський комбінат» - про визнання правочинів недійсними, -

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів і посилаючись на нікчемність та фіктивність правочинів просив визнати недійсними: - правочин з дострокового повернення вкладу в сумі 370 000,00 доларів США на рахунок НОМЕР_1 на підставі меморіального ордеру № 4715 від 19.03.2015 року; - правочин з перерахування грошових коштів в сумі 6 210 000, 00 грн. з призначенням платежу «Зарахування гривні на поточний рахунок згідно Постанови НБУ № 160 та заяви від 19.03.2015 року з рахунку НОМЕР_2 на поточний рахунок НОМЕР_3, який відкрито у Банку та належить ОСОБА_1; -правочин з перерахування грошових коштів в сумі 6 200 000,00 грн. з призначенням платежу «Надання безпроцентної позики, згідно договору б/н від 10.03.2015 року» з поточного рахунку НОМЕР_3, який відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь» та належить ОСОБА_1 на поточний рахунок ПОСП «Уманський тепличний комбінат»; - правочин з перерахування грошових коштів в сумі 6 200 000,00 грн. з рахунку НОМЕР_4, який відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь» та належить ПОСП «Уманський тепличний комбінат» на погашення заборгованості за Кредитним договором № 82642-29/13-1 від 23.09.2013 року з призначенням платежу - погашення кредитної заборгованості, згідно кредитного договору № 82642-29/13-1 без ПДВ.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що вкладником ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_1 та ПОСП «Уманський тепличний комбінат» було вчинено ряд правочинів, спрямованих на неправомірне одержування відшкодування вкладу у банку. Так, 18.03.2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті «Вигідний 2015», відповідно до умов якого вкладник надав банку грошові кошти в формі депозитного вкладу в сумі 370 000,00 дол. США. з терміном повернення вкладу 20.04.2015 року. 18.03.2015 року, тобто в день укладення договору банківського вкладу, ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про дострокове повернення коштів у розмірі 370 000,00 дол. США згідно договору банківського вкладу .У подальшому вказані кошти були перераховані на поточний гривневий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1, з якого були перераховані на рахунок ПОСП «Уманський тепличний комбінат» та направлені на погашення заборгованості останнього перед банком. Ввважає, що ОСОБА_1 незаконно отримав перевагу (пільгу) у вигляді скорочення терміну повернення грошових коштів перед іншими вкладниками банку, що в розумінні п.7 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказує на нікчемність правочину з дострокового повернення вкладу. Оскільки , на думку позивача,зазначені правочини не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними наслідків,вони є фіктивними. Окрім того, внаслідок дострокового повернення вкладу та подальших фіктивних правочинів з коштами ОСОБА_1 одержав можливість отримати відшкодування вкладу в повному обсязі - в розмірі 6 200 000,00 грн. замість встановлених ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 01.11.2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним правочин з дострокового поверненя вкладу в сумі 270 000,00 дол. США на рахунок НОМЕР_1, на підставі меморіального ордеру № 4715 від 19.03.2015 року.

Визнано недійсним правочин з перерахування грошових коштів в сумі 6 210 000,00 грн. з призначенням платежу у «Зарахування гривні на поточний рахунок згідно Постанови НБУ № 160 та заяви від 19.03.2015 року з рахунку НОМЕР_2 на поточний рахунок НОМЕР_3, який відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь» та належить ОСОБА_1

Визнано недійсним правочин з перерахування грошових коштів в сумі 6 200 000,00 грн. з призначення платежу «Надання безпроцентної позики, згідно договору б/н від 10.03.2015 року» з поточного рахунку НОМЕР_3, який відкрито в ПАТ «Банк «Київська Русь» та належить ОСОБА_1 на поточний рахунок НОМЕР_4, який відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь» та належить ПОСП «Уманський тепличний комбінат».

Визнано недійсним правочин з перерахування грошових коштів в сумі 6 200 000,00 грн. з рахунку НОМЕР_4, який відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь» та належить ПОСП «Уманський тепличний комбінат» на погашення заборгованості за Кредитним договором № 82642-29/13-1 від 23.09.2013 року з призначенням платежу - погашення кредитної заборгованості, згідно кредитного договору № 82642-29/13-1 без ПДВ.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не доведення обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими. Зазначає, що судом першої інстанції застосовано до відносин сторін пункт Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 року у редакції від 15.08.2015 року, проте на час дострокового повернення банківського вкладу за заявою ОСОБА_1 вказаний пункт Положення діяв у редакції від 23.07.2013 року, а відтак, судом першої інстанції було застосвано до відносин сторін норми закону, який не поширюється на правовідносини сторін на підставі ст. 5 ЦК України. Вказує, що операції з технічного перерахування коштів на виконання умов укладених між сторонами договорів не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України, а отже, не підлягають визнанню недійсними у судовому порядку, у тому числі, на підставі ст. 234 ЦК України. Також зазначає, що позивачем не було надано доказів фіктивності спірних правочинів, не було зазначено та обгрунтовано, які саме його права та/або законні інтереси було порушено оспорюваними правочинами. Вказує, що висновок суду першої інстанції щодо того, що ОСОБА_1 було відомо про запровадження у банку тимчасової адміністрації не підтверджено жодними доказами.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених в ній.

Залізняк І.І. який є представником Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат» просив апеляційну скаргу відхилити.

Представник позивача Баранов О.В. просив апеляційну скаргу відхилити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав встановленим ,що оспорені позивачем правочини є недійсними з підстав їх фіктивності,оскільки вони не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними наслідків, а направлені на отримання ОСОБА_1 відшкодування за вкладом в більшому розмірі ніж встановлено ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте, колегія суддів з такими висновками суду погодитися у повній мірі не може.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 18.03.2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 23901-29.1.2 банківського вкладу в іноземній валюті «Вигідний 2015» за умовами якого він вніс ,а банк прийняв на зберігання 370 000 дол.США, під 8% річних, терміном до 20.04.2015 року (а.с.11).

В цей же день ОСОБА_1 звернувся із заявою про дострокове розірвання договору та надав згоду на повернення йому грошових коштів шляхом перерахування їх на гривневий поточний рахунок НОМЕР_3 ( а.с.12).

На виконання цієї заяви банк перерахував грошові кошти з депозитного рахунку на поточний , а з цього рахунку 6 200 000 грн. було перераховано ПОСП «Уманський тепличний комбінат» в якості безпроцентної позики та скеровано на погашення заборгованості комбінату за Кредитним договором № 82642-29/13-1 від 23.09.2013 року ( а.с.13-15).

19.03.2015 року на підставі постанови Правління НБУ від 19.03.2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк « Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» була запроваджена тимчасова адміністрація у ПАТ «Банк «Київська Русь» строком на три місяці та призначена Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ( а.с.6). Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1085 від 23.06.2016 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та повноваження ліквідатора Волкова О.Ю. до 16.07.2018 року ( а.с.131-134).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року визнано протиправною та скасовано постанови Правління НБУ від 19.03.2015 року № 190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та від 16.07.2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» ( а.с.218-222).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2015 року ,залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 року в адміністративній справі за позовом ПОСП «Уманський тепличний комбінат» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ « Банк « Київська Русь» Волкова О.Ю.- дії Уповноваженої особи щодо віднесення до нікчемних правочинів з перерахування грошових коштів у розмірі 6 200 000 грн. належних ОСОБА_1 з його поточного рахунку в якості безпроцентної позики та перерахування цих коштів у погашення кредитних зобов'язань , визнанні протиправними ( а.с.77-87). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.05.2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ « Банк « Київська Русь» Волкова О.Ю ( а.с.93)

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.05.2016 року визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ « Банк « Київська Русь» ВолковаО.Ю щодо визнання нікчемними правочинів з дострокового повернення вкладу у сумі 270 000 дол.США та перерахування грошових коштів у розмірі 6 200 000 грн. з депозитного рахунку ОСОБА_1 на його поточний рахунок ( а.с.62-64).

Отже, вказаними рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що оспорені позивачем правочини не є нікчемними і віднесення їх до таких Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк « Київська Русь» є безпідставним та протиправним.

За правилами ч.3 ст.61 ЦПК України обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлені ці обставини..

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Аналогічні роз'яснення надані і у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» .А також зазначено,що судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 21 січня 2015 р. у справі N 6-197цс14, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що правочин з дострокового повернення вкладу є нікчемним,а інші оспорені правочини є фіктивними з огляду на те, що вони не спрямовані на реальне настання обумовлених ними наслідків та ураховуючи положення частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» їх слід визнати недійсними, оскільки укладанням цих правочинів банк в день визнання його неплатоспроможним здійснив операції, внаслідок яких виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим та надав відповідачам переваги які прямо не встановлені для них законодавством .

Проте позивачем не доведено наявності підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними або нікчемними, не встановлено таких і судом. Доводи позивача, що оспорювані правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не знайшли підтвердження дослідженими судом доказами.

В даній справі суд не встановив,у чому саме полягає отримана ОСОБА_1, як одним із кредиторів, який поклав на рахунок в ПАТ «Київська Русь» 370 000 дол.США, перевага перед іншими кредиторами банку, до того ж будь-яких виплат готівкою не відбулося.

Водночас за змістом ст.ст. 526 та 1058 ЦК зобов'язання банку з повернення вкладу за договором депозиту вважається виконаним із моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

Таку правову позицію було викладено Верховним Судом України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-140цс13.

Отже, сам факт встановлення обмежень щодо отримання грошових коштів не свідчить про те, що вкладник банку не міг отримати свій вклад в інший спосіб.

Натомість внаслідок виконання ОСОБА_1 зобов'язань позичальника він набув право вимоги сплати грошових коштів від боржника банку. Без виконання ним зобов'язань позичальника -Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський комбінат» , ОСОБА_1 мав би право вимагати виплати йому гарантованої суми і залишку депозиту в процедурі ліквідації банку.

При цьому позивач не вважає нікчемним або фіктивним Договір № 23901-29.1.2 банківського вкладу в іноземній валюті «Вигідний 2015» за умовами якого ОСОБА_1 вніс 18.03.2015 року, а банк прийняв від нього 370 000 дол. США .

Статтею 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (ст.1060 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

У даному випадку, боржник у зобов'язанні Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство «Уманський комбінат» по суті був замінений іншою особою ОСОБА_1 за згодою кредитора, що відповідає змісту як положень ст. 520 ЦК щодо суті спірних правовідносин, так і положенням ст. 521 цього Кодексу щодо форми правочину.

Спірні правочини відповідають вимогам ч. 1 ст. 528 ЦК, згідно з якою виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо за умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Крім того, норма ч. 1 ст. 528 ЦК не ставить можливість виконання обов'язку боржника іншою особою у залежність від волі кредитора. Навпаки, кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відтак, ОСОБА_1 мав право станом на 18.03.2015 року розпоряджатися належними йому коштами,що перебувають на його рахунку, укладати будь які правочини не заборонені законом,у даному випадку - договір позики з Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством «Уманський комбінат» та виконати обов'язки останнього як позичальника за рахунок своїх депозитних коштів.

За викладених обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304,307, 309,313-314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту : У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»до ОСОБА_1, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський комбінат» про визнання правочинів недійсними- відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення,але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 756/1698/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1528 /2017

Головуючий у суді першої інстанції: Кричина А.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.