Ухвала суду № 65879841, 06.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

06 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.

при секретарі Чумаченко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Київенерго» - Жекової Ганни Іванівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року,

встановила:

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» ( далі- ПАТ "Київенерго") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, що станом на 01.11.2014 р. становила 28 078,93 грн., 3% річних - 2 429,05 грн. та інфляційну складову боргу - 4 299,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.04.2010 р. між ПАТ "Київенерго" та ОСОБА_1 укладено договір про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1, о/р НОМЕР_1.

Оскільки відповідач сплачує за фактичне щомісячне споживання електричної енергії нерегулярно та не в повному обсязі, з листопада 2011 р. до 01.11.2014 р. заборгованість останнього за спожиту електроенергію згідно з особою карткою становить 28 078,93 грн., позивач просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2013 року позов задоволено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2013 року скасовано.

22 листопада 2016 р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційну складову боргу в сумі 6 728,36 грн. та судовий збір в сумі 351,20 грн.

Посилався на те, що станом на 21.11.2016 р. основний борг сплачено, однак відповідачем не виконано рішення в частині сплати 3% річних та інфляційної складової боргу.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Київенерго» - Жекова Г.І., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Зазначила, що 04.12.2012 р. до центру розрахунків надійшло звернення ОСОБА_1 щодо розстрочення сплати заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 41 658,46 грн. У відповіді на вказане звернення було зазначено, що станом на 04.12.2012 р. на показання лічильника 105299 кВтг/067036 кВтг існує борг в сумі 41 658,46 грн.

04.02.2012 р. ОСОБА_1 було сплачено 30% від загальної суми боргу в сумі 12 500 грн., залишок боргу становив 29 158,46 грн.

Угода про розстрочення сплати заборгованості за спожиту електричну енергію була оформлена на показання лічильника 105299 кВтг/067036 кВтг на суму 29 158,46 грн. та підписана лише 27.02.2013 р.

У зв'язку з відсутністю даних про фактичні показники лічильника, фахівець центру обслуговування клієнтів не мав можливості розрахувати нарахування за грудень 2012 р., січень та лютий 2012 р.

Станом на 04.11.2014 р. заборгованість відповідача за спожиту електроенергію відповідно до показників лічильника становила 28 078, 93 грн., а тому позивач мав право вимагати сплати боргу разом із 3% річних та інфляційною складовою.

В судовому засіданні представник ПАТ «Київенерго» - Стовбун С.В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Статтею 303 ч.1 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357.

Закон України «Про електроенергетику» визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини,

пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням

енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Правилами користування електричною енергією для населення регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 квітня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про користування електричною енергією НОМЕР_1 (а.с.118).

За умовами вказаного договору оплата спожитої електричної енергії здійснюється за плановими платежами які періодично, не менш як один раз на шість місяців уточнюються за фактичними показаннями приладу обліку. За результатами уточнення перший плановий платіж наступного розрахункового періоду збільшується або зменшується на відповідну величину. Величина планового платежу розраховується за встановленим НКРЕ тарифом та виходячи з обсягу місячного споживання 500 кВт год.

Споживач має право самостійно зняти показання приладу обліку та заповнити платіжний документ. У такому випадку енергопостачальник має право конролювати правильність зняття показань приладу обліку.

Кошти вносяться до 10 числа календарного місяця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника ( п. 16 договору).

При наявній на час укладення договору заборгованості споживач може звернутися до енергопостачальника з заявою про складання графіка погашення заборгованості та надати довідки, що підверджують його неплатоспроможність з розстрочкою на 1 місяць, але не більше ніж на 6 місяців, з обов'язковим здійсненням поточних оплат.

11 лютого 2013 року між споживачем ОСОБА_1 та ПАТ «Київенерго» укладено угоду про розстрочення сплати заборгованості за договором про користування електричною енергією НОМЕР_1, за умовами якої сторони дійшли згоди, що боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором про користування електричною енергією в сумі 29 158,46 грн. за спожиту електричну енергію, у т.ч. ПДВ 4956,86 грн., станом на 11.02.2013 р. Заборгованість має бути сплачена боржником у такому порядку: до 01.03.2013 р - 4859,74 грн.; до 01.04.2013 р - 4859,74 грн.; 01.05.2013 р - 4859,74 грн. ; до 01.06.2013 р - 4859,74 грн. ; до 01.07.2013 р - 4859,74 грн.; до 01.08.2013 р - 4859,74 грн.

Укладення цієї угоди та її виконання споживачем не звільняє його від обов'язку не допускати порушень ПКЕЕН та своєчасно і у повному обсязі здійснювати оплату щомісячно спожитої електричної енергії до 10 числа кожного місяця (а.с.37).

Судом встановлено, що відповідачем виконано умови угоди про розстрочення сплати заборгованості за договором про користування електричною енергією НОМЕР_1 шляхом сплати заборгованості на загальну суму 29 158,46 грн. у строки, визначені договором ( а.с. 85).

З огляду на викладене, правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.02.2013 р. відсутні.

Судом також встановлено, що з березня 2013 р. крім погашення заборгованості, що виникла станом на 11.02.2013 р., відповідачем здійснювалась оплата щомісячно спожитої електричної енергії, що підтверджується наданими суду розрахунками.

Разом з тим, позивачем надано суду розрахунок за яким станом 11.02.2013 р. заборгованість відповідача становила 44034,37 грн. (а.с.16, 103) і саме на вказаний розмір заборгованості були нараховані 3% річних та індекс інфляції.

Надані суду розрахунки не відповідають умовам мирової угоди, не містять інформації про суму щомісячної заборгованості без урахування заборгованості, що була предметом мирової угоди, а тому не можуть бути належним доказом на підтвердження заборгованості, що виникла, та відповідно, для розрахунку суми боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.

Відповідно до заяви позивача від 22.11.2016 р. про зменшення позовних вимог, основний борг в сумі 28 078,93 грн. відповідачем було сплачено (а.с.115).

Разом з тим, суду не було надано розрахунку, коли саме було сплачено вказані кошти, та з огляду на це, на які суми та за який період здійснювалось нарахування санкцій за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.4 ст.10 цього Кодексу судом апеляційної інстанції було запропоновану представнику позивача надати суду належний розрахунок, з визначенням суми заборгованості без урахування періоду, який охоплювався умовами мирової угоди, з зазначенням часу, коли вона сплачена, та відповідним нарахуванням 3% річних та індексу інфляції.

Разом з тим, позивач своїм правом не скористався, надав суду аналогічний розрахунок за період з квітня 2010 р. по жовтень 2014 р. з зазначенням заборгованості в сумі 28 078,93 грн.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог.

Суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку та ухвалив законне та справедливе рішення.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що станом на час підписання угоди про розстрочення сплати заборгованості представник ПАТ "Київенерго" не мав можливості розрахувати нарахування за грудень 2012 р., січень 2013 р., лютий 2013 р., не є обставиною, що впливає на законність ухваленого по справі рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Київенерго» - Жекової Ганни Іванівни відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №755/29939/14-ц

Апеляційне провадження №22-ц/796/2742/2017

Головуючий у суді першої інстанції: СавлукТ.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.