Ухвала суду № 65879588, 06.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 квітня 2017 року Справа № 910/4478/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафорест Реал Істейт" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 910/4478/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафорест Реал Істейт" про визнання банкрутом, -

в с т а н о в и в:

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Кафорест Реал Істейт" касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 910/4478/13 не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є ухвала Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016, якою відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кафорест Реал Істейт" у задоволенні заяви про виправлення описки.

Згідно зі ст. 1111 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Статтею 41 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом та з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Сторонами у справі про банкрутство відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Однак до касаційної скарги взагалі не надано доказів направлення її копій сторонам у справі.

Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені статтями 42, 43 ГПК України. Таким чином, касаційна скарга підлягає поверненню відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII, що набрав чинності 01.09.2015, далі - Закон).

Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Відповідно до п. п. 7 п. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду, на момент звернення з касаційною скаргою, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що касаційну скаргу подано 09.03.2017 (про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції апеляційного суду на першому аркуші касаційної скарги), розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 1 600, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не надано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Разом з тим, скаржник у своїй касаційній скарзі заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до винесення рішення по суті, посилаючись на важке фінансове становище та відсутність коштів для сплати судового збору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення або розстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору. Тому, оцінка майнового стану сторони здійснюється судом на підставі оцінки доказів. Обґрунтування обставин майнового стану сторони, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. А відтак, сторона повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до ст. 1118 ГПК України такий строк не може перевищувати одного місяця з моменту прийняття касаційної скарги до провадження.

У той же час заявник у порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав жодних доказів, які б давали підстави стверджувати про його скрутний матеріальний стан та доказів, які б давали підстави стверджувати про поліпшення його матеріального стану та спроможність сплатити судовий збір у повному обсязі протягом вищезазначеного місячного строку.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення у сплаті судового збору.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання заявника касаційної скарги про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч.3 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1,2,3,4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 111, п.п. 3, 4, ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафорест Реал Істейт" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 910/4478/13 повернути без розгляду.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Куровський С.В. Ткаченко Н.Г.