Постанова № 65879247, 30.03.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року о 17 год. 11 хв.Справа № 808/3674/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім»

до Запорізької митниці ДФС

про зобовязання вчинити певні дії та стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» (далі позивач, ТОВ «Техенергохім») з адміністративним позовом до Запорізької митниці ДФС (далі відповідач, Митниця), в якому позивач просить суд:

-зобовязати відповідача надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про повернення позивачу надміру сплачених митних платежів за ВМД 112050000/2015/017133;

-стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 44219,89 грн. матеріальної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Митниці.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, було скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів, у звязку з прийняттям якого позивачем оформлено митну декларацію 112050000/2015/017133 та сплачено митні платежі в розмірі більшому, ніж визначено декларантом, на суму 44219,89 грн. Позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення надміру сплачених митних платежів, сплачених у звязку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, яке судовим рішенням скасовано, разом з тим, відповідач відмовив у поверненні надміру сплачених платежів з посиланням на наявність у позивача податкового боргу. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки на його думку Митниця помилково ототожнює процедуру підготовки висновку з процедурою самого повернення, і як наслідок застосовує обмеження, які стосуються тільки процедури повернення. Зазначає, що відповідно до Порядку повернення платником податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (далі Порядок №618) перевірка наявності чи відсутності податкового боргу не є функцією митниці, і відсутні підстави здійснювати таку перевірку у час, відмінний від дати повернення. Посилається на те, що визначені Порядком №618 напрями повернення помилково та/бо надмірно сплачених коштів передбачають можливість їх повернення шляхом спрямування на погашення наявного податкового боргу, що спростовує доводи відповідача про те, що за наявності податкового боргу повернення не відбувається. Вважає, що в результаті помилкового трактування чинного законодавства відповідач протиправно відмовив у наданні висновку про повернення надміру сплачених платежів. Крім того, посилається на наявність судового рішення, яким встановлено відсутність у позивача податкового боргу, яке не виконується органами Державної фіскальної служби України. Позивач вважає, що між протиправною поведінкою Митниці та шкодою, завданою позивачу у формі стягнутих і не повернутих сум, наявний причинний звязок, який полягає у тому, що у випадку не прийняття протиправного рішення не було б підстав стягувати з позивача суми на сплату додаткових митних платежів. Зазначає, що за умови врахування органами Державної фіскальної служби України встановленої судовим рішенням обставини щодо відсутності у позивача податкового боргу, у митниці не було б підстав для відмови у поверненні податкових платежів, стягнутих митницею на підставі протиправного рішення її службовців.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що на момент вирішення питання щодо надання висновку про повернення надміру сплачених митних платежів за митною декларацією 112050000/2015/017133 за позивачем обліковувався податковий борг з податку на прибуток підприємств в сумі 446337,93 грн, що відповідно до норм податкового та митного законодавства є обставиною, яка унеможливлює здійснення повернення надмірно сплачених сум. Враховуючи наведене, вважає відмову Митниці обґрунтованою. Крім того, посилається на відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування матеріальних збитків, оскільки відсутній причинний звязок між протиправною поведінкою митного органу та завданою шкодою. Вважає, що заявлені до стягнення суми не є матеріальною шкодою.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до контракту від 10.06.2015 №15219/ІМ, укладеного між позивачем (покупець) та фірмою «Purolite Ltd.», Уєльс, Обєднане Королівство (продавець) позивачем був поданий до митного оформлення товар іонообмінна смола Purolite NRW100R-14.

За результатами митного оформлення вказаного товару Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 30.09.2015 №112050000/2015/000295/1, на виконання якого позивачем подано митну декларацію 112050000/2015/017133 від 02.10.2015, за якою товар випущений у вільний обіг.

Не погодившись з визначеною митним органом митною вартістю вказаного товару, позивач оскаржив рішення про коригування митної вартості товару від 30.09.2015 №112050000/2015/000295/1 до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2016 року у справі № 808/8932/15, яка набрала законної сили 19.09.2016, рішення про коригування митної вартості товару від 30.09.2015 №112050000/2015/000295/1 визнано протиправним та скасовано.

29.09.2016 позивач подав до Митниці заяву про повернення надміру сплачених митних платежів за митною декларацією 112050000/2015/017133 від 02.10.2015 на загальну суму 44219,89 грн.

За результатами розгляду поданої заяви 11.10.2016 Митниця зазначила про наявність у позивача податкового боргу, а також повідомила про можливість вирішення питання про повернення з державного бюджету сум надмірно сплачених митних платежів за умови повного погашення податкових боргів та отримання митницею відповіді від Запорізької ОДПІ щодо включення (не включення) зазначеної суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та її участь у розрахунку бюджетного відшкодування.

Вважаючи відмову Митниці у поверненні надмірно сплачених митних платежів протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з того, що згідно з пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України) надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до ч.1 ст.301 Митного кодексу України (далі МК України) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Згідно з ч.3 ст.301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 43 ПК України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Таку, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобовязань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Порядок №618 визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів:

а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку;

б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава;

в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою;

г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються, аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

При розгляді справи судом встановлено, що сума надміру сплачених позивачем платежів в розмірі 44219,89 грн. (в т.ч. мито 8503,83 грн., додатковий імпортний збір 6541,40 грн. та податок на додану вартість 29174,66 грн.) склалася як різниця між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та сумою митної вартості товару, визначеною митним органом в рішенні про коригування митної вартості товару від 30.09.2015 №112050000/2015/000295/1 .

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, скасовано вищевказане рішення митного органу про коригування митної вартості товару, відповідно скасовані і підстави для сплати позивачем визначених митним органом грошових коштів в розмірі 44219,89 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.27 МК України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Підпунктом 5 пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачено, що списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Частиною 5 ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 28 липня 1999 року у справі «ОСОБА_3 проти Італії» (Case of Immobiliare Saffi v. Italy, заява № 22774/93, п.63, абз.2 та 3) наголосив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

Отже, скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товару без здійснення повернення грошових коштів, надмірну сплачених відповідно до такого рішення, яке визнано судом протиправним, не відновлює порушених прав позивача.

Крім того, суд зазначає, що кошти, які позивач просить повернути, фактично є власністю позивача, а не коштами, які позивач повинен отримати від держави в якості дотації, допомоги чи іншої виплати. Наявна переплата митних платежів виникла не у звязку з вольовою дією позивача щодо надмірної ти помилкової сплати, а позивач був змушений сплатити такі кошти у звязку з прийняттям Митницею рішення про коригування митної вартості товару, яке судом визнано протиправним, тобто внаслідок помилки з боку митного органу.

Суд звертає увагу, що згідно ч.4 ст.301 МК України якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з огляду на встановлення необґрунтованості та протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, надміру сплачені декларантом при митному оформленні товару кошти підлягають поверненню, оскільки це є способом відновлення прав позивача у випадку скасування протиправного рішення митного органу.

Щодо посилань відповідача на наявність у позивача податкового боргу суд зазначає, що чинне законодавство встановлює обмеження щодо повернення надміру сплачених платежів в разі наявності у платника податків податкового боргу лише шляхом повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком (п.п.43.1 та 43.2 ст.43 ПК України).

Тобто, наявність податкового боргу є обмеженням щодо здійснення повернення надміру сплачених митних платежів лише у спосіб зарахування на поточний рахунок платника у банку або повернення готівковими коштами.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що утворена переплата складається зі здійснених позивачем митних платежів (ввізне мита та додатковий імпортний збір) та податку на додану вартість.

Відмовляючи позивачу у поверненні надміру сплачених митних платежів, відповідачем не враховано, що відповідно до п.43.4 ст.43 ПК України у разі повернення надміру сплачених грошових зобовязань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

При цьому чинне законодавство не повязує необхідність здійснення повернення у такий спосіб з фактом погашення платником наявного податкового боргу, у звязку з чим відмова позивачу у поверненні надмірно сплачених митних платежів не може бути визнана обґрунтованою.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем надано до матеріалів справи інформацію Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо підстав виникнення у позивача податкового боргу.

За даною інформацією податковий борг позивача виник у звязку з несвоєчасною сплатою нарахованих авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 37278,00 грн. по податковій декларації від 03.03.2014 №9091047560, а також у звязку з несвоєчасною сплатою самостійно задекларованих зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 195179 грн. за податковою декларацією №9081403674 від 02.03.2015.

16.03.2015 на підставі показників, що відображені в інтегрованих картках ІС «Податковий блок» ТОВ «Техенергохім» в автоматичному режимі була сформована податкова вимога №345-23 про сплату 232457 грн. податкового боргу.

17.11.2016 та 17.02.3017 ТОВ «Техенергохім» була сплачена суми по податку на прибуток, які зараховані на погашення існуючого боргу, у звязку з чим станом на 06.03.2017 сума боргу платника складає 476622,09 грн.

Разом з тим суд зазначає, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у справі № 808/2973/15, крім іншого, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя №345-23 від 16.03.2015.

В даному судовому рішення Запорізький окружний адміністративний суд встановив, що 04.02.2015 ТОВ «Техенергохім» було надано до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення №323 для сплати авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року з поточного рахунку №26009002704601 грошових коштів у розмірі 37 278,00грн. Також ТОВ «Техенергохім» було надано до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення від 11.03.2015 №417 для сплати податку на прибуток за 2014 рік з поточного рахунку №26009002704601 грошових коштів у розмірі 195 179,00 грн. На платіжному дорученні наявна відмітка від 11.03.2015 про одержання банком на виконання доручення.

Разом з тим, всупереч умовам договору банківських рахунків суб'єкта господарювання від 10.08.2007 №27046 ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не здійснив перерахування коштів до державного бюджету згідно платіжних доручень від 04.02.2015 №323 та від 11.03.2015 №417.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем подано платіжні доручення від 04.02.2015 №323 та від 11.03.2015 №417 на перерахування коштів, що підтверджується відповідною відміткою на зазначених платіжних дорученнях, проте останні залишились без виконання з вини банку. А отже платник податку звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Суд дійшов висновку, у позивача відсутній податковий борг, а тому підстави для надсилання податкової вимоги відсутні.

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у справі №808/2973/15 залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 та набрала законної сили 28.10.2015.

Суд зауважує, що митний орган, як орган державної влади, зобовязаний всіляко сприяти громадянам та юридичним особам в реалізації їх прав, гарантованих Конституцією України та законами України, зокрема, повно та всебічно встановлювати обставини, які можуть суттєво вплинути на обмеження таких прав.

Враховуючи, що митний орган при вирішенні питання про повернення позивачу надміру сплачених митних платежів не надав оцінки вищезазначеним обставинам, суд вважає, що висновки відповідача про наявність у ТОВ «Техенергохім» податкового боргу є передчасними.

Крім того, суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що повернення коштів можливо виключно після проведення перевірки щодо того чи заявлялись позивачем спірні суми до бюджетного відшкодування, оскільки чинне законодавство України не повязує між собою порядок бюджетного відшкодування та питання повернення надмірно сплачених платежів.

Таким чином, з аналізу вищенаведеного можна дійти висновку, що відмова Митниці в поверненні ТОВ «Техенергохім» надміру сплачених митних платежів є необґрунтованою.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015 затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань (далі Порядок №1146), який регламентує взаємовідносини територiальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з мiсцевими фiнансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статтi 45 та частини другої статтi 78 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пунктів 8 та 11 Порядку №1146 за платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства. На пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань у визначеному законодавством порядку.

Враховуючи вищевикладене, належним способом захисту порушеного права позивача є зобовязання митного органу надати до Головного управління Державної казначейської служби в Запорізькій області висновок про повернення позивачу надміру сплачених митних платежів за митною декларацією 112050000/2015/017133. При цьому митний орган повинен врахувати положення п.43.3 ст.43 ПК України та обставини, встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у справі №808/2973/15.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» задовольнити частково.

Зобовязати Запорізьку митницю ДФС надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» надмірно сплачених митних платежів за ВМД №112050000/2015/017133.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.), присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко