Постанова № 65879144, 06.04.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року м.ПолтаваСправа № 816/247/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "Котлогаз" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "Котлогаз" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0000051405.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0000051405 є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Стверджував, що наявність або відсутність матеріально-технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не має правового значення для вирішення питання про наявність намірів сторін про реальне настання правових наслідків, обумовлених угодами, або порушення ТОВ "ВКП "Котлогаз" правил оподаткування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував вказуючи на правомірність висновків документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВКП "Котлогаз", за результатами якої встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що порушення встановлені за результатами здійснення господарських операцій між ТОВ "Котлогаз" та ТОВ "Укрбуд-Холдинг" підтверджуються податковою інформацією отриманою від Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області. Крім того, в товарно-транспортних накладних від 01 серпня 2016 року б/н, 02 серпня 2016 року б/н відсутні повні адресні дані про пункт навантаження / розвантаження товарно-матеріальних цінностей, а зазначено лише назву населеного пункту.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство" Котлогаз" (код ЄДРПОУ 23543186) зареєстровано як юридична особа 27 червня 1995 року та перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (т.1 а.с. 111-112).

16 грудня 2016 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області, на підставі повідомлення від 06 грудня 2016 року №196 виданого ГУ ДФС у Полтавській області, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ВКП "Котлогаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Укрбуд-Холдинг" за період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки контролюючим органом 16 грудня 2016 року складено акт №600/16-31-14-06-08/235431-86 (т.1 а.с. 15-33), за висновками якого встановлено порушення ТОВ "ВКП "Котлогаз" пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість, всього на суму 350000 грн., в тому числі у липні 2016 року в розмірі 350000 грн.

На підставі акту перевірки від 16 грудня 2016 року №600/16-31-14-06-08/235431-86 ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0000051405 (т.1 а.с. 14), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 525000 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 350000 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 175000 грн.

Збільшуючи ТОВ "ВКП "Котлогаз" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ "Укрбуд-Холдинг" податковий орган виходив з наступного:

- "ТОВ "Укрбуд-Холдинг" на адресу ТОВ "ВКП "Котлогаз" було складено видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. Із зазначеного переліку встановлено, що первинні документи, які всупереч частини першої статті 9 Закону про бухгалтерський облік та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів не містять обов'язкових реквізитів - відсутні. Перелік відповідних даних наведено нижче, а саме відсутні обов'язкові реквізити згідно "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 зі змінами та доповненнями: - ттн б/н від 01 серпня 2016 року, ттн б/н від 02 серпня 2016 року - відсутні повні адресні дані про пункт навантаження / розвантаження ТМЦ, зазначено лише назву населеного пункту. До Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області направлявся лист від 06 грудня 2016 року №6543/10/16-31-14-06-13 з проханням надати інформацію щодо наявності у ФОП ОСОБА_3 транспортних засобів, а також інформацію по власнику автомобіля та причіпа / напівпричіпа, що вказані у товарно-транспортних накладних. Станом на дату складання акту перевірки відповіді від Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області до ГУ ДФС у Полтавській області не надходило.

- До Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області направлявся запит від 07 жовтня 2016 року №6054/7/16-31-14-06-14 з проханням надати матеріали податкової інформації щодо ТОВ "Укрбуд-Холдинг" за липень 2016 року щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ "ВКП "Котлогаз". Згідно отриманої інформації ТОВ "Укрбуд-Холдинг" було вручено письмовий запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо формування податкового кредиту, що містяться у податковій декларації з ПДВ за липень 2016 року та щодо формування податкових зобов'язань. Від ТОВ "Укрбуд-Холдинг" отримано відповідь, якою відмовлено у наданні документального підтвердження. Не можливо встановити зв'язок між фактом придбання товарів (робіт, послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (вивчаючи умови договорів (суттєві позиції, які характеризують перелік товарів (робіт, послуг), порядок та обсяг постачання (виконання); ненадання первинних документів, складених на виконання договорів, придбання товарів (робіт, послуг) у посередників за наявності прямих контрактів з їх виробниками, придбання робіт (послуг), використання яких не має доцільності та не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо)".

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0000051405.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що ТОВ "ВКП "Котлогаз" у липні 2016 року здійснювало придбання ТМЦ у ТОВ "Укрбуд Холдинг" на загальну суму 2100000 грн. в тому числі ПДВ 350000 грн.

21 червня 2016 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство" Котлогаз" (покупець) та Товариством з обмежено відповідальністю "Укрбуд Холдинг" укладено договір поставки №215 (т.1 а.с. 34-38).

За умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання далі по договору - товар відповідно до Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму, визначену цим договором. Постачальник гарантує, що товар, який поставляється, є новим та в експлуатації не був. Найменування, кількість товару, розміри, що підлягає поставці за цим договором, визначаються специфікацією та видатковими накладними. Загальна вартість товару становить 2100000 грн., з врахуванням ПДВ 20% 350000 грн. Загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначається Специфікацією, що є невід'ємною частиною цього договору. Місце самовивозу товару покупцем узгоджується сторонами додатково. Здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками покупця і постачальника. Датою поставки / передачі товару вважається дата, що зазначена у видатковій накладній.

Додатком №1 до Договору поставки №215 від 21 червня 2016 року є Специфікація (т.1 а.с. 39), відповідно до якої покупець придбаває транспортабельний модуль 3600*7200 кількістю 2 шт. загальною вартістю 2100000 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ "Укрбуд Холдинг" виписано позивачу: видаткові накладні від 01 серпня 2016 року №14 і від 02 серпня 2016 року №15 та податкові накладні від 08 липня 2016 року №13, 14, 15, 16 (т.1 а.с. 41-46).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "Укрбуд Холдинг", складені для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "ВКП "Котлогаз" товарів, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, останні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару.

Модулі транспортабельні у кількості 2 штук отримано за довіреністю №1219 від 01 серпня 2016 року комерційним директором ТОВ ВКП "Котлогаз" ОСОБА_4 (т.1 а.с. 154).

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар та надані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Укрбуд Холдинг", що підтверджується платіжним дорученням та журналом ордером і відомостями по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" (т.1 а.с. 51-52).

Транспортування придбаного товару здійснювалося ФОП ОСОБА_3 на підтвердження чого позивачем надано товарно-транспортні накладні від 01 серпня 2016 року та від 02 серпня 2016 року, договір №246 про перевезення вантажів від 27 липня 2016 року, платіжне доручення від 04 серпня 2016 року №252 (т.1 а.с. 47-50, 71-72, 155).

Придбаний позивачем товар обліковується на рахунку 201 бухгалтерського обліку "Сировина й матеріали" (т.1 а.с. 153).

З письмових пояснень представника позивача судом встановлено, що вищевказані модулі було придбано на виконання зобов'язань перед ТОВ "Ерідон буд", згідно договору поставки №207 від 21 червня 2016 року, відповідно до якого товариство поставило останньому модульну котельню та інше додаткове обладнання відповідно до переліку основного обладнання згідно додатку №1 до цього договору. До такого "комплексу" модульної котельні входили транспортабельні модулі 3600*7200, які в проміжок часу з 01 серпня 2016 року по 29 вересня 2016 року перебували в будівлі виробничої бази за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул. Салганна, 22 (т.1 а.с. 150).

Так, у ТОВ ВКП "Котлогаз" на праві приватної власності наявна будівлі виробничої бази загальною площею 738, кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності (т.1 а.с. 163).

На підтвердження подальшого використання придбаних ТМЦ позивачем надано:

- договір поставки №207 від 21 червня 2016 року (т.1 а.с. 87-103),

- податкові накладні від 23 червня 2016 року №38, 07 липня 2016 року №7, 17 серпня 2016 року №12 (т.1 а.с. 105-107),

накладну на передачу матеріалів у виробництво №КА-0000006 від 29 вересня 2016 року (т.1 а.с. 178)

- видаткову накладну від 29 вересня 2016 року №РН-0000032 (т.1 а.с. 104),

- сертифікат відповідності (т.1 а.с. 108).

Як слідує з бухгалтерської довідки наданої ТОВ ВКП "Котлогаз" від 24 лютого 2017 року №427 (т.1 а.с. 185) економічна вигода за результатами виробництва транспортабельної установки ТКУ-3200 склала 1308958,89 грн.

Отже, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Стосовно контрагента позивача - ТОВ "Укрбуд Холдинг" то слід зазначити, що фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

При цьому, суд зауважує, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних зазначення повних адрес пункту навантаження та розвантаження придбаного товару, суд зазначає, що їх відсутність не може слугувати підставою для висновків про нереальність господарської операції між контрагентами, оскільки товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним і безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, відсутність у товарно-транспортних накладних зазначення повних адрес пункту навантаження та розвантаження придбаного товару не є підставою для беззаперечного висновку відповідача про безтоварність операцій, оскільки вище зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки товарів, укладені між позивачем та його контрагентами.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Варто зазначити, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженні наказом Міністерством транспорту України 14 жовтня 1997 року №363 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вимог до форми товарно-транспортної накладної як зазначення повної адреси місцезнаходження не містять.

Крім того, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "ВКП "Котлогаз" чи його контрагента ТОВ "Укрбуд Холдинг". В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Твердження відповідача про відсутність здійснення господарської операції ТОВ "ВКП "Котлогаз" фактично ґрунтуються на податковій інформації зібраній Олександрійською ОДПУ ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо ТОВ "Укрбуд Холдинг" та відсутністю у ТТН повних даних про про пункти навантаження/розвантаження ТМЦ . Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товари необхідні для здійснення діяльності позивача та основної мети такої діяльності - отримання прибутку.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "ВКП "Котлогаз" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №600/16-31-14-06-08/23543186, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2017 року №0000051405.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обовязку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомленя-рішеня від 04 січня 2017 року №0000051405 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "ВКП "Котлогаз" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 04 січня 2017 року №0000051405.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство" Котлогаз" у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 7875 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2017 року.

Суддя С.О. Удовіченко