Постанова № 65878992, 04.04.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року Справа № 813/3723/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача Канащук І.В.,

представника відповідача Чижевський М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, про визнання протиправною та скасування вимоги, -

в с т а н о в и в :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, із вимогою визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.09.2015 року №Ю-1032-23.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки всупереч приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідачем вчинено протиправні дії щодо нарахування зобов'язань зі сплати недоїмки по єдиному соціальному внеску, нарахування пені та штрафних санкцій на суму недоїмки єдиного внеску в період ліквідаційної процедури.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві й додаткових письмових поясненнях по суті спору та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях та просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

У зв'язку з наявністю у позивача заборгованості по сплаті єдиного внеску станом на 31.08.2015 року та на виконання положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області відносно позивача була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.09.2015 року №Ю-1032-23, яка направлена позивачеві.

Цією вимогою позивача повідомлено про те, що за даними контролюючого органу по Товариству обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 96072,82 грн., у тому числі: недоїмка - 80586,56 грн., штрафна санкція - 9458,11 грн. та пеня - 6028,15 грн. Також, даною вимогою було зобов'язано позивача у 10-тиденний термін з дня отримання вищезазначеної вимоги вжити заходи щодо погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 96072,82 грн.

Тож, не погодившись із винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) та вважаючи її такою, що порушує права й законні інтереси Товариства, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464-VI) передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, під недоїмкою розуміється сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.3 ст.9 Закону №2464-VI).

Поряд з цим, положеннями ч.2 ст.25 Закону №2464-VI визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч.4 ст.25 Закону №2464-VI).

Вказані положення Закону кореспондуються також із положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року №449 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція), пунктом 1 розділу VI якої встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачається, що у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до фіскальних органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Згідно п.3 розділу VI Інструкції, у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище положень дає підстави стверджувати, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. Тож, наведеними положеннями законодавства не передбачено обов'язкової умови для формування такої вимоги як наявність складеного за результатами перевірки акту перевірки, проведення перевірки та складання акту є правом фіскального органу, а не обов'язком.

При цьому, з пояснень представника відповідача, наданих у судових засіданнях з'ясовано, що сума боргу позивача виникла за період березень-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року.

У той же час, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Судом із матеріалів справи встановлено, що відносно ВАТ «Прикарпатпромарматура» ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.05.2012 року у справі №5015/1763/12 було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Прикарпатпромарматура». Так, ухвалою Господарського суду Львівської області було в порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачало зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство.

Протягом дії мораторію, як зазначено в ухвалі, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, а також не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

В подальшому, постановою Господарського суду Львівської області від 05.02.2014 року ВАТ «Прикарпатпромарматура» визнано банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру. Офіційне повідомлення про визнання банкрутом Підприємства розміщене на сайті Вищого господарського суду України - 07.02.2014 року.

Постанова Господарського суду Львівської області від 05.02.2014 року набрала законної за наслідками її апеляційного оскарження - 10.11.2014 року.

Загалом, у постанові вказано, що з дня її прийняття, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.03.2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ВАТ «Прикарпатпромарматура», в якому вимоги ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області на суму 338899,46 грн. (поточні вимоги) віднесено до першої черги задоволення.

Водночас, зі змісту ухвали встановлено, що відповідно до заяви від 07.04.2014 року відповідачем заявлено вимоги на загальну суму 117110,15 грн. (заборгованість складалась із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: 111082,00 грн. - основний платіж, 6028,15 грн. - пеня), однак ВАТ «Прикарпатпромарматура» відмовлено контролюючому органу в порядку ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у включенні пені до реєстру вимог кредиторів.

Так, з вищенаведених норм законодавства слідує, що: заборонено після визнання банкрутом покладення на банкрута додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури); заборонено здійснювати нарахування штрафних санкцій на будь-які види грошових зобов'язань після визнання його банкрутом; якщо вимоги кредитора виникли під час процедури банкрутства, зокрема, під час ліквідаційної процедури (в означеному випадку вказано - станом на 31.08.2015 року) і не заявлені протягом двох місяців після визнання банкрутом (при тому що банкрутом позивача визнано 05.02.2014 року), то такі вимоги погашаються у шосту чергу вимог кредиторів.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не мав права з 05.02.2014 року нараховувати будь-які грошові зобов'язання для банкрута - ВАТ «Прикарпатпромарматура».

Окрім того, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що станом до дати зміни ліквідатора ВАТ «Прикарпатпромарматура» (ухвала Господарського суду Львівської області від 28.08.2015 року) працівники банкрута звільнені не були й за період березень-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року їм Підприємством продовжувалось нарахування заробітної плати, а також відрахування з неї і єдиний соціальний внесок та декларування таких нарахувань.

Згідно абз.5 п.6 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.

В силу ч.7 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема, в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.

У даному ж випадку, суд, у спростування тверджень представника відповідача, звертає увагу, що Господарським судом Львівської області (ухвала від 23.03.2016 року) уже досліджувалось питання щодо суми нарахованого та несплаченого зобов'язання по єдиному соціальному внеску за період березень-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року у сумі 227817,46 грн. і такі грошові вимоги ДПІ ліквідатором були визнані та включені до загальної суми поточних вимог відповідача й у підсумку склало - 338899,46 грн. (111082,0 грн. + 227817,46 грн.).

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, окрім іншого, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення (вимоги) з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд вважає, що застосування до позивача норм чинного законодавства щодо нарахування зобов'язань зі сплати недоїмки по єдиному соціальному внеску, штрафних санкцій та пені за несплату єдиного внеску у встановлені строки у період порушення провадження про банкрутство щодо нього є протиправним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправною та скасування вимоги, а тому адміністративний належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.09.2015 року№ю-1032-23 винесену ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області.

3.Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» (Львівська обл., м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 176; ЄДРПОУ 00218319) з Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 39518763), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 1441 (одна тисяча чотириста сорок одна) грн. 09 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 квітня 2017 року.