Постанова № 65878945, 20.03.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 р. Справа № 804/5287/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддівОлійника В. М. Верби І. О., Царікової О. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до відповідача-1: Національної поліції України, відповідача-2: Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, відповідача-3: Атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до відповідача-1: Національної поліції України, відповідача-2: Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, відповідача-3: Атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 01.12.2016 року, просить суд:

1) визнати рішення Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Національної поліції України в частині включення ОСОБА_4 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню - протиправним;

2) визнати дії Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Національної поліції України щодо проведення атестації ОСОБА_4 - протиправними;

3) визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 02.07.2016 року, зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийняте стосовно ОСОБА_4;

4) визнати протиправним та скасувати наказ т. в. о. начальника Національної поліції в Дніпропетровській області від 26.08.2016 року № 237 о/с про звільнення ОСОБА_4, начальника Дніпропетровського районного відділення поліції Дніпропетровської області;

5) поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Дніпропетровського районного відділення поліції Дніпропетровської області з 26.08.2016 року. В частині поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника Дніпропетровського районного відділення поліції Дніпропетровської області, допустити постанову до негайного виконання;

6) стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_4 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу по день винесення рішення суду. Постанову в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

В обґрунтування свого позову, з урахуванням останньої уточненої редакції, ОСОБА_4 зазначив, що не погоджується з винесеним наказом про його звільнення, який був прийнятий на підставі рішення відповідача-3 про невідповідність ОСОБА_4 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Відповідачі не врахували позитивні сторони позивача, добру теоретичну підготовку, достатній досвід роботи, численні заохочення, відсутність дисциплінарних стягнень, те, що він набрав мінімальну кількість балів, яка необхідна була для зарахування результатів атестування як позитивних. Також атестаційною комісією не було взято до уваги те, що позивач був учасником бойових дій, що підтверджується відповідним рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ.

У судове засідання з'явились позивач - ОСОБА_4 та його представник за довіреністю - ОСОБА_5, які підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Втім, представник відповідача-1 та представник відповідача-2 надали суду свої письмові заперечення проти цього адміністративного позову.

Так, відповідач-1 у своїх запереченнях зазначив, що він не є суб'єктом владних повноважень, який приймав рішення про включення ОСОБА_4 до списку поліцейських, що підлягають атестуванню, а також про його невідповідність займаній посаді та подальше звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, тому взагалі не вважає себе належним відповідачем по справі.

Представник відповідача-2 також заперечував проти позову та зазначив, що атестування позивача було проведено у межах наданих атестаційним комісіям законом повноважень та у спосіб, передбачений наказом Міністерства внутрішніх справ (МВС) від 17.11.2015 року № 1465, у зв'язку із тим, що колишніх працівників органів внутрішніх справ було прийнято на службу до поліції без проведення атестування за скороченою процедурою та без належного відбору, призначено на посади тимчасового штатного розпису. За результатами атестування комісія зробила висновок про неможливість подальшої служби позивача в поліції, з урахуванням всебічного розгляду всіх наявних у комісії матеріалів. На підставі таких висновків було винесено оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної посади, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з цим представник відповідача-2 надав суду письмове клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на те, що на його думку, позивач пропустив строк звернення до суду із цим позовом. За його поясненнями, ч. 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Однак, відповідно до довідки від 18.10.2016 року № 8/15-2708, ОСОБА_4 01.03.2016 року був включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, та добровільно зареєструвався у відомчій телекомунікаційній системі, отримав відповідний код. Втім, звернувся до суду, оскаржуючи дії відповідача-2 щодо включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, дії по проведенню атестування щодо нього, лише у серпні 2016 року, тобто через 5 місяців після настання такого строку відповідно до положень ст. 99 КАС України. Водночас підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, позивачем не надано, та такі об'єктивно не існують.

Після розгляду зазначеного клопотання, дослідивши необхідні матеріали справи, суд встановив, що відповідач-2 вважає 01.03.2016 року датою, за якою розпочинається відлік строку звернення до суду із розглядуваним адміністративним позовом у частині позовних вимог, заявлених у п. 1 та п. 2, а саме щодо оскарження включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, проведення атестування щодо нього. Натомість суд зазначає, що моментом початку перебігу строку звернення до суду з вимогою про визнання протиправними дій із включення особи до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, є дата ознайомлення такої особи із цим списком. Доказів на підтвердження того, що позивача було ознайомлено з ним у той же день - 01.03.2016 року, відповідачем-2 надано не було, як і не було надано інших доказів ознайомлення позивача зі списком поліцейських, які підлягають атестуванню. У той же час відповідач-2 зазначив, що ОСОБА_4 добровільно зареєструвався в телекомунікаційній системі та отримав необхідний код. При цьому він пройшов подальше атестування, ознайомився з його висновками та оскаржує у своєму позові в цілому як дії відповідачів по проведенню атестації, так і рішення (висновки), зроблені за її результатами. Крім того, дії відповідача-2 щодо проведення атестування продовжувались у часі, починаючи з моменту винесення наказу про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 23.02.2016 року та закінчуючи винесенням оскаржуваного рішення (висновку) про невідповідність ОСОБА_4 займаній посаді, з яким він ознайомився - 08.08.2016 року. Після цього останній одразу ж звернувся до суду із цим позовом, а саме 17.08.2016 року, тобто своєчасно. Тому суд не вбачає підстав для залишення цієї позовної заяви без розгляду, зокрема в частині позовних вимог, викладених у пунктах 1 та 2 уточненої редакції позовної заяви. З огляду на це, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду.

В ході судового засідання, з урахуванням обставин справи та вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив рішення про подальший розгляд цієї адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цього адміністративного позову, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 1 о/с від 07.11.2015 року, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», позивача було призначено на посаду начальника Нікопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із присвоєнням спеціального звання полковника поліції як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ в порядку переатестації та з установленням посадових окладів згідно зі штатним розписом.

Наказом від 13.06.2016 року № 154 о/с ОСОБА_4 було призначено начальником Дніпропетровського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції, звільнивши з посади начальника Нікопольського відділу поліції з 15.06.2016 року.

Згодом відповідачами була проведена атестація працівників поліції, за результатами якої щодо ОСОБА_4 зроблено висновок про його невідповідність займаній посаді, який оформлений протоколом від 02.07.2016 року, а саме про те, що позивач «4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність». На підставі такого рішення (висновку) Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області прийнято оскаржуваний наказ від 26.08.2016 року № 237 о/с про звільнення позивача із займаної посади з 26.08.2016 року. Слід підкреслити, що на момент звільнення ОСОБА_4 посада, яку він займав іменувалась - начальник Дніпровського районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції.

Втім, не погодившись із діями відповідачів щодо включення його до списків поліцейських, які підлягають атестації, проведення такої атестації, не погодившись із висновками атестаційної комісії та наказом про звільнення, позивач оскаржує їх в судовому порядку. Тож спірні відносини між сторонами виникли з приводу правомірності чи протиправності дій відповідачів щодо включення позивача до списків поліцейських, які підлягають атестуванню, проведення атестування позивача, зроблених висновків за її результатами та винесеного наказу про його звільнення з посади, з урахуванням цієї підстави.

Відтак, 02.07.2015 року був прийнятий Закон України «Про Національну поліцію», який згідно з п. 1 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень цього Закону набрав чинності з 07.11.2015 року.

Слід зазначити, що п. 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначена скорочена процедура прийняття на службу до поліції колишніх працівників органів внутрішніх справ, в той час як добір на посади поліцейських у цьому Законі передбачений за результатами проведеного конкурсу (ст. 52 Закону) або проведення атестування (ст. 57 Закону).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 47 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 77 цього ж Закону, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема частиною 1 цієї статті, передбачено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 57 цього ж Закону, атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Як передбачено в ч. 4 та ч. 5 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Згідно з п. 1 Розділу І (Загальні положення) Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465), ця Інструкція, розроблена відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до пунктів 10, 11, 12 Розділу IV Інструкції № 1465, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного п. 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять ще співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Пунктами 15, 16 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) цієї ж Інструкції встановлено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Крім вищезазначеного, атестаційна комісія повинна дослідити, чи відповідає атестований вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді, перевірити наявність (відсутність) обставин, що тягнуть за собою передбачені статтею 61 Закону обмеження, пов'язані зі службою в поліції, зокрема повнота виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій).

Відтак, відповідно до наказу від 23.02.2016 року № 458 «Про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області», атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та підпорядкованих підрозділів було проведено з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, відповідно до ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію». Тобто, дії відповідачів з приводу включення позивача до списків осіб, що підлягають атестації, та проведення атестації не мають ознак протиправності, відповідають вимогам чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, заявлених у пунктах 1, 2 уточненої редакції адміністративного позову щодо визнання протиправним рішення Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Національної поліції України про включення ОСОБА_4 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, та визнання протиправними їх дій щодо проведення атестації ОСОБА_4

Крім того, приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що негативна оцінка атестаційною комісією ділових, професійних, особистих якостей позивача у справі, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, у даному випадку надана без урахування викладеної в атестаційному листі позитивної характеристики за кожною з наведених обставин, та висновку про те, що він відповідає займаній посаді.

При цьому атестаційною комісією не була спростована позитивна характеристика позивача, зазначена в атестаційному листі, не були враховані результати його службової діяльності згідно з функціональними обов'язками, та того, що він неодноразово заохочувався та нагороджувався відзнаками МВС України за сумлінну службу, медалями, нагрудними знаками. Це підтверджується копією послужного списку з відповідними записами. Також не враховано, що позивачу надано статус учасника бойових дій, про що свідчить копія рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ від 29.05.2015 року № 8/І/ХІІ/40. На думку суду, атестаційною комісією не були у повному обсязі досліджені усі обставини, що мали значення для належного висновку про відповідність чи не відповідність позивача займаній посаді після проходження ним атестації.

Тому, рішення (висновок) атестаційної комісії від 02.07.2016 року щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, викладене таким чином: «4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», та оформлене протоколом - є протиправним. Ураховуючи, що таке протиправне рішення (висновок) було підставою для прийняття оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області від 26.08.2016 року № 237 о/с про звільнення ОСОБА_4, такий наказ також є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на службі в поліції на попередньо займаній посаді. Це свідчить про те, що позовні вимоги, заявлені у пунктах 3, 4, 5, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги, викладеної у п. 6, про стягнення з Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області на користь ОСОБА_4 заробітної плати за весь час вимушеного прогулу по день винесення судового рішення, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 144 (чинне) (далі - Положення № 114, в чинній редакції), у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового й начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або, коли про це йдеться в спеціальному законі.

Аналізуючи наведені положення, суд прийшов до висновку, що спеціальним законодавством встановлено обмеження у відшкодуванні заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного року.

Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року № 499, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 205/14896 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція № 499), визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 1.3 Інструкції № 499 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо (п. 1.5 Інструкції № 499).

Згідно з п. 1.7 Інструкції № 499, при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до п. 1.18 Інструкції № 499, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до пп. 2.2.5 Інструкції № 499, у разі звільнення зі служби виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ.

Щодо розміру грошового забезпечення, який підлягає стягненню на користь позивача, суд, за принципом аналогії права, керується приписами Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 100), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В матеріалах справи міститься довідка про розмір грошового забезпечення позивача, за якою станом на день звільнення - 26.08.2016 року його місячний розмір грошового забезпечення складав загалом - 8250,00 грн., а середньоденне грошове забезпечення - 266,13 грн.

Тому, враховуючи, що при обчисленні суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу беруться до уваги суми середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці роботи, які у даному випадку є рівними, суд приходить до висновку, що розмір грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2016 року до 20.03.2017 року включно (206 календарних днів), у зв'язку зі встановленою протиправністю його звільнення, складає - 54822,78 грн. (266,13 грн. х 206 днів = 54822,78 грн.).

Тож позовна вимога у п. 6 про стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді у цій частині підлягає задоволенню з визначенням розміру суми грошового забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (п. 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (п. 3).

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню. Водночас, враховуючи, що час вимушеного прогулу позивача становить більше, ніж один місяць, то негайному стягненню підлягає сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у місячному розмірі, а саме з 27.08.2016 року по 27.09.2016 року у розмірі - 8250,00 грн.

Суд, згідно з ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, під час судового розгляду справи суд прийшов до висновків про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині позовних вимог, заявлених у пунктах 1 та 2 про визнання протиправним рішення Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Національної поліції України в частині включення ОСОБА_4 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, та визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Національної поліції України щодо проведення атестації ОСОБА_4 - задоволенню не підлягають, а позовні вимоги пунктів 3, 4, 5, 6 про визнання протиправним рішення (висновку) атестаційної комісії, наказу про звільнення позивача, поновлення його на попередньо займаній посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 02.07.2016 року, зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийняте стосовно ОСОБА_4, оформлене протоколом від 02.07.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ т. в. о. начальника Національної поліції в Дніпропетровській області від 26.08.2016 року № 237 о/с про звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) полковника поліції ОСОБА_4 з посади начальника Дніпровського районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції.

Поновити ОСОБА_4 на службі в Національній поліції України на посаді начальника Дніпровського районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 27.08.2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2016 року по 20.03.2017 року включно у загальному розмірі - 54822,78 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_4 на службі в Національній поліції України на посаді начальника Дніпровського районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції з 27.08.2016 року та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_4 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць у період з 27.08.2016 року по 27.09.2016 року - 8250,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Судді (підписи) Постанова не набрала законної сили 20 березня 2017 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник І. О. Верба О. В. Царікова В.М. Олійник В.М. Олійник