Постанова № 65878907, 25.01.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 р. Справа № 804/4436/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про:

- визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області щодо відмови, яка викладена у листі №К-3939/0-2576/6-16 від 04.07.2016р. у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 8,3 га із земель раніше наданих фермерському господарству «Букурія», розташованої на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру України в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,3 га у власність для ведення фермерського господарства із земель раніше наданих фермерському господарству «Букурія», розташованої на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова Головного управління Держгеокадастру України в Дніпропетровській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 8,3 га є протиправною, адже відповідач припустився грубих порушень чинного законодавства. На думку позивача, оскаржувана відмова, яка викладена у листі №К-3939/0-2576/6-16 від 04.07.2016р. взагалі не ґрунтується на законодавстві, яким повинен керуватися відповідач, а є лише припущеннями відповідача. Натомість позивач належним чином дотримався всіх вимог законодавства та надав необхідні документи для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вказує, що позивач є членом ФГ «Букурія» та згідно протоколу зборів №4/04-16 від 04.04.2016р. йому надано згоду на безоплатну приватизацію земельної ділянки в розмірі земельного паю із земель, раніше наданих господарству в користування.

Представником позивача подано до суду клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника.

Представник відповідача заперечував проти задоволення даного адміністративного позову, надав письмові заперечення, зазначивши, що позивачу було надано відповідь №4/04-16 від 04.04.2016р. з рекомендацією привести поданий пакет документів у відповідність та звернутись повторно до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оскільки відсутні: згода землекористувача щодо вилучення земельної ділянки; документи що посвідчують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, а тому на думку відповідача, він діяв відповідно до вимог чинного законодавства та не порушував жодних норм.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно статуту ФГ «Букурія», ОСОБА_1 є членом господарства.

Згідно протоколу зборів засновників ФГ «Букурія» №4/04-16 від 04.04.2016р., задоволені звернення членів фермерського господарства, зокрема і ОСОБА_1, та надана згода на безоплатну приватизацію земельних ділянок в розмірі земельного паю із земель, раніше наданих господарству.

ОСОБА_1 15.04.2016 р. подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі середньої частки (паю) для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Гуляйпільської сільської ради. До клопотання додані: ксерокопія державного акта НОМЕР_7 від 24.06.1996р.; ксерокопія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи АОО №188600; ксерокопія державного акта НОМЕР_3 від 01.03.2006р.; ксерокопія державного акта НОМЕР_4 від 01.03.2006р.; ксерокопія державного акта НОМЕР_1 від 20.02.2006р.; ксерокопія державного акта НОМЕР_2 від 22.02.2006р.; ксерокопія державного акта НОМЕР_5 від 22.02.2006р.; ксерокопія державного акта НОМЕР_6 від 24.03.2006р.; нотаріально посвідчена копія статуту (Нової редакції) фермерського господарства "Букурія"; ксерокопія акта №413 від 10.12.2015р.; графічні матеріали - ксерокопія викопіювання від 10.12.2015р.; ксерокопія паспорта; ксерокопія ІПН; довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель № 6201 від 11.02.2016р.

Листом К-2525/0-1072/6-16 від 07.04.2016р. позивачу рекомендовано звернутись повторно оскільки не додані графічні матеріали відносно орієнтовного місця розташування земельної ділянки, згода землекористувача на вилучення земельної ділянки, протокол зборів фермерського господарства, довідка про середню частку паю на території сільської ради, інформацію про невикористане право на безоплатну приватизацію.

ОСОБА_1 02.06.2016р. повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з наданням додаткових документів.

Листом К-3939/0-2576/6-16 від 04.07.2016р. позивачу було знову рекомендовано звернутись повторно оскільки відсутні згода землекористувача на вилучення земельної ділянки та документи про досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного Кодексу України, громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного Кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів в межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. В клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (в разі вилучення земельної ділянки, що перебуває в користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (в разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання в місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні. Приводом відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже законом визначений вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1, була надана в постійне користування громадянину ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_7 від 24.06.1996 року, для селянського фермерського господарства на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області у розмірі 100 га.

В період з 1996 рік по 2016 рік із земель, наданих ОСОБА_2 у постійне користування виділені земельні ділянки у власність у розмірах: 5,4515 га, 8,7228 га, 8,7228 га, 8,7954 га, 9,5705 га, 8,7369 га.

Відтак, із земель наданих ОСОБА_2 у постійне користування фактично залишилось і використовується приблизно 50 га.

ОСОБА_2 помер 12.12.2005 року.

Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_7 від 24.06.1996 року, виданий громадянину України ОСОБА_2, на час розгляду справи не скасований.

На час отримання ОСОБА_2 земельної ділянки у постійне користування для створення фермерського господарства був чинним Закон України "Про селянське (фермерське) господарство".

Відповідно до статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції, чинній на час надання земельної ділянки і на час створення селянського фермерського господарства «Букурія», селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Статтею 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» визначено, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Крім того, відповідно до вказаної норми, лише після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку із своїм найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалось державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносила до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Подібні положення щодо спеціального порядку створення фермерського господарства також знайшли своє відображення і в Законі України «Про фермерське господарство», частиною першою статті 8 якого передбачено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації.

Проаналізувавши вказані норми законодавства, суд приходить до висновку про те, що хоча Державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_7 від 24.06.1996 року і видавався на ім'я голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2, проте, фактично передбачалось, що вказаною землею буде користуватись створене ним фермерське господарство «Букурія» як юридична особа.

Таким чином, ОСОБА_2 до дня своєї смерті на законних підставах володів фермерським господарством «Букурія» та спірною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу), зокрема, входить також право користування землею.

Крім цього, слід зазначити, що положення пункту 6 Розділу X Земельного кодексу України щодо зобов'язання до 01.01.2008 року переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005.

Законом України № 1067-УІІ від 31.03.2016 року (редакція діє з 01.05.2016 року) вимога ст. 7 Закону України «Про фермерське господарствао» яка передбачала обов'язковість документів що посвідчують досвід роботи в сільському господарстві при отриманні земельних ділянок для ведення фермерського господарства виключена.

Крім того, позивач є членом ФГ «Бакурія», що підтверджується статутом ФГ «Букурія»

Таким чином позивач наділений законним правом для використання земельної ділянки наданої ОСОБА_2 фермерським господарством «Букурія» та правом розпоряджатись нею за своїм переконанням та надавати згоду на виділення земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель ФГ «Букурія».

За таких обставин відмова відповідача у надані дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 8,3 га із земель раніше наданих фермерському господарству «Букурія», розташованої на території Гуляйпільської сільської Ради Криничанського району Дніпропетровської області є протиправною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з пункту 2 частини 4 статті 105 та пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства.

При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

У спірних правовідносинах праву позивача отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі наявності законодавчо встановлених підстав) кореспондує обов'язок відповідача надати такий дозвіл.

У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями пункту 2 частини 4 статті 105, пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства.

Разом з тим, дійсно існують випадки, у яких суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень діяти певним чином і це вбачається з аналізу зазначених вище норм Кодексу адміністративного судочинства.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - надання дозволу. Підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (ст.118 ЗК України) можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - надати дозвіл, або відмовити у його наданні, існує лише один правомірний варіант поведінки.

За таких обставин суд вважає за можливим зобов'язати відповідача надати такий дозвіл.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з положень статті 1 Закону України від 20.12.2011р. № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частина 2 статті 30 Закону № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відносить порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) до умов, що визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно договору №22 від 12.07.2016р., укладеного між адвокатом Скибою В.В. та ОСОБА_1, вартість послуг з надання послуг правової допомоги замовнику складає 500,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі до договору №22 від 12.07.2016р. вартість наданих послуг «оскарження письмової відмови Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з видачі дозводу на розробку проектної документації з землеустрою та відводу земельної ділянки» складає 500,00 грн.

В зв'язку з чим, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 551,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 500,00 грн..

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови, у надані дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 8,3 га із земель раніше наданих фермерському господарству «Букурія» (і.к. 24242647), розташованої на території Гуляйпільської сільської Ради Криничанського району Дніпропетровської області;

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру України у Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,3 га із земель раніше наданих фермерському господарству «Букурія» (і.к. 24242647), розташованої на території Гуляйпільської сільської Ради Криничанського району Дніпропетровської області для ведення фермерського господарства.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) І.А. Гончарова