Постанова № 65878653, 05.04.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 р. Справа №805/92/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:11год.34хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Троянової О.В.

секретаря Кудрі В.Г.,

за участю:

представник позивача не з'явився,

представник відповідача Терненко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза"

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2016 №0003871200

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дії Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо встановлення у ТОВ "Маріупольська автобаза" затримки на 61 календарний день сплати земельного податку за травень 2016 року та затримки на 31 календарний день сплати земельного податку за червень, квітень 2016 року, скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2016 №0003871200, зобов'язання Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області здійснити корегування відомостей в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності у позивача затримки на 61 календарний день сплати земельного податку за травень 2016 року та затримки на 31 календарний день сплати земельного податку за червень 2016 року/а.с.3-8/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області 25.10.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003871200, яким ТОВ "Маріупольська автобаза" визначено штрафні (фінансові) санкції з земельного податку з юридичних осіб у сумі 3300грн. Підставами для скасування податкових-повідомлень рішень позивач вважає дію Закону України № 1669, що розповсюджується на орендні платежі за користування земельними ділянками. Зазначивши, що станом на дату звернення до суду Указ Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України відсутній, отже період проведення АТО в тому числі і в м. Маріуполь триває.

Просить суд: визнати протиправними дії Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо встановлення у ТОВ "Маріупольська автобаза" затримки на 61 календарний день сплати земельного податку за травень 2016 року та затримки на 31 календарний день сплати земельного податку за червень, квітень 2016 року; скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 №0003871200; зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області здійснити корегування відомостей в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності у позивача затримки на 61 календарний день сплати земельного податку за травень 2016 року та затримки на 31 календарний день сплати земельного податку за червень 2016 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі /а.с.152-153/.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав наведених у письмових запереченнях, відповідно до яких наголошував на тому, що позивачем самостійно, своєчасно та в повному обсязі нараховано та обчислено орендну плату, про що свідчать звіти, подані та зареєстровані в податковому органі. Положення ст.6 Закону №1669 не скасовують необхідність виконання вимог п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України щодо місячної сплати плати за землю платниками податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Крім того, підприємством не реалізовано право на звернення до податкового органу щодо надання пільги (звільнення від плати земельного податку), подати уточнюючу декларацію, надати сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили. Позивачем не надавався до податкового органу Сертифікат торгово-промислової палати України. Вважає, що не має підстав для задоволення даного позову, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову /а.с.107-114/.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріупольська автобаза» (код ЄДРПОУ 05419123, адреса: 87536, м. Маріуполь, вул. Воїнів-Визволителів, буд. 1, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 29 серпня 1994 року та перебуває на обліку, як платник податків в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області/а.с.9-24/.

Відповідач - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до Державного акту на право користування землею, ТОВ «Маріупольська автобаза» надано у постійне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування будинків і споруд автобази по вул. Воїнів-Визволителів, буд. 1, м. Маріуполь /а.с.48-54/.

ТОВ «Маріупольська автобаза» 11.02.2016 року було самостійно подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9014014904, якою визначено розмір земельного податку на 2016 рік в сумі 197628,95грн., за якою платник податків має щомісяця сплачувати узгодженні податкові зобов'язання у розмірі 16469,08 грн. з січня по листопад, а в грудні 16469,07 грн./а.с.44-47/.

Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області в період з 30.09.2016 по 30.09.2016 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Маріупольська автобаза» з питання своєчасності сплати до бюджету земельного податку з юридичних осіб за травень та червень 2016 року, та за результатами перевірки складено акт від 30.09.2016 №999/05-83-12-12-1/05419123 /а.с.25-27/.

Актом перевірки від 30.09.2016 №999/05-83-12-12-1/05419123 встановлено порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України ТОВ «Маріупольська автобаза» несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкового зобов'язання з земельного податку, а саме узгоджену суму податкового зобов'язання за травень 2016 року сплачено 30.08.2016 у сумі 8842,08 грн. (п/п N 353 від 30.08.2016 на суму16500,00грн.) з затримкою на 61 календарний день; за червень 2016 року сплачено 30.08.2016 у сумі 7657,92 грн. (п/п N 353 від 30.08.2016 на суму16500,00грн.) з затримкою на 31 календарний день/а.с.27/.

З урахуванням висновків акту перевірки від 30.09.2016 №999/05-83-12-12-1/05419123 Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області 25.10.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003871200 форми «Ш», яким ТОВ "Маріупольська автобаза" визначено штрафні (фінансові) санкції з земельного податку з юридичних осіб у сумі 3300грн./а.с.28/.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Згідно з п.п.14.1.72. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п.15.1. ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно зі статтею 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до статті 271 Кодексу базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Особливості оподаткування плати за землю передбачені ст. 284 Податкового кодексу України, так, пунктом 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до статті 285 Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 102.1 ст. 102 Кодексу визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно із п.п. 288.1, 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб регулюються ст.282 Податкового кодексу України.

Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податковим визначено нормами ст.283 Податкового кодексу України. Дія та/або наявність форс-мажорних обставин, як податкова пільга із сплати земельного податку до норм ст.282 Податкового кодексу України не включена.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зміни до Податкового кодексу України (в частині порядку та строків сплати плати за землю та/або встановлення пільг) не внесено, а отже положення ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовують необхідність виконання вимог п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України щодо місячної сплати плати за землю платниками податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що виходячи з аналізу наведених норм законів у їх сукупності у підприємства є право звернутися до податкового органу щодо надання пільги (звільнення від плати земельного податку), подати уточнюючу декларацію, надати сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили.

Так, суд звертає увагу, що ТОВ «Маріупольська автобаза» уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік не надавало.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України , Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі Закон № 1669) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п. 46.1 ст. Податкового кодексу України , це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України , крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», прийнятий Верховною Радою України 02.09.2014 року, набравши чинності 15.10.2014 року,- територія проведення антитерористичної операції це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого належить і м. Маріуполь.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1669 під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Разом з тим, ст. 10 вказаного закону закріплено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно з п. 6.2 розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Пункт 6.5 зазначеного Регламенту, встановлює, що тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника.

Проте, в матеріалах справи відсутній вказаний сертифікат та будь-які докази звернення позивача до Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати з цього приводу.

Відтак, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору, протягом терміну дії Закону №1669 єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Аналогічна правова позиці викладена Вищим адміністративним судом України в Ухвалах від 31.05.2016 по справі №К/800/3702/16 та Ухвалі від 14.06.2016 по справі №К/800/54567/15 (805/1812/15-а), що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Щодо визнання протиправними дії Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо встановлення у ТОВ "Маріупольська автобаза" затримки на 61 календарний день сплати земельного податку за травень 2016 року та затримки на 31 календарний день сплати земельного податку за червень, квітень 2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки".

Наказом Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області №921 від 22.09.2016 призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Маріупольська автобаза» з питання своєчасності сплати до бюджету земельного податку з юридичних осіб за травень та червень 2016 року, за результатами якої складено акт від 30.09.2016 №999/05-83-12-12-1/05419123 /а.с.25-27/.

Як вже вище зазначалось судом, актом перевірки від 30.09.2016 №999/05-83-12-12-1/05419123 встановлено порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України ТОВ «Маріупольська автобаза» несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкового зобов'язання з земельного податку, а саме узгоджену суму податкового зобов'язання за травень 2016 року сплачено 30.08.2016 у сумі 8842,08 грн. (п/п N 353 від 30.08.2016 на суму16500,00грн.) з затримкою на 61 календарний день; за червень 2016 року сплачено 30.08.2016 у сумі 7657,92 грн. (п/п N 353 від 30.08.2016 на суму16500,00грн.) з затримкою на 31 календарний день/а.с.27/.

Тобто, в діях податкового органу не має порушень щодо встановлення у ТОВ "Маріупольська автобаза" затримки на 61 календарний день сплати земельного податку за травень 2016 року та затримки на 31 календарний день сплати земельного податку за червень, квітень 2016 року, оскільки Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо зобов'язання Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області здійснити корегування відомостей в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності у позивача затримки на 61 календарний день сплати земельного податку за травень 2016 року та затримки на 31 календарний день сплати земельного податку за червень 2016 року не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено обґрунтованість висновків податкового органу щодо даного порушення.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм права, звертаючи увагу на те, що у Товариства відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, а також зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні доведено правомірність своїх дій, а також те що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.10.2016 №0003871200 прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного суду України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним дії Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо встановлення у ТОВ "Маріупольська автобаза" затримки на 61 календарний день сплати земельного податку за травень 2016 року та затримки на 31 календарний день сплати земельного податку за червень, квітень 2016 року, скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2016 №0003871200, зобов'язання Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області здійснити корегування відомостей в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю " Маріупольська автобаза " шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності у позивача затримки на 61 календарний день сплати земельного податку за травень 2016 року та затримки на 31 календарний день сплати земельного податку за червень 2016 року - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивні частини у судовому засіданні 05 квітня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 квітня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.