Постанова № 65878599, 03.04.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2017 р. Справа №805/430/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:11:40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Христофорова А.Б.,

при секретарі - Нестеренко Н.Л.,

за участю:

представника позивача Теміра І.К.,

представника відповідача Колеснікової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративний позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дії Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», визнати неправомірними дії Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо формування податкового повідомлення-рішення №0002621202 від 23.12.2016 року, скасування податкового повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №0002621202 від 23.12.2016 року, обґрунтовуючи тим, що підприємство не здійснює спеціальне водокористування, а відповідно, не є платником рентної плати за спеціальне водокористування.Також вважає, що податковим органом незаконно проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, оскільки ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII) введено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, зазначене вказує на незаконність дій податкового органу, у відповідності до чого податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду надано заперечення на адміністартивний позов мотивоване тим, що підприємство було проінформовано про проведенн перевірки належним чином, в ході проведення перевірки встановлені порушення вимог п.255.1, 255.3 ст. 255 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобовзання по рентній платі за спеціальне використання води на суму 21 796,00 грн, та сформовано податкове повідомлення-рішення№0002621202 від 23.12.2016 року яким визначено грошове зобовзання на суму 27 245,11 грн (у т.ч. штрафні санкції 5 449,02 грн). Підприємством не в повному обсязі сплачується рентна плата за спеціальне використання води. Законодавством не передбачено механізму розподілу обліку обсягів фактично використаної у звітному періоді води на обсяги: використаної окремо для власних санітарно-гігієничних та використаної для інших потреб юридичних осіб.З огляду на зазначене позивач є платником рентної плати за спеціальне використання води за весь обсяг фактично використаної води. Враховуючи зазначене просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги навівши доводи аналогічні зазначеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи обставинами зазначеними заперечені на адміністартивний позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (ЄДРПОУ 05393725, вул. Миколаївська, 92, м. Маріуполь, Донецька область, 87555), пройшов передбачену законодавством державну реєстрацію, є юридичною особою та в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Відповідач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, є суб'єктом владних повноважень та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу надавалися податкові декларації з рентної плати за спеціальне використання води за 2015-2016 роки та звіт про використання води за 2015 рік.

На запит Маріупольської ОДПІ №41309/10/05-19-12-03-13-5 від 24.10.2016 року про надання пояснень та надання документів на підтвердження виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях за 2015 рік та перше півріччя 2016 року, Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» надало пояснення №1-10-11/705 від 04.11.2016 року, відповідно до яких зазначив, що підприємством у квітні 2013 року здійснено установку додаткових приладів обліку води за використання на виробничі та санітарно-гігієничні потреби., наказом№ 230 від 06.05.2015 року призначено відповідальну особу за облік, витрату та використання води. Різниця показників витрат води між основним (вхідним) водоміром і водомірами фіксуючими витрати на виробничі потреби є показниками об'єму води використаного на санітарно-гігієнічні потерби.

Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності обчислення рентної плати за спеціальне використання води за період з 01.01.2015 року по 30.03.2016 року, за наслідком якої складено акт №843/05-19-12-02/05393725 від 08.12.2016 року.

Висновки акту полягають у встановлені порушення вимог п. 255.1, п. 255.3 ст. 255 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по рентній плати за спеціальне використання води на суму 21 796,09 грн, у т.ч. за наступні періоди: за 1 квартал 2015 року на суму 4467,84 грн, за 2 квартал 2015 року на суму 3 975,34 грн, за 3 квартал 2015 року на суму 3 626,39 грн, за 4 квартал 2015 року на суму 3 172,00 грн, за 1 квартал 2016 року на суму 3 606,93 грн, за 2 квартал 2016 ркоу на суму 2 947,59 грн.

Не погодившись з висновками акту позивачем подано заперечення №1-11/1887 від 19.12.2016 року.

Листом №55295/10/05-19-12-02 від 23.12.2016 року Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області повідомила про залишення без розгляду заперечення на акт перевірки, у зв'язку з порушення строків подання заперечення на акт.

23.12.2016 року на підставі акту перевірки №843/05-19-12-02/05393725 від 08.12.2016 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області сформовано податкове повідомлення-рішення №0002621202 про збільшення суми грошового зобов'язання з рентної плати за спец використання води(крім рентної плати за спец використання води водних об'єктів місцевого значення) за податковим зобов'язанням у сумі 21 796,09 грн, за штрафними санкціями у сумі 5 449,02 грн, разом на суму 27 245,11 грн.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 255.1 ст. 255 ПК України, платниками рентної плати за спеціальне використання води є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Згідно з п. 255.2 ст. 255 ПК України, не є платниками рентної плати за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Для цілей цієї статті під терміном "санітарно-гігієнічні потреби" слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Згідно з пп.255.4.1. п. 255.4 ст. 255 ПК України, рентна плата за спеціальне використання води не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у квітні 2013 року установлено додаткові прилади обліку води.

Начальником Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» відповідно до Наказу № 230 від 06.05.2015 року призначені відповідальні особи, за облік, витрату та використання води на виробничі, та санітарно-гігієничні потреби.

Відповідальні особи депо та служб позивача знімають показники водомірів встановлених в місцях використання води та виробничі потреби та фіксують ці дані в журналах обліку водоспоживання(водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями на виробничі потреби.

В зазначених журналах зазначались дати виміру витрат та показники приладу на окреме використання води, які використовувалася у виробничих потребах, як зазначено у журналі: для мийки акумуляторів, тролейбусів (горяча та холодна вода), душових мийного корпусу, мийки тролейбусі, автобусів мийного корпусу у ДЕПО №4(вул..Бахчиванджи,55); мийки акумуляторів, трамваїв у ДЕПО №3(вул.. Ілліча, 155) мийки автобань, акумуляторів у гаражі (по вул. Николаївська,9); мийки ковальні та акумуляторної, профилакторія цеху експлуатації, заготовачного цеху та електробойлерної цеху експлуатації у ДЕПО №2(РЕТ).

Так, дійсно журналом обліку водопостачання(водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями на санітарно-гігієнічні потреби обліковується використання води на санітарно-гігієнічни потреби, а саме душових мийного корпусу у ДЕПО №4(вул..Бахчиванджи,55), однак зазначений журнал почато 07.12.2016 року, тобто не у період виникнення спірних правовідносин.

Позивач зазначає, що різниця показників витрат води між основним (вхідним) водоміром і водомірами фіксуючими витрати на виробничі потреби є показниками об'єму води використаного на санітарно-гігієнічні потерби. Однак з документів наданих до суду не вбачається, що зазначені показники лічильників відносяться саме до використанні води на санітарно-гігієнічні потреби.

Як вбачається з наданого позивачем до податкового органу звіту про використання води за 2015 рік, позивачем визначено показники використаної води на питні і санітарно-гігієнічні потреби у розмірі 19 тис. куб.м. та на виробничі (технологічні) потреби у розмірі 2,5 тис.куб.м.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем використовується вода для мийки обладнання, техніки, приміщень тощо які використовуються у господарській діяльності. Отже, з урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що позивач є платником рентної плати за спеціальне використання води, оскільки використовує воду на виробничі потреби.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність формування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0002621202 від 23.12.2016 року.

Щодо посилань позивача на статтю 3 Закону № 1669-VII відносно того, що відповідач не мав право проводити перевірку позивача оскільки вона заборонена відносно підприємств які знаходяться у зоні АТО, суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Так, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р місто Маріуполь включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Статтею 3 Закону № 1669-VII, введено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності. А саме, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року N 877-V(далі - Закон N 877-V).

Статтею 2 Закону N 877-V, передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Стаття 61 ПК України дає визначення податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Стаття 41 ПК України визначає контролюючі органи та органи стягнення.

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Статтею 2 ПК України передбачено внесення змін до цього кодексу.

Зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, Законом № 1669-VII змін до ПК України стосовно здійснення податкового контролю внесено не було, крім того, суд зазначає, що статтею 3 Закону № 1669-VII встановлено мораторій на проведення перевірок у сфері господарської діяльності, а відповідач проводив перевірку позивача в порядку, визначеному ПК України.

Враховуючи вищезазначене відсутні підстави для задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення-рішення

Судові витрати розподілити у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення-рішення- відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено у судовому засідання 03.04.2017 року.

Повний текст постанови виготовлено 07 квітня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Христофоров А.Б.